Рішення № 80372134, 27.02.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 27.02.2019

Справа № 320/7220/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Міщенко Т.М.

за участі секретаря – Макаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська Зернова Компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої перепаливом дизельного пального,

встановив:

ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої перепаливом дизельного пального. Свій позов мотивує тим, що ОСОБА_1, працюючи в ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія» на посаді водія автотранспортних засобів, маючи індивідуальну матеріальну відповідальність, здійснив перепалив 590,610 літрів дизельного пального на загальну суму 12064,93 грн.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У відзиві на позовну заяву та в судових засіданнях стороною відповідача було зазначено, що з позовом не згоден та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки перевитрата пального виникла не з його вини, а з об’єктивних причин, а саме технічного стану автомобіля. Позивачем до позовної заяви надано його пояснення від 07.06.2017, в яких він висловлює свою незгоду, яка полягала в тому, що перевитрати пального відбулися з причини того, що йому приходилось працювати на несправному автомобілі, що приводило до перевитрат пального. Про несправність він постійно повідомляв механікам та технічному директору ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія», але замість ремонту автомобіля його направляли в нові командировки. Згідно законодавства України на підприємстві повинні бути розроблені та затверджені керівником підприємства норми витрат пального, коригуючи коефіцієнти використання норм витрат палива на виконання транспортної роботи залежно від умов здійснення перевезень. У разі надмірних витрат пального керівник підприємства повинен встановити причини перевитрат палива, визначити особу, з вини якої виникла перевитрата та прийняти рішення про притягнення винної особи до відповідальності, яке оформити наказом. Проте позивачем цього зроблено не було. Крім того, в акті перевірки ТМЦ від 19.06.2018 позивачем не враховані збільшені норми витрат палива на технологічний рівень автомобіля, не враховано, що автомобіль експлуатувався у неналежному технічному стані.

У відповідь на відзив та в судових засіданнях представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 своєчасно був повідомлений адміністрацією товариства про перевитрату пального, він залучався особисто як член комісії при складанні Акту контрольної перевірки інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 19.06.2017. Проте згідно пояснень від 07.06.2017 відповідач свою вину в заподіянні матеріальних збитків не визнав. Саме з цих підстав ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія» вимушене було звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів, так як добровільне відшкодування згідно наказу про притягнення до матеріальної відповідальності було неможливим. Посилання ОСОБА_1 на технічно несправний стан автомобілів не заслуговує на увагу, так як жодних доказів на підтвердження даного факту не додано до відзиву. Норми використання пального, що були застосовані при складанні Акта контрольної перевірки інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 19 червня 2017 року, затверджені наказами ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія» під № 307 від 23.12.2013 та під № 4 від 05.01.2014.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст.135-1цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно ст.135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 29 грудня 1992р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», у відповідності зі ст.130 КЗпП України відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації. Виходячи з вимог ст.15 ЦПК України, суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

За нормами ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Судом встановлено, що наказом № 232-к від 13.10.2016 ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 17.10.2016 водієм автотранспортних засобі ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія» /а.с.14/.

17.10.2016 з ним укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно з умовами якої працівник ОСОБА_1 приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей та транспортних засобів; у випадку незабезпечення збереження ввірених йому матеріальних цінностей та транспортних засобів, визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, та її відшкодування відбувається в порядку, визначеному чинним законодавством /а.с.15/. Ця угода ніким не оспорювана і на час розгляду справи у суді є чинною.

Згідно акту контрольної перевірки інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 19 червня 2017 року підприємством було виявлено перепалив 590,610 літрів дизельного палива на загальну суму 12064,93 грн /а.с.16-17/. Норми використання пального, що були застосовані при складанні акта контрольної перевірки інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 19 червня 2017 року, затверджені наказами ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія» під № 307 від 23.12.2013 та під № 4 від 05.01.2014 /а.с.116-121/.

Відповідно до наказів № 3-ос від 03.01.2017, № 9-ос від 01.03.2017, № 12-ос від 03.04.2017 «Про закріплення автомобіля за водієм» за водієм автотранспортних засобів ОСОБА_1 закріплені авто НОМЕР_1 та причеп КТС РССР 14 д.н.з. НОМЕР_2, авто НОМЕР_3 та причеп КТС РССР 14 д.н.з. НОМЕР_4, авто НОМЕР_5 та причеп КТС РССР д.н.з. НОМЕР_6 /а.с.122-124/.

Відповідач у відзиві посилається на несправний технічний стан автомобіля, проте належних та допустимих доказів на підтвердження даного факту суду не надав. Надані відповідачем копії звітів про перевозку вантажу, як доказ, що спростовує перевитрати пального, не може бути прийнятий судом як допустимий доказ, оскільки ці копії не мають ніяких посвідчувальних написів підприємства /а.с.53-57/.

Всупереч цьому, ТОВ «Олександрійська Зернова Компанія» надала суду докази, що підтверджують технічно справний стан автомобілів, котрі були закріплені за відповідачем, а саме: протоколами перевірки технічного стану транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_7 № 00498-01083-16 від 31.08.2016 та від 03.05.2017, протоколами перевірки технічного стану транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_8 № 00498-00316-17 від 09.03.2017 та від 14.12.2016, протоколами перевірки технічного стану транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_9 № 00498-00019-17 від 13.01.2017 та від 06.12.2017 /а.с. 127-128, 131-132, 135-136/.

Згідно п.6 ст.134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків.

Згідно до роз'яснень, викладених у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року N 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", матеріальна відповідальність в повному розмірі на підставі пункту 6 статті 134 КЗпП України покладається на працівника у випадках, передбачених окремими законодавчими актами. За чинним законодавством така відповідальність може бути покладена, зокрема, за шкоду, заподіяну перевитратою пального на автомобільному транспорті.

Суди при вирішенні подібних справ повинні встановити наявність чи відсутність вини та умисного заподіяння працівником майнової шкоди підприємству, що є обов'язковою складовою відповідальності працівників автомобільного транспорту за перевитрату палива. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 07.09.2016 у справі № 6-1267цс16.

Судом встановлено, що перевитрати палива відповідачем ОСОБА_1 мали місце за обставин зазначених позивачем в позові. Відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів, які б безумовно свідчили про відсутність його вини у допущенні перевитрат палива.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність доказів, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода за перевитрати дизельного пального у розмірі 590,610 літрів на суму 12064,93 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 600 грн.

Керуючись ст. ст. 130-132, 134, 135-1, 139 КЗпП України, ст. 941 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 131, 208, 209, 212- 215, 218, 224-233 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська Зернова Компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої перепаливом дизельного пального - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська Зернова Компанія» грошову суму у розмірі 12064,93 грн у відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої перевитратами дизельного пального, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справі, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 12 березня 2019 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександрійська Зернова Компанія», код ЄДРПОУ 31907615, місцезнаходження: Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Бульварна, 43/2.

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП – НОМЕР_10, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суддя: