Рішення № 80361040, 04.03.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5129/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2019 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді – Гедз Б.М.

за участю секретаря судового засідання – Рущак Т.О.

представника позивача – ОСОБА_1

представників відповідача – ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв‘язку із порушенням строків її виплати, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, в якому уточнивши позовні вимоги (а.с. 46, 47, 121, 122 Том № 2) просить стягнути із ЛМКП «Львівтеплоенерго» на його користь недораховану заробітну плату за період з 01.01.2010 р. по 27.10.2017 р. в сумі 97 319,57 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв‘язку із порушенням строків її виплати в сумі 64 137,24 грн., 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 04.01.2001р. по 27.10.2017 р. працював у ЛМКП «Львівтеплоенерго». 04.01.2001 р. був прийнятий на посаду тракториста в автотранспортний цех, 16.10.2001 р. переведений водієм першого класу. 27.10.2017 р. звільнений за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України. 18.03.2011 року професія «водій автомобіля» була перейменована на «водій автотранспортного засобу», згідно наказу № 63 від 18.03.2011 р. Зазначає,що починаючи з січня 2010 року та по дату звільнення ЛМКП «Львівтеплоенерго» порушувало законодавство про працю, що призвело до недорахування та недоплати йому за вищевказаний період заробітної плати. Так, при нарахуванні йому заробітної плати відповідач не дотримувався умов колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009-2010 та 2012-2013 роки; галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2010-2012 роки; регіональної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднанням роботодавців та профспілковими об'єднанням Львівської області на 2010-2011 роки; територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднання роботодавців та профспілковими об'єднанням Львівської області на 2012-2014 роки, згідно з якими мінімальна тарифна ставка (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника І розряду встановлюється у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом, також, відповідно до регіональної угоди на 2010-2011 роки застосовується коефіцієнт співвідношень тарифної ставки робітника І розряду(автомобільний транспорт), для водіїв вантажних автомобілів 1 групи (бортові автомобілі, автомобілі-фургони загального призначення) вантажопідйомністю автомобілів (в тонах) від 5т до 7т - 1,64 та згідно додатку № 4 до тарифної частини територіальної угоди на 2012-2014 роки коефіцієнт співвідношень місячної тарифної ставки робітників автотранспорту до встановленої галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду (автомобільний транспорт), для водіїв вантажних автомобілів 1 групи (бортові автомобілі, автомобілі-фургони загального призначення) вантажопідйомністю автомобілів (в тонах) від 5т до 7т даний коефіцієнт -1,64. Натомість, відповідачем всупереч вищевказаним положеням законодавства самостійно встановлювався розмір мінімальної тарифної ставки робітника І розряду з суттєвим заниженням розміру мінімальної заробітної плати, що призвело до ненарахування та, відповідно, невиплати в повному розмірі заробітної плати за спірний період. Крім того, зазначає, що положення міської угоди на 2009-2010 рік, 2012-2013 рік діють безпосередньо і є обов'язковими для врахування під час укладання колдоговорів на підприємствах, установах, організаціях, що перебувають у міській комунальній власності. А відповідно до п. 4.5. угоди між виконавчим комітетом Львівської міської ради та Об'єднанням профспілок Львівщини на 2009-2010 роки міськвиконком забезпечує при розробці умов оплати праці працівників підприємств житлово-комунального господарства міста Львова застосування положень тарифної частини діючої регіональної угоди на відповідний період. Невід'ємною частиною угоди на 2012-2013 рік є тарифна частина, яка регулює питання оплати праці працівників підприємств житлово-комунального господарства, яка набирає чинності з 01.01.2012р. Відповідно до п. 4.3. даної угоди міськвиконком забезпечує при розробці умов оплати праці працівників підприємств житлово-комунального господарства м. Львова застосування положень тарифної частини діючої даної угоди на відповідний період, а відповідно до п. 4.10. даної угоди – забезпечує на комунальних підприємствах, установах і організаціях постійний контроль за дотриманням норм генеральної, галузевих і регіональної угод, колективних договорів та законодавства про працю. При нарахуванні заробітної плати за спірний період належні показники відповідачем не враховувались. Проведеною у І кварталі 2014 року ревізією фінансово-господарської діяльності ЛМКП «Львівтеплоенерго» за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р. встановлено невідповідність розміру мінімальної тарифної ставки робітника І розряду вимогам чинного нормативного законодавства, положенням галузевої, територіальної угод та умовам колективного договору, внаслідок чого такий розмір був заниженим. Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 14.11.2013 р. директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП щодо порушення вимог законодавства про працю. Окремою ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 26.02.2015 р. по справі за позовом Первинної профспілкової організації ТЕЦ ЛМКП «Львівтеплоенерго» до ЛМКП «Львівтеплоенерго» (третя особа: Первинна профспілкова організація ЛМКП «Львівтеплоенерго») про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести виплату заробітної плати працівникам було встановлено факт порушення відповідачем умов колективного договору, умов галузевої та територіальної угод щодо неврахування відповідачем при встановленні розміру мінімальної тарифної ставки робітника І розряду розмірів мінімальних заробітних плат. У зв’язку з протиправним не нарахуванням належних до виплати сум заробітної плати, та відповідно, не виплатою цих сум, просить стягнути недораховану заробітну плату та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв‘язку із порушенням строків її виплати.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 04.09.2018року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторони (т. 1 а.с. 242).

27.09.2018 року представник відповідача ЛМКП «Львівтеплоенерго» ОСОБА_2 подала до суду відзив (т. 2 а.с. 1-8), в якому не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити в його задоволенні в повному обсязі. У такому зазначає, що ч. 3 ст. 97 КЗпП України, передбачає, що конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Накази про зміни в оплаті праці працівників (її підняття), видаються директором підприємства за погодженням з первинною профспілковою організацією. На виконання даних наказів, відділом організації праці і заробітної плати ЛМКП «Львівтеплоенерго»: формується тарифна сітка (схема посадових окладів) на основі тарифної ставки робітника 1 розряду, з урахуванням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, розмірів тарифних ставок за видами робіт та кваліфікаційних коефіцієнтів; розробляється штатний розклад із врахуванням нової схеми посадових окладів (тарифної сітки) та подається на погодження в Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради; нараховується та виплачується заробітна плата в терміни, встановлені наказом, у відповідності до затвердженого штатного розкладу. Контроль за виконанням наказів про зміни в оплаті праці працівників покладається на заступника директора з економічних питань, відповідно до функціональних обов'язків та здійснюється з метою забезпечення належної реалізації на практиці усіх передбачених заходів. Доведення до відома працівників змісту наказів здійснюється шляхом безпосереднього повідомлення керівниками структурних підрозділів (начальниками відділів, служб, лабораторій, цехів, тощо) своїм підлеглим про їх прийняття та механізм впровадження в дію, а також шляхом розміщення примірників наказів на дошках оголошень. На виконання вимог ст. 30 ЗУ «Про оплату праці», при кожній виплаті заробітної дплати підприємство повідомляє працівників, шляхом видачі розрахункових листків. Виплата заробітної плати у ЛМКП «Львівтеплоенерго» регулюється наказами «Про зміни в оплаті праці працівників» від 21.07.2010 р. №186, від 23.04.2012 р. №150 від 29.04.2013 р., №170 від 30.04.2014 р. №176, та 27.06.2014 р. №264, що є чинними, скасованими у встановленому порядку не були. Дані накази підприємства належать до правових актів локального характеру, котрі містять норми права, які регулюють конкретні правовідносини і є обов'язковими до застосування на підприємстві, крім того, такі були погоджені первинною профспілковою організацією. Вважає, що розрахунок позовних вимог здійснений позивачем невірно, зокрема із застосуваннам некоректних коефіцієнтів. Позивач працював у ЛМКП «Львівтеплоенерго» водієм автомобіля, з 18.03.2011 року цю професію перейменували на «водій автотранспортного засобу». Позивач правильно зазначає у позовній заяві, що мінімальна тарифна ставка робітника першого розряду встановлюється у розмірі не менше 120 відсотків мінімальної заробітної плати встановленої законом (п. 1.1.3 галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об’єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України" та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2012 роки). Тарифна частина регіональної угоди між Львівською ОДА, об'єднанням роботодавців та профспілковими об’єднаннями Львівської області на 2010 -2011 роки передбачає застосування розміру мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду, що закріплений у галузевій угоді. Додаток № 4 до тарифної частини регіональної угоди на 2010-2011 роки передбачає застосування коефіцієнта 1,64 для водіїв вантажних автомобілів І групи з вантажопідйомністю від 5 до 7 тонн. Даний коефіцієнт застосовувався відповідачем і стосовно нього спору немає. З позовної заяви вбачається, що в розрахунку позовних вимог позивач використав коефіцієнт 1,37, проте даний коефіцієнт не застосовується до водіїв автомобільного транспорту, оскільки такий не передбачений жодним нормативно-правовим актом. Зазначає, що тарифна частина регіональної угоди на 2010-2011 роки передбачає застосування для водіїв лише двох коефіцієнтів: коефіцієнта 1,2, що множиться на мінімальну заробітну плату та закріплений у галузевій угоді та коефіцієнта 1,64. Самої формули розрахунку заробітної плати не закріплювали до 2012 року, лише коефіцієнти.Формула заробітної плати водіїв вперше закріплена територіальною угодою між Львівською ОДА, об'єднанням роботодавців та профспілковими об’єднаннями Львівської області на 2012 -2014 роки. Зокрема, передбачено формулу розрахунку місячної тарифної ставки робітників автотранспорту: мін. з/плата * 1,2 * Z, де Z - це коефіцієнт співвідношення по підгалузях та за видами та типами автотранспорту (1,64), жодних інших коефіцієнтів у формулі не наведено. Наступна територіальна угода була прийнята на 2015-2017 роки, вона також містить аналогічну формулу, згідно якої мінімальна зарплата множиться на галузевий коефіцієнт (1,2) та на коефіцієнт співвідношення по підгалузях та за видами та типами транспорту (1.64). Таким чином, застосування коефіцієнта 1,37 до позивача є юридично необгрунтованим. У зв’язку з наведеним, ЛМКП «Львівтеплоенерго» здійснило контррозрахунок вимог наступним чином: за період з січня 2010 року до грудня 2015 року, було враховано зміну розміру мінімальної заробітної плати, встановленої в Законах України «Про державний бюджет» на відповідні роки та застосовано коефіцієнти 1,2, 1,64. Сума недорахованої з/п становить 1409 грн. З січня 2010 по грудень 2013 року заробітна плата позивачу виплачувалася у більшому розмірі, ніж це передбачало законодавство. За період з 01 січня 2016 року по жовтень 2017 року - перерахунок не здійснювався, оскільки усі державні гарантії було дотримано. Щодо компенсації втрати частини заробітку вважає, такий розмір компенсації розраховано невірно, оскільки його нараховано на 84330,03 грн, натомість сума недоплати становить лише 1409 грн. Крім того, покликається на пропуск позовної давності.

01.10.2018 року представник позивача ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив (т. 2 а.с. 82-86).

30.10.2018 року представник відповідача ЛМКП «Львівтеплоенерго» ОСОБА_2 подала заперечення на відповідь на відзив (т. 2 а.с. 105-107).

20.11.2018 р. представник позивача ОСОБА_1 подала письмові пояснення (а.с.109-112 Том №2).

В судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_1, яка діє на підставі договору про надання правничої допомоги від 02.07.2018р. (а.с. 27), позов за уточненими позовними вимогами підтримала з підстав, викладених у ньому. Крім вищенаведеного, зазначила, що формула розрахунку тарифної ставки водія була передбачена в міській угоді на 2012-2013 роки, підписаній Львівським міським головою, головою Об'єднання профспілок Львівщини, головою правління Львівського обласного об'єднання організацій роботодавців, виконавчим комітетом Львівської міської ради, Об'єднанням профспілок Львівщини, Львівським обласним об'єднанням організацій роботодавців 23.02.2012 р. Положення вказаної угоди діють безпосередньо і є обов'язковими для розгляду сторонами під час укладання колдоговорів на підприємствах, установах, організаціях, що перебувають у міській комунальній власності. Невід'ємною частиною даної угоди є тарифна частина, яка регулює питання оплати праці працівників підприємств житлово-комунального господарства, яка набирає чинності з 01.01.2012 р. Зокрема, в Додатку № 4 до тарифної частини міської угоди на 2012-2013 роки «Коефіцієнти співвідношень тарифної ставки робітників до тарифної ставки робітника 1-го розряду основної професії» було передбачено формулу розрахунку тарифної ставки водія за окремими групами: (Мін. З.П.) * 1,2 * (коеф-т по підгалузі) * (коеф-т за вантажопідйомністю, групами та розміром двигуна). Разом з тим, відповідач визнавав і фактично застосовував формулу розрахунку тарифної ставки водія за окремими групами, за умовами якої тарифна ставка водіїв розраховувалася за такою формулою: мін. з/плата*1,2*(коефіцієнт по підгалузі)*(коефіцієнт за вантажопідйомністю, групами та розміром водія), але відповідач суттєво занижував розмір мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду з суттєвим заниженням розміру мінімальної заробітної плати. Крім того, в тарифній частині регіональної угоди на 2008 – 2009 роки в п. 4 було зазначено, що розміри основної заробітної плати (тарифні ставки, відрядні розцінки, посадові оклади) працівникам підприємств житлово-комунального господарства області встановлюються в залежності від кваліфікації працівника, складності і умов роботи за повністю виконану місячну, денну, погодинну норму праці з дотриманням норм і гарантій, визначених чинним законодавством і цією угодою. До цієї тарифної частини були розроблені додатки з відповідними коефіцієнтами (зокрема, додаток №1, додаток №6). В додатку №1 був передбачений коефіцієнт за основними підгалузями та видами робіт „Експлуатація обладнання котелень, теплових та електричних мереж – 1,37”, який фактично застосовувався відповідачем, хоча ним це заперечується. Відповідно до класифікатора професій ДК 003:2005, який діяв з 01.04.2006 р. до 01.11.2010 р. та чинного станом на даний час класифікатора професій ДК 003:2010 професія з кодом 8322.2. «Водій автотранспортних засобів» відноситься до «Робітників». Тому, як зазначила Територіальна державна інспекція з питань праці у Львівській області на сторінці 17 акту перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування № 13010061472 від 08.10.2013р. тарифна ставка позивача розраховується так само як тарифна ставка для будь-якого іншого робітника ЛМКП «Львівтеплоенерго»: тарифна ставка робітника І розряду розраховується від мінімальної заробітної плати за некваліфіковану працю помноженого на коефіцієнт 1,2 та коефіцієнт співвідношень мінімальної тарифної ставки робітника 1-го розряду за підгалузями та видами робіт до встановленої галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника 1-го розряду. Після визначення розміру цієї тарифної ставки робітника 1 розряду (Мін. З.П.*1,2*1,37) вона множиться на коефіцієнт 1,64 (коефіцієнт за видами та типами автотранспорту). Просить позов задовольнити в повному обсязі, оскільки ввжає, що вищенаведене підтверджує правову позицію позивача щодо недонарахування йому заробітної плати за період з 01 січня 2010 року по 27 жовтня 2017р.

Представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог та пояснили, що позивачем пропущена позовна давність при зверненні до суду, оскільки до спірних правовідносин не може застосовуватися положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України, оскільки факт порушення законодавства про працю стосовно позивача встановлено не було. Разом з тим, покликаються на те, що міська угода, на яку посилається представник позивача не була зареєстрована в Мінсоцполітики та не доведена до відома профспілковим комітетам і носить суто косультативний характер, не є нормативно-правовим актом і не є обов‘язковою для застосування. Міський голова, який підписав цю угоду не може визначати внутрішню політику підприємства. Натомість територіальні угоди є обов‘язковими для виконання їх сторонами-підписантами. Таким чином, ЛМКП «Львівтеплоенерго» не брало участі в колективних переговорах по укладенню згаданої міської угоди і не уповноважувало представника на її підписання. Більше того, підприємству раніше не було відомо про існування такої угоди, вона не доведена до відома працівників, не опублікована в паперових виданнях та мережі інтернет. Формула заробітної плати водіїв закріплена Територіальною угодою між Львівською ОДА, об’єднанням роботодавців та профспілковими об’єднаннями Львівської області на 2012 – 2014 роки. Зокрема, на стор. 43 передбачено наступну формулу розрахунку місячної тарифної ставки робітників автотранспорту: мін.з/плата * 1,2 * Z (коефіцієнт співвідношення по підгалузях та за видами та типами автотранспорту (1,64), жодних інших коефіцієнтів у формулі не наведено. Тому, дана формула розрахунку заробітної плати водіїв додатковому тлумаченню не підлягає, а відтак застосування додаткового коефіцієнта 1, 37 є юридично необґрунтованим. Позивач отримував доплату, але це було добровільне рішення керівництва. Просять у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка ОСОБА_5, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 працював у ЛМКП «Львівтеплоенерго» з з 04.01.2001р. по 27.10.2017р., що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 25, 26 Том №1).

04.01.2001 р. позивач прийнятий на посаду тракториста в автотранспортний цех, 16 жовтня 2001 року переведений водієм першого класу, 18 березня 2011 року професія «водій автомобіля» була перейменована на «водій автотранспортного засобу» згідно наказу № 63 від 18.03.2011р. та 27 жовтня 2017 року звільнений за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до вимог ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики /довідники/.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Формування тарифної сітки /схеми посадових окладів/ провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних /міжпосадових/ співвідношень розмірів тарифних ставок /посадових окладів/.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації /профспілковим представником/.

Згідно із ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими /регіональними/ угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації /профспілковим представником/, що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок /окладів/ і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» визначено, що тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до п. 1.1.3 галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2010-2012 роки мінімальна тарифна ставка (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника I розряду - у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом (а.с. 85 Том №1).

Згідно з тарифною частиною регіональної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднанням роботодавців та профспілковими об'єднанням Львівської області на 2010-2011 роки встановлено мінімальну тарифну ставку робітника І розряду у розмірі, передбаченому в галузевій угоді між Міністерством ЖКГ України та ЦК профспілки працівників ЖКГ, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2011 роки (а.с. 161-182 Том №1).

Додатком № 4 до тарифної частини регіональної угоди на 2010-2011 роки встановлено коефіцієнти співвідношень тарифної ставки робітників до тарифної ставки робітника І розряду (автомобільний транспорт). Для водіїв вантажних автомобілів 1 групи (бортові автомобілі, автомобілі-фургони загального призначення) вантажопідйомністю автомобілів (в тонах) від 5т до 7т, даний коефіцієнт становить 1,64. (а.с.160 Том №1)

Колективним договором ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009-2010 роки встановлено годинні тарифні ставки для водіїв (а.с. 131 Том №1).

Згідно з тарифною частиною територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднання роботодавців та профспілковими об'єднанням Львівської області на 2012-2014 роки встановлено, що оплата праці працівників підприємств житлово-комунального господарства області здійснюється із застосуванням вимог тарифної частини. Встановлено мінімальну тарифну ставку робітника 1 розряду у розмірі, передбаченому в галузевій угоді між Міністерством ЖКГ України та ЦК профспілки працівників ЖКГ, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України (а.с.183-206 Том №1).

Додатком № 4 до тарифної частини територіальної угоди на 2012-2014 роки встановлено коефіцієнти співвідношень місячної тарифної ставки робітників автотранспорту до встановленої галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду (автомобільний транспорт). Для водіїв вантажних автомобілів 1 групи (бортові автомобілі, автомобілі-фургони загального призначення) вантажопідйомністю автомобілів (в тонах) від 5т до 7т даний коефіцієнт становить 1,64.

Згідно з п. 16.2 колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2012-2013 роки розміри тарифних ставок і схеми посадових окладів працівників встановлюються з урахуванням мінімальних гарантій, визначених галузевою (регіональною) угодою (а.с. 139-150 Том №1).

Наказом ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 21.07.2010 № 186 встановлено з 01.07.2010 мінімальну тарифну ставку робітника І розряду в розмірі 892,80 грн. (а.с.207 Том №1).

Наказом ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 23.04.2012 № 150 встановлено мінімальну тарифну ставку робітника І розряду з 01.05.2012 в розмірі 1 042,80 грн. (а.с.208 Том №1).

Наказом ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 29.04.2013 № 170 встановлено мінімальну тарифну ставку робітника І розряду з 01.05.2013 в розмірі 1 106,40 грн.(а.с.209 Том №1).

Отже, відповідачем мінімальна тарифна ставка робітника І розряду для розрахунку заробітної плати позивача визначалась у розмірі 120 % розміру менше мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Відповідно до розділу І угоди між виконавчим комітетом Львівської міської ради та Об'єднанням профспілок Львівщини на 2009-2010 роки, яка була підписана Львівським міським головою п. А.Садовим та головою Об'єднання профспілок Львівщини п. Р.Дацько, виконавчий комітет Львівської міської ради, Об'єднання профспілок Львівщини, керуючись вимогами Законів України «Про колективні договори і угоди», «Про місцеве самоврядування в Україні», прагнучи до конструктивного соціального партнерства, з метою належного забезпечення життєдіяльності міста, захисту соціально-економічних і трудових інтересів львів'ян, укладають угоду на 2009-2010 роки. Сторони визнають цю угоду, як чинний акт соціального партнерства, за яким визначаються основні принципи реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в місті Львові, регулюються норми соціального захисту найманих працівників, дії та відповідальність Сторін впродовж часу дії угоди. Угода, укладена на 2009-2010 роки, набирає чинності з дня її підписання представниками Сторін. Після закінчення строку дії угоди, вона продовжує діяти до укладання нової. Угода зберігає чинність у разі зміни складу, структури, найменування сторін. Положення угоди діють безпосередньо і є обов'язковими для врахування під час укладання колдоговорів на підприємствах, установах, організаціях, що перебувають у міській комунальній власності. Відповідно до п. 4.5. угоди між виконавчим комітетом Львівської міської ради та Об'єднанням профспілок Львівщини на 2009-2010 роки міськвиконком забезпечує при розробці умов оплати праці працівників підприємств житлово-комунального господарства міста Львова застосування положень тарифної частини діючої регіональної угоди на відповідний період. (а.с.87-93 Том №1).

Відповідно до розділу І угоди між виконавчим комітетом Львівської міської ради, Об'єднанням профспілок Львівщини та Львівським обласним об'єднанням організацій роботодавців на 2012-2013 роки, яка була підписана Львівським міським головою п. А.Садовим, Головою Об'єднання профспілок Львівщини п. Р.Дацько та Головою правління Львівського обласного об'єднання організацій роботодавців п. І.Риваком, виконавчий комітет Львівської міської ради, Об'єднання профспілок Львівщини та Львівське обласне об'єднання організацій роботодавців, керуючись вимогами Законів України «Про колективні договори і угоди», «Про місцеве самоврядування в Україні», прагнучи до конструктивного соціального партнерства, з метою належного забезпечення життєдіяльності міста, захисту соціально-економічних і трудових інтересів львів'ян, укладають Угоду на 2012-2013 роки. Сторони визнають цю угоду, як чинний акт соціального діалогу, за яким визначаються основні принципи реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в місті Львові, регулюються норми соціального захисту найманих працівників, дії та відповідальність Сторін впродовж часу дії угоди. Угода укладена на 2012-2013 роки, набирає чинності з дня її підписання представниками Сторін. Після закінчення строку дії угоди, вона продовжує діяти до укладання нової. Угода зберігає чинність у разі зміни складу, структури, найменування Сторін. Жодна із Сторін не може протягом встановленого строку її дії в односторонньому порядку припинити виконання взятих на себе зобов'язань, порушити узгоджені положення угоди. Положення угоди діють безпосередньо і є обов'язковими для розгляду сторонами під час укладання колдоговорів на підприємствах, установах, організаціях, що перебувають у міській комунальній власності. Невід'ємною частиною даної угоди є тарифна частина, яка регулює питання оплати праці працівників підприємств житлово-комунального господарства, яка набирає чинності з 01.01.2012 р. Відповідно до п. 4.3. даної угоди міськвиконком забезпечує при розробці умов оплати праці працівників підприємств житлово-комунального господарства м. Львова застосування положень тарифної частини діючої даної угоди на відповідний період, а відповідно до п. 4.10. даної угоди – забезпечує на комунальних підприємствах, установах і організаціях постійний контроль за дотриманням норм генеральної, галузевих і регіональної угод, колективних договорів та законодавства про працю. (а.с.94-106 Том №1).

Розміри мінімальної заробітної плати на 2012 - 2017р.р. були встановлені Законами України: „Про Державний бюджет України на 2012 рік” від 22.12.2011р. № 4282-VI, „Про Державний бюджет України на 2013 рік” від 06.12.2012р. № 5515-VI, „Про Державний бюджет України на 2014 рік” від 16.01.2014р. № 719-VIІ, „Про Державний бюджет України на 2015 рік” від 28.12.2014р. № 80-VIІ, „Про Державний бюджет України на 2016 рік” від 25.12.2015р. № 928-VIII, „Про Державний бюджет України на 2017 рік” від 21.12.2016р. № 1801-VIII і становили: на 2012 рік: з 1 січня – 1073,00 грн., з 1 квітня – 1094,00 грн., з 1 липня – 1102,00 грн., з 1 жовтня – 1118,00 грн., з 1 грудня – 1134,00 грн.;

на 2013 рік: з 1 січня – 1147,00 грн., з 1 грудня – 1218,00 грн.; на 2014 рік: 1218,00 грн.; на 2015 рік: з 1 січня – 1218,00 грн.; з 1 вересня – 1378,00 грн.; на 2016 рік: з 1 січня – 1378,00 грн., з 1 травня – 1450,00 грн., з 1 грудня – 1600,00 грн.; на 2017 рік: з 1 січня – 3200,00 грн., прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня по 30 квітня – 1600,00 грн. (відповідно до ч. 6 ст. 96 КЗпП України в редакції Закону України від 06.12.2016р. № 1774-VIII мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року).

З наказів ЛМКП „Львівтеплоенерго” про зміни в оплаті праці працівників № 264 від 27.06.2014р., № 40 від 02.02.2015р., № 221 від 05.06.2015р., № 176 від 30.04.2014р., грудень 2013р, № 186 від 21.07.2010р., № 151 від 23.04.2012р., № 176 від 29.04.2013р. (а.с.210-214 Том №1) вбачається, що мінімальна тарифна ставка робітника 1 розряду встановлювалася відповідачем в розмірі, який був нижчим від встановленого розміру мінімальної заробітної плати у вказані періоди, а саме:

- з 1 липня 2010 року мінімальну тарифну ставку робітника 1 розряду відповідач встановив у розмірі 892,8 грн. (744 х 1,2) – повинен бути розмір 1065,60 грн. (888,00 х 1,2);

- з 1 травня 2012 року мінімальну тарифну ставку робітника 1 розряду відповідач встановив у розмірі 1042,8 грн. – повинен бути розмір 1312,8 грн. (1094,00 х 1,2);

- з 1 травня 2013 року мінімальну тарифну ставку робітника 1 розряду відповідач встановив у розмірі 1106,4 грн. – повинен бути розмір 1376,4 грн. (1147 х 1,2);

- з 1 січня 2014 року мінімальну тарифну ставку робітника 1 розряду відповідач встановив у розмірі 1129,20 грн. – повинен бути розмір 1461,6 грн. (1218 х 1,2);

- з 1 травня 2014 року мінімальну тарифну ставку робітника 1 розряду відповідач встановив у розмірі 1152 грн. (960 х 1,2) - повинен бути розмір 1461,6 грн. (1218 х 1,2);;

- з 1 липня 2014 року мінімальну тарифну ставку робітника 1 розряду відповідач встановив у розмірі 1204,8 грн. (1004 х 1,2) - повинен бути розмір 1461,6 грн. (1218 х 1,2);;

- з 1 лютого 2015 року мінімальну тарифну ставку робітника 1 розряду відповідач встановив у розмірі 1376,4 грн. (1147 х 1,2) - повинен бути розмір 1461,6 грн. (1218 х 1,2) і т.д.

Отже, судом встановлено, що при нарахуванні заробітної плати позивачу за період січень 2010 – жовтень 2017р.р. відповідач суттєво занижував розмір мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду з суттєвим заниженням розміру мінімальної заробітної плати.

Вказані обставини, крім того, підтверджуються наступними даказами: листом департаменту житлового господарства та інфраструктури вих. № 25-533 від 31.12.2014р., листом територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області вих. № 02-1175 від 17.03.2014р. (а.с. 75-77, 83).

Державна фінансова інспекція у Львівській області в І кварталі 2014 року провела ревізію фінансово-господарської діяльності ЛМКП „Львівтеплоенерго” за період з 01.01.2012 по 31.12.2013р., в ході проведення якої встановлено, що відповідач не враховував при встановленні розміру мінімальної тарифної ставки робітника І розряду розміри мінімальних заробітних плат, передбачених вищевказаними Законами України, про що було викладено у листі вих. № 06-16/3740 від 02.06.2014р. (а.с.78-82 Том №1).

Крім того, в копії витягу з акту перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування №13010061472 ЛМКП „Львівтеплоенерго” від 08.10.2013р. зазначено детальний опис виявленого порушення п. 2.2. Генеральної, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об’єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі „Федерація роботодавців ЖКГ України” та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2012 роки, ст.ст. 96, 97 КЗпП України та ч. 3 ст. 6 Закону України „Про оплату праці”, яке полягає в тому, що тарифна ставка робітника 1 розряду була розрахована відповідачем з порушенням ст. 95 КЗпП України (а.с. 69-72 Том №1) .

Відповідно до п. 16.1. Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2012-2013 р.р., прийнятого конференцією трудового колективу ЛМКП «Львівтеплоенерго» розміри тарифних ставок і схеми посадових окладів працівників встановлюються з урахуванням мінімальних гарантій, визначених галузевою (регіональною) угодою (а.с.139-152 Том №1).

Пунктом 16.2. Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2012-2013 р.р. розміри тарифних ставок і схеми посадових окладів працівників встановлюються з урахуванням мінімальних гарантій, визначених галузевою (регіональною) угодою (додатки №3).

Відповідно до статті 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України „Про колективні договори і угоди” № 3356-ХІІ від 01.07.1993р. (із змінами і доповненнями) положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов’язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов’язковими для всіх суб’єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Також, стаття 18 цього ж Закону передбачає відповідальність осіб, які представляють роботодавця чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і з вини яких допущено невиконання або порушення зобов’язань щодо колективного договору, угоди - у виді штрафу до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.

Стаття 16 КЗпП України встановлює, що умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (частина 5 статті 97 КЗпП України).

В ч. 1 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999р. № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” надано роз’яснення, що необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державним гарантіями і, тому, при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені.

З постанови Залізничного районного суду м. Львова від 14.11.2013 р. вбачається, що директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КЗпП України за порушення вимог законодавства про працю та накладено штраф (а.с.73 Том №1).

Із долученої до матеріалів справи копії окремої ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 26.02.2015 року, слідує, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» не дотримується умов колективного договору, а саме п. 16.1 Колективного договору на 2012-2013 роки та п. 1.1.3 Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об’єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2011 роки та п. 2 Територіальної угоди на 2012-2014 роки в частині визначення тарифної ставки (а.с.215, 216 Том №1).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, вищевказаними судовими рішеннями встановлено порушення відповідачем вимог законодавства про оплату праці в період 2010-2015 років в частині визначення розміру тарифної ставки. Отже, ця обставина не потребує додаткового доведення.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що формула заробітної плати водіїв вперше закріплена Територіальною угодою між Львівською ОДА, об’єднанням роботодавців та профспілковими об’єднаннями Львівської області на 2012 – 2014 роки. Зокрема, на стор. 43 передбачено наступну формулу розрахунку місячної тарифної ставки робітників автотранспорту: мін.з/плата * 1,2 * Z (коефіцієнт співвідношення по підгалузях та за видами та типами автотранспорту (1,64), жодних інших коефіцієнтів у формулі не наведено з таких мотивів.

Позивачем надано належні та допустимі докази, що формула розрахунку тарифної ставки водія була передбачена в Угоді між виконавчим комітетом Львівської міської ради, Об'єднанням профспілок Львівщини та Львівським обласним об'єднанням організацій роботодавців на 2012-2013 роки, яка була підписана Львівським міським головою п. А.Садовим, Головою Об'єднання профспілок Львівщини п. Р.Дацько та Головою правління Львівського обласного об'єднання організацій роботодавців п. І.Риваком, виконавчим комітетом Львівської міської ради, Об'єднанням профспілок Львівщини та Львівським обласним об'єднанням організацій роботодавців 23.02.2012р. Угода укладена на 2012-2013 роки, набирає чинності з дня її підписання представниками Сторін. Після закінчення строку дії Угоди, вона продовжує діяти до укладання нової. Угода зберігає чинність у разі зміни складу, структури, найменування Сторін. Жодна із Сторін не може протягом встановленого строку її дії в односторонньому порядку припинити виконання взятих на себе зобов'язань, порушити узгоджені положення Угоди. Положення Угоди діють безпосередньо і є обов'язковими для розгляду Сторонами під час укладання колдоговорів на підприємствах, установах, організаціях, що перебувають у міській комунальній власності. Невід'ємною частиною даної угоди є тарифна частина, яка регулює питання оплати праці працівників підприємств житлово-комунального господарства, яка набирає чинності з 01.01.2012р. Зокрема, в Додатку №4 до Тарифної частини Міської угоди на 2012-2013 роки «Коефіцієнти співвідношень тарифної ставки робітників до тарифної ставки робітника 1-го розряду основної професії» було передбачено: формулу розрахунку тарифної ставки водія за окремими групами: (Мін. З.П.) * 1,2 * (коеф-т по підгалузі) * (коеф-т за вантажопідйомністю, групами та розміром двигуна) (а.с. 94-106 Том №1).

На вказану Міську угоду на 2012-2013 роки покликається у своїй постанові від 01 червня 2018 року по цивільній справі №462/4230/17 й Апеляційний суд Львівської області.

При цьому, Апеляційний суд Львівської області зазначив, що Угода між виконавчим комітетом Львівської міської ради, Об'єднанням профспілок Львівщини та Львівським обласним об'єднанням організацій роботодавців на 2012-2013 роки встановлює гарантії для працівників і є обов’язковою для ЛМКП «Львівтеплоенерго», тарифна частина, яка регулює питання оплати праці, є її невід’ємною частиною.

Крім цього, відповідач визнавав і фактично застосовував формулу розрахунку тарифної ставки водія за окремими групами, за умовами якої тарифна ставка водіїв розраховувалася за такою формулою: мін. з/плата*1,2*(коефіцієнт по підгалузі)*(коефіцієнт за вантажопідйомністю, групами та розміром водія), але відповідач суттєво занижував розмір мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду з суттєвим заниженням розміру мінімальної заробітної плати.

В Акті перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування № 13010061472 від 08.10.2013р. на стор. 17 зазначено, що з вивчення бухгалтерських документів, а саме: відомостей нарахування заробітної плати, схем погодинних тарифних ставок та посадових окладів для робітників ЛМКП «Львівтеплоенерго», розрахованих на підставі Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об’єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2012 роки встановлено, що тарифна ставка робітника І розряду розраховується від мінімальної заробітної плати за некваліфіковану працю помноженого на коефіцієнт 1,2 та коефіцієнт співвідношень мінімальної тарифної ставки робітника 1-го розряду за підгалузями та видами робіт до встановленої Галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника 1-го розряду.(а.с.69-72 Том №1).

Свідок ОСОБА_5 – головний державний інспектор праці, в судовому засіданні дала показання, що проводила перевірку ЛМКП «Львівтеплоенерго» з питань додержання законодавства про працю, у зв‘язку з колективним зверненням працівників, серед яких в переліку позивача не було, відтак не володіє інформацією щодо можливих порушень трудового законодавства з боку відповідача щодо позивача.

До позовної заяви позивачем було додано копію схеми посадових окладів і тарифних ставок працівників ЛМКП «Львівтеплоенерго» з 01.02.2015р. (додаток №24), з якої вбачається, що для водіїв мінімальна тарифна ставка робітника 1 розряду розраховується таким чином: 869*1,2*1,37=1428,6 грн., середньорічна норма тривалості робочого часу на місяць становить 167 год.

Нижче в таблиці 1. «Водії вантажних автомобілів (в гривнях)» визначено тарифну ставку для водіїв вантажних автомобілів залежно від вантажопідйомності автомобіля (в тонах) понад 5,0 – до 7,0 – в розмірі 14,02 грн. Тобто, її було розраховано таким чином: 1428,6 (869*1,2*1,37)*1,64 (коефіцієнт за видами та типами автотранспорту) : 167 год = 14,02 грн.

Аналогічно, відповідачем було розраховано тарифну ставку для водіїв вантажних автомобілів і згідно Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009-2010 роки, яка для позивача становила 10,09 грн.: 1027,5 грн. (625*1,2*1,37)*1,64 (коефіцієнт за видами та типами автотранспорту) : 167 год = 10,09 грн.

Так само, відповідачем було розраховано тарифну ставку для водіїв вантажних автомобілів і згідно Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2012-2013 роки, яка для позивача становила 12,00 грн.: 1223,14 грн. (744*1,2*1,37) *1,64 (коефіцієнт за видами та типами автотранспорту) : 167 год = 12,00 грн.

При цьому, слід зазначити, що показники 625, 744 та 869 – це розміри мінімальної заробітної плати, які занижувалися відповідачем, що призвело в подальшому до недонарахування працівникам підприємства заробітної плати.

Згідно розрахункових листків по заробітній платі позивача за січень 2010р. – червень 2010р. вбачається, що тарифна ставка становила 10,50 грн., яка була розрахована таким чином: 650грн. (занижений розмір мін.зар-ти) *1,2*1,37*1,64:167год = 10,50 грн.; за липень 2010р. – квітень 2012р. вбачається, що тарифна ставка становила 12,00 грн., яка була розрахована таким чином: 744грн. (занижений розмір мін.зар-ти) *1,2*1,37*1,64:167год = 12,00 грн.; за травень 2012р. – грудень 2014р. вбачається, що тарифна ставка становила 14,02 грн., яка була розрахована таким чином: 869грн. (занижений розмір мін.зар-ти) *1,2*1,37*1,64:167год = 14,02 грн. (а.с.37-53 Том №1).

Відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2005, який діяв з 01.04.2006р. до 01.11.2010р. та чинного станом на даний час Класифікатора професій ДК 003:2010 професія з кодом 8322.2. «Водій автотранспортних засобів» відноситься до «Робітників».

Оскільки професія позивача «Водій автотранспортних засобів» відноситься до робітників, тому, як зазначила Територіальна державна інспекція з питань праці у Львівській області на сторінці 17 Акту перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування № 13010061472 від 08.10.2013р. тарифна ставка позивача розраховується так само як тарифна ставка для будь-якого іншого робітника ЛМКП «Львівтеплоенерго»: тарифна ставка робітника І розряду розраховується від мінімальної заробітної плати за некваліфіковану працю помноженого на коефіцієнт 1,2 та коефіцієнт співвідношень мінімальної тарифної ставки робітника 1-го розряду за підгалузями та видами робіт до встановленої Галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника 1-го розряду. Після визначення розміру цієї тарифної ставки робітника 1 розряду (Мін. З.П.*1,2*1,37) вона множиться на коефіцієнт 1,64 (коефіцієнт за видами та типами автотранспорту). (а.с.71 Том №1).

Відповідно до п. 6 роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999р. №13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, задовольняючи вимоги про оплату праці суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, внаслідок порушення відповідачем законодавства про оплату праці, позивачем недоотримана заробітна плата складає на загальну суму 97 319 грн. 57 коп. (а.с.49-56 Том №2).

Згідно відповіді Міністерства соціальної політики України вих. № 1581/0/102-18/289 відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди» та Порядку повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2013 № 115, Мінсоцполітики проводить повідомну реєстрацію галузевих (міжгалузевих) і територіальних (обласних та республіканської) угод з метою засвідчення автентичності примірників і копії поданих на реєстрацію галузевих угод для забезпечення можливості врахування їх умов під час розгляду уповноваженими органами трудових спорів (індивідуальних і колективних), що можуть виникнути за результатами виконання умов таких угод. Відповідно до статті 9 Закону колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін, або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді (а.с.115 Том №2).

Згідно відповіді Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради вих. № 2301-3165 від 12.11.2018р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2013 № 115 «Про порядок повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів» департаментом економічної політики Львівської міської ради здійснено повідомну реєстрацію Угоди між виконавчим комітетом Львівської міської ради та Об’єднанням профспілок Львівщини на 2009-2010 роки (реєстровий номер 166 від 07.05.2009р.) та Угоди між виконавчим комітетом Львівської міської ради, Об’єднанням профспілок Львівщини та Львівським обласним об’єднанням організацій роботодавців на 2012-2013 роки (реєстровий номер 37 від 02.03.2012р.) Одночасно проінформовано, що відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді. (а.с.116 Том №2).

З вищенаведеного вбачається, що твердження відповідача, викладені ним у запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву від 25.10.2018р. є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування зробленого позивачем розрахунку щодо невиплаченої заробітної плати, а розрахунок, зроблений відповідачем спростовується долученими до матеріалів справи копіями документів.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати в розмірі 97 319 грн. 57 коп., без урахування податків та інших обов’язкових платежів підлягає задоволенню.

Крім цього, суд не приймає до уваги покликання представника відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки вказане суперечить ч. 2ст. 233 КЗпП України, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №8-рп/2013дано офіційне тлумачення положень ч.2 ст.233 КЗпП України, ст.1, 2 Закону України «Про оплату праці», які слід розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.

Щодо вимоги про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв‘язку із порушенням строків її виплати суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно із ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно із ст.ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Пунктами 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001р. №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Згідно долученого до матеріалів справи позивачем розрахунку суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, така становить 64 137 грн. 24 коп. (а.с.123-128 Том №2), який суд бере до уваги.

Із змісту ст.137 ЦПК України вбачається, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно витягу з договору про надання правової допомоги від 02.07.2018 року, квитанції до прибуткового касового ордера №21 про сплату коштів від 17.08.2018 року, долучених до матеріалів справи, позивач ОСОБА_4 уклав з адвокатом ОСОБА_1 договір про надання правової допомоги та здійснив оплату такої у розмірі 3000 грн. (т. 1 а.с. 27 - 31).

Відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У відповідночті до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги про стягнення заробітної плати обґрунтовані та підлягають задоволенню, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 43, 129 Конституції України, ст. 96, 97, 233, 234, 237-1 КЗпП України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_4 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв‘язку із порушенням строків її виплати задовольнити повністю.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ – 05506460 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП – НОМЕР_1, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 недораховану заробітину плату за період з 01.01.2010 р. по 27.10.2017 р. в сумі 97 319 грн. 57 коп. (дев‘яносто сім тисяч триста дев‘ятнадцять гривень 57коп.), без утримання податків та інших обов‘язкових платежів.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ – 05506460 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП – НОМЕР_1, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв‘язку із порушенням строків її виплати в сумі 64 137 грн. 24 коп. (шістдесят чотири тисячі сто тридцять сім гривень 24 коп.).

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ – 05506460 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП – НОМЕР_1, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. 00 коп. (три тисячі гривень).

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ – 05506460 на користь держави 1 614 грн. 56 коп. (тисяча шістсот чотирнадцять гривень 56 коп.) судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного рішення суду – 11 березня 2019 року.

Суддя: (підпис) ОСОБА_6

З оригіналом згідно.

Суддя: Б.М.Гедз