Ухвала суду № 80366197, 11.03.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

11 березня 2019 року Справа № 915/1261/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали

за позовом: Приватного виробничо-комерційного підприємства «СЕВІД» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Будьоного, 20-А)

до відповідача: Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» (54017, м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 120)

про: стягнення 211118,56 грн.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

16.11.2018 приватне виробничо-комерційне підприємство «СЕВІД» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 07.11.2018 (вх. № 14954/18/18) про стягнення з Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» суми основного боргу в розмірі 211118,56 грн.

Ухвалою суду від 10.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1261/18, яка розглядається за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 10.01.2019 о 10 год. 00 хв.; встановлено сторонам процесуальні строки для подання письмових заяв по суті справи.

04.01.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому заявник просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

09.01.2019 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 04.01.2019 (вх. № 358/19) про відкладення розгляду справи.

За результатами судового засідання 10.01.2019 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 07.02.2019 о 10 год. 30 хв.

04.02.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 31.01.2019 (вх. № 1721/19), в якій позивач підтримує правову позицію викладену в позові та просить позов задовольнити в повному обсязі.

07.02.2019 до суду від сторін надійшли клопотання (вх. №1906/19 та вх. № 1908/19) про продовження строку підготовчого засідання на 20 днів для належної підготовки справи до розгляду на підставі ст. 177 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами судового засідання 07.02.2019 судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 20 днів (до 27.02.2019 включно) та відкладення підготовчого засідання на 26.02.2019 о 15 год. 00 хв.

25.02.2019 до суду від позивача надійшла довідка б/н від 22.02.2019 про

26.02.2019 до суду від сторін надійшли клопотання б/н від 26.02.2019 (вх. № 3086/19) та б/н від 26.02.2019 (вх. № 3085/19) про продовження строку підготовчого засідання на 10 днів для належної підготовки справи до розгляду на підставі ст. 177 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами судового засідання 26.02.2019 судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 10 днів (до 11.03.2019 включно) та відкладення підготовчого засідання на 11.03.2019 об 11 год. 00 хв.

11.03.2019 до суду надійшла спільна письмова заява сторін № 617 від 11.03.2019 про укладення мирової угоди у справі № 915/1261/18, у якій заявники – сторони по справі № 915/1210/18 просять суд затвердити укладену між сторонами мирову угоду та закрити провадження у справі відповідно до ч. 4 ст. 192 Господарського процесуального кодексу України.

11.03.2019 до суду від позивача надійшла заява б/н від 07.03.2019 (вх. № 3652/19) про повернення з державного бюджету судового збору в зв’язку з укладанням мирової угоди.

11.03.2019 до суду від позивача надійшла заява б/н від 07.03.2019 (вх. № 3651/19) про відмову позивача від позову в частині штрафних санкцій.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

11.03.2019 представники сторін в судове засідання не з’явилися, про причини їх нез’явлення суд не сповістили, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать підписи представників сторін на повідомленні про дату розгляду справи.

Інші заяви та клопотання по суті справи в судове засідання 11.03.2019 не надходили.

11.03.2019 за результатами проведеного судового засідання, суд на підставі ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України підписав вступну та резолютивну частини ухвали.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд –

В С Т А Н О В И В:

Матеріали справи свідчать, що 18.12.2014 між сторонами був укладений договір № 14/12-17 (далі – Договір), відповідно до предмету якого позивач, як постачальник, зобов’язується передати, а відповідач, як покупець, - прийняти й оплатити продукцію: зварювальні матеріали, на умовах, передбачених цим договором.

Предметом даного позову виступають майнові вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сум основного боргу, пені (двох видів), 3% річних, інфляційних втрат та штрафу внаслідок порушення останнім договірних зобов'язань по своєчасній та повній оплаті поставленого товару.

Підставою – договір № 14/12-17 від 18.12.2014 з додатковими угодами до нього, рахунок-фактура № СФ-0000017 від 06.02.2018, видаткові накладні № РН-0000048 від 05.04.2018, № РН-0000053 від 12.04.2018, № РН-0000055 від 16.04.2018, платіжне доручення № 964 від 15.03.2018 на суму 143940,00 грн., застосування статей 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 237 Господарського кодексу України.

Як було вказано вище, 11.03.2019 до початку розгляду справи по суті до Господарського суду Миколаївської області надійшла заява позивача б/н від 07.03.2019 (вх. № 3651/19) про відмову від позовних вимог в частині штрафних санкцій, відповідно до якої приватне виробничо-комерційне підприємство «СЕВІД», користуючись наданими йому процесуальними правами, відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з відповідача нарахованих штрафних санкцій в загальній сумі 62089,40 грн, з яких: пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (згідно п. 8.2 Договору) – 23369,54 грн; пеня (нарахована на підставі ст. 231 Господарського кодексу України) – 28644,06 грн; штраф (нарахований на підставі ст. 231 ГК України) – 10075,80 грн.

Крім того, за текстом вказаної заяви позивач просить суд повернути приватному виробничо-комерційному підприємству «СЕВІД» з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору, у зв’язку з відмовою від позовних вимог, в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач, крім прав та обов’язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до положень статті 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв’язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Перевіривши викладені в заяві про відмову від позову обставини, суд вважає, що подана позивачем заява про відмову від позову не суперечить вищевказаним нормам процесуального права, а отже відмова прийнята судом, з огляду на що провадження у даній справі, в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій в загальній сумі 62089,40 грн підлягає закриттю.

Крім того, як зазначалося, 11.03.2019 до суду надійшла спільна письмова заява сторін № 617 від 11.03.2019 про укладення мирової угоди у справі № 915/1261/18, а також сама ОСОБА_1 угода у справі № 915/1261/18 від 07.03.2019.

Мирова угода скріплена підписами та печатками сторін.

Дослідивши спільну заяву сторін про затвердження мирової угоди в сукупності з матеріалами справи та процесуальними нормами, які регулюють відповідні дії, господарський суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

За приписами ч. 1-4 ст. 192 ГПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов’язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз’яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

За текстом мирової угоди від 07.03.2019 сторони підтвердили, що з даною ОСОБА_1 угодою ознайомлені, заперечень не мають; наслідки припинення провадження у справі сторонам роз’ясненні та зрозумілі.

Судом перевірено наявність повноважень у представників сторін на укладення мирової угоди та встановлено, що мирова угода підписана повноважними представниками сторін.

Зокрема, зі сторони позивача мирову угоду підписано директором приватного виробничо-комерційного підприємства «СЕВІД» ОСОБА_2, повноваження якого підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; зі сторони відповідача мирову угоду підписано директором державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» ОСОБА_3, повноваження якого підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зміст укладеної між сторонами по даній справі мирової угоди відповідає вимогам чинного законодавства, в повному обсязі врегульовує правовідносини між сторонами, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи. Мирова угода укладена в інтересах обох сторін, а її затвердження судом не призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб. Спірних чи неврегульованих питань між сторонами не залишилось.

Відповідно до ст. 193 ГПК України, виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що подана мирова угода по справі № 915/1261/18 від 27.02.2018 підлягає затвердженню в порядку, передбаченому ст. 192 ГПК України, а провадження у справі № 915/1261/18 – закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду.

Частина 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Крім того, у відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Беручи до уваги: заяву б/н від 07.03.2019 (вх. № 3651/19) про відмову від позовних вимог в частині штрафних санкцій, в якій останній просив суд повернути з Державного бюджету України частину сплаченого судового збору у розмірі 465,67 грн; заяву позивача б/н від 07.03.2019 (вх. № 3652/19) про повернення з державного бюджету судового збору в зв’язку з укладанням мирової угоди, в якій заявник просив повернути з Державного бюджету України частину сплаченого судового збору у розмірі 1117,72 грн та вищенаведені процесуальні норми, суд дійшов висновку про повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору в сумі 1583,39 грн, що складається з таких розрахунків:

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3166,78 грн (1,5% від ціни позову: 211118,56 * 1,5% = 3166,78), відповідно до платіжного доручення № 2 від 12/11/2018.

Відповідно до заяви про відмову від позовних вимог в частині штрафних санкцій, позивач відмовився від позовних вимог на загальну суму 62089,40 грн. Сума судового збору, яка підлягала сплаті за стягнення штрафних санкцій склала 931,34 грн (1,5% від ціни вказаних вимог: 62089,40 * 1,5% = 931,34), а, отже, у зв’язку з відмовою від позову, сума судового збору у розмірі 465,67 грн (931,34 – 50 % = 465,67) підлягає поверненню позивачу.

З урахуванням заяви про відмову від позову, сума судового збору, яка підлягала сплаті за стягнення суми основної заборгованості за договором, 3% річних та інфляційних втрат склала 2235,44 грн (1,5% від ціни вказаних вимог: 149029,16 * 1,5% = 2235,44), а, отже, у зв’язку з укладанням мирової угоди сума судового збору у розмірі 1117,72 грн (2235,44 – 50 % = 1117,72) підлягає поверненню позивачу.

Таким чином, загальна сума судового збору, яка підлягає поверненню позивачу складає 1583,39 грн (465,67 + 1117,72).

Враховуючи наведені норми та обставини, суд вважає за можливе заяви позивача б/н від 07.03.2019 (вх. № 3651/19) та б/н від 07.03.2019 (вх. № 3652/19) в частині повернення судового збору задовольнити та повернути позивачу з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 1583,39 грн.

При цьому, оригінал платіжного доручення № 2 від 12/11/2018 залишається в матеріалах судової справи № 915/1261/18.

Керуючись ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 46, 130, 191, 192, 231, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

1. Прийняти відмову позивача – приватного виробничо-комерційного підприємства «СЕВІД» від позову у справі № 915/1261/18 в частині стягнення з відповідача нарахованих штрафних санкцій в загальній сумі 62089,40 грн, оформлену заявою б/н від 07.03.2019 (вх. № 3561/19).

2. Закрити провадження у справі № 915/1261/18 в частині стягнення з відповідача нарахованих штрафних санкцій (пеня, штраф) в загальній сумі 62089,40 грн.

3. Спільну заяву приватного виробничо-комерційного підприємства «СЕВІД» та державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» № 617 від 11.03.2019 про укладення мирової угоди у справі № 915/1261/18 задовольнити.

4. Затвердити мирову угоду у справі № 915/1261/18, укладену 07.03.2019 між позивачем – приватним виробничо-комерційним підприємством «СЕВІД» та відповідачем – державним підприємством «Миколаївський бронетанковий завод» у такій редакції:

ОСОБА_1

У СПРАВІ №915/1261/18

м. Херсон « 07» березня 2019 р.

Приватне виробничо-комерційне підприємство «СЕВІД», код ЄДРПОУ 24757972, в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту (іменується в подальшому – Позивач), з однієї сторони, та Державне підприємство «Миколаївський бронетанковий завод», код ЄДРПОУ 07856371, в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту (іменується надалі – Відповідач), з другої сторони, надалі разом Сторони, керуючись ст. 192 ГПК України, уклали цю мирову угоду у справі № 915/1261/18 (надалі по тексту – ОСОБА_1), про таке:

1. Сторони на підставі взаємних поступок домовились врегулювати спір по справі № 915/1261/18 за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства «СЕВІД» до Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» про стягнення 211118,56 грн шляхом укладення та виконання даної мирової угоди, що стосується прав та обов'язків сторін в межах предмету спору.

2. Позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з відповідача частини штрафних санкцій в загальній сумі 62 089,40 грн, з яких:

- пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахована у відповідності до п. 8.2. Договору – 23369,54 грн.

- пеня (нарахована відповідно до ст. 231 ГК України) – 28 644,06 грн.

- штраф (нарахований відповідно до ст. 231 ГК України) – 10075,80 грн, про що позивачем до суду в строк до 11.03.2019 р. подається відповідна заява.

2. Відповідач зобов'язується в строк до 30.04.2019 року безготівковим шляхом перерахувати на користь Позивача грошові кошти в розмірі в загальному розмірі 149029,16 грн (сто сорок дев'ять тисяч двадцять дев'ять гривень 16 коп.), а саме: 143940,00 грн, що дорівнює розміру заборгованості за Договором № 14/12-17 від 18.12.2014 р., а також 3 % річних в сумі 2 354,30 грн та інфляційні втрати в сумі 2734,86 грн.

3. Відповідач зобов'язується в строк до 30.04.2019 року відшкодувати Позивачу 50% сплаченого останнім за подання позовної заяви судового збору шляхом перерахування в безготівковому порядку в розмірі 1583,39 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят три грн. 39 коп.) грн, з яких:

- в розмірі 465,67 грн. (в зв'язку із відмовою позивача від частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача нарахованих штрафних санкцій).

- в розмірі 1117,72 грн. (в зв'язку із укладенням мирової угоди).

4. Відповідач зобов'язується в строк до 30.04.2019 р. частково відшкодувати позивачу сплачену ним на користь адвоката ОСОБА_4 суму гонорару за надання правничої (правової) допомоги в розмірі, що дорівнює 7500,00 грн (сім тисяч п'ятсот грн. 00 коп.), шляхом перерахування вказаної суми на поточний рахунок позивача.

5. Сторони дійшли згоди, що загальна сума боргу, яка підлягає сплаті Відповідачем на користь Позивача складає 158112,55 грн (сто п'ятдесят вісім тисяч сто дванадцять грн. 55 коп.). Перерахування зазначеної суми здійснюється на поточний рахунок Позивача – ПВКП «СЕВІД», код за ЄДРПОУ 24757972, р/р 26009163582, в ПАТ «ОСОБА_5 Аваль», МФО 380805.

6. ОСОБА_6 вважається виконаною належним чином з моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

7. Сторони з даною ОСОБА_1 угодою ознайомлені, заперечень не мають.

8. Наслідком затвердження мирової угоди відповідно до ст. 192 ГПК України є закриття провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами про той же предмет із тих же підстав.

9. Сторони свідчать та гарантують, що умови даної угоди не суперечать закону та не порушують прав чи охоронюваних законом інтересів інших (третіх) осіб, дана мирова угода укладена в межах предмету спору і стосується лише прав та обов'язків Позивача та Відповідача.

10. Наслідки припинення провадження у справі Сторонам роз'яснені та зрозумілі.

11. У разі невиконання сторонами умов даної мирової угоди ухвала суду про затвердження цієї мирової угоди подається для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

12. Дана угода підлягає затвердженню Господарським судом Миколаївської області та набирає чинності з моменту винесення ухвали суду про затвердження мирової угоди. Ухвала про затвердження даної мирової угоди є виконавчим документом.

13. Підписи сторін:

ПОЗИВАЧ:

Приватне виробничо-комерційне підприємство «СЕВІД», місцезнаходження:

73034, м. Херсон, вул. Полковника Кедровського, 2а, код ЄДРПОУ 24757972

_______ Директор ОСОБА_2

ВІДПОВІДАЧ:

Державне підприємство «Миколаївський бронетанковий завод»,

місцезнаходження: 54017, м. Миколаїв, вул. 1-А Слобідська, 120, код ЄДРПОУ 07856371

_______ Директор ОСОБА_3

5. Провадження у справі № 915/1261/18 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат закрити.

6. Повернути приватному виробничо-комерційному підприємству «СЕВІД» із Державного бюджету України частину судового збору розмірі 1583,39 грн, перерахованого згідно з платіжним дорученням № 2 від 12/11/2018.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

8. Ухвала є виконавчим документом та може бути пред’явлена до виконання в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», протягом трьох років.

9. За даною ухвалою:

Стягувач: Приватне виробничо-комерційне підприємство «СЕВІД» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Будьоного, 20-А; ідентифікаційний код 24757972).

Боржник: Державне підприємство «Миколаївський бронетанковий завод» (54017, м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 120; ідентифікаційний код 07856371).

Ухвала може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано судом 12.03.2019.

Суддя О.Г. Смородінова