Рішення № 803636, 15.02.2007, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-1499/2007 рік Головуючий першої інстанції Гусинський М.О.

Категорія: 21 Головуючий: Осипчук О.В.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„ 15" лютого 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Висоцької B.C. суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М. при секретарі: Пометун С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Дочірнього підприємства „Агрофірма Шахтар" Орендного підприємства „Шахта ім. А.Ф.Засядько", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську до Територіального управління Держпромгірнагляду по Донецькій області, третя особа - ОСОБА_1 - про визнання недійсним акту повторного спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельними наслідками форми Н -5, акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 та по зустрічному позову ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства „Агрофірма Шахтар" Орендного підприємства „Шахта ім.. Засядько", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську Донецької області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданою смертю на виробництві, відшкодування понесених витрат, -

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2006 року ДП „Агрофірма „Шахтар" Орендного підприємства „Шахта ім. А.Ф. Засядько" та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську звернулися до суду з позовом до Територіального управління Держпромгірнагляду по Донецькій області, третя особа - ОСОБА_1 про визнання недійсним акту повторного спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельними наслідками форми Н-5 від 10.02.2006 року, акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 14.02.2006 року, виданого на ім'я ОСОБА_2

В обґрунтування свого позову позивачі вказували на те, що 31 серпня 2005 року у філії „Світанок" ДП „Агрофірма „Шахтар" у с Дмитріївка Слов'янського району з ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 трапився нещасний випадок зі смертельним наслідком. Наказом Територіального управління Держпромгірнагляду по Донецькій області від 01.09.2005 року НОМЕР_1 була призначена комісія спеціального розслідування нещасного випадку, яка після проведення розслідування, прийшла до висновку, що цей нещасний випадок є таким, що не пов'язаний з виробництвом, на підставі чого 22.09.2005 року комісією був складений акт за формою НПВ НОМЕР_3 який був 7.10.2005 року затверджений заступником начальника Територіального управління Держпромгірнагляду по Донецькій області. Комісією було встановлено, що причиною нещасного випадку з ОСОБА_2 була його низька нервово - психічна стійкість у стані алкогольного сп'яніння, яка потягла за собою самогубство. У подальшому, за скаргою матері загиблого ОСОБА_1 наказом Територіального управління Держпромгірнагляду по Донецькій області від 31.01.2006 року НОМЕР_2 була призначена комісія для проведення повторного спеціального розслідування цього нещасного випадку. Внаслідок проведення повторного спеціального розслідування і був складений акт за формою Н-5 від 10.02.2006 року та акт за формою Н-1 від 14.02.2006 року, який був затверджений першим заступником начальника Територіального управління Держпромгірнагляду по Донецькій області. Вважають, що акти, які складені за наслідками повторного спеціального розслідування цього нещасного випадку, не відповідають вимогам діючого законодавства України та встановленим обставинам розслідування, при складанні актів не була врахована особа думка інших, крім голови комісії Бідної З.І., членів комісії, які вважають, що нещасний випадок не повинен визнаватися таким, що пов'язаний з виробництвом.

ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ДП „АФ Шахтар" ОП „Шахта ім.. Засядько", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасний випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську про визнання дійсними акту повторного спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком форми Н-5 від 10.02.2006 року та акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 14.02.2006 року, виданого на ім'я ОСОБА_2, відшкодування Фондом одноразової допомоги у розмірі 25320 грн. та 30000 грн. моральної шкоди. В подальшому ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги в частині стягнення з Фонду суми одноразової допомоги у розмірі 112500 грн. та 75000 грн. моральної шкоди та 1500 грн. - понесені нею витрати на оплату послуг адвоката в солідарному порядку з обох відповідачів. Свої вимоги обґрунтовує тим, що після того, як комісія повторного спеціального розслідування нещасного випадку склала висновки про те, що нещасний випадок з її сином є таким, який пов'язаний з виробництвом, вона у березні 2006 року звернулася до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську з заявою про виплату родині загиблого одноразової допомоги у розмірі не менше ніж п'ятирічний заробіток загиблого сина і надала всі необхідні документи. 29 березня 2006 року їй було відмовлено у виплаті з тих підстав, що складені комісією акти будуть оскаржуватися в судовому порядку. З відмовою вона не згодна і вважає, що причиною загибелі сина стали порушення технічних та організаційних заходів, передбачених діючим законодавством, які сталися з вини посадових осіб підприємства.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2006 року позовні вимоги Дочірнього підприємства „Агрофірма Шахтар" Орендного підприємства „Шахта ім.. А.Ф.Засядько", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську до Територіального управління Держпромгірнагляду по Донецькій області, третя особа - ОСОБА_1 - про визнання недійсним акту повторного спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком форми Н-5 від 10.02.2006 року, який трапився 31.08.2005 року у філії „Світанок" ДП „Агрофірма Шахтар" з ОСОБА_2 та акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, форми Н-1 від 14.02.2006 року, виданого на ім'я ОСОБА_2 - задоволено. Визнано недійсним акт повторного спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком форми Н-5 від 10.02.2006 року, який трапився 31.08.2005 року о 15 годині 30 хвилин у філії „Світанок" ДП „Агрофірма „Шахтар" з ОСОБА_2; визнано недійсним акт НОМЕР_3 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, форми Н-1 від 14.02.2006 року, який трапився 31.08.2005 року о 15 годині 30 хвилин у філії „Світанок" ДП „Агрофірма „Шахтар" з ОСОБА_2.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства „Агрофірма „Шахтар" Орендного підприємства „Шахта ім.. А.Ф.Засядько", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданою смертю на виробництві, відшкодуванню понесених витрат - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені первісного позову і задоволення зустрічного позову ОСОБА_1

В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_3 посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і відсутність доказів тих обставин, які суд визнав встановленими і обґрунтував ними судове рішення.

В апеляційному суді ОСОБА_3, ОСОБА_1 та представник Територіального управління Держпромгірнадгляду по Донецькій області підтримали доводи скарги в повному обсязі.

Представники ДП „Агрофірма Шахтар" ОП „Шахта ім.. А.Ф.Засядько" та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську заперечували проти скарги, просили рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що 31.08.2005 року о 15 годині 30 хвилин, під час роботи силосного агрегату „Аміта" у філії „Світанок" ДП „Агрофірма „Шахтар" у селі Дмитріївка ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 залишив своє робоче місце ІНФОРМАЦІЯ_1, яке було огороджено огорожею висотою 1 метр 80 см., переліз через вказану огорожу та потрапив до ротору агрегату, внаслідок чого на місті настала його смерть. Згідно висновку судово - медичного дослідження трупу ОСОБА_2 у його крові виявлено етанол -2,3%, у сечі - 2,1%, що відповідає алкогольному сп'янінню середнього ступеню. Станом на 31.08.2005 року силосний агрегат „Аміта" знаходився у технічно справному стані. Згідно акту спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком від 22.09.2005 року причиною нещасного випадку з ОСОБА_2 явилась його низька нервово - психічна стійкість у стані алкогольного сп'яніння , яка потягнула за собою самогубство. Наказом Територіального управління Держпромгірнагляду по Донецькій області НОМЕР_2 від 31.01.2006 року була призначена комісія для повторного спеціального розслідування нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_2 10 лютого 2006 року повторною комісією по спеціальному розслідуванню нещасного випадку був складений акт форми Н-5, згідно до якого рішення попередньої комісії скасовано, основною причиною нещасного випадку встановлено наявність конструктивних недоліків, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва, що виразилося у відсутності огорожі пересувної частини приймальної камери агрегату „Аміта", а супутніми - алкогольне сп'яніння ОСОБА_2 та невиконання своїх службових обов'язків посадовими особами філії „Світанок" ДП „Агрофірма „Шахтар" ОП „Шахта ім.. А.Ф.Засядько" - недостатній контроль за роботою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 14 лютого 2006 року цією ж комісією складений акт НОМЕР_3 форми Н-1, висновки якого співпадають з висновками акту Н-5 від 10.02.2006 року.

Задовольняючи первісний позов і відмовляючи в задоволені зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в дійсності з ОСОБА_2 трапився нещасний випадок зі смертельним наслідком, який не пов'язаний з виробництвом, причиною нещасного випадку стало невиконання самим загиблим вимог законодавства з охорони праці України, акт спеціального розслідування від 22.09.2005 року та акт форми НПВ, затверджений 7.10.2005 року, відповідають дійсним обставинам загибелі ОСОБА_2 і скасовані безпідставно а акт форми Н-5 від 10.02.2006 року та акт форми Н-1 від 14.02.2006 року не відповідають дійсності, є безпідставними, упередженими та підлягають скасуванню. В зв'язку з тим, що суд визнає вказані акти недійсними, то позов ОСОБА_1 на отримання одноразової допомоги, відшкодування моральної шкоди та витрат на допомогу адвоката задоволенню не підлягають.

Між тим, погодитися з такими висновками апеляційний суд не може, оскільки суд першої інстанції надав невірну оцінку зібраним доказам, невірно застосував норми матеріального права.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюються страхування, страхувальниками є роботодавці, страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Згідно ст. 15 вказаного Закону страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно - правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання.

Відповідно до п.3.1 „Обов'язків для агронома - ентомолога філіала „Світанок" агроном - ентомолог зобов'язаний постійно контролювати виконання робітниками всіх вимог інструкцій по техніці безпеки, виробничій санітарії гігієни праці, протипожежної небезпеки. Не допускати осіб, які знаходяться в стані алкогольного сп'яніння до роботи. Поміченого в нетверезому стані робітника в період роботи відсторонити від роботи.

Апеляційний суд вважає, що в актах форми Н-5 від 10.02.2006 року та форми Н - 1 від 14.02.2006 року правильно зазначений в якості особи, яка допустила порушення вимог нормативних актів по охороні праці ОСОБА_4 - агроном - ентомолог філіалу „Світанок", який не забезпечив необхідного контролю за роботою ОСОБА_2, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння.

Стаття 14 вказаного Закону передбачає, що працівник зобов'язаний: дбати про особисту небезпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров» я оточуючих людей в процесі виконання будь - яких робіт під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно - правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуваннями та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Постраждалий ОСОБА_2 також є особою, яка порушила вимоги нормативних актів по охороні праці, а саме п.1.5 „Інструкції по охороні праці № 40 для ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки знаходився на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння, що стало супутньою причиною настання нещасного випадку.

Згідно зі ст. 22 Закону України „Про охорону праці" від 14.10.1992 року в редакції Закону від 21.11.2002 року, роботодавець повинен організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.40 „Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві НПАОП 0.00-6.02-04, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки із смертельними наслідками.

Згідно п. 58 зазначеного Порядку у разі надходження скарги або незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин та причин нещасного випадку керівник Держнаглядохоронпраці або його територіального органу з метою забезпечення об'єктивності спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування такого випадку спеціальною комісією в іншому складі і за результатами її роботи скасувати висновки попередньої спеціальної комісії, вжити заходів до активізації роботи щодо запобігання виникненню подібних випадків, притягнення до відповідальності посадових осіб підприємства та органів Держнаглядохоронпраці, які порушили вимоги законодавства про охорону праці.

Пункт 59 Порядку передбачає, що у разі незгоди роботодавця, потерпілого або члена його сім'ї чи особи, яка представляє його інтереси, із змістом затвердженого акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НВП) рішення спеціальної комісії може бути оскаржено у судовому порядку.

Відповідно до ст. 21 вказаного Закону роботодавець повинен одержати дозвіл на початок роботи та види робіт підприємства, діяльність якого пов'язана з виконанням робіт та експлуатацією об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Перелік видів робіт, об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки визначається Кабінетом міністрів України.

Технологічні процеси, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, хімічні речовини і їх сполуки та інша небезпечна продукція, придбані за кордоном, допускаються в експлуатацію ( до застосування) лише за умови проведення експертизи на відповідність їх нормативно - правовим актам з охорони праці на території України.

Ці вимоги зазначаються і в п.3 „Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами", ( далі Порядок) затвердженому Постановою КМУ № 1631 від 15.10.2003 року ( з подальшими змінами), в якому вказано, що суб'єкт господарської діяльності, який має намір розпочати (продовжити) виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатацію об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки за переліками згідно з додатками 1 і 2 чи проводити навчання працівників з питань охорони праці інших суб'єктів господарської діяльності, професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників, які залучаються до виконання робіт підвищеної небезпеки, повинен одержати відповідний дозвіл Держнаглядохоронпраці або його територіального органу.

Частина 2 „Правил проведення технічного огляду технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично - дорожній мережі загального користування „ затверджених Наказом Державного Комітету України з нагляду за охороною праці № 163 від 1.07.2004 року і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 липня 2004 року, дає поняття технологічних транспортних засобів, до яких відносяться: великовантажні та інші технологічні автомобілі, гусеничні та колісні трактори, у тому числі з навісним обладнанням, інші машини і механізми на їхньому шасі, автотракторні причіпи і напівпричіпи, причіпні механізми, скрепери самохідні і причіпні, вантажопідйомні та інші машини на спеціальному самохідному шасі, самохідна дорожньо - будівельна техніка, навантажувачі всіх типів, авто - і електрокари, електровізки та інші, що не підлягають експлуатації на вулично - дорожній мережі загального користування.

Відповідно до додатку № 2 „Порядку видачі дозволів державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними комітетами" технологічні транспортні засоби згідно п.23 відносяться до Переліку об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Згідно додатку № 1 до цього Порядку, управління тракторами та самохідним технологічним устаткуванням та обслуговування механічних і автоматичних ліній віднесено до переліку робіт підвищеної небезпеки.

Відповідно до п.З.3.13 „Правил охорони праці у сільськогосподарському виробництві", які затверджені Наказом Держнаглядохоронпраці 7.02.2000 року за № 18 і являються державним нормативним актом про охорону праці, машини, які мають робоче місце ІНФОРМАЦІЯ_1, повинні мати систему звукової або світлової сигналізації для зв'язку з ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно п.З.4.1. виробниче обладнання повинно відповідати ГОСТ 12.2.003-91, ГОСТ 12.2.042-91, бути пожежо - і вибухобезпечним і відповідати вимогам безпеки праці протягом усього терміну використання. Пункт 3.4.7. Правил передбачає, що рухомі частини виробничого обладнання, якщо вони є джерелами небезпеки, повинні бути огороджені або забезпечені іншими засобами захисту. У разі, якщо рухомі органи або частини виробничого обладнання, які є небезпечними для людей, не можуть бути огороджені або забезпечені іншими засобами захисту через їх функціональне призначення, має бути передбачені засоби сигналізації, які попереджають про пуск обладнання, а також використані сигнальні кольори й знаки безпеки.

З матеріалів справи вбачається, що на силосний агрегат „Аміта" виробництва AT „Земаш" (Чехія), до роботи на якому було допущено ОСОБА_2, у підприємства відсутні будь - які документи, а саме: паспорт, керівництво по експлуатації, сертифікати відповідності, протоколи сертифікаційних випробувань, сертифікати якості, сертифікат походження, збірних креслень агрегату в цілому і окремо креслення на платформу керування.

Суб'єкт господарчої діяльності ДП „Агрофірма Шахтар" ОП „Шахта ім.. Засядько" для отримання дозволу на експлуатацію устаткуванню підвищеної небезпеки „Аміта" виробництва Чехії в територіальне управління Держпромгірнагляду по Донецькій області не звертався, дозвіл на початок робіт, пов'язаних з експлуатацією установки про пресуванню силосу „Аміта" відповідно до вимог ст. 21 Закону України „Про охорону праці" не видавалося, експертного висновку на відповідність Чеської установки „Аміта" вимогам нормативно - правових актів по охороні праці, які діють на території України, немає.

З копії трудової книжки (а.с.118 том 2) вбачається, що ОСОБА_2 з 20.04.1994 року по 30.08.2005 року знаходився у трудових відносинах з філією „Світанок" ДП „Агрофірма „Шахтар" Орендного підприємства „Шахта ім.. Засядько", працював відповідно до записів в трудовій книжці ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та з 30.08.2005 року - ІНФОРМАЦІЯ_1. 31.08.2005 року о 15 годині 30 хвилин, під час роботи на силосному агрегаті „Аміта" з ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, стався нещасний випадок - він потрапив до ротору агрегату, внаслідок чого настала його смерть.

В судовому засіданні встановлено і це не оспорювалося ніким із сторін, що нещасний випадок стався з ОСОБА_2 в робочий час на робочому місці під час виконання трудових обов'язків.

Відповідно до висновку спеціаліста по охороні праці Донецького науково - дослідного інституту судових експертиз № 2751/21 від 9.06.2006 року встановлено наступне:

- причинами нещасного випадку з ОСОБА_2 з технічної точки зору є неадекватні дії ОСОБА_2, які виразилися у спеціальному проникненні до зони частин установки, що обертаються, та знаходження ОСОБА_2 на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння ;

- на силосній установці „Аміта" на місці нещасного випадку є ефективні захисні обладнання, які перешкоджають несвавільному проникненню обслуговуючого персоналу до зони частин установки, що обертаються, з боку пульту керування; - силосна установка та система керування агрегатом „Аміта" за станом на 31.08.2005 року знаходилася у справному стані;

- ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 мав право на керування агрегатом по пресуванню силосу „Аміта" ;-з боку агронома - ентомолога ОСОБА_4 не виявлено порушень вимог нормативно - правових актів по охороні праці;

- дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не відповідали вимогам ст. 14 Закону України „Про охорону праці", пунктам 1.5,3.7 Інструкції по охороні праці № 40 для ІНФОРМАЦІЯ_1 по пресуванню силосу на машині „Аміта" в тій частині, що він знаходився на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння, спеціально проник до зони частин установки, що обертаються, і з технічної точки зору знаходилися у прямому причинному зв'язку з обставинами пригоди;

- агрегат по закладці силосу до рукава „Аміта" 2001 року випуску, AT „Земаш" ( Чехія) не відповідає технічним вимогам України по охороні праці;

- огородження кабіни ІНФОРМАЦІЯ_1 агрегату „Аміта" відповідає безпечному проведенню робіт по закладці силосу до рукава;

- самовільне падіння ІНФОРМАЦІЯ_1 з пульту керування агрегату „Аміта" до зони ротору, який обертається неможливе.

Допитаний в апеляційному суді спеціаліст Крупка А.А. пояснив, що огляд силосної установки він проводив особисто на території машинного двору підприємства -відповідача. На час огляду установка працювала нормально, тому на підставі цього, а також на підставі висновків спеціалістів, які оглядали установку безпосередньо після настання нещасного випадку, він зробив висновок, що станом і на 31.08.2005 року ( в висновках зроблена механічна описка і вказано 2006 рік) установка знаходилася в справному стані. Заводом - виробником передбачена автоматична зупинка конвеєрів в той момент, коли ІНФОРМАЦІЯ_1 перестає керувати важелем ручного керування агрегатом. Можливо на час роботи ОСОБА_2 ротор не зупинився, коли він покинув робоче місце, але на час його огляду установка працювала нормально. Він зробив висновок, що причинами нещасного випадку з ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 з технічної точки зору стали неадекватні дії потерпілого при обслуговуванні машини, а також находження його в стані алкогольного сп'яніння. До висновку, що потерпілий знаходився в неадекватному стані він прийшов на підставі власних знань.

З урахуванням вище приведених вимог діючого законодавства України та фактичних обставин по справі, апеляційний суд вважає, що причини нещасного випадку, які зазначені в акті повторного спеціального розслідування нещасного випадку із смертельними наслідками форми Н-5 від 10.02.2006 року та в акті форми Н -1 від 14.02.2006 року ( а.с. 5, 85 том 1), а саме: основна причина: конструктивні недостатки, недосконалість, недостатні захищеність засобу виробництва, яка виразилася у відсутності огорожі рухомої частини приймальної камери агрегату „Аміта", порушення п.3.4.7. Правил охорони праці в сільськогосподарському виробництві; супутні: 1) алкогольне сп'яніння - порушення п.1.5 „Інструкції по охороні праці № 40 для ІНФОРМАЦІЯ_1 по пресуванню силосу"; 2) невиконання посадових обов'язків - недостатній контроль за роботою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, порушення п.3.1, розділу 3 „Обов'язки для агронома - ентомолога філіалу „Світанок" є об'єктивними, такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції помилково дійшов висновку про обґрунтованість позову про визнання акту форми Н-5 від 10.02.2006 року та акту форми Н-1 від 14.02.2006 року недійсними і відмовив з цих підстав у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1

Пункт 7 ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" передбачає, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 ( а.с. 27 том 1) і вони проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 26 том 1).

Відповідно довідки ( а.с.43 том 1) середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2, яка розрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 269.09.2001 року № 1266, складає 422 грн.

Таким чином, на користь ОСОБА_1 з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську підлягає стягненню сума у розмірі 25320 грн., виходячи із розрахунку: 422 грн. х 12x5.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Фонду соціального страхування на її користь 112500 грн. одноразової допомоги з посиланням на ст. 1197 ЦК України є безпідставні і такими, що суперечать діючому законодавству, тому її позов в цій частині задовольняється частково на суму 25320 грн.

Вирішуючи питання стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з підприємства та Фонду в солідарному порядку 75000 грн. моральної шкоди, апеляційний суд вважає, що ці вимоги підлягають також частковому задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 43 Закону України „Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого члени його сім'ї мають право на одержання від Фонду страхових виплат (одноразової допомоги, пенсії у зв'язку з втратою годувальника) та послуг, пов'язаних з похованням померлого.

Таким чином Закон від 23 вересня 1999 року передбачає виключний перелік страхових виплат, які повинні здійснюватися Фондом членам сім'ї померлого потерпілого. Виплата Фондом сум на відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна членам сім'ї застрахованого смертю останнього, вказаним Законом не передбачена.

Апеляційний суд вважає, що в задоволені позову ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську про стягнення суми у відшкодування моральної шкоди треба відмовити.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч.І ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частина 2 статті 1168 ЦК України передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, її чоловікові ( дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Враховуючи характер стосунків ОСОБА_1 та її загиблого сина, які існували на час життя останнього, їх спільне проживання однією сім'єю, регулярність спілкування, ступінь близькості, апеляційний суд вважає, що трагічна смерть сина спричинила ОСОБА_1 глибокі душевні страждання, невпевненість в майбутньому, вона втратила душевну рівновагу, що безумовно є підставами для відшкодування моральної шкоди на її користь ДП „Агрофірма „Шахтар" ОП „Шахта ім. А.Ф. Засядько".

Визначаючись з сумою, яка підлягає стягненню з підприємства на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд враховує характер та тривалість спричинених моральних страждань, суттєвість вимушених змін в її житті, наявність вини підприємства і вважає за можливе стягнути у відшкодування моральної шкоди 20000 грн.

Вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів на її користь 1500 грн., які вона потратила на оплату юридичної допомоги підлягають задоволенню, оскільки з протоколів судового засідання вбачається, що адвокат ОСОБА_3 надавав юридичну допомогу в судовому процесі більш ніж 16 годин і відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" ця сума не перевищує граничного розміру витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Апеляційний суд приходить до висновку, що сума у 1500 грн. підлягає стягненню з ДП „Агрофірма Шахтар" ОП „Шахта ім.. А.Ф. Засядько" та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Слов'янську у рівних частках по 750 грн., з кожного.

Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про безпідставність позову підприємства та Фонду соціального страхування про визнання недійсними актів форми Н-5 та форми Н-1, які складені комісією 10 та 14 лютого 2006 року відповідно, то позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання цих самих актів дійсними є зайвими.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2006 року скасувати.

В задоволені позову Дочірнього підприємства „Агрофірма Шахтар" Орендного підприємства „Шахта ім. А.Ф.Засядько", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську до Територіального управління Держпромгірнагляду по Донецькій області, третя особа - ОСОБА_1 - про визнання недійсним акту повторного спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельними наслідками форми Н -5 від 10.02.2006 року, акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 14.02.2006 року, виданого на ім'я ОСОБА_2 - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства „Агрофірма Шахтар" Орендного підприємства „Шахта ім.. Засядько", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську Донецької області про визнання дійсним акту повторного спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком форми Н-5 від 10.02.2006 року та акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 14.02.2006 року, виданого на ім'я ОСОБА_2, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданою смертю на виробництві, відшкодування понесених витрат задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську на користь ОСОБА_1 одноразову допомогу на сім'ю загиблого у розмірі 25320 грн. та 750 грн. - витрати на правову допомогу, а всього: 26070 грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Агрофірма „Шахтар" Орендного підприємства „Шахта ім.. Засядько" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 20000 грн., та 750 грн. - витрати на правову допомогу, а всього: 20750 грн.

В задоволені позову ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасний ' випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ДП „Агрофірма „Шахтар" ОП „Шахта ім.. Засядько" судовий збір на користь держави у розмірі 8 грн. 50 коп., та витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи у сумі 1 грн. 50 коп. (Одержувач: УДК у м. Донецьку, р/р 31216259700004, банк ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 34686537).

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську Донецької області витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 1 грн. 50 коп. (Одержувач: УДК у м. Донецьку, р/р 31216259700004, банк ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 34686537).

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.