Рішення № 80366130, 28.02.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2019 Справа № 917/920/18

Суддя господарського суду Полтавської області Іванко Л.А. при секретарі судового засідання Ісенко М.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Комунального підприємства “Лубни-водоканал” ОСОБА_1 міської ради Полтавської області, 37500, м. Лубни, вул. Авіаторська, 52

до відповідача ОСОБА_1 колективного учбово-виробничого підприємства Полтавського учбово-виробничого об’єднання Українського товариства сліпих (УВП УТОС), 37500, м. Лубни, проспект Володимирський (вул. Радянська), 164

про стягнення 44 887,18 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов.№1 від 01.01.2019 року

від відповідача: ОСОБА_3, посв.№ 1503 від 13.01.2016 року

встановив:

Комунальне підприємство "Лубни-водоканал” ОСОБА_1 міської ради Полтавської області звернулось до ОСОБА_1 колективного учбово-виробничого підприємства Полтавського учбово-виробничого об’єднання Українського товариства сліпих (УВП УТОС) з позовом про стягнення 44 887,18 грн., з яких 22 002,08 грн. – заборгованість відповідача за Договором № 45 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 01.01.2016 р., 22 002,08 грн. – пеня, нарахована відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України “Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, 670,70 грн. – інфляційні витрати та 212,32 грн. – 3% річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.08.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

13.09.2018 року до суду надійшов відзив (вх.№ 8565), в якому відповідач зазначає, що не визнає позов в частині порядку нарахування пені.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.10.2018 року продовжено строк підготовчого провадження. Підготовче засідання відкладено на 18.10.2018 року.

18.10.2018 року надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, що виникли на підставі Договору № 45 від 01.01.2016 року про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідачем заявлено письмове клопотання (вх.№ 9683 від 18.10.2018 року) про врегулювання спору за участю судді.

В судовому засіданні 18.10.2018 року оголошено перерву в підготовчому засіданні до 15.11.2018 року.

Ухвалою суду від 15.11.2018 року призначено врегулювання спору за участі судді та зупинено провадження у справі № 917/920/18 до припинення врегулювання спору за участю судді.

Ухвалою суду від 22.12.2018 року припинено врегулювання спору за участю судді та поновлено провадження у справі.

Справу № 917/920/18 передано для визначення судді в порядку, встановленому ст.32 ГПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2018 року справу передано судді Іванко Л.А.

Ухвалою суду від 02.01.2019 року справу прийнято до розгляду. Підготовче засідання призначено на 05.02.2019 року.

За результатами проведення підготовчого засідання, ухвалою суду від 05.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.02.2019 року.

28.02.2019 року від представника відповідача надійшла заява (вх.№ 2038) про застосування строку позовної давності відповідно до вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (надалі-ГК України) відносно нарахованої позивачем пені.

Крім цього, 28.02.2019 року представник відповідача звернувся до суду з заявою (вх.№ 2037) про застосування ст.233 ГК України. При цьому, зазначив та документально підтвердив сплату суми основного боргу перед позивачем за послуги з водопостачання.

Представник позивача на задоволенні позову наполягає за мотивами позовної заяви та відповіді на відзив.

Представник відповідача проти позову заперечує за мотивами відзиву на позов та просить суд застосувати строки позовної давності відносно нарахованих штрафних санкцій згідно ст.232 п.6 ГПК України та зменшити розмір заявленої до стягнення пені в порядку ст.233 ГК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, встановив:

01.01.2016 р. між КП "Лубни-водоканал" ОСОБА_1 міської ради (далі - позивач, виконавець) та ОСОБА_1 колективним учбово-виробничим підприємством Полтавського учбово-виробничого об"єднання Українського товариства сліпих (далі - відповідач, споживач) укладено Договір №45 про надання послуг з водопостачання та водовідведення (далі - Договір).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- виконавець зобов"язався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з водопостачання та водовідведення, а споживач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами за встановленими тарифами у строках і на умовах, передбачених Договором (п. 1 Договору).

Предметом договору є такі послуги: централізоване водопостачання та централізоване водовідведення (п.2 Договору).

П. 5 Договору сторони погодили, що «Скидання споживачем стоків з перевищенням допустимих концентрацій оплачується за підвищеним тарифом відповідно до «Правил приймання стічних вод підприємств». Допустимі концентрації забруднюючих речовин у скидах Споживачів у комунальні системи водовідведення та зливні станції Виконавця вказані в додатку №3 до цього договору».

П. 7 Договору передбачає, що розрахунковим періодом є календарний місяць, платежі вносяться не пізніше 25 числа розрахункового місяця, в п. 8 зазначено, що плата за надані послуги вноситься Споживачем відповідно до показань засобів обліку води або розрахунків споживання.

Обов'язком споживача за умовами укладеного договору (п. 15) передбачено, що споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати послуги в установлені Договором строки.

Термін дії договору з 01.01.2016 р. до 31.12.2016 р., а в частині виконання грошових зобов"язань споживачем, в тому числі сплати інфляційних втрат, пені, 3% річних, інших санкцій передбачених цим договором та/чи діючим законодавством - до моменту повного виконання зобов"язань.

Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про розірвання договору за два тижня до закінчення терміну дії договору ( п.27 Договору).

При цьому, за умовами п.13.1 Договору об"єм стічних вод, що надходять до систем водовідведення виконавця, визначається за показниками приладів і засобів обліку стічних вод, а при їх відсутності визначається наступним чином:

- за кількістю води питної, що надходить із систем централізованого питного водопостачання та інших джерел водопостачання (свердловина, річка, озеро, тощо);

- відповідно до п.4.10 Наказу Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008 року щодо визначення обсягів дощових, талих стічних вод, що потрапили до системи каналізації з площі території, яка визначена в додатку № 4 до Договору.

В Додатку № 4 п.5 до Договору сторонами досягнуто згоди, що площа, з яких здійснюється скид дощових та талих вод становить 0,0208 га.

За даними позивача, на дату звернення до суду у відповідача перед ним за невиконання умов вищезазначеного договору виникла заборгованість у розмірі 22002,08 грн.

Позивач, посилаючись на наявність боргу та невчасну сплату вартості наданих послуг під час дії Договору, звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача 22002,08 грн. основного боргу за Договором з водопостачання та водовідведення № 45 від 01.01.2016р., 212,32 грн. - 3% річних, 670,7 грн. інфляційних, 22002,08 грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються договором послуг, відповідно до якого одна сторона за завданням другої сторони зобов'язується надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановленому договором (ст. ст. 901, 903 Цивільного кодексу України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, так як одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На виконання договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення позивач надавав послуги з водопостачання та водовідведення, на умовах, що визначені договором.

Як свідчать матеріали справи надані послуги по водопостачанню та водовідведенню відповідачем оплачені не в повному обсязі та з порушенням строків, заборгованість на дату звернення до суду у відповідача перед позивачем за невиконання умов вищезазначених договору склала 22002,08 грн.

З поданої до суду заяви вбачається, що відповідач суму основного боргу сплатив.

Факт сплати відповідачем суми основного боргу підтверджується платіжними дорученнями:

- № 755 від 12.11.2018 року на суму 11000 грн.;

- № 819 від 01.02.2019 року на суму 10000 грн.;

- № 846 від 27.02.2019 року на суму 1000 грн.;

- № 848 від 27.02.2019 року на суму 100 грн.;

Оскільки позивач звернувся з позовом до суду 30.07.2018 року, фактично відповідачем сплачено основний борг 27.02.2019 р., тобто після пред"явлення позову, слід вважати, що між сторонами відсутній предмет спору, а отже, провадження у справі у цій частині підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Пунктом 18.4 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті послуги споживач сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (в редакції, що чинна на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах (пункт 23).

Даний Закон є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність підстав для застосування такої міри відповідальності, як стягнення пені.

Як вже зазначалось судом вище, позивач просив суд стягнути з відповідача 22002,08 грн. пені за період з 26.08.2016 року по 23.07.2018 року.

19.11.2018 року від позивача надійшов лист (вх.№ 10738), в якому останній здійснив контррозрахунок пені з врахуванням приписів ст.232 ГК України, згідно якого розмір пені, яку позивач просить стягнути з відповідача склав 13736,53 грн.

Суд перевірив наданий позивачем контррозрахунок пені та встановив, що при її нарахуванні позивачем дотримано вимоги чинного законодавства.

Розглянувши заяву відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на те, що несвоєчасність розрахунків за послуги з водопостачання являється не наслідком несумлінного виконання своїх зобов'язань відповідачем, а існуванням об'єктивних причин що не дозволяли йому своєчасно і в повному обсязі виконувати свої договірні зобов'язання.

Згідно Статуту, відповідач не є суб»єктом підприємницької діяльності. Основною метою ОСОБА_1 колективного учбово-виробничого підприємства Полтавського учбово-виробничого об’єднання Українського товариства сліпих є забезпечення рівних прав і можливостей людей з інвалідністю по зору та їх соціального захисту, соціально-трудової та медичної реабілітації, працевлаштування та навчання інвалідів по зору.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як роз"яснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи статус відповідача, враховуючи той факт, що відповідач забезпечив повне погашення суми основного боргу за Договором, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов"язань за Договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, суд зменшує розмір пені на 70%, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в розмірі 4120,96 грн. В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 670,70 грн. інфляційних втрат та 212,32 грн. 3% річних суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якого сума 3% річних складає – 212,32 грн., інфляційних втрат – 670,7 грн. Перевіривши правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4120,96 грн. пені, 212,32 грн. 3% річних, 670,7 грн. інфляційних нарахувань підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 231, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 колективного учбово-виробничого підприємства Полтавського учбово-виробничого об’єднання Українського товариства сліпих (УВП УТОС) (37500, м. Лубни, проспект Володимирський (вул. Радянська), 164, ідент. код 05477528) на користь Комунального підприємства “Лубни-водоканал” ОСОБА_1 міської ради Полтавської області (37500, м. Лубни, вул. Авіаторська, 52, ідент. код 36770447) 4120,96 грн. пені, 212,32 грн. - 3% річних, 670,7 грн. інфляційних, 1568,31 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 22002,08 грн. основного боргу.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 11.03.2019 року

Суддя Іванко Л.А.