Ухвала суду № 80356679, 18.02.2019, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 2/759/212/19

ун. № 759/12679/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді П'ятничук І.В.,

при секретарі Медвідчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за основним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення місця проживання дітей та стягнення аліментів та додаткових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться цивільна справа за основним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення місця проживання дітей та стягнення аліментів та додаткових витрат.

Провадження по справі відкрито відповідно до ухвали від 28.11.2016 р.

14.02.2019 р. позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій остання просила забезпечити позов шляхом зобов'язання ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 яка проживає в АДРЕСА_1 дітей ОСОБА_4 2008 р.н., ОСОБА_5 2011 р.н. для проживання та виховання до винесення судового рішення у справі та набрання ним законної сили.

Заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Та залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ст. 153 ЦПК України).

Вивчивши заяву та додані до неї документи, суддя вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У відповідності до вимог ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з вимогами ст. 12 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Предметом розгляду у даній справі є визначення місця проживання малолітніх дітей, оскільки між батьками дітей вказаний спір не може бути вирішено в добровільному порядку.

Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.( ч. 2 ст.149 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Пунктом 1 даної постанови визначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При цьому, до п. 4 вказується, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Однак, заявником у заяві про забезпечення позову не наведено обставин, які б вказували на те, що невжиття заходів забезпечення позову у справі може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення вимог саме основного позову позову, а також те, що вказаним забезпеченням фактично вирішується даний спір по суті, діти передаються на виховання матері, окрім того, що у суду немає доказів про те, що на даний час психологічний стан дітей є стабільним і забезпечення позову саме в спосіб про який просить позивач буде в інтересах не тільки позивача а і дітей.

Тому суд вважає, що підстав для забезпечення позову саме шляхом вказаним в заяві позивача немає.

Керуючись ст.ст. 149-153, 260, 353 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за основним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення місця проживання дітей та стягнення аліментів та додаткових витрат- залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В.П'ятничук