Рішення № 80363155, 11.03.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 519/647/18

Провадження № 2/522/4411/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» 23.07.2018 року звернувся до Южного міського суду Одеської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 23.07.2009 року у розмірі 31535,18 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписав заяву №б/н від 23.07.2009 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у нього станом на 03.06.2018 року, виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту, загальна сума якої становить 41650,08 грн. Від цієї суми заборгованості віднімається сума, у розмірі 12092,77 грн., яка була задоволена рішенням Южного міського суду Одеської області від 29.09.2014 року, різниця становить 29557,31 грн., а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. (фіксована частина) та 1477,87 грн. (процентна складова). На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов'язань за кредитним договором.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 05.11.2018 року зазначену справу передано на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси за підсудністю.

19.11.2018 року зазначена справа надійшла до Приморського районного суду м. Одеси та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілена на суддю Домусчі Л.В.

Ухвалою суду від 22.11.2018 року провадження у справі відкрите, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін з призначенням судового засідання на 21.12.2018 року.

Учасники справи у судове засідання призначене на 21.12.2018 року не з’явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. У зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи був відкладений на 25.01.2019 року.

25.01.2019р. сторони в судове засідання не з’явились, у зв’язку з чим засідання відкладено на 26.02.2019р.

Учасники справи у судове засідання призначене на 26.02.2019 року не з’явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

У матеріалах справи міститься клопотання позивача АТ КБ «ПриватБанк» щодо розгляду справи за відсутністю його представника. В клопотанні представник позивача також зазначив, що не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур’єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно до п.п.6, 7 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов’язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Поштова кореспонденція, направлялась відповідачу на адресу його реєстрації, проте була повернута до суду з відміткою «про закінчення строків зберігання». Причини неявки відповідач суду не повідомив, жодних клопотань до суду не заявляв.

Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Приморського районного суду м. Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст.275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

З 04.03.2019р. по 07.03.2019р. суддя перебувала у щорічній відпустці.

У зв’язку з цим, датою складення цього судового рішення є 11.03.2019 року.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до наступного висновку.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 23.07.2009 року ОСОБА_1, 23.07.2009 року отримав кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач зазначив, що у зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості у відповідача станом на 03.06.2018 року існує заборгованість у розмірі 41650,08 грн., з яких:

- 5000,00 грн. – заборгованість за кредитом; - 32700,10 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; - 3949,98 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

Від цієї суми заборгованості віднімається сума, у розмірі 12092,77 грн., яка була задоволена рішенням Южного міського суду Одеської області від 29.09.2014 року з відповідача ОСОБА_1 на корить АТ КБ «ПриватБанк», різниця становить – 29557,31 грн; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); - 1477,87 грн. – штраф (процентна складова).

Отже, рішенням Южного міського суду Одеської області від 29.09.2014 року (справа №519/884/14-ц) позов представника ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитом в розмірі 5000 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 4540,75 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 1399,98 грн., штраф (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штраф (відсоткова складова) в розмірі 552,04 грн., а всього – 12092,77 грн. Зазначене рішення набрало законної сили 10.10.2014 року.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 82 ЦПК України).

Звертаючись 23.07.2018 року до суду з відповідним позовом, представник банку посилався на те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов’язання і заборгованість за договором не погашає.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статей 530,612,625 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).с

Суд вбачає, що АТ КБ «ПриватБанк», використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, звернувшись до суду із позовом про стягнення заборгованості (справа №519/884/14-ц), за яким судом постановлено рішення від 29.09.2014р.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги банку.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також інші обумовлені в договорі платежі (комісію та пеню) припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа N 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа N 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц).

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

З огляду на викладене суд вбачає, що дострокове стягнення кредиту відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, ч.2 ст. 1054 ЦК України є наслідок неналежного виконання боржником своїх кредитних зобов’язань. Це є спосіб цивільно-правової відповідальності боржника. У подальшому при невиконанні рішень суду у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов’язання не припинилися. У ст. 599 ЦК України визначено, що зобов’язання припиняється в силу його виконання, проведеного належним чином (а не в силу ухвалення рішення суду).

При цьому, суд керується положеннями ч.1 ст. 1050 ЦК України та виходить із того, що стягнення суми процентів за ст. 1048 ЦК України є платою (винагородою) за користування грошовими коштами, а стягнення за положеннями ч.2 ст. 625 ЦК України – заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

Частиною першою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цих Кодексом.

Оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» вимог про стягнення з позичальника сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень статті 625 ЦК України не заявляв, з огляду на викладене, суд не знаходить підстав відступити від правових висновків ВСУ, висловлених у постановах від 28 березня 2018 року (справа N 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа N 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), та відмовляє у задоволенні позовних вимог банку, пред’явлених до ОСОБА_1 за їх необґрунтованістю.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати також не підлягають стягненню із відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 16, 509, 524, 525, 526, 530, 536, 549, 550-551, 610-612, 625-626, 629, 638, 639, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 82, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України; суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення буде складено 11.03.2019 року.

Суддя: Домусчі Л.В.