Рішення № 80366260, 25.02.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.02.2019 Справа № 920/31/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними матеріалами справу № 920/31/19

за позовом: Фізичної особи-підприємця Волкова Павла Олександровича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1),

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бєлевцова Олександра Івановича (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2),

про стягнення 122 870 грн. 59 коп. заборгованості по договорах купівлі-продажу №5/16 від 16.05.2017 та поставки №5/17 від 16.05.2017

ВСТАНОВИВ:

04.01.2019 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 122 870 грн. 59 коп., з яких: 100 844 грн. 54 коп. основного боргу, 5 971 грн. 83 коп. пені, 13 030 грн. 95 коп. штрафу, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №5/17 від 16.05.2017, та 8 995 грн. 10 коп. основного боргу, який виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №5/16 від 16.05.2017, а також судові витрати по справі.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач не здійснив оплату товару, отриманого відповідно до видаткових накладних №СН-ХБ0005835 від 16.10.2018р., №СН-ХБ0006086 від 26.10.2018р. та №СН-ХБ0005376 від 25.09.2018, чим порушив взяті на себе зобов'язання по договорах від 16.05.2017 поставки №5/17 та купівлі-продажу №5/16.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 25.01.2019 відкрито провадження у справі № 920/31/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті було призначене на 25.02.2019, відповідачу надано термін 15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до п. 5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення зокрема є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідачем у встановлений термін письмового відзиву на позов не подано, ухвала про відкриття провадження у справі була надіслані на юридичну адресу відповідача: АДРЕСА_2, проте відповідачем не отримана та повернута на адресу господарського суду Сумської області 05.02.2019 з позначкою на конверті «інші причини повернення».

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

16 травня 2017 року між ФОП Волковим Павлом Олександровичем і ФОП Бєлевцовим Олександром Івановичем, був укладений договір поставки №5/17 (далі за текстом - «Договір 1»), відповідно до умов якого позивач зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим Договором, поставити товар (партію), а відповідач зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити такий товар.

Згідно п. 1.2. Договору 1 предметом поставки є товар (партія товару) з найменуванням, зазначеним у накладних та/або інших документах згідно умов Договору, підписаний сторонами, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 2.3. Договору 1 передбачено, що право власності на поставлений товар переходить до відповідача в момент отримання товару від позивача (перевізника) за видатково-прибутковою накладною.

Відповідно до п. 11.1. Договору 1 оплата за товар здійснюється відповідачем після реалізації кожної одиниці товару третім особам (кінцевим споживачам). Оплата здійснюється готівкою в розмірі повної вартості товару, реалізованого за тиждень.

Зі змісту п. 9.1. Договору 1 вбачається, що загальний строк реалізації товару становить 55 календарних днів з дати відвантаження партії постачальником покупцю, але в межах терміну дії спеціальної пропозиції.

Пунктом 9.2. Договору 1 передбачено, що у випадку, якщо частина товару залишається нереалізованою через торговельну мережу відповідача, відповідач має право повернути її в період дії цього Договору.

Згідно п. 9.3. Договору 1 позивач має право вимагати від відповідача повернення товару в разі, якщо відповідач не реалізував товар протягом строку реалізації.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що ним належним чином виконано взяті на себе зобов'язання по Договору 1 та поставлено відповідачу товар на загальну суму 8 995 грн. 10 коп. згідно видаткової накладної (на реалізацію) № СН-ХБ0005376 від 25.09.2018, проте відповідач не здійснив оплату отриманого товару. Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду сума основного боргу по Договору 1 становить 8 995 грн. 10 коп.

16 травня 2017 року між позивачем та відповідачем було також укладено Договір купівлі-продажу №5/16 (далі за текстом - «Договір 2»), відповідно до умов якого позивач зобов'язується поставити та передати у власність відповідачу товар (партію товару) в кількості і в строки згідно умов цього договору, а відповідач зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар (партію товару) в порядку і на умовах цього Договору.

Згідно п. 1.2. Договору 2 предметом поставки є товар (партія товару) найменування, асортимент та кількість якого вказується у видатковій накладній. Передача товару від позивача відповідачу здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата підписання сторонами видаткової накладної є датою поставки товару (п. 3.2. Договору 2).

Пунктом 3.8 Договору 2 передбачено, що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару відповідачу за видатковою накладною, що підписується сторонами.

Зі змісту п. 6.1. Договору 2 вбачається. що відповідач повинен сплатити за поставлений товар не пізніше 7 календарного дня з дати поставки товару позивачем. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості партії поставки товару у готівковому порядку.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що ним належним чином виконано взяті на себе зобов'язання по Договору 2 та поставлено відповідачу товар на загальну суму 100 844 грн. 54 коп.: згідно видаткової накладної № СН-ХБ0005835 від 16.10.2018 на суму 40 757 грн. 86 коп., згідно видаткової накладної № СН-ХБ0006086 від 26.10.2018 на суму 60 086 грн. 68 коп., проте відповідач не здійснив оплату отриманого товару. Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду сума основного боргу по Договору 2 становить 100 844 грн. 54 коп.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зі змісту ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, вбачається, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача додатково було надіслано претензію: №22/11-1 від 22.11.2018 з вимогою про сплату заборгованості в загальному розмірі 109 839 грн. 22 коп. в десятиденний строк з моменту отримання цієї вимоги. Зазначена претензія отримана відповідачем 28.11.2018, про що свідчить відмітка на претензії /а.с.15/, проте вимога залишена відповідачем без відповідного реагування.

Враховуючи те, що відповідачем сума основного боргу не сплачена, не подано доказів повернення отриманого товару, сплати боргу або обґрунтованих заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 100 844 грн. 12 коп. основного боргу по Договору 2 та 8 995 грн. 10 коп. по Договору 1.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5 971 грн. 83 коп. пені, нарахованої по видатковій накладній № СН-ХБ0005835 від 16.10.2018 за період з 24.10.2018 по 28.12.2018, а також по видатковій накладній № СН-ХБ0006086 від 26.10.2018 за період з 03.11.2018 по 28.12.2018, відповідно до п. 7.2. Договору 2, яким передбачено, що у разі прострочення відповідачем оплати або неповної оплати за поставлену партію товару позивач має право вимагати, а відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки. За змістом статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що судом було встановлено факт порушення грошового зобов'язання з боку відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 5 971 грн. 83 коп. пені.

Відповідно до п. 7.3. Договору 2 за прострочення строків виконання зобов'язання понад 30 днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання.

Беручи до уваги те, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача понад 30 днів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7 059 грн. 12 коп. штрафу.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 1 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.

Судом встановлено, що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по двох окремих договорах: договору купівлі-продажу №5/16 від 16.05.2017 та договору поставки №5/17 від 16.05.2017, що складає 2 окремі вимоги майнового характеру, проте під час звернення в суд з позовом ним було сплачено судовий збір в розмірі 1762 грн. 00 коп. (після усунення недоліків позовної заяви) - за одну вимогу майнового характеру. Таким чином, позивачем сплачено судовий збір не в повному обсязі, у зв'язку з чим з позивача в доход Державного бюджету України необхідно стягнути 1762 грн. 00 коп. судового збору.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати в розмірі 3 524 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст.238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бєлевцова Олександра Івановича (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) на користь Фізичної особи-підприємця Волкова Павла Олександровича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 100 844 грн. 54 коп. основного боргу, 5 971 грн. 83 коп. пені, 13 030 грн. 95 коп. штрафу по договору поставки №5/17 від 16.05.2017, та 8 995 грн. 10 коп. основного боргу по договору купівлі-продажу №5/16 від 16.05.2017; 3524 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Волкова Павла Олександровича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в доход державного бюджету України (УК у м.Сумах/м.Суми; код 37970593; Казначейство України; МФО 899998; рахунок 34311206083032; код класифікації доходів бюджету 22030101) 1762 грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 12.03.2019 р.

Суддя О.В. Коваленко