Рішення № 80354442, 01.03.2019, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/4/19

Номер провадження № 2/699/209/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2019 року м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Линдюка В.С.,

секретар судового засідання Максименко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства Корсунь-Шевченківський гранкар’єр «Сівач» приватного акціонерного товариства «Сівач» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить стягнути на його користь з відповідача остаточний розрахунок при звільненні в розмірі 23 821 грн. 89 коп., середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні (з 30.10.2018 року по день ухвалення рішення суду) та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 20.07.2012 року по 03.05.2018 року працював охоронником в дочірньому підприємстві Корсунь-Шевченківський гранкар’єр «Сівач ПрАТ «Сівач»». В день звільнення йому видали трудову книжку, однак після звільнення остаточний розрахунок не здійснено. Тому просить стягнути з відповідача остаточний розрахунок при звільненні в розмірі 23 821 грн. 89 коп. та середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні. Крім того, позивач вважає що внаслідок не проведення з ним повного розрахунку в день звільнення йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 20 000 грн.

Ухвалою судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 03.01.2019 року відкрито провадження у справі, сторони повідомлено, що розгляд даної цивільної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, та роз’яснено їм права, передбачені ст.ст. 178-180, 191, 193, ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження 23.01.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1940202203287, однак протягом визначеного судом строку відзив на позовну заяву до суду не надіслав.

З огляду на вказане, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки, відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то, відповідно до вимог ч. 14 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення обов’язком суду, крім іншого, є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що у період часу з 20.07.2012 року по 29.10.2018 року позивач працював охоронником у ДП Корсунь-Шевченківський гранкар’єр «Сівач», що підтверджується записами у його трудовій книжці, які внесені на підставі наказів від 20.07.2012 року № 42-к, від 29.10.2018 року № 25-к.

Станом на 01.11.2018 року заборгованість ДП Корсунь-Шевченківський гранкар’єр «Сівач ПрАТ «Сівач»» по заробітній платі перед ОСОБА_1 складає 23 821 грн. 89 коп., що підтверджується довідкою від 13.11.2018 року № 95.

Згідно довідки ДП Корсунь-Шевченківський гранкар’єр «Сівач ПрАТ «Сівач»» від 13.11.2018 року № 94 середньоденний заробіток ОСОБА_1 на вказаному підприємстві складав 179 грн. 33 коп.

Позивач 21.11.2018 року звернувся до відповідача з листом-вимогою про виплату йому заробітної плати та середньої заробітної плати за час затримки остаточного розрахунку з ним. Однак на час звернення з даним позовом до суду розрахунок з позивачем не здійснено.

Встановленим судом фактам відповідають трудові правовідносини, які регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП України).

Положеннями ч. 6 ст. 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 114 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до змісту ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, положеннями ст. 117 КЗпП України передбачено спеціальну відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме – обов’язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи встановлені обставини, та те, що відповідач не надав відзив на позов, що суд оцінює як визнання ним заявлених позовним вимог, а також не надав суду доказів як на підтвердження сплати розрахунку при звільненні позивачута середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, так і щодо наявності інших обставин, що підлягають врахуванню під час вирішення справ вказаної категорії, суд вважає доцільним задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача заборгованість зі сплати розрахунку при звільненні в розмірі 23 821 грн. 89 коп. та середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні з 30.10.2018 року по день ухвалення рішення суду в сумі 15 243 грн. 05 коп. (85 днів х 179 грн. 33 коп.).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць. Вказане відповідає вимогам національного законодавства, не суперечить охоронюваним законом інтересам сторін.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд вважає її недоведеною та відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог.

За змістом ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі на відшкодування збитків та моральної шкоди. При цьому суттєвим є те, що зазначена стаття передбачає відшкодування моральної шкоди, проте лише у випадку, коли це встановлено законом або договором.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п. 9 постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода є категорією об’єктивною, тому, встановлюючи факт наявності такої шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб’єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), а й тими, які характеризують її зовнішній прояв – порушення усталеного для даної особи способу життя, життєдіяльності.

Водночас позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували заподіяння відповідачем йому моральної шкоди, у розумінні ч. 2 ст. 23 ЦК України, внаслідок не проведення з ним повного розрахунку в день звільнення. Також не надано доказів, що наслідком несвоєчасного розрахунку при звільненні, порушено усталений для позивача спосіб життя.

При цьому, суд критично оцінює доводи позивача про те, що він звертався за отриманням кредитів у КС «Кредит-Союз» Корсунь-Шевченківська філія, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів від 19.05.2017 року № 1664, від 01.06.2017 року № 1859, від 26.05.2017 року № 1782, від 20.06.2017 року № 2120, від 24.07.2017 року № 2567, від 19.05.2017 року № 1663, від 22.08.2017 року № 2966, від 08.09.2017 року № 3159, оскільки вказані кредитні кошти отримувались позивачем не після його звільнення з дочірнього підприємства Корсунь-Шевченківський гранкар’єр «Сівач» приватного акціонерного товариства «Сівач», а у період роботи на ньому. Крім того, позивачем не надано доказів, що отримання вказаних кредитних коштів було зумовлено несвоєчасною виплатою заробітної плати у той період та мало виключно необхідний характер.

Також суд не враховує доводи позивача про те, що наслідками несвоєчасної виплати заробітної плати стало тривале оформлення спадщини після смерті його матері, та відключення газопостачання у будинку матері, який він успадкував, у зв’язку із наявною заборгованістю, з огляду на відсутність очевидного причинно-наслідкового зв’язку між вказаними обставинами.

За змістом позову ОСОБА_1 зазначає про те, що саме не проведення з ним повного розрахунку з день звільнення завдало йому моральної шкоди, яку він просить стягнути, водночас мотивує її несвоєчасною виплатою заробітної плати відповідачем протягом останніх років роботи. При цьому суд враховує, що позивачем не вживались заходи досудового та судового захисту своїх трудових прав зумовлених несвоєчасною виплатою щомісячної заробітної плати за час роботи, що свідчить про невмотивованість його доводів про порушення внаслідок цього нормальних життєвих зв’язків та вжиття додаткових зусиль для організації свого життя.

З огляду на вказане, суд не вбачає підстав для застосування ст. 237-1 КЗпП України, застосовуючи, що спірних правовідносин положення ст. 117 КЗпП України, яким передбачено спеціальну відповідальність власника за несвоєчасну виплату звільненому працівникові належних йому коштів у день звільнення.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд стягує з дочірнього підприємства Корсунь-Шевченківський гранкар’єр «Сівач» приватного акціонерного товариства «Сівач» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що становить 704,8 грн.

Крім того, вирішуючи питання про судові витрати суд враховує, що положеннями п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати.

Таким чином, у відповідності до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача у дохід держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп., від сплати якого на дату звернення до суду 24.12.2018 року (відповідно до дати штемпеля на конверті) звільнений позивач, оскільки підстав для звільнення ДП Корсунь-Шевченківський гранкар’єр «Сівач ПрАТ «Сівач»» від його сплати судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 278-279, 354-355, 430, пп. 15.5 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства Корсунь-Шевченківський гранкар’єр «Сівач ПрАТ «Сівач»», юридична адреса: урочище Сівач м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, ЄДРПОУ 31440826, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1, виданий 23.08.2002 року Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрований та проживає за адресою: вул. Голуба Олефіра (колишня назва – ОСОБА_2), 35, м. Корсунь-ШевченківськийЧеркаської області, заборгованість зі сплати розрахунку при звільненні в розмірі 23 821 (двадцять три тисячі вісімсот двадцять одна) грн. 89 коп.

Стягнути з дочірнього підприємства Корсунь-Шевченківський гранкар’єр «Сівач ПрАТ «Сівач»», юридична адреса: урочище Сівач м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, ЄДРПОУ 31440826, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1, виданий 23.08.2002 року Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрований та проживає за адресою: вул. Голуба Олефіра (колишня назва – ОСОБА_2), 35, м. Корсунь-ШевченківськийЧеркаської області, середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні з 30.10.2018 року по день ухвалення рішення суду в сумі 15 243 (п’ятнадцять тисяч двісті сорок три) грн. 05 коп.

Стягнути з дочірнього підприємства Корсунь-Шевченківський гранкар’єр «Сівач ПрАТ «Сівач»», юридична адреса: урочище Сівач м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, ЄДРПОУ 31440826, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1, виданий 23.08.2002 року Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрований та проживає за адресою: вул. Голуба Олефіра (колишня назва – ОСОБА_2), 35, м. Корсунь-ШевченківськийЧеркаської області, сплачений судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 до дочірнього підприємства Корсунь-Шевченківський гранкар’єр «Сівач» приватного акціонерного товариства «Сівач» відмовити.

Стягнути з дочірнього підприємства Корсунь-Шевченківський гранкар’єр «Сівач ПрАТ «Сівач»», юридична адреса: урочище Сівач м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, ЄДРПОУ 31440826, судовий збір у дохід держави (стягувач: Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача – Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача 31217205026001; код класифікації доходів бюджету 22030200 «Судовий збір») у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в стягненні заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя ОСОБА_3