Ухвала суду № 80366220, 12.03.2019, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

__________________

УХВАЛА

"12" березня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/153/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. розглянувши матеріали позовної заяви Заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури (вул. Демократична, 32, м. Сарни, Сарненський р-н, Рівненська обл., 34500, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Рафалівської селищної ради (вул. 1-травня, 12, смт. Рафалівка, Володимирецький р-н, Рівненська обл., код ЄДРПОУ 34371) до Фізичної особи-підприємця Вознюка Василя Васильовича (АДРЕСА_1) про визнання недійсним договору оренди майна від 03.07.2017 року та зобов'язання повернення приміщення вартістю 190 406 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2019 року Заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Вознюка Василя Васильовича про визнання недійсним договору оренди майна від 03.07.2017 та зобов"язання повернення приміщення вартістю 190 406,00 грн.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву розподілено судді Заголдній Я.В.

Розглянувши подану прокурором позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про повернення її заявнику, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках, і в порядку, що визначені законом.

Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005 року).

Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.

Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 року № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 року у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 року у справі № 924/1237/17, у справі №927/246/18 від 06.02.2019 року.

У даному випадку прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави в особі Рафалівської селищної ради зазначив, що органом місцевого самоврядування не здійснюється захист порушених інтересів держави (не вживалося заходів досудового врегулювання спору, не пред'явлено до суду самостійно позовної заяви тощо).

Відтак, прокурор робить висновок, що вказане дає підстави для звернення саме прокурора в інтересах позивачів до суду за захистом порушених інтересів держави.

Проте, прокурором не надано жодних доказів існування кримінального провадження стосовно службових осіб Рафалівської селищної ради.

Окрім того, прокурором також визначено позивачем Рафалівську селищну раду, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності та наявністю функцій щодо захисту майнових інтересів, яка також не позбавлена можливості звернутися до суду із даним позовом.

З вищевикладеного, суд приходить до висновку, що прокурором не надано достатніх доказів неналежного виконання позивачами своїх обов'язків з захисту інтересів держави в частині визнання недійсним договору оренди майна від 03.07.2017 року та зобов'язання повернення приміщення вартістю 190 406 грн. 00 коп.

Пунктом 4 частини 5 статті 174 ГПК України визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Враховуючи недоведеність прокурором підстав для звернення до суду із даним позовом в інтересах позивача, позовна заява Заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рафалівської селищної ради до Фізичної особи-підприємця Вознюка Василя Васильовича про визнання недійсним договору оренди майна від 03.07.2017 року та зобов'язання повернення приміщення вартістю 190 406 грн. 00 коп. та додані до неї документи підлягають поверненню.

Керуючись ст.ст. 53, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рафалівської селищної ради до Фізичної особи-підприємця Вознюка Василя Васильовича про визнання недійсним договору оренди майна від 03.07.2017 року та зобов'язання повернення приміщення вартістю 190 406 грн. 00 коп. та додані до неї документи повернути прокурору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 12.03.2019 року та може бути оскаржена протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя Заголдна Я.В.

Віддрук. у 2 прим.: 1 - в нряд; 2 - Заступнику керівника Сарненської місцевої прокуратури (вул. Демократична, 32, м. Сарни, Сарненський р-н, Рівненська обл., 34500) - рек. з пов. про вручення.