Рішення № 80370117, 04.03.2019, Дружківський міський суд Донецької області

ЄУН 229/4562/18

Номер провадження 2/229/97/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року Дружківський міський суд Донецької області в особі:

головуючого судді Петрова Є.В.

при секретарі Цукаревій К.А.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

02 жовтня 2018 року позивачка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, про зміну розміру аліментів.

Мотивує свій позов наступними обставинами. За рішенням Дружківського міського суду Донецької області, згідно із виконавчим листом, який знаходиться на виконанні в Дружківському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 11 квітня 2018 року, з ОСОБА_2 утримуються аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1200,00 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Зазначає, що на теперішній час дитині не виповнилося 6 років та з 1 липня 2018 року по 30 листопада 2018 року прожитковий мінімум на дитину становить 1559,00 грн., а з 01 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року – 1626,00 грн.

Вказує, що постійно несе витрати на утримання дитини у д/с «Лелека», спортивні заняття – заняття танцями, заняття у логопеда, підготовчі заняття до школи, харчування, оздоровлення, лікування, одяг, тощо. Таким чином, розмір аліментів призначений рішенням суду від 11.04.2018 року не є достатнім для утримання дитини.

Також посилається на те, що позивач інших утриманців не має, він працездатний, отримує дохід, має нерухоме майно, транспортний засіб, його стан здоров’я дозволяє працювати, тому він може сплачувати аліменти в розмірі більше ніж 1200,00 грн. щомісяця. Додатково зазначає, що згідно з виконавчим листом № 2/229/285/2018 від 11.04.2018 року, в якому було зафіксовано стягнення аліментів у твердій грошовій сумі – 1200,00 грн., починаючи з 12 лютого 2018 року індексація не проводилась.

04 грудня 2018 року позов було уточнено, і позивачка просила збільшити розмір алміментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, до розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не менш ніж 1626грн. щомісячно та до досягнення дитиною повноліття.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтвердила обставини викладені в позовній заяві та просила її задовольнити з підстав викладених в ній.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, зазначив, що вони є необгрунтованими та обставини на які посилається позивач в позовній заяві - недоведеними та не відповідають дійсності, просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Звернув увагу суду, що уклав шлюб з ОСОБА_5 (після укладення шлюбу - ОСОБА_2), його дружина не працює, наразі вагітна, перебуває під постійним наглядом лікаря, він рідко користується авто, його витрати не перевищюють його доходи.

Оцінивши усі докази, зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, керуючись принципом верховенства права суд дійшов до таких висновків.

Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідач є батьком неповнолітньої ОСОБА_4, 04 квітня 2013 року, яка перебувають на утриманні позивачки, що підтверджується довідкою КП «Комсервіс» № 2904 від 02 жовтня 2018 року (а.с. 6, 32).

За рішенням Дружківського міського суду Донецької області, згідно із виконавчим листом, який знаходиться на виконанні в Дружківському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 2/229/285/2018 від 11 квітня 2018 року, з відповідача утримуються аліменти на користь позивачки, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 в розмірі 1200,00 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7).

Відповідно до ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Виходячи із системного аналізу положень ст. 192 СК України, зробленого у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року N 143цс13, зазначена стаття вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У абзаці 3 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

У пункті 23 цієї ж постанови роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Позивачка не надала суду належні та допустимі докази щодо погіршення свого стану здоров'я або матеріального становища та докази щодо поліпшення матеріального становища відповідача, посилаючись як на підставу збільшення розміру аліментів на дітей внесення змін до законодавства в частині мінімального розміру аліментів на дитину.

Також, відповідачка звертала увагу суду, що вимога збільшення розміру аліментів гуртується на тому, що малолітня донька ОСОБА_4 часто хворіє (а.с. 27-29), відвідує Клуб для дітей та батьків «Розумний малюк» (а.с. 30), є членом танцювального гуртка «Німфея» (а.с. 31), а тому дитина потребує додаткових витрат.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд України у своїй Постанові від 24 лютого 2016 року у справі за № 6-1296цс15.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей дитини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину у разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо.

Наведені вище норми закону кореспондуються із вимогами, викладеними в пункті 18 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», де Пленум ВСУ роз'яснив, що до передбаченої статтею 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазначені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

У тих випадках, якщо в силу особливих (виключних) обставин є потреба, окрім аліментів, у додаткових витратах, суд може стягнути такі витрати з платника аліментів.

Однак, за змістом вказаної правової норми такі витрати є додатковими, понад витрат, понесених у звичайному житті та викликані виключними обставинами.

Не є додатковими витратами вартість відпочинку, придбання продуктів харчування, оплата вартості проїзду дітей, ліків першої необхідності, тощо.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що викладені в позові обставини (відвідування танцювального клубу, клубу розвитку дітей) не є особливими обставинами в розумінні ст. 185 СК України, які потребують додаткових витрат з боку іншого з батьків.

За вказаних обставин, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог в частині збільшення розміру аліментів на дітей.

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку із його безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13,76-80, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд. -

В И Р І Ш И В:

в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд протягом тридяти днів після проголошення рішення.

В разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 07 березня 2019 року.

Суддя: Є. В. Петров