Рішення № 80380883, 14.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2019 р. Справа№200/695/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоновосілківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов’язання вчинити дії щодо виплати пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Великоновосілківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач, Управління) про визнання протиправним рішення (дії) та скасувати рішення про призупинення виплати пенсії з 01 вересня 2018 року, зобов’язання відновити виплату пенсії з урахуванням заборгованості, що виникла з 01 вересня 2018 року, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий в банківській установі. Також позивач просив суд допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць та зобов’язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позову зазначає, що перебуває на обліку у Великоновосілківському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. 30 листопада 2016 року позивач зареєструвався за постійним місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримав довідку про те, що не перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації як внутрішньо переміщена особа. У жовтні 2018 року позивач звернувся до управління із заявою про поновлення виплати пенсії та надав всі необхідні документи, однак представник відповідача відмовився вищезазначену заяву.

Відповідач листом від 26.10.2018 року № 411/К-01-01-08 зазначив, що виплата пенсії була призупинена з 01 вересня 2018 року згідно проведеної верифікації Пенсійного фонду України та у зв’язку з відсутністю паперової пенсійної справи.

Листом від 22.12.2018 року № 541(411) /К/01/01-08 відповідач повідомив, що особа, яка прописалась на території, підконтрольній українській владі після початку антитерористичної операції вважається внутрішньо переміщеною особою, а отже відповідно до положень чинних нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України врегульовано порядок виплати пенсій особам, переміщеним з тимчасово окупованих територій позивачу необхідно звернутись до управління із заявою про відновлення виплати пенсії та надати, в тому числі, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачу довідки із зазначенням підстав відмови.

Позивач вважає дії Управління незаконними та такими, що порушують його конституційні права.

На підставі викладеного позивач просив суд визнати протиправним рішення (дії) та скасувати рішення про призупинення виплати пенсії з 01 вересня 2018 року, зобов’язати відповідача відновити виплату пенсії з урахуванням заборгованості, що виникла з 01 вересня 2018 року, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий в банківській установі.

Ухвалою суду від 15 січня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

11 лютого 2019 року на електрону адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов ОСОБА_1, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що позивач перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа. При співставленні даних з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб виявлено, що позивач не знаходиться на обліку як внутрішньо переміщена особа, тому виплата пенсії була призупинена через необхідність ідентифікувати особу. Також відповідач зазначив, що у грудні 2018 року позивач звернувся до управління із заявою про поновлення виплати пенсії та надав довідку про відмову від довідки ВПО за своїм бажанням, однак зміст зазначеної довідки не відповідає вимогам положень постанови Кабінету Міністрів № 509, а отже позивачу необхідно надати управлінню довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або відмову у видачу такої довідки.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії ВТ 218693, виданий 29 листопада 2016 року), пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням №434170.

30 листопада 2016 року позивач здійснив реєстрацію постійного місця проживання на території України підконтрольній українській владі, а саме: с. Дачне, вул. Молодіжна, 14.

19 жовтня 2018 року позивач отримав довідку № 1942, видану управлінням соціального захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації про те, що він не перебуває на обліку як внутрішньо перемінена особа. (а.с. 18)

22 жовтня 2018 року позивач звернувся до Управління із заявою про надання інформації стосовно виплати пенсії. (а.с. 19)

26.10.2018 року відповідач листом № 411/К01-01-08 зазначив, що виплата пенсії була призупинена з 01 вересня 2018 року для ідентифікації особи. (а.с. 20)

На запит позивача від 19.12.2018 року Управління листом від 22.12.2018 року зазначило, що виплату пенсії було призупинено після встановлення факту безпідставної виплати пенсії за відсутності реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та зазначено, що для поновлення виплати пенсії позивачу необхідно звернутись до управління із відповідною заявою та надати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачу довідки з обов’язковим зазначенням підстав відмови. (а.с. 22)

Спірним питанням у справі є обґрунтованість невиплати пенсії відповідачем позивачеві з вересня 2018 року у зв'язку з відсутністю довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи або відмови у видачі вказаної довідки, не зважаючи на те, що позивач зареєстрований на території підконтрольній українській владі.

Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 4 Закону № 1058-ІV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 Закону 1058-ІV, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009); у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, Законом № 1058-ІV не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як відсутність довідки про реєстрацію внутрішньо переміщеної особи або відмови у реєстрації внутрішньо переміщеної особи, яка винесена управлінням соціального захисту населення. Відповідач, при роз'ясненні причини призупинення виплати пенсії не послався на Закон та його норму, що передбачає припинення виплати пенсії.

Між тим, відповідач не вказав, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону, стала підставою для невиплати позивачу пенсії. Також відповідачем не вказано будь-якої іншої норми закону, яка б визначала таку підставу невиплати вже призначеної пенсії, як ненадання особою, місце проживання якої зареєстроване на території, яка підвідомча відповідачу, довідки про взяття на облік особи або відмови у реєстрації внутрішньо переміщеної особи, яка винесена управлінням соціального захисту населення, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Посилання представника Управління на порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 суд не приймає до уваги, з огляду на те, що вказана постанова не є законом, а є підзаконним нормативно-правовим актом, яка має нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, а тому право позивача на отримання пенсії було безпідставно порушено відповідачем. Отже, зазначені відповідачем підстави не є належними для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону № 1058-ІV. Окрім того, суд звертає увагу, що позивач звертався до управління із відповідною заявою та надав довідку про відмову у видачі довідки ВПО.

При таких обставинах суд, виходячи з пріоритетності норм, застосовує вимоги ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не приймає до уваги доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України.

Суд зауважує, що статтею 2 КАС України адміністративні суди перевіряють при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі і пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права. Відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на майно, права здатності користуватися своїм житлом та приватним життям, що можна визначити як не прийнятне для органу владних повноважень, а відповідно, такими діями перевищено втручання органа владних повноважень в права та свободи позивача.

Разом з цим, суд зазначає, що як вбачається з наявний матеріалів справи припинення виплати пенсії відбулось на підставі даних з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб через необхідність ідентифікувати особу, а не на підставі відповідного рішення, а отже позовні вимоги в частині скасування рішення про призупинення виплати пенсії з 01 вересня 2018 року не підлягають задоволенню.

Згідно положень ч.2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що відповідачем не була надана до суду витребувана довідка про розмір нарахованої та фактично виплаченої пенсії позивачу з вересня 2018 року, а тому суд виходить з того, що пенсія з цього періоду не нараховується на не виплачується, а отже суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права зобов’язання відповідача відновити нарахування та виплату пенсії та виплатити заборгованість , що виникла з 01 вересня 2018 року шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий в банківській установі.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п’ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо вимоги про зобов’язання подати звіт про виконання судового рішення суд зазначає, що відповідно до ст. 382 КАС України суд, яких ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Слід наголосити, що суд має право, але не зобов'язаний зобов’язувати подати звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення строк для подання звіту про виконання рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 768,40 грн. до ухвалення судового рішення.

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір у розмірі 384, 20 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України та у розмірі 384,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Великоновосілківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов’язання вчинити дії щодо виплати пенсії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Великоновосілківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171290) щодо призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) з 01 вересня 2018 року.

Зобов’язати Великоновосілківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171290) відновити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) нарахування та виплату пенсії та сплатити заборгованість за період з 01 вересня 2018 року шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий в банківській установі.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Звернути до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 384 ( триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великоновосілківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171290) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 384 ( триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 14 лютого 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Грищенко Є.І.