Ухвала суду № 8035441, 14.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2010 р.                               м. Київ                                        К-16779/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                            Степашка О.І.

Суддів                                                                      Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області

на постанову Господарського суду Донецької області від 10.05.2007

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007

у справі №41/110а

за позовом          Українсько-Канадського спільного підприємства «Донбас-Ліберті»

до                    Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області

про                    визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Українсько-Канадське спільне підприємство «Донбас-Ліберті»(далі по тексту –позивач, Українсько-Канадське СП «Донбас-Ліберті») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області (далі по тексту–відповідач, ДПІ у м. Харцизьку Донецької області) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 26.02.2007 №000032340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 94743 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 10.05.2007, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007, позовні вимоги задоволено повністю.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Харцизьку Донецької області просить скасувати постанову Господарського суду Донецької області від 10.05.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ДПІ у м. Харцизьку Донецької області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем було здійснено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2006 року, за результатами якої складено акт перевірки від 16.02.2007 № 237/23-4-00242861.

В акті перевірки зазначені порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що привело до завищення суми податкового кредиту податку на додану вартість за листопад 2006 року на суму 94743 грн.

На підставі висновку акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.02.2007 №000032340/0, яким згідно із підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року на суму 94743 грн.

Також, позивачем було подано декларацію за листопад 2006 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування за листопад 2006 року і заяву про повернення бюджетного відшкодування у сумі 370286 грн.

Позивачем подано до відповідача податкову декларацію по податку на додану вартість за жовтень 2006 року, згідно з рядком 21 якої визначено, що від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту звітного періоду становить 370286 грн., рядком 22.2 визначено, що до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду переноситься сума 370286 грн.

Як зазначено судами, в акті перевірки відповідач підтверджує, що залишок від’ємного значення податкового періоду, за вирахуванням суми податку , яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 декларації за листопад 2006 року) повинен становити за даними перевірки 370286 грн. Згідно з підпунктом 3.3 акту перевірки від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006 року правомірно визначена позивачем у розмірі 370286 грн.

При перевірці правильності визначення податкових зобов’язань, податкового кредиту та правильності визначення від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань і сумою податкового кредиту за жовтень 2006 року будь-яких порушень відповідачем не встановлено.

Порушень правильності визначення позивачем у податковій декларації за листопад 2006 року податкового кредиту та податкових зобов’язань не встановлено.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Підпунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За змістом підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: згідно пункту «а»бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно пункту «б»залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Як зазначено судами попередніх інстанцій, сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена постачальникам, становить 451549 грн.

Отже, позивачем у податковій декларації за листопад 2006 року правильно визначена сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в установі банку, в розмірі 370286 грн., оскільки сума податку на додану вартість фактично сплачена постачальникам таких товарів (послуг) у попередньому податковому період становить 451549 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач не мав законних підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування, оскільки позивачем не порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Донецької області від 10.05.2007 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від 10.05.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)К.В. Конюшко (підпис)Л.В. Ланченко (підпис)О.М. Нечитайло (підпис)Н.Г. Пилипчук З оригіналом згідно Відповідальний секретар                                                            І.Ю. Гончарук