Рішення № 80359039, 06.03.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/8572/17

Провадження №2/263/47/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 березня 2019 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Папаценко П.І., за участю секретарів Масюк М.С., Шеремета А.С., Чапни А.К., Диміч Т.М., позивача ОСОБА_1 представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, компенсації у зв’язку з втратою частини заробітної плати через порушення строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про зобов’язання сплатити податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок, воєнний збір,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ТОВ «Комплект» з вказаним позовом, уточненим під час судового розгляду.

На обґрунтування вимог зазначив, що з 05.12.2006 року працював юрисконсультом ТОВ «Крмплект». За домовленістю заробітна плата складала 3000 грн. (2000 грн. заробітна плата та 1000 грн. премія), проте з жодним наказом чи розпорядженням, за яким йому повинні були сплачувати щомісячну премію у розмірі 1000 грн. без урахування податків та зборів його не ознайомлювали. Весь період роботи заробітна плата виплачувалася з порушенням строків, встановлених ст.115 КЗпП України та не в повному обсязі, виплата за звітний місяць здійснювалася у наступному місяці. 03.02.2009 року він направив відповідачу заяву, у якій між іншим, просив провести виплату усіх належних йому сум та в день звільнення видати належним чином завірені копії розрахункових листків за весь період роботи. Наказом №56 квід 10.02.2009 року його звільнили за угодою сторін. Формулювання наказу «за угодою сторін» було компромісним варіантом між побажаннями позивача звільнитися через нерегулярну виплату заробітної плати та обіцянкою власника погасити всю існуючу заборгованість в день звільнення на умовах, що позивач буде звільняться не на підставах, передбачених ч.3 ст.38 КЗпП України. До теперішнього часу розрахунок з позивачем не здійснений, розрахункові листки за весь період роботи в ТОВ «Комплект» не надані. Після уточнення позовних вимог просивстягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, що утворилася в період з 05.12.2006 року по 09.02.2009 року в сумі 9 306,97 грн., з урахуванням утримання з цієї суми обов’язкових податків та зборів, так як відповідач в одностороннєму порядку допустив зміну оплату його праці в бік зменшення. Також зазначив, що відповідно до виписки з платіжних відомостей ТОВ «Комплект» виплат ОСОБА_1, з 56 виплат заробітної плати за період з грудня 2006 року по лютий 2009 року, 24 виплати були здійснені із затримкою на місяць та більше. На день звільнення (10.02.2009 року) розмір компенсації у зв’язку з втратою ним частини заробітної плати через порушення строків її виплати склав 402,22 грн. Прострочення виплати заробітної плати з 10.02.2009 року по 16.12.2018 року (день подачі уточнених позовних вимог) складає 118 місяців, а середній заробіток позивача склав 2899,92 грн. Таким чином з відповідача підлягає стягненню на його користь середній заробіток за весь час прострочення при звільненні, а саме з 10.02.2009 року по 16.12.2018 року, що складає 2899,92х118= 342 190,56 грн. Також позивач просив обов’язок сплати від імені позивача податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та воєнного збору (з 03.08.2014 року) – покласти на ТОВ «Комплект».

10.05.2018 року від директора ТОВ «Комплект» ОСОБА_7 до суду надійшов відзив, у якому з позовними вимогами не погодився в повному обсязі та зазначив наступне.

Виплата заробітної плати на підприємстві відбувалася у розмірі та порядку, передбаченому законодавством та внутрішнім розпорядчими документами. Відповідно до штатного розкладу ТОВ «Комплект», затвердженого 01.09.2006 року, юрисконсульту встановлено посадовий оклад у розмірі 1000 (одна тисяча) 00 грн. Позивач підтверджує, що за наказом № 701к від 04.12.2006 року він був прийнятий на роботу до ТОВ «Комплект» на посаду юрисконсульта. Зі змісту цього наказу вбачається, що оклад позивача становив 1000,00 грн. Позивач з цією сумою був згоден, адже поставив свій підпис, тобто позивач з наказом № 701к від 04.12.2006 року був ознайомлений. З особистої картки позивача вбачається аналогічна інформація – позивачу, який працював на посаді юриста був встановлений оклад у розмірі 1000,00 грн., про що у картці також є особистий підпис позивача. Таким чином вимога позивача про, нібито, недоплату за весь час роботи на підприємстві не підлягає задоволенню з причини необґрунтованості та недоведеності вини відповідача. Позивач 04.06.2007 року на підставі ч.1 ст.23 КЗпП України, наказом від 01.06.2007 року № 345к був призначений начальником юридичного відділу. Одночасно на позивача були покладені обов’язки директора з безпеки. В порядку ст.43 Конституції України, ОСОБА_1 з встановленим розміром посадового окладу погодився під час ознайомлення з ним під підпис. Відповідно до п.п.6.2 Колективного договору, позивачу за суміщення професій проводилася доплата. З травня 2008 року посадовий оклад ОСОБА_1 було збільшено до 1900,00 грн. 10.02.2009 року позивач був звільнений наказом №56к від 10.02.2009 року, з яким позивач був ознайомлений під підпис та при розрахунку отримав заробітну плату за лютий 2009 року у розмірі 391,70 грн. Таким чином, заробітна плата позивача складалася з окладу у розмірі 1000,00 грн. до квітня 2008 року та з травня 2008 року – 1900,00 грн. та додаткових виплат, а не 3000,00 грн., як вважає та стверджує позивач. Станом на грудень 2017 року та по день подання відзиву у підприємства ТОВ «Комплект» відсутня перед ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати, відповідно вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час нібито прострочення є також безпідставним.

Відповідач також зазначає, що твердження позивача про те, що на підприємстві постійно виплачувалася заробітна плата з порушенням строків теж не відповідає дійсності. Надані позивачем копії виписки з платіжних відомостей ТОВ «Комплект» виплат ОСОБА_1 не може бути доказом несвоєчасного розрахунку, оскільки платіжна відомість ТОВ «Комплект» була сформована за формою №П-53, затвердженою наказом Міністерства статистики № 144 від 22.05.1996 року, який діяв на час спірних відносин. Відповідно до приписів цього наказу платіжна відомість застосовувалася для обліку видачі заробітної плати і пенсії. На титульному листі форми вказувалася загальна сума виданої заробітної плати. При необхідності в графі «Примітка» вказувався номер пред’явленого документу. При заповненні платіжної відомості після останнього запису необхідно було зробити підсумковий рядок для загальної суми по відомості. Підсумкові рядки могли бути введені також в кінці сторінки. Підсумок загальної суми платіжної відомості вносився після останнього запису до неї. Тому дата і номер на касовому ордері могли ставитися лише після того, коли останній робітник зі списку, що у платіжній відомості, отримав свої кошти. Крім того, про щомісячний розрахунок з позивачем свідчить довідка з Пенсійного фонду України, про індивідуальні відомості зарахованої особи ОСОБА_1, з якої додатково підтверджується, що відповідач розрахувався з позивачем та робив відповідні відрахування щомісячно. Таким чином існування постійної затримки заробітної плати не знайшли свого підтвердження, відповідно вимога позивача про застосування до відповідача компенсації є незаконною. Крім того вважає, що якщо позивач вважав, що його права постійно порушуються роботодавцем, а саме право громадян України на одержання роботи з оплатою праці, він повинен був одразу звернутися за захистом своїх прав в порядку, передбаченому ч.1 ст.233 КЗпП України, де роз’яснено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Як вбачається з позовної заяви, про нібито порушення свого права він дізнався ще у січні 2007 року. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав на підставах, викладених у уточненій позовній заяві, за наданими доказами наполягав на задоволені позову.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, заперечували проти його задоволення за обставинами наведеними у відзиву, додатково пояснила, що доплати проводилися на підставі рішення адміністрації товариства, вони не носили обов’язкового характеру, позивач завжди першим приходив отримувати розрахунковий лист, за весь час роботи жодного разу не пред’являв претензій щодо розміру отриманої заробітної плати.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи приходить до наступного.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно правового змісту положень ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Факт роботи позивача ОСОБА_1 в ТОВ «Комплект» підтверджується копією трудової книжки, згідно з якою останній був прийнятий 05.12.2006 року на посаду юрисконсульта, наказ №701к від 04.12.2006 року,а з 04.06.2007 року вінпризначений на посаду начальника юридичного відділу, наказ №345к від 04.06.2007 року, 10.02.2009 року звільнений за угодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України, наказ №56к від 10.02.2009 року (том №1, а.с.13).

Згідно наказу № 701к від 04.12.2006 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до ТОВ «Комплект» на посаду юрисконсульта з посадовим окладом 1000,00 грн. (том №1, а.с.39).

Відповідно до наказу №345к від 01.06.2007 року ОСОБА_1 переведено з 04.06.2007 року на посаду начальника юридичного відділу з посадовим окладом 1000,00 грн.( том №1, а.с.40-41).

Відповідно до особової картки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначено на посаду юрисконсульта з 05.12.2006 року, з посадовим окладом у розмірі 1000,00 грн. , з 04.06.2007 року - начальником юридичного відділу з посадовим окладом у розмірі 1000,00 грн., про що ОСОБА_1 був ознайомлений під особистий підпис. ( том №1, а.с.42).

Згідно з штатним розписомінженерно-технічних робітників підприємства «Комплект», що діяв на 01.09.2006 року посадовий оклад юрисконсульта ОСОБА_1 складає 1000,00 грн., доплати за рішенням адміністрації – 1000,00 грн. ( том №1, а.с.90-92).

Відповідно до змін до штатного розпису від 01.09.2006 року, у зв’язку з призначенням ОСОБА_8 начальником юридичного відділу з 04.06.2007 року, посадовий оклад начальника юридичного відділу ОСОБА_1 складає 1000,00 грн., доплати за рішенням адміністрації не визначено. ( том №1, а.с.93).

Згідно з штатним розкладом інженерно-технічних робітників підприємства «Комплект», який діяв з 01.08.2007 року, посадовий оклад начальника юридичного відділу ОСОБА_1 складає 1000,00 грн., доплати за рішенням адміністрації – 1430,00 грн. ( том №1, а.с.43-45).

Згідно з штатним розкладом інженерно-технічних робітників підприємства «Комплект», який діяв з 01.05.2008 року, посадовий оклад начальника юридичного відділу ОСОБА_1 складає 1900,00 грн., доплати за рішенням адміністрації – 1000,00 грн. ( том №1, а.с.94-96).

Відповідно до наказу №56к про припинення трудового договору від 10.02.2009 року, ОСОБА_1 звільнено 10.02.2009 року причина звільнення – п.1 ст.36 КЗпП України, за згодою сторін. (том №1, а.с.46)

За положеннями ч.2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до частини 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки зазначені в статті 116 КЗпП України.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У відповідності зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 року № 108/95-ВР, заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці»,зі змінами і доповненнями (далі — Закон про оплату праці) до складу заробітної плати включає наступні види оплати праці: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Облік розрахунків по заробітній платі з працівником підприємство починає з Наказу (розпорядження) про прийом на роботу, типової форми № П-1 (табл. 6.8), який складають у відділі кадрів на основі заяви працівника.

В наказі зазначається назва структурного підрозділу, професія (посада), кваліфікація, табельний номер працівника, умови прийняття на роботу (на конкурсній основі, за умовами контракту, зі строком випробування, на час виконання певної роботи, на період відсутності основного працівника та ін.), умови роботи (основна, за сумісництвом, тривалість робочого дня (тижня)), розмір окладу (тарифна ставка).

Бухгалтерія на підставі даного наказу, відкриває особовий рахунок працівника, у якому відбивається дані, необхідні для нарахування заробітної плати, утримань, надання пільг, переміщення працівника тощо.

Підставою для нарахування основної заробітної плати почасовим робітникам, іншим категоріям працівників є Табелі використання робочого часу, тарифні ставки й оклад.

Відповідно до п.6.2 Колективного договоруміж адміністрацією та трудовим колективом ТОВ «Комплект», адміністрація може встановлювати окремим робітникам надбавки (доплати) до заробітної плати за професійну майстерність, терміновість виконаних робіт, складність дорученого завдання, а також за суміщення професій. Рішення про такі надбавки (доплати) приймається адміністрацією по кожному робітнику індивідуально.

Відповідно до п.6.3 колективного договору на підприємстві встановлена відрядна оплата праці за розцінками; окладно-преміальна система оплати.

Згідно з п.6.5 колективного договору, при звільненні, робітникам за місяць, у якому робітник звільняється, розрахунок проводиться у розмірі мінімальної заробітної плати. Будь-які доплати здійснюються на підставі рішення адміністрації, прийнятому індивідуально по кожному робітнику. (том №1, а.с.172-173).

Згідно з розрахунковими листками розрахунок по заробітній платі з позивачем здійснено в повному обсязі, у відповідності з відпрацьованим часом та з урахуванням відпусток, лікарняних. Розпорядженнями та наказами директора ТОВ «Комплект» ОСОБА_1 нараховувалася доплата до заробітної плати, яка згідно з розрахунковими листками виплачувалася позивачеві. (том №1 а.с.142-165).

Про отримання ОСОБА_1 нарахованої заробітної плати та доплат за рішенням адміністрації маються особисті підписи у платіжних відомостях. (а.с.44-149, том №2)

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, що ніби то виникла за період з 05.12.2006 року по 09.02.2009 року у сумі 9 306,97 грн., оскільки вона нараховувалася та виплачувалася у відповідності до посадового окладу ОСОБА_1, згідно з штатним розкладом та наказом № 701к від 04.12.2006 року, наказом №345к від 01.06.2007 року.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою її виплати суд виходить з наступного.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»передбачено, що у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що: індексація заробітної плати провадиться згідно зі ст.33 Закону України «Про оплату праці»в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону «Про індексацію грошових доходів населення»і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 року N 663(з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 103 відсотки (величину порога індексації). За наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення. Спір із цього приводу розглядається судом за заявою стягувача в позовному провадженні; компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст.34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року N 1427 (1427-97-п) (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 року N 692 ( 692-99-п ), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Таким чином, індексація і компенсація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про їх стягнення без обмеження будь-яким строком.

На підтвердження вищенаведеного Конституційний Суд України, у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3).

У судовому засіданні було досліджено матеріали цивільної справи № 263/7492/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Комплект» про стягнення заборгованості по заробітній платі, у тому числі засвідчені відповідачем платіжні відомості.

З матеріалів вказаної справи вбачається, що розрахунок по заробітній платі здійснювався з порушенням строків, встановлених ст.115 КЗпП України, що підтверджується платіжними відомостями, доданими до матеріалів вказаної справи, а також матеріалами даної справи.

Положеннями статті 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток, на підставі Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (надалі – Закон про компенсацію), підприємства, установи та організації усіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі ст.2 Закону про компенсацію, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: ... заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст.3 Закону про компенсацію, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі ст.4 Закону про компенсацію,виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Розрахунок компенсації проведений у відповідності з п. 4 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року здійснюється за такою формулою:

Ск = ЗПчист (І? х І? х ... х І? х 100 - 100): 100 де:

Ск - сума компенсації;

ЗПчист - сума заробітної плати після відрахування з неї всіх обов’язкових утримань, що не виплачена в строк не з вини працівника;

І? - індекс споживчих цін (індекс інфляції) місяця, наступного за місяцем нарахування заробітної плати (поділений на 100);

І? - індекс споживчих цін (індекс інфляції) місяця, перед місяцем виплати заборгованості (поділений на 100).

Позивачем до суду надано розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Розрахунок компенсації за 2007 рік:

Заробітна плата за червень 2007 року - 1420,77 грн., виплачена 04.09.07 року, середній індекс інфляції за липень - 101,4%, за серпень - 100,6% сума компенсації становить: 1420,77 х (1,014 х 1,006 х 100 -100) / 100 = 28,54 грн.

Заробітна плата за червень 2007 року - 500,00 грн., виплачена 02.08.07 року, середній індекс інфляції за: липень - 101,4% сума компенсації становить: 500,00 х (1,014 х 100 -100) / і 00 = 7,00 грн.

Заробітна плата за липень 2007 року - 1600,36 грн., виплачена 12.09.07 року, середній індекс інфляції за: серпень - 100,6% сума компенсації становить: 1600,36 х (1,006 х 100 - 100) / 100 = 9,61 грн.

Заробітна плата за липень 2007 року - 400,00 грн., виплачена 12.09.07 року, середній індекс інфляції за: серпень 2007 року - 100,6% сума компенсації становить: 400,00 х (1,006 х 100 - 100) / 100 = 2,40 грн.

Заробітна плата за серпень 2007 року - 1600,36 грн., виплачена 01.10.07 (л / д 156) середній індекс інфляції за: вересень - 102,2% сума компенсації становить: 1600,36 х (1,022 х 100 - 100) / 100 = 35,21 грн.

Заробітна плата за серпень 2007 року - 400,00 грн., виплачена 01.10.07 року, середній індекс інфляції за: вересень - 102,2% сума компенсації становить: 400,00 х (1,022 х 100-100) / 100 = 8,80 грн.

Разом компенсація за 2007 рік складає 28,54 + 7,00 + 9,61 + 2,40 + 35,21 + 8,80 = 91,56 грн.

Розрахунок компенсації за2008 рік:

Заробітна плата за березень 2008 року - 500.00 грн., виплачена 29.05.08 року, середній індекс інфляції за квітень-103,1% сума компенсації становить: 500,00 х (1,031 х 100 - 100 ) / 100 = 15,50 грн.

Заробітна плата за березень 2008 року - 1297.36 грн., виплачена 27.06.08 року, середній індекс інфляції за квітень - 103,1%, за травень - 101,3% сума компенсації становить: 1297,36 х (1,031 х 1,013 х 100 - 100) / 100 = 57,61 грн.

Заробітна плата за квітень 2008 року - 500.00 грн., виплачена 27.06.08 року, середній індекс інфляції за травень 101,3% сума компенсації становить: 500,00 х (1,013 х 100 - 100) / 100 = 6,50 грн.

Заробітна плата за квітень 2008 року - 1493.21 грн., виплачена 15.08.08 року, середній індекс інфляції за травень - 101,3%, за червень - 100,8%, за липень 99,5%, сума компенсації становить: 1493,21 х (1,013 х 1,008 х 0,995 х 100 - 100) / 100 = 23,89 грн.

Заробітна платаза травень 2008 року - 500,00 грн., виплачена 18.08.08 року, середній індекс інфляції за червень - 100,8%, за липень 99,5% сума компенсації становить: 500,00 х (1,008 х 0,995 х 100 - 100) / 100 = 1,48 грн.

Заробітна плата за травень 2008 року - 1058,47 грн., виплачена 18.08.08 року, середній індекс інфляції за червень - 100,8%, за липень 99,5% сума компенсації становить: 1058, 47 х (1,008 х 0,995 х 100 -100) / 100 = 3,14 грн.

Заробітна плата за червень 2008 року - 1878,72 грн., виплачена 21.10.08 року, середній індекс інфляції за липень 99,5%, за серпень 99,9%, за вересень - 101,1 % сума компенсації становить: 1878,72 х (0,995 х 0,999 х 1,011 х 100 - 100) / 100 = 9,28 грн.

Заробітна плата за червень 2008 року - 500,00 грн., виплачена 26.08.08 року, середній індекс інфляції за липень 99,5%, за серпень 99,9% тобто компенсація не застосовується

Заробітна плата за липень 2008 року – 500,00 грн., виплачена 21.10.08 року, середній індекс інфляції за серпень 99,9%, за вересень - 101,1% сума компенсації становить: 500,00 х (0,999 х 1,011 х 100 - 100) / 100 = 5,00 грн.

Заробітна плата за липень 2008 року- 59,20 грн., виплачена 21.10.08 року, середній індекс інфляції за серпень 99,9%, за вересень-101,1% сума компенсації становить: 59,20 х (0,999 х 1,011 х 100 - 100) / 100 = 0,60 грн.

Заробітна плата за липень 2008 року - 1600,00 грн., виплачена 27.10.08 року, середній індекс інфляції за серпень 99,9%, за вересень - 101,1% сума компенсації становить: 1600, 00 х (0,999 х 1,011 х 100 -100) / 100 = 15,99 грн.

Заробітна плата за серпень 2008 року - 1878,72 грн., виплачена 06.11.08 року, середній індекс інфляції за вересень - 101,1%, за жовтень 101,7% сума компенсації становить: 1878,72 х (1,011 х 1,017 х 100 - 100) / 100 = 52,96 грн.

Заробітна плата за серпень 2008 року - 500,00 грн., виплачена 06.11.08 року, середній індекс інфляції за вересень - 101,1%, за жовтень 101,7% сума компенсації становить: 500, 00 х (1,011 х 1,017 х 100 - 100) / 100. = 14,10 грн.

Заробітна плата за вересень 2008 року - 600.00 грн., виплачена 05.12.08 року, середній індекс інфляції за жовтень 101,7%, за листопад 101,5% сума компенсації становить: 600,00 х ( 1,017 х 1,015 х 100 - 100) / 100 = 19,36 грн.

Заробітна плата за вересень 2008 року - 500,00 грн., виплачена 06.11.08 року, середній індекс інфляції за жовтень 101,7% сума компенсації становить: 500,00 х (1,017 х 100 - 100 ) / 100 = 8,50 грн.

Заробітна плата за вересень 2008 року - 458,47 грн., виплачена 05.12.08 року, середній індекс інфляції за жовтень 101,7%, за листопад 101,5% сума компенсації становить: 458,47 х (1,017x1,015 х 100-100) / 100 = 14,79 грн.

Заробітна плата за жовтень 2008 року - 1495,56 грн., виплачена 05.12.08 року, середній індекс інфляції за листопад 101,5% компенсації становить: 1495,56 х (1,015 х 100 - 100) / 100 = 22,44 грн.

Заробітна плата за грудень 2008 року - 1362,60 грн., виплачена 02.02.09 року, середній індекс інфляції за січень 2009 р - 102,9% компенсації становить: 1362,60 х (1,029 х 100 - 100) / 100 = 39,52 грн.

Разом компенсація за 2008 рікстановить 15,50 + 57,61 + 6,50 + 23,89 + 1,48 + 3,14 + 9,28 + 5,00 + 0,60 +15,99 + 52,96 + 14,10 + 19,36 + 8,50 + 14,79 + 22,44 + 39,52 = 310,66 грн.

Разом, сума компенсацій втрати частини доходів позивача в зв'язку з порушенням термінів їх виплати за 2007 - 2008 роки становить 91,56 грн. + 310,66 грн. = 402,22 грн.

Наведений позивачем розрахунок суми компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв’язку з порушенням строків її виплати приймається судом до уваги, оскільки сума компенсації заявлена до стягнення, відповідачем не спростована.

Враховуючи вищевикладене з ТОВ «Комплект» підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату станом на 16.12.2018 року в розмірі 402,22 гривень.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача ТОВ «Комплект» на його користь середнього заробітку за період прострочення розрахунку при звільненні, а саме з 10.02.2009 року по 16 грудня 2018 року в розмірі 342 190, 56 грн. суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 117КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частин першої-другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_9 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (пункт 1 резолютивної частини рішення).

Верховний Суд України у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 6-162цс17 дійшов правового висновку, що відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом також ураховується, що пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудового спору" роз’яснено, що встановлені ст.ст. 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

При цьому суд зважає, що під середнім заробітком за час затримки розрахунку при звільненні не можна розуміти заробітну плату і ця матеріально-правова категорія не входить в структуру трудової оплати відповідно до Закону України "Про оплату праці". Тобто вона є відповідальністю за несвоєчасну виплату роботодавцем заробітної плати, а тому правила ч. 2 ст. 233 КЗпП України щодо відсутності обмежень у строках для звернення до суду за стягненням заробітної плати на ці правовідносини не поширюються.

Оскільки ОСОБА_1 був звільнений 10.02.2009 року відповідно до наказу №56к про припинення трудового договору від 10.02.2009 року, а фактичний остаточний розрахунок із позивачем ТОВ «Комплект» згідно з платіжною відомістю № К-00000047 за лютий 2009 року, було проведено 24 лютого 2009 року, тому право на звернення до суду за стягненням середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникло наступного дня – з 25 лютого 2009 року. Перебіг даного строку закінчився 25 травня 2009 року (25.02.2009 року + 3 місяці). Натомість позивач звернувся в суд із відповідним позовом у липні 2017 року, тобто більш ніж через 8 років після пропуску строку на звернення. Будь-яких поважних причин його пропуску ОСОБА_1 не навів, судом їх здобуто не було.

Отже, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час прострочення розрахунку при звільненні слід відмовити з вищевказаних підстав.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання сплатити від імені позивача податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок та воєнний збір (з 03.08.2014 року), суд зазначає, що у зв’язку з відмовою у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та середньогозаробітку за період прострочення підстав для задоволення даної вимоги не вбачається.

Крім цього, на підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору, а його позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави суму судового збору в розмірі 640 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76,81-82,141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, компенсації у зв’язку з втратою частини заробітної плати через порушення строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про зобов’язання сплатити податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок, воєнний збір – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект» (ЄДРПОУ 13532916), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, компенсацію у зв’язку з втратою частини заробітної плати через порушення строків її виплатив період з 05.12.2006 року по 09.02.2009 року в розмірі 402 (чотириста дві) гривні 22 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект» (ЄДРПОУ 13532916) на користь держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 11 березня 2019 року.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_2, виданий 05.09.2013 року Жовтневим РВ у м. Маріуполі ГУ ДМС України а Донецькій області, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплект», ЄДРПОУ 13532916, адреса місцезнаходження: м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 1.

Суддя П.І. Папаценко