Рішення № 80362333, 25.02.2019, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/14279/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого судді - Козак О.В.,

при секретарі - Слободянюк А.Ю.,

за участю: представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,

встановив:

В червні 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ПАТ "Страхова компанія "Статус" про відшкодування шкоди, заподіяною смертю фізичній особі. В обґрунтування позову позивачі вказали, що 15.09.2014 року о 00 год.20 хв. ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «ISUZU» державний номерний знак НОМЕР_2 по автодорозі Львів-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка в районі дорожнього знаку 5.46 «с.Лукашівка» Літинського району Вінницької області, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, який перебуваючи в стані сильного алкогольного сп'яніння, не виділивши себе в темну пору доби на дорозі, не переконавшись у власній безпеці, перебував в попутному напрямку на проїзній частині. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких загинув на місці пригоди.

За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження за №12014020000000241 та розпочате досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Постановою про закриття кримінального провадження від 31.10.2014 року відділом розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління УМВС України у Вінницькій області кримінальне провадження №12014020000000241 було закрите у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

В результаті даного ДТП їм було завдано матеріальну та моральну шкоду. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «ISUZU», д.н.з. НОМЕР_2, внаслідок дії якого загинув ОСОБА_5, була застрахована у ПрАТ "СК "Статус", відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/7326536. 12.09.2017 року представник позивача повідомив ПрАТ "СК Статус" про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному Законом, із заявою про виплату страхового відшкодування. Проте, 13.10.2017 року поштове відправлення повернулось представнику позивача у зв'язку із закінченням строків зберігання. Після цього, представником позивачів було отримано інформацію з відкритих джерел про те, що рішенням Нацкомфінпослуг від 23.04.2015 року №817 відповідача було позбавлено ліцензії на укладення договорів страхування та рішенням від 17.05.2016 року № 1058 взагалі виключено з Державного реєстру фінансових установ.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілому ОСОБА_5 було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не в наслідок непереборної сили чи умислу загиблого. Отже, саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду завдану ними в розумінні ст.1166,1187 ЦК України. Внаслідок смерті ОСОБА_5 позивачу ОСОБА_3 було завдано шкоди пов'язаної з витратами на поховання у розмірі 2340грн.. Крім наведеного, внаслідок загибелі батька, позивачам було завдано значної моральної шкоди, яка виразилась у тому, що вони втратили сильного, доброго, клопітливого батька, який був опорою в житті, який завжди разом із ними розділяв їх радість та підтримував у тяжкі моменти. Також загиблий підтримував їх як морально та і матеріально. Не зважаючи на те, що пройшов вже час вони постійно ловлять себе на думці про нього, та не можуть змиритись з тим, що його вже немає. Також покійний батько часто сниться їм, через що вони втратили в певній мірі нормальний, спокійний сон, часто просинаються вночі, внаслідок чого погіршився стан здоров'я. Крім цього, вони часто згадують свого батька в розмові з рідними про те, яким він був, як їм стало важко тепер без нього і що тепер ніколи не почують його голосу, його прохань, не поділяться з ним своїми досягненнями, успіхами та планами, не пожаліються йому на важкості, які їх спіткнули. Враховуючи викладене, глибину вже перенесених моральних страждань та тих нескінчених страждань, що будуть переслідувати їх довготривалий час, перенесених ними моральних переживань, які продовжують тривати по даний час і ніколи не скінчаться та пов'язаних з цим істотними вимушеними змінами у їх життєвих стосунках, часу та зусиль, які можливо хоч частково відновлять стан їх психологічного здоров'я, величину моральної шкоди позивачі оцінюють у 200000грн. кожному. Проте, так як слідством було встановлено, що дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху з боку пішохода ОСОБА_5, позивачі з урахуванням ч.2 ст.1193 ЦК України, зменшують розмір моральної шкоди до 80000 грн. кожному.

З врахуванням уточнених позовних вимог, позивачі просять: стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 80000 грн. моральної шкоди завданої смертю батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 80000 грн. моральної шкоди та 2340грн. матеріальної шкоди завданої смертю батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; стягнути пропорційно з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь позивачів 6400грн. судових витрат пов'язаних з правничою допомогою.

Ухвалою суду від 08.11.2018 року замінено первісного відповідача ПАТ "Страхова компанія "Статус" на належного відповідача ОСОБА_4, та залучено в якості співвідповідача ОСОБА_7.

Ухвалою суду від 17.01.2019 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, в частині позовних вимог до ОСОБА_7 залишено без розгляду.

В судове засідання позивачі та їх представник не з'явились, представник позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності позивачів та їх представника. У поданій до суду 28.12.2018 року відповіді на відзив відповідача ОСОБА_4 представник позивачів вказав, що доводи відповідача щодо відсутності підстав для настання його відповідальності, оскільки в його діях не встановлено порушень ПДР, які б знаходились у причинному зв'язку з виникненням ДТП і її наслідків, необґрунтовані. Дані доводи суперечать ч.5 ст.1187 ЦК України. Відповідач не підтвердив наявність непереборної сили внаслідок якої відбулося зіткнення, належними та допустимими доказами. Також в даному випадку слідством не встановлено того, що потерпілий, усвідомлював, які суспільно небезпечні наслідки можуть настати від його конкретної дії (бездіяльності), яка вчинена в даний момент, у певній обстановці і за певних обставин. Отже, так як відсутні будь-які прямі докази, які б підтверджували факт усвідомлення потерпілою особою суспільно небезпечного характеру свого діяння та бажання настання таких наслідків або свідоме припущення їх настання, то відповідно відсутній умисел потерпілого. Разом з тим, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав вказаних у відзиві, також суду пояснив, що відповідач ОСОБА_4 не належний відповідач, оскільки відповідно до поліса цивільно-правової відповідальності його відповідальність була застрахована і відповідно шкода відшкодовується страховиком. Крім того, витрати на поховання загиблого несла його дружина, якій ОСОБА_7 добровільно було відшкодовано матеріальну та моральну шкоду в розмірі 35000грн., про що нею була надана відповідна розписка.

Заслухавши пояснення представника відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є синами - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2.

15.09.2014 року о 00 год.20 хв. ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем марки «ISUZU», державний номерний знак НОМЕР_2, рухаючись в напрямку смт.Літин автодорогою Львів-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка, в районі дорожнього знаку 5.46 «с.Лукашівка» Літинського району Вінницької області, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5, який перебуваючи в стані сильного алкогольного сп'яніння, не виділивши себе в темну пору доби на дорозі, не переконавшись у власній безпеці, перебував в попутному напрямку на проїзній частині. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент спричинення, і стоять в причинному зв'язку зі смертю, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3.

Постановою заступника начальника відділу розслідування ДТП СУ УМВС України у Вінницькій області Татарченко Р.С. від 31.10.2014 року, кримінальне провадження №12014020000000241 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України закрито, у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. При цьому вказаною постановою було встановлено, що наїзд автомобілем «ISUZU» на пішохода ОСОБА_5 був здійснений на смузі руху в напрямку смт.Літин. В даній дорожній ситуації водій ОСОБА_4 не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода ОСОБА_5 шляхом виконання вимог Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, у діях водія автомобіля «ISUZU» д/з НОМЕР_2 ОСОБА_4 невідповідностей вимогам ПДР України, які б знаходилися у причинному зв'язку з виникненням події даної ДТП, не вбачається. На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що безпосередньою причиною даної дорожньо-транспортної пригоди стало порушення пішоходом ОСОБА_5 вимог п.п.4.1, 4.4, 4.14 (а), (г) ПДР України, при цьому дані порушення знаходяться у прямому причинному зв'язку з наслідками. Наїзд автомобілем «ISUZU» д/з НОМЕР_2 на пішохода ОСОБА_5 стався на смузі руху автомобіля, а не на узбіччі чи зустрічній смузі руху для водія ОСОБА_4, при цьому останній рухався у даній дорожній ситуації в межах допустимої безпечної швидкості, в момент виникнення небезпеки для руху діяв відповідно до вимог Правил дорожнього руху України, однак він не мав технічної можливості своїми односторонніми діями попередити наїзд на пішохода ОСОБА_5, тому в діях водія ОСОБА_4 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

ОСОБА_9 допитана в судовому засіданні, як свідок суду показала, що витрати на поховання чоловіка несла вона, і на другий день після похорону вона прийняла від роботодавця водія 35000 грн. матеріальної допомоги, та написала розписку.

Відповідно до розписки ОСОБА_9 від 19.09.2014 року вона отримала від ОСОБА_7 35000грн. за матеріальну та моральну шкоду, претензій не має і в подальшому мати не буде.

Транспортний засіб «ISUZU», державний номерний знак НОМЕР_2, на час дорожньо-транспортної пригоди 15.09.2014 року було застраховано в ПрАТ "СК "Статус", згідно поліса АС/7326536.

Вказані обставини підтверджуються: постановою про закриття кримінального провадження від 31.10.2014 року; свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8; довідкою №6365 про склад сім'ї від 14.08.2017 року; свідоцтвами про народження серії НОМЕР_7, серії НОМЕР_9; товарним чеком від 15.09.2014 року; роздруківкою з сайту https:ІНФОРМАЦІЯ_4; повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 08.09.2017 року; заявою про виплату страхового відшкодування від 08.09.2017 року; листом Територіального сервісного центру №0541 Регіонального сервісного центру у Вінницькій області МВС України №31/2-М-137 від 30.11.2017 року; розпискою від 19.09.2014 року.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 п.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до ч.ч.2,5 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ч.ч.1,2,3 ст.1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Згідно ст.1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Відповідно до ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п.57 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №755/18006/15-ц, велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно товарного чеку від 15.09.2014 року ОСОБА_3 поніс витрати на придбання речей для поховання на загальну суму 2340грн.

Представником позивачів 08.09.2017 року на адресу ПрАТ "СК "Статус" було направлено заяву про виплату страхового відшкодування в т.ч. і 2340 грн витрати на поховання, що підтверджується: повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 08.09.2017р.; заявою про виплату страхового відшкодування від 08.09.2017р.; описом вкладення та поштовою квитанцією; копією конверта.

Згідно ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачами та їх представником суду не надано доказів на підтвердження неможливості отримання страхового відшкодування у відповідності до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від ПрАТ «СК Статус», чи від МТСБУ, враховуючи, що ОСОБА_4 керував забезпеченим транспортним засобом.

А тому, оскільки цивільно-правова відповідальність водія була застрахована, то дане зобов'язання (про відшкодування матеріальної шкоди) має виконати страховик в межах ліміту, визначеного договором і законом. Підстав для звільнення страховика від даного обов'язку судом не встановлено.

Також слід зазначити, що органами досудового слідства було встановлено, що причиною даної дорожньо-транспортної пригоди стало порушення ОСОБА_5 вимог п.п. 4.1, 4.4, 4.14 (а), (ґ) ПДР України, при цьому дані порушення знаходяться у прямому причинному зв'язку з наслідками. Наїзд автомобілем на пішохода ОСОБА_5 стався на смузі руху автомобіля, а не на узбіччі чи зустрічній смузі руху для водія ОСОБА_4, який в момент виникнення небезпеки для руху діяв відповідно до ПДР України, однак не мав технічної можливості своїми односторонніми діями попередити наїзд на пішохода ОСОБА_5.

Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 19.09.2014 року, останній показав, що 15.09.2014 року біля 00 год.20 хв. він в'їхав на територію населеного пункту с.Лукашівка рухаючись в напрямку м.Хмельницького, в районі дорожнього знаку «с.Лукашівка», в світлі фар автомобіля на відстані біля 20м. попереду він побачив силует людини, одягнутої в темний одяг, яка перебувала навпроти центральної передньої частини його автомобіля. Даний чоловік не дивився в його сторону, перебував в стоячому, нерухомому положенні, при цьому його руки були розведені в сторони на рівні плеч.

Отже, з наведеного вбачається, що наслідки дорожньо-транспортної пригоди у вигляді смерті потерпілого настали внаслідок дій потерпілого, та відповідно позивачам завдано шкоди внаслідок його умислу.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, слід відмовити.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідач ОСОБА_4 28.11.2018 року уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_1, та згідно квитанції №60/18 від 05.12.2018 року здійснив оплату професійної правничої допомоги у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення шкоди, заподіяної смертю фізичної особи (Хмельницький міськрайонний суд) по договору №57/18 від 26.11.2018 року в сумі 6900 грн..

Згідно акту виконаних робіт від 05.12.2018 року, адвокатом були надані юридичні послуги, а саме: усна консультація із загальних питань права, що стосуються конкретної ситуації клієнта щодо можливості залучення його як співвідповідача до участі у цивільній справі (28.11.2018 року); вивчення та аналіз тексту позовної заяви ОСОБА_11, ОСОБА_12 із додатками (28.11.2018 року); складання відзиву на позов із додатками та клопотаннями, роздруківка у 5-ти примірниках (29.11.2018-05.12.2018).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з позивачів на користь відповідача, слід стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 6900грн. в рівних частинах, з кожного по 3450грн..

Керуючись ст.ст. 2,12,13,76,81,133,137,141,258,259,263-265 ЦПК України, ст.ст.22,23,1166,1167,1168,1187,1193,1194,1201 ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" , суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_5., ІПН:НОМЕР_4, жителя: АДРЕСА_2), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_6., ІПН:НОМЕР_5, жителя:АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_7., ІПН: НОМЕР_6, жителя: АДРЕСА_1) 6900грн. судових витрат в рівних частинах, з кожного по 3450грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Дата складання повного тексту рішення суду - 07.03.2019 року.

Суддя: