Рішення № 80370694, 12.03.2019, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/2438/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року Краснолиманський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Саржевської І. В.,

за участю секретаря - Олійник С.М.,

розглянувши у судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 міської ради Донецької області до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі,

ВСТАНОВИВ:

26.07.2018 до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява представника ОСОБА_2 міської ради Донецької області, про розірвання договору оренди землі № 13 від 16.05.2014, укладений між Краснолиманською міською радою та ОСОБА_3 внаслідок систематичної несплати орендної плати за землю за період часу з 2016 рік по 20.07.2018 та стягнути заборгованість з орендної плати з відповідача у розмірі 13321,00 грн., а також судові витрати(а.с.3-5).

Представник позивача ОСОБА_2 міської ради Донецької області в судове засідання не з'явився, просить розглянути цивільну справу без його участі та задовольнити позовні вимоги, не заперечує проти заочного розгляду справи у разі неявки в судове засідання відповідача, про що суду надав відповідну заяву (а.с.68-70).

Відповідач ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 61, 64), в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи без його участі та відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалою суду від 12.03.2019 прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Краснолиманською міською радою(нині ОСОБА_2 міська рада Донецької області), в особі міського голови ОСОБА_1, діючого на підставі ст.42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та рішення сесії № 6/32-2965 від 30.04.2014 та відповідачем ОСОБА_3, 16.05.2014 укладено договір № 13 оренди земельної ділянки площею 0,4000 га, кадастровий номер 1413300000:07:002:2331, строком на 49 років, яка розташована на території Краснолиманської(нині ОСОБА_2) міської ради Донецької області (район «Голубих озер»), та яка надана для розташування об’єкту рекреаційного призначення на підставі рішення Краснолиманської міської ради № 6/32-2965 від 30.04.2014. Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки представник орендодавця передав, а орендар ОСОБА_3 прийняв вищевказану земельну ділянку. Договір зареєстрований у реєстраційній службі Краснолиманського МУЮ 20.05.2014 за № 5728286(а.с.7-12).

Згідно умов вказаного договору, а саме пунктів 9,11 Договору, орендар зобов’язаний вносити орендодавцю орендну плату в грошовій формі у розмірі 4651,02 грн. на рік без ПДВ. Оренда плата сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення –рішення податковим органом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом статті 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 206 цього Кодексу використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п.36 Договору- дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання обов’язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України(а.с.8 зворот).

Відповідно до п. 38 Договору- розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається зокрема у разі несплати орендної плати протягом більш, ніж трьох місяців(а.с.8 зворот).

Згідно зі статтею 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема пунктом "д" такою підставою визначено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Натомість, враховуючи врегулювання відносин, пов'язаних з орендою землі, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 Земельного кодексу України, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору (постанова Верховного Суду України від 11.10.2017 № 6-1449цс17).

Згідно із частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, за змістом статті 651 Цивільного кодексу України однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення умов вказаного договору систематично не сплачує орендну плату, з 2016 року, у зв’язку з чим виникла заборгованість з орендної плати станом на 20.07.2018 в сумі 13321,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються довідкою № 8717/10/05-99-47-10 від 11.12.2018 Слов’янсько-Лиманського управління ГУ ДФС у Донецькій області про наявність заборгованості за орендною платою(а.с.56).

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Враховуючи викладені обставини справи та те, що доводи представника позивача зазначені ним в позовній заяві та доповненнях до неї щодо невиконання відповідачем умов договору, знайшли своє підтвердження на підставі перевірених матеріалів справи, та ст.24 ЗУ «Про оренду землі» щодо сплати орендної плати в строки, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати підлягають повному задоволенню.

З приводу вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає таке. Згідно із ст. 133 ЦПК України судовий збір, включено до складу судових витрат.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом вимоги позивача задоволені повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджений (а.с.26) судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4,12,13, 81, 133,141,259, 263-265 ЦПК України, ст. 93 ЗК України, ст. 526 ЦК України , ст.ст. 6, 13, 21, 24, 31, 32 Закону України «Про оренду землі», суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 міської ради Донецької області до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі, задовольнити повністю.

Договір оренди земельної ділянки № 13 укладений 16.05.2014 між Краснолиманською(нині ОСОБА_2) міською радою та ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований у реєстраційній службі Краснолиманського МУЮ 20.05.2014 за № 5728286, площею 0,4000 га, кадастровий номер 1413300000:07:002:2331, яка розташована на території Краснолиманської(нині ОСОБА_2)міської ради Донецької області й надана для розташування об’єкту рекреаційного призначення - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, на користь Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради Донецької області(одержувач: УК м. Лиман/ОТГ м. Лиман назва банку: Казначейство України(ЕАП), рахунок № 33215815005564, МФО 899998, ОКПО 37894853) заборгованість з орендної плати станом на 20.07.2018 в сумі 13321,00(тринадцять тисяч триста двадцять одна гривня 00 копійок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, на користь Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради Донецької області(поточний рахунок: 35415026098021 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 38068238) судовий збір в сумі 1762,00(одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійки)гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження –якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення повинно бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Текст рішення виготовлений 12.03.2019.

Суддя -