Рішення № 80369405, 26.02.2019, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/1596/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2019 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 113698 грн. 74 коп., -

В С Т А Н О В И В

Відповідач ОСОБА_2, його представник - ОСОБА_3 позовні вимоги визнали частково, надали суду письмовий відзив на позов, де зазначили, що підтверджують обставини надання банком кредиту, узгодження між сторонами умов обопільних кредитних зобов'язань, не заперечують того факту, що ОСОБА_2 порушив порядок розрахунку за наданим йому кредитом, внаслідок чого склалася у нього кредитна заборгованість, однак, вважають, що неустойка (пеня) в сумі 111734, 76 грн. була нарахована позивачу із порушенням умов договору, періоду її нарахування, строків позовної давності, у зв'язку із чим, виходячи з цивільно-правової судової практики, вона підлягає зменшенню в її розмірі. Надавши відзив на позов, відповідач та його представник просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, хоча вони не навели доводів на спростування вимог щодо стягнення заборгованості за основним кредитом. З урахуванням доводів наданого суду відзиву, просили провести подальший розгляд справи без їхньої особистої участі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив справу розглянути у його відсутності, надав суду відповідь на відзив відповідача, згідно якої підтвердив, що між банком та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідач його умови неналежно виконував, внаслідок чого у нього склалася кредитна заборгованість за основним тілом кредиту, а також по відсоткам за користування кредитом. Представник позивача вказує, що пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, це не протиріччить ст. 61 Конституції України, ст.ст.549, 550 ЦК України, оскільки штраф і пеня є взаємовиключними видами неустойки. Щодо вимог відповідача з приводу зменшення розміру неустойки, представник позивача вважає, що в їхньому задоволенні слід відмовити, оскільки, як виходить зі ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення. З урахуванням цих положень законодавства, відповідач не надав суду доказів важкого фінансового положення з моменту першого порушення умов кредитного договору або будь-якого іншого доказу, який би свідчив про «істотнозначиму» обставину. Щодо доводів відповідача про застосування строків позовної давності до видів неустойки, то позивач вважає, що вони банком не порушувалися з мотивів, викладених у відповіді на відзив. Враховуючи доводи позовної заяви та відповіді на відзив, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В ході розгляду справи були досліджені наступні докази: копія розрахунку заборгованості за договором № б/н від 21.09.2005р. станом на 30.04.2018р.; копія довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти; копія анкети-заяви позичальника від 21.09.2005р., оформленої на ім'я ОСОБА_2; копія Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку; копія витягу за рахунком від 01.09.2005р. по 11.12.2018р.; копія довідки про видачу кредитних карток.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитними зобов'язаннями в розмірі 113698 грн. 74 коп. та стягнути з нього судові витрати в сумі 1762 грн. 00 коп., зазначивши, що 21.09.2005 р. із відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н (оформлений у вигляді анкети-заяви позичальника), згідно із яким позичальнику був наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

При укладенні кредитного договору відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Між сторонами кредитного договору були узгоджені порядок, встановлення та зміни кредитного ліміту, передбачено обов'язок власника картрахунку щодо слідкування за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту згідно вимог Договору. Позивач, як сторона кредитного договору, свої зобов'язання про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, надав можливість відповідачу розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач, у порушення умов кредитного договору та ст.ст. 509, 526, 527, 530, 1054 ЦК України, не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

У зв'язку із тим, що відповідач ОСОБА_2 (позичальник) не виконав умови кредитного договору (заяви позичальника), у нього склалася заборгованість за кредитними зобов'язаннями станом на 30.04.2018 р. в розмірі 113698 грн. 74 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом - 1963 грн. 98 коп.; заборгованості по процентах за користування кредитом - 111734 грн. 76 коп. Сума заборгованості відповідачем у добровільному порядку досі не погашена. Заподіяння відповідачем матеріальних збитків та їх невідшкодування негативно впливає на фінансову діяльність кредитної установи, заборгованість підлягає стягненню у примусовому порядку.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, оцінивши доводи сторін, викладені у відзиві на позов та відповіді на відзив, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. За ч.2 ст. 1054 ЦК України до даних відносин можуть застосовуватися положення ст.ст. 1046-1053 ЦК України. Згідно із ст.ст. 1048-1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Між позивачем та ОСОБА_2 21.09.2005 р. був укладений кредитний договір (заява-анкета позичальника та Умови та правила надання банківських послуг, довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти), ним були передбачені умови надання кредиту, порядок користування та повернення карткових коштів, які позичальник порушив.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушив зобов'язання за даним договором. Згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідач зобов'язувався: - на підставі п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг погашати заборгованість за Кредитом, процентами за його використання по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором; п. 6.7 - слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, п. 6.6 - у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у т.ч. простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку» які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 «Правил користування платіжною карткою». Одночасно пунктом 5.3. Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невідємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 4.9 Умов та правил надання банківських послуг і п. 5.8 Правил користування платіжною карткою. Виходячи з вищенаведеного, відповідачу була нарахована заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 111734 грн. 76 коп.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 113698 грн. 74 коп. є правомірними і законними, виходять із кредитних договірних зобов'язань.

Як виходить з доводів відповідача та його представника, вони за суттю сам розмір кредитної заборгованості за основним тілом кредиту (1963 грн. 98 коп.) не оспорюють, взагалі надані суду заперечення стосуються розміру заборгованості по відсоткам за користування кредитом, до якого входять: залишок заборгованості за відсотками на поточну заборгованість - 56 грн. 59 коп.; залишок заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість - 111678 грн. 17 коп.

Згідно із ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Заперечення відповідача про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст. 61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, різновидом штрафних санкцій, але не являються окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (цивільно-правової, кримінальної, адміністративної та дисциплінарної). Отже, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Штраф і пеня мають різне призначення у функції у цивільних правовідносинах. Штраф - це разове покарання, а пеня - покарання, яке має на меті домогтися якнайшвидшого виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

За чч. 1 , 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як виходить з ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Отже, виходячи із вищевикладеного, штраф та пеня можуть бути застосовані одночасно, вони не виключають один одного,будь-яких обмежень і заборон на одночасне їх застосування стороною за договором до винної сторони у Цивільному кодексі України - немає.

Що стосується вимог відповідача щодо зменшення розміру неустойки, то суд зазначає, що у відповідності до ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений при одночасній наявності обох умов.

Пунктом 27 Постанови ВССУ №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» роз'яснено, що положення ч. 3 ст.551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача. Істотними обставинами в розумінні ст.. 551 ЦК України можна вважати ступінь виконання зобов'язання боржником, наприклад, дострокове погашення кредиту та відсотків, доведений матеріалами справи важкий майновий стан боржника, інші інтереси сторін (а не тільки боржника), які заслуговують на увагу. Відповідач здійснював погашення кредиту з порушенням термінів розрахунків, це підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем, що підтверджує наміри відповідача про злісне ухилення від виконання зобов'язань за кредитним договором. Крім того, на підтвердження наявності «істотних» обставин відповідачем не було надано жодних доказів його важкого фінансового становища з моменту першого порушення умов кредитного договору, а саме прострочення сплати кредиту, тому, у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України,суд не може прийняти до уваги доводи, вказані відповідачем, та прийти до певних висновків у справі.

Спростовуючи доводи відповідача щодо наданого Банком розрахунку заборгованості, його зауважень з приводу надходження/не надходження коштів на його рахунок, суд повністю погоджується із позицією банку щодо достовірності руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди та приймає до уваги додатково надану Банком виписку по рахунку відповідача, яка жодною стороною кредитної угоди не оспорювалася, сприймалася, як належна.

У своєму відзиві відповідач також посилався на те, що по стягненню з нього кредитної заборгованості позивачем було пропущено строк позовної давності. Суд зазначає, що з урахуванням особливостей і відмінностей укладеного між сторонами кредитного договору, вимог ст.ст., умов та строку дії кредитної картки, яка була пере випущена та діяла до останнього дня 08.2016 року, строк позовної давності по вимогах не пропущений, оскільки позивач звернувся до суду із позовом 31.08.2018р., тобто до спливу строку позовної давності. Строки позовної давності не можуть буди застосовані і до вимог про стягнення з відповідача пені, оскільки, слідуючи вимогам ст. 530 ЦК України, порушення зобов'язання відповідачем триває, пеня нараховується, і припиниться її нарахування тільки за умови проведення повного розрахунку відповідача.

Обґрунтованими також являються і дії Банку щодо договірного списання коштів у рахунок погашення боргу 09.10.2015р, яке відповідач оспорює, оскільки ці дії Банку дозволені, відповідають Постанові НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 29.03.2004р. (п.п. 1.4, 1.6), умовам кредитного договору - правилам користування платіжною карткою (п. 5.6), із якими відповідач погодився,про що свідчить його підпис.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги доводи сторін, викладені у наданих суду відзиві на позов та відповіді на відзив, оцінивши надані суду докази, суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 1762 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355, ЦПК України, ст. 61 Конституції України, ст.ст. 256, 257, 261, 526, 527, 530, 549, 550, 551, 610, 612, 617, 624, 629, 1048-1049, 1054 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області 18.03.1999 року, ІПН - НОМЕР_1) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (податковий код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ: 14360570, рахунок №29092829003111, МФО №305299) суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями (станом на 30.04.2018 року) в розмірі 113698 грн. 74 коп., що складається з: заборгованості за кредитом - 1963 грн. 98 коп.; заборгованості по процентах за користування кредитом - 111734 грн. 76 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області 18.03.1999 року, ІПН - НОМЕР_1) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (податковий код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ: 14360570, рахунок №29092829003111, МФО №305299) 1762 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник