Постанова № 80355100, 11.03.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/256/19Головуючий по 1 інстанції Токова С.Є. Категорія: 315010000 Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

учасники справи:

позивач - департамент соціальної політики Черкаської міської ради;

відповідач - ОСОБА_5;

особа, яка звернулася з апеляційною скаргою - ОСОБА_5;

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 6 грудня 2018 року у складі судді Токової С.Є., повний текст рішення виготовлено 11 грудня 2018 року,:

в с т а н о в и в :

У червні 2018 року департамент соціальної політики ЧМР звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення надміру виплачених коштів.

Позов обгрунтований тим, що ОСОБА_5 з 19 липня 2016 року перебувала на обліку в департаменті соціальної політики ЧМР, як внутрішньо переміщена особа відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1.

З 18 листопада 2014 року по 19 липня 2016 року відповідач перебувала на обліку, як внутрішньо переміщена особа в УСЗН Києво-Святошинської РДА за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_4.

Згідно заяв відповідача від 18 листопада 2014 року, 28 травня 2015 року, 30 листопада 2015 року, 20 липня 2016 року, 20 січня 2017 року, 24 липня 2017 року та відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ від 1 жовтня 2014 року № 505, ОСОБА_5 була призначена адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 18 листопада 2014 року по 17 травня 2015 року, з 18 травня 2015 року по 17 листопада 2015 року, з 30 листопада 2015 року по 28 травня 2016 року, з 20 липня 2016 року по 19 січень 2017 року, з 20 січня 2017 року по 19 липня 2017 року, з 24 липня 2017 року по 23 січня 2018 року.

Згідно з довідкою ФОП ОСОБА_6 від 21 лютого 2018 року № 21/02-18, ОСОБА_5 з 1 березня 2013 року працює менеджером зі збуту на території України, а саме: АДРЕСА_5.

Відповідач, звертаючись із заявами від 18 листопада 2014 року та 19 липня 2016 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, надала завідомо недостовірні відомості для отримання довідки внутрішньо переміщеної особи.

23 лютого 2018 року комісія виконавчого комітету Черкаської міської ради для розгляду питань щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, надання населенню пільг та житлових субсидій в управлінні соціальної допомоги та компенсаційних виплат департаменту соціальної політики ухвалила відмовити в призначенні щомісячної адресної допомоги переміщеним особам на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та скасувати довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_5 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_9 і ОСОБА_10, виставити переплату надмірно отриманих коштів з 18 листопада 2014 року.

Департамент соціальної політики ЧМР зазначає, що відповідач безпідставно отримала грошову допомогу за рахунок коштів державного бюджету за період з 18 листопада 2014 року по 23 січня 2018 року на загальну суму 63 583,82 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_5 на користь департаменту соціальної політики Черкаської міської ради виплачені кошти у вигляді грошової допомоги у розмірі 63 593,82 грн., понесені позивачем судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Соснівського районного суд м. Черкаси від 6 грудня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь департаменту соціальної політики Черкаської міської ради м.Черкаси надміру виплачені кошти у вигляді грошової допомоги у розмірі 63 593,82 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн., а всього 65 355,82 грн.

Дане рішення суду вмотивоване тим, що адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій статті першої даного закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини на момент їх виникнення.

Згідно з довідкою ФОП ОСОБА_6 від 21 лютого 2018 року № 21/02-18, ОСОБА_5 з 1 березня 2013 року працює менеджером зі збуту на території України, а саме: АДРЕСА_5. Тому, ОСОБА_5, звертаючись із заявами від 18 листопада 2014 року та 19 липня 2016 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, надала завідомо недостовірні відомості для отримання довідки внутрішньо переміщеної особи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 6 грудня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, стягнути з позивача на користь ОСОБА_5 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що станом на квітень 2014 року ОСОБА_5 проживала в м. Києві, а тому не відносилась до внутрішньо переміщених осіб.

До даного висновку суд прийшов, посилаючись на довідку ФОП ОСОБА_6 від 21 лютого 2018 року № 21/02-18.

Скаржник зазначає, що дана довідка є доказом наявності трудових відносин між нею та ФОП ОСОБА_6, який здійснює підприємницьку діяльність по всій території України, маючи центральний офіс у м. Києві, і жодним чином не стосується предмету доказування - місця проживання відповідача у квітні 2014 року.

Також ОСОБА_5 в своїй апеляційній скарзі зазначає, що в її паспорті адресою місця проживання з 10 грудня 2003 року є АДРЕСА_2.

Вказане місце проживання на момент виникнення обставин - збройного конфлікту та тимчасової окупації вона та її родина були вимушені покинути у квітні 2014 року і переселитись спочатку до м.Київ, а потім - до м.Черкаси.

Звертаючись до органу соціального захисту населення із заявами про призначення щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, нею, з цього приводу, була надана вся достовірна інформація, її дії є добросовісними, тому з огляду на ст.1215 ЦК України підстав для задоволення позову немає.

Департамент соціальної політики ЧМР скерував до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що суд першої інстанції дав правильну, повну, всебічну оцінку доказам, а тому виніс рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 з 10 грудня 2003 року зареєстрована за адресою: є АДРЕСА_2.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наказом від 7 жовтня 2014 року № 33/6/а Першого заступника Голови Служби безпеки України - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів його проведення» визначено такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення: Донецька i Луганська області з 7 квітня 2014 року; Харківська область з 7 квітня 2014 року до 14 вересня 2014 року.

Районами проведення антитерористичної операції визначено всю Донецьку i Луганську області з 7 квітня 2014 року до закінчення терміну її проведення.

З 18 листопада 2014 року по 19 липня 2016 року ОСОБА_5 перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа в УСЗН Києво-Святошинської РДА за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_6.

З 19 липня 2016 року ОСОБА_5 перебувала на обліку в департаменті соціальної політики Черкаської міської ради як внутрішньо переміщена особа за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_3.

Згідно заяв ОСОБА_5 від 18 листопада 2014 року, 28 травня 2015 року, 30 листопада 2015 року, 20 липня 2016 року, 20 січня 2017 року, 24 липня 2017 року та відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ від 1 жовтня 2014 року № 505, ОСОБА_5 була призначена адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 18 листопада 2014 року по 17 травня 2015 року, з 18 травня 2015 року по 17 листопада 2015 року, з 30 листопада 2015 року по 28 травня 2016 року, з 20 липня 2016 року по 19 січень 2017 року, з 20 січня 2017 року по 19 липня 2017 року, з 24 липня 2017 року по 23 січня 2018 року.

Статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено підстави для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб. Однією з таких підстав є подання особою завідомо недостовірних відомостей.

Пунктами 10, 11 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505 встановлено, що уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання.

Під час проведеної департаментом перевірки правильності та повноти інформації, що надається ОСОБА_5 для призначення грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, було отримано довідку ФОП ОСОБА_6 від 21 лютого 2018 року № 21/02-18, з якої вбачається, що ОСОБА_5 з 1 березня 2013 року працює менеджером зі збуту у ФОП ОСОБА_7 (трудовий договір № 15371300322 зареєстрований ЦЗ Суворовського р-ну м. Одеси 6 березня 2013 року) на території України, а саме: АДРЕСА_5.

23 лютого 2018 року комісія виконавчого комітету Черкаської міської ради для розгляду питань щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, надання населенню пільг та житлових субсидій в управлінні соціальної допомоги та компенсаційних виплат департаменту соціальної політики ухвалила відмовити в призначенні щомісячної адресної допомоги переміщеним особам на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг; скасувати довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_5 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 19 липня 2016 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 відповідно до абзацу 6 статті 12 Закону (подання завідомо недостовірних даних); виставити переплату надмірно отриманих державних коштів з 18 листопада 2014 року.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Суд першої інстанції, посилаючись на довідку ФОП ОСОБА_6 від 21 лютого 2018 року № 21/02-18 прийшов до висновку, що ОСОБА_5 не проживала на території виникнення антитерористичної операції та не може бути визнано тимчасово переміщеною особою.

Проте, з довідки виданої ФОП ОСОБА_6 вбачається, що останній зареєстрований в м. Одесі та має офіс в Київсьській області, проте дана довідка не зазначає, де саме визначено місце роботи менеджера зі збуту ОСОБА_5 Крім того, ФОП ОСОБА_6 не є тим органом який може посвідчити місце перебування чи проживання особи в той чи інший період.

Тому, довідка про те що ОСОБА_5 з 1 березня 2013 року працює менеджером зі збуту у ФОП ОСОБА_7 не дає підстав для визначення місця проживання скаржника станом на 7 квітня 2014 року, тобто на початок антитерористичної операції у Луганській області.

Звертаючись до органу соціального захисту населення із заявами про призначення щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідачем надавалася вся необхідна для цього інформація.

При цьому позивачем не доведено, що дії відповідача були недобросовісними, тому з огляду на ст.1215 ЦК України підстав для задоволення позову немає.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає до задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 6 грудня 2018 року - до скасування з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на це з Департаменту соціальної політики ЧМР на користь ОСОБА_5 підлягають стягненню судові витрати, понесені при сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги, у розмірі 2 643,00 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 6 грудня 2018 року у даній справі скасувати.

Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради в позові до ОСОБА_8 про стягнення надмірно виплачених коштів у вигляді грошової допомоги у розмірі 63 593 грн. 82 коп. відмовити.

Стягнути з департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на користь ОСОБА_5 судові витрати за сплату судового збору при подачі апеляційної скарги у розмірі 2 643,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: Н.І. Гончар

Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова