Рішення № 80370009, 04.03.2019, Дружківський міський суд Донецької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Номер провадження 2/229/290/2019

Справа № 229/334/19

04 березня 2019 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Лебеженка В.О.,

за участю секретаря

судового засідання Слободкіної Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про про усунення перешкод в користуванні та володінні квартирою, шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

до Дружківського міського суду Донецької області звернулась позивач до відповідача з позовною заявою про усунення перешкод в користуванні та володінні квартирою, шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

У позовній заяві позивачка зазначила, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 03 січня 2019 року придбала у власність квартиру АДРЕСА_1. Договір посвідчений приватним нотаріусом Радіоновим Ю.В. та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до п.6 вказаного договору купівлі-продажу квартири, йей договір укладено з дозволу виконавчого комітету Дружківської міської ради на підставі рішення від 18.12.2018 року за №572 у зв'язку з тим, що на час укладення цього договору у вказаній квартирі зареєстровані та проживають неповнолітні ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які є дітьми продавця ОСОБА_3 та які мають право на користування вказаною квартирою. Також згідно п.15 зазначеного договору, представник продавця ОСОБА_7 свідчить, що продавець ОСОБА_3 зобов'язується знятись з реєстрації за місцем проживання у вказаній квартирі №57 та звільнити її разом з членами своєї сім'ї до 10.01.2019 року. Разом з тим, до теперішнього часу відповідач та її діти з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 не зняті.

Позивач сплачує плату за комунальні послуги, які нарховуються в тому числі і на відповідача та її дітей. Призначення субсидії на оплату комунальних послуг здійснюється з врахуванням реєстрації відповідача, що унеможливлює отримання субсидії. У зв'язку з чим, у неї виникли труднощі щодо реалізації свого права власності.

Просить визнати ОСОБА_3 та її дітей: ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.

Позивач в судове засідання не з'явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена. Однак, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечує, позовні вимоги підтримала та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені на офіційному сайті" Судова влада України", сторінка "Дружківський міський суд" в розділі "громадянам", оскільки за місцем реєстрації відповідач не проживає, фактичне місце знаходження суду невідоме.

Представник служби справ дітей Дружківської міської ради в судове засідання не з'явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала клопотання про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.. 280 ЦПК України.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Оцінивши усі докази зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, керуючись принципом верховенства права суд дійшов до таких висновків.

У відповідності до ст.ст. 13, 82 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі визнання права (ст.16 ЦК України).

Статтею 47 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини (1948р) проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Статтею 1 Протоколу №1 (1952) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950), встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом; проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Вимогами ст.386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як зазначено в ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР (далі ЖК УРСР).

У зв'язку із цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сімї, попередніми членами його сімї, а також членами сімї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК України), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, позивач як власник квартири, має право володіти, користуватися та розпоряджатися квартирою на власний розсуд, використовувати її для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.

Таке право позивача згідно ч.4 ст.41 Конституції України, ч.1 ст.321 ЦК України є непорушним і він не може бути протиправно його позбавлений.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику права вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 по справі є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Радіоновим Ю.В. (а.с.16-18).

Згідно довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, яка видана власнику житлового приміщення ОСОБА_2, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.21).

Судом встановлено, що відповідач та її діти не є членами сім'ї позивача, та не набули самостійного права на житло з підстав, передбачених законом, що підтверджується актом обстеження квартири від 15.01.2019 року (а.с.22).

Згідно п. 15. Договору купівлі-продажу квартири, представник продавця ОСОБА_7 свідчить, що продавець ОСОБА_3 зобов'язується знятися з реєстрації за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 та звільнити її разом х членами сім'ї до 10.01.2019 року (а.с.17).

Відповідно до акту обстеження квартири від 15.01.2019 року, встановлено, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 з 03.01.2019 року є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 за вказаною адресою не мешкає (а.с.22).

Також, судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, житлом забезпечені, про що свідчить інформація надана позивачем відповідно до якої неповнолітній ОСОБА_5 та малолітня ОСОБА_6 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2, тобто за місцем мешкання мати - ОСОБА_3 (а.с.23).

При цьому, відповідно до витягу із протоколу №3, встановлено, що майнові права неповнолітнього ОСОБА_5 та малолітньої ОСОБА_6 не будуть порушені, оскільки останні мають право на користування житлом за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.39).

Питання визначення місця проживання малолітніх та неповнолітніх регулюється ст. 29 Цивільного кодексу України, яка визначає місце проживання фізичної особи в залежності від її віку.

Частинами 2, 3 ст. 29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом; місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Діти проживають разом з матір'ю, які забезпечила їм умови проживання, забезпечені житлом, тому їх житлові права та інтереси після зняття з реєстрації з квартири позивача порушені не будуть.

Суд вважає встановленим, що реєстрація відповідача разом з її дітьми в квартирі позивача створює перешкоди останньому в користуванні квартирою, оскільки позбавляє можливості в повній мірі використовувати об'єкт права власності, а тому є підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про задоволення вимог ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 та її дітей: ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1

Таким чином, у суду є всі законні підстави для задоволення позовних вимог.

На підстав вищевикладеного та керуючись ст. ст.2, 10, 12, 13, 81-83, 259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3) до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) про усунення перешкод в користуванні та володінні квартирою, шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В.О.Лебеженко