Ухвала суду № 80355881, 07.02.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5242/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г.,

при секретарі судових засідань Шевченко А.В.,

прокурора Бондаренка О.П.

захисників: Василенко І.В., Ковальчук С.М.,

підозрюваного ОСОБА_4,

свідка ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, Ткаченка Костянтина Олександровича про арешт майна.

В С Т А Н О В И В :

05.02.2019 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г. надійшло клопотання сторони кримінального провадження - слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, Ткаченка К.О., за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні - прокурорм відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на місто Київ, прокуратури міста Києва Бондаренком О.П., про накладення арешту на майно, яке були вилучено 31.01.2019 в ході затримання та особистого обшуку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме, а саме: 23 (двадцять три) купюри номіналом 100 (сто) доларів США наступних серій: АВ 32655411 Р, АВ 73252320 Е, HL 10549956 Е, НВ 12303611 N, АВ 61177195 А, НВ 64307854А, КІ 02874820 А, КВ 97715651 І, KL 66839513 B, НВ 34150384 К, LE 023129 48 А, LF 71108488 Н, LF 62153514 H, LB 54370093 А, LB 54370094 А, LG 04720056 B, LB 65872185 К, LA 20913380 B, LB 19139766 U, LB 49099534 I; LD 63779516 C, LB 82753259 Р, LB 31674137 H, на загальну суму 2300 (дві тисячі триста) доларів США; 4 (чотири) купюри по 500 (п'ятсот) гривень наступних серій: А3 8549671, СГ 7357654, ФД 6003386, ХА 1866В6, на загальну суму 2000 (дві тисячі) гривень; мобільний телефон «Apple Iphone 7», ІМЕІ НОМЕР_1, із сім-карткою абонентського номеру оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_2.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів здійснювалась.

Прокурор в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити, вказуючи, що вилучені грошові кошти належать ОСОБА_4, який під час затримання вказане підтвердив, а досудовим розслідуванням установлено наявність достатніх підстав вважати, що суд за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який є корупційним, може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, виникла необхідність у його арешті. Також вказав, що вилучений телефон з сім-карткою являється речовим доказом у кримінальному провадженні, а відтак наявна необхідність у забезпеченні збереження речових доказів шляхом накладення арешту.

Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, вказуючи, що слідчий не має права на звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, оскільки обшук був проведений у відсутність на те правових підстав, так як ухвала слідчого судді на проведення обшуку автомобіля підозрюваного не постановлялася, а вилучене грошові кошти належні сину підозрюваного ОСОБА_5

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5, який являється сином підозрюваного, повідомив, що вилучені грошові кошти належать йому, частина з яких подаровані на весілля, а інша частина - кошти, що взяті в кредит.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників розгляду, покази свідка, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що у провадженні Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві знаходиться кримінальне провадження № 62019100000000007, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.01.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період часу з 15.12.2018 до 31.01.2019 заступник голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та одночасно голова постійно діючої конкурсної комісії Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з проведення конкурсу на право оренди майна територіальної громади міста Києва ОСОБА_4, постійно обіймаючи посаду заступника керівника органу державної влади, який здійснює функції представника влади, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, умисно, з корисливих мотивів, попрохав надати та одержав неправомірну вигоду для себе за вчинення ним в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 дій з використанням наданої йому влади.

Зокрема, 15 грудня 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, який здійснює діяльність ресторанів та надання послуг харчування, вирішив звернутися до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з метою укладення договору оренди об'єкту нерухомого майна, переданого до сфери управління указаної районної державної адміністрації, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 200 метрів квадратних за адресою: м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка (колишня назва - вул. Суворова), 3.

З цією метою він прибув до приміщення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації за адресою: м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, 15, де від свого знайомого виконувача обов'язків директора комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» ОСОБА_9 дізнався, що питання передачі у оренду майна належить до компетенції заступника голови ОСОБА_4

Під час бесіди 15 грудня 2018 року у службовому кабінеті, а також у ході зустрічі того ж дня, ініційованої указаним державним службовцем у приміщенні кафе «Барсук» за адресою: м. Київ, вул. Є. Гуцала, 3, ОСОБА_4 повідомив, що він є посадовою особою, відповідальною за надання у оренду об'єктів нерухомого майна, балансоутримувачем якого є Печерська районна державна адміністрація. При цьому, ОСОБА_4 запропонував вплинути на вирішення питання про надання у оренду об'єкту нерухомого майна використовуючи владу, надану йому, як заступнику голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та одночасно голові постійно діючої конкурсної комісії з проведення конкурсу на право оренди майна територіальної громади міста Києва. Так, ОСОБА_4 запропонував надати переваги ОСОБА_8 при прийнятті документів, своєчасно повідомляти інформацію, необхідну для створення поза конкурентних умов; надати дозвіл на огляд приміщення та його оцінку, тощо.

За використання влади, а саме: сприяння та укладення договору за наслідками конкурсу на право оренди у інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_4 попрохав надати йому неправомірну вигоду у сумі 20000 гривень.

З метою приховання слідів злочину та перешкоджання його викриттю, 26.12.2018 ОСОБА_4 звернувся до виконувача обов'язків директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» ОСОБА_9, координація службової діяльності якого належала до його владних повноважень, із проханням одержати у ОСОБА_8, як у свого знайомого, неправомірну вигоду у сумі 20000 гривень. за сприяння в укладенні договору оренди комунального майна, яку ОСОБА_9 має передати йому.

Про вказане ОСОБА_9 15.01.2019 повідомив правоохоронні органи, звернувшись із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Продовжуючи злочинну діяльність, о 17.10 год. 31.01.2019 ОСОБА_4 автомобілі «Nissan Almera Classic», д.н.з НОМЕР_3, який знаходиться на території паркувального майданчику за адресою: м. Київ, вул. Підвисоцького 2, умисно, із корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_9 раніше обумовлену ним неправомірну вигоду у сумі 20000 гривень за використання в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 влади при проведенні конкурсу на право оренди майна та передачі у користування об'єкту нерухомого майна, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 200 метрів квадратних за адресою: м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, 3.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у проханні надати та одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення зазначеною службовою особою в інтересах третьої особи дії з використанням наданої їй влади, вчиненому службовою особою, яка займає відповідальне становище, ОСОБА_4 скоїв злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України.

Після одержання неправомірної вигоди 31.01.2019 о 17:10 ОСОБА_4 затримано, відповідно до ст. 208 КПК України, поряд із вказаним автомобілем.

Під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_4 виявлено та вилучено:

- 23 (двадцять три) купюри номіналом 100 (сто) доларів США наступних серій: АВ 32655411 Р, АВ 73252320 Е, HL 10549956 Е, НВ 12303611 N, АВ 61177195 А, НВ 64307854А, КІ 02874820 А, КВ 97715651 І, KL 66839513 B, НВ 34150384 К, LE 02312948 А, LF 71108488 Н, LF 62153514 H, LB 54370093 А, LB 54370094 А, LG 04720056 B, LB 65872185 К, LA 20913380 B, LB 19139766 U, LB 49099534 I; LD 63779516 C, LB 82753259 Р, LB 31674137 H, на загальну суму 2300 (дві тисячі триста) доларів США;

- 4 (чотири) купюри по 500 (п'ятсот) гривень наступних серій: А3 8549671, СГ 7357654, ФД 6003386, ХА 1866В6, на загальну суму 2000 (дві тисячі) гривень;

- мобільний телефон «Apple Iphone 7», ІМЕІ НОМЕР_1, із сім-карткою абонентського номеру оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_2.

Постановою слідчого у кримінальному провадженні від 01.02.2019 указані предмети визнано речовими доказами.

01.02.2019 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

На підставі викладеного, з метою забезпечення збереження речових доказів та з метою забезпечення можливої конфіскації майна, сторона обвинувачення просить накласти арешт на вищевказане вилучене майно.

Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 частини другої цієї статті у випадку, передбаченому пунктом 1, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Абзацом 2 ч. 5 ст. 171 КПК України передбачено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Відповідно до ч.3 ст.233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.

Судовим розглядом встановлено, що ухвалою слідчого судді від 05.02.2019 надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля «Nissan Almera Classic», д.н.з НОМЕР_3, який використовується ОСОБА_4 та належить на праві власності ОСОБА_10, а відтак посилання сторони захисту на відсутність правових підстав для звернення до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна без ухвали про обшук являється безпідставним.

З огляду на зазначені вимоги закону, слідчий суддя приходить до висновку про те, що вилучене майно відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні та є на даній стадії досудового розслідування тимчасово вилученим майном.

Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно, а саме: мобільний телефон «Apple Iphone 7», ІМЕІ НОМЕР_1, із сім-карткою абонентського номеру оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_2, має відношення до кримінального провадження № 62019100000000007, і, таким чином може бути використане, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому слідчий суддя вважає за доцільне, для ефективного розслідування з метою збереження речових доказів, накласти арешт.

Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті (з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який законом передбаченого покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Прокурор вказав, що при затриманні та особистому обшуку підозрюваного виявлено та вилучено грошові кошти, та як повідомив ОСОБА_4 під час затримання та особистого обшуку, вилучені грошові кошти належать особисто йому. Разом з тим, в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, який являється сином підозрюваного наполягав, що вилучені грошові кошти належать йому, частина з яких подаровані на весілля, а інша частина - кошти, що взяті в кредит, проте доказів, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у сказаному, слідчому судді не надано, а відтак дані доводи слідчий суддя не приймає до уваги.

Слід зазначити, що обставини, які викладені в повідомленні про підозру ОСОБА_4 та, враховуючи при цьому обґрунтування прокурора щодо клопотання, слідчий суддя приходить до переконання, що вилучені грошові кошти належать ОСОБА_4, а досудовим розслідуванням установлено наявність достатніх підстав вважати, що суд за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який є корупційним, може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність накладення арешту на вилучені грошові кошти з метою забезпечення можливої конфіскації майна.

Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на вищезазначене майно, з метою забезпечення збереження речових доказів та можливої конфіскації майна, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 26, 98, 100, 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, Ткаченка Костянтина Олександровича про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт, на майно, яке було вилучено 31.01.2019 в ході затримання та особистого обшуку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:

- 23 (двадцять три) купюри номіналом 100 (сто) доларів США наступних серій: АВ 32655411 Р, АВ 73252320 Е, HL 10549956 Е, НВ 12303611 N, АВ 61177195 А, НВ 64307854А, КІ 02874820 А, КВ 97715651 І, KL 66839513 B, НВ 34150384 К, LE 02312948 А, LF 71108488 Н, LF 62153514 H, LB 54370093 А, LB 54370094 А, LG 04720056 B, LB 65872185 К, LA 20913380 B, LB 19139766 U, LB 49099534 I; LD 63779516 C, LB 82753259 Р, LB 31674137 H, на загальну суму 2300 (дві тисячі триста) доларів США;

- 4 (чотири) купюри по 500 (п'ятсот) гривень наступних серій: А3 8549671, СГ 7357654, ФД 6003386, ХА 1866В6, на загальну суму 2000 (дві тисячі) гривень;

- мобільний телефон «Apple Iphone 7», ІМЕІ НОМЕР_1, із сім-карткою абонентського номеру оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_2.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Т.Г. Ільєва