Ухвала суду № 80353963, 08.03.2019, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 704/16/16-к

провадження № 1-кп/691/214/19

УХВАЛА

08 березня 2019 рокум. Городище

Колегія суддів Городищенського районного суду Черкаської області в складі головуючого судді Синиці Л.П., суддів Подороги Л.В., Черненко В.О., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, прокурорів Яшник Б.С., Дидич В.В., захисників (адвокатів) ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, потерпілої ОСОБА_6, обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

розглянувши, у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, клопотання щодо дії запобіжних заходів обвинуваченим, по матеріалах кримінального провадження за №12014250190000090, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 квітня 2014 року, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, п.п. 3, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, про обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.146 КК України, про обвинувачення ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.194 КК України, про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.194, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, п.п. 3, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.255 КК України, про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, ч.1 ст.255 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні суду на розгляді перебувають матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, п.п. 3, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, про обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.146 КК України, про обвинувачення ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.15, ч.2 ст.194 КК України, про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.194, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, п.п. 3, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.255 КК України, про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, ч.1 ст.255 КК України, та після зміни складу суду призначено підготовче судове засідання.

До підготовчого судового засідання прибули: прокурори Прокуратури Черкаської області Яшник Б.С., Дидич В.В., захисники (адвокати) ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), потерпіла ОСОБА_6, обвинувачені ОСОБА_11, ОСОБА_12, та доставлені під вартою обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.

Потерпіла ОСОБА_13, та її представник ОСОБА_14, будучи повідомлені належним чином, клопотали про проведення 07.03.2019 року підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні за їх відсутності, та, в тому числі, задоволення клопотання прокурора про продовження заходів забезпечення обвинуваченим.

Колегія суддів, заслухавши думку учасників судового розгляду, визначивши порядок вирішення заяв, клопотань, розглянула клопотання щодо дії запобіжного заходу обвинуваченим.

Прокурором заявлені клопотання про продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави обвинуваченими ОСОБА_9 та ОСОБА_8, та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_10, в обґрунтування яких вказує, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, необхідно приймати до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» обґрунтованість підозри є необхідною умовою законності тримання особи під вартою. Про обґрунтованість підозр, оголошених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та причетність останніх до вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень свідчать матеріали кримінального провадження у їх сукупності, які зібрані під час досудового розслідування. Встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, щодо застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, покладається необхідність запобігання подальшим спробам переховуватись від суду, незаконними засобами впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ними зазначених злочинів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжувати вчиняти злочини проти життя та здоров'я особи, у яких є достатні підстави їх обвинувачувати, та можуть вчинити інші злочини.Вважає, що саме такий запобіжний захід забезпечить належну поведінку обвинувачених.

Потерпіла ОСОБА_6 підтримала думку прокурора, та заперечила щодо зміни запобіжних заходів обвинуваченим на більш м’які, що не пов’язані з триманням під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_4, просив відмовити прокурору в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою та змінити запобіжний захід на інший не пов'язаний з позбавленням волі, з тих підстав, що на даний час ризики, передбачені ст.177 КПК України мінімальні та відсутні обставини, що переважують правило поваги до особистої свободи, а сама тільки тяжкість можливого покарання не є підставою для продовження позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою ОСОБА_7. Звертає увагу суду на наявність соціальних зв'язків, адже ОСОБА_7 зареєстрований та має постійне місце проживання, адреса зазначена в обвинувальному акті, де він проживав разом із матір'ю, яка є пенсіонеркою та інвалідом першої групи. Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 є потерпілим у кримінальному провадженні №42018250000000029, відомості щодо якого було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.02.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.371, ч.1 ст.372, ч.1 ст.373, ч.1 ст.374 КК України. Щодо стану здоров'я ОСОБА_7, вважає за важливе врахувати, те, що останній страждає на ряд хронічних захворювань.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокати ОСОБА_2, ОСОБА_3, просили відмовити прокурору в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою та змінити запобіжний захід на інший не пов'язаний з триманням під вартою, - домашній арешт. Вважають, що ризики відповідно до ст.177 КПК України, відносно ОСОБА_9 в даному кримінальному провадженні взагалі відсутні на сьогоднішній час, так як, кримінальне провадження №12017250000000177 було внесено до ЄРДР 11.05.2017 року, а ОСОБА_9 затриманий 16.05.2017 року. Протягом строку досудового розслідування по даному кримінальному провадженню до моменту обрання запобіжного заходу тримання під вартою - ОСОБА_9, ніколи не переховувався від органів досудового розслідування та суду, проживав за двома адресами своєї реєстрації, при потребі вільно пересувався територією України і повертався до місць своєї реєстрації та проживання, отримав біометричний паспорт для виїзду за кордон (в т.ч. особисто отримав довідку з НП України, здав відбитки пальців), лікувався у державному закладі, приватизував земельну ділянку, регулярно приходив отримувати орендну плату за приміщення, кожного дня з'являвся у місці своєї роботи. Досудове розслідування завершено 17.07.2017 року, а отже зібрані, на думку сторони обвинувачення, всі докази: речі, документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, проведені всі необхідні експертизи, допити свідків та інші процесуальні дії. Ризик, щодо вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_15 - не являється ризиком, так як громадянин ОСОБА_15 добропорядна людина, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не перебуває на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах, позитивно характеризується за місцем проживання та за місцем роботи, а пред'явлена підозра не обґрунтована та не підтверджена належними і достатніми доказами. Просили врахувати, що державою не забезпечено право ОСОБА_9 на належну медичну допомогу, а стан здоров'я ОСОБА_9 незадовільний, та може викликати незворотні тяжкі наслідки.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 – адвокат ОСОБА_4, просив відмовити прокурору в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та змінити запобіжний захід на інший не пов'язаний з позбавленням волі. В обґрунтування вказує, що ОСОБА_8 на даний час є обвинуваченим, відповідно у нього є право вважатися невинним доти, доки вину не буде доведено у законному порядку (п.2 ст.6 Конвенції, ст. 62 Конституції України, ст.17 КПК України), однак він вже фактично відбув покарання за інкриміновані йому злочини. На думку захисту у даний час відпали будь-які ризики зазначені в ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_8 не має будь-якого наміру переховуватися від суду, зареєстрований та мешкав за адресою АДРЕСА_1; позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як всі речові докази, які мають суттєве значення для справи були вилучені; не має потреби незаконно впливати на потерпілих, свідків так як зазначених осіб було допитано; не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зазначений ризик є неконкретним і не підтверджується будь-якими доказами; не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, оскільки є раніше не судимим, цей ризик не доведено стороною обвинувачення. ОСОБА_8 зареєстрований та має постійне місце проживання, що зазначено у обвинувальному акті. Характеристики ЖБК Ромашка-1 від 03.08.2015 року, характеристики ПП «Автошкола «ОСОБА_5» від 20.07.2015 року, характеристики ресторану «Тарантіно» від 18.07.2015 року, характеристики СПД ФОП ОСОБА_16 та службової характеристики від 29.03.2012 року ОСОБА_8, свідчать про те, що ОСОБА_8 в трудових колективах та під час служби зарекомендував себе виключно із позитивного боку. Довідкою із медичної частини Черкаського слідчого ізолятору від 18.06.2018 року, встановлена наявність у ОСОБА_8 ряд захворювань.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 – адвокат ОСОБА_5, просила відмовити прокурору в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою та змінити запобіжний захід на інший не пов'язаний з обмеженням волі, оскільки вважає, що після спливу часу з дня продовження дії запобіжного заходу та до закінчення дослідження доказів судом, є підстави для зміни виключного запобіжного заходу на більш м'який, - домашній арешт із забороною залишати житло в нічний період доби або заставу, які будуть достатніми для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_10, покладених на нього обов'язків. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Обвинувачений ОСОБА_10 тримається під вартою з 12.04.2017 року, майже два роки, таке тривале ув'язнення без вироку суду не можна назвати виправданим. Вважає, що ризики відповідно до ст.177 КПК України, відносно ОСОБА_10 в даному кримінальному провадженні взагалі відсутні, а саме, у сторони обвинувачення відсутні вагомі докази, які б підтверджували причетність ОСОБА_10 до скоєних злочинів, а наданий до суду обвинувальний акт від 17.07.2017 року не містить жодного посилання на ті або інші докази, наявні в справі, які б ідентифікували та підтверджували причетність останнього до скоєних злочинів. ОСОБА_10 раніше засудженим не був та дотримувався всіх умов застосованих запобіжних заходів в рамках даного кримінального провадження.

Обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, захисники (адвокати) ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, просили відмовити прокурору в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою та змінити запобіжний захід на інший не пов'язаний з триманням під вартою.Сторона захисту вважає, що на даний час ризики, передбачені ст.177 КПК України мінімальні та на даний час не має обставин, що переважують правило поваги до особистої свободи, а сама тільки тяжкість можливого покарання не є підставою для продовження позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, оскільки клопотання за своїм змістом щодо дії обраних запобіжних заходів на протязі судового розгляду є стандартними, формальними, повторюють зміст раніше поданих і не відображають присутніх ризиків та можливості застосування альтернативних запобіжних заходів.

За нормами ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотаннями учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього кодексу.

Кримінальне провадження, за нормами ч.1 ст.22 КПК України, здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим кодексом.

За нормами ч.6 ст.22 КПК України, суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов’язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м’який.

Принцип змагальності означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них.

Розглядаючи питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен виходити з того, що право на свободу та особисту недоторканість є одним із значущих прав людини. Частиною 2 статті 29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматись під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановленим законом.

За нормами ч.1 ст.183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Кожен, за нормами п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема серед іншого законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Вирішуючи питання продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зміни запобіжного заходу на більш м’який не пов'язаний з триманням під вартою, обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, колегія суддів враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п.35 рішення ЄСПЛ №12369/86 від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції»).

Так, виходячи з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об’єктивно зв’язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Європейський суд з прав людини у справі «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» від 13.04.2014 року також зазначає, що обґрунтованість підозри ґрунтується на можливості сторонньої, незацікавленої особи дійти висновків, що підозрювана особа вчинила кримінальне правопорушення.

Колегія суддів виходить з того, що до вирішення питання про винність особи тримання під вартою не може бути загальним правилом і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі. Тримання під вартою повинно бути законним і обґрунтованим. Законність тримання полягає у дотриманні передбаченої законом процедури застосування цього запобіжного заходу, а його обґрунтованість у вимозі взяття під варту лише за наявності передбачених для цього у законі підстав.

Право на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження передбачає, що вирішення питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може розглядатись абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати у кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі, але за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу.

Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманої особою злочину є обов’язковою та необхідною умовою належності продовження тримання під вартою, але зі спливом певного часу така підозра припиняє сама по собі бути виправданням для позбавленням особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення для продовження тримання під вартою вже іншими підставами, які не можуть бути абстрактними чи загальними.

Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення з-під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).

Допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 р. у справі «Воляник проти України»). Крім цього, колегією суддів взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Тримання під вартою, як запобіжний захід, що обраний обвинуваченим, ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.01.2019 року,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, закінчує свою дію 10.03.2019 року.

При вирішенні клопотань учасників процесу щодо дії обраних запобіжних заходів колегія суддів, враховує наступне:

- стосовно обвинуваченого ОСОБА_7, що він має вік 46 років, не працюючий, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, до кримінальної відповідальності притягується не вперше, був раніше судимий за вчинення злочинів проти життя особи та йому знову висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення пов’язаного з викраденням та умисним вбивством людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що дає підстави стверджувати про відсутність можливості застосування іншого більш м’якого запобіжного заходу, як до особи, яка може вчинити інше кримінальне правопорушення;

- стосовно обвинуваченого ОСОБА_9, що він має вік 48 років, одружений, має на утриманні трьох дітей, працюючий, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, обвинувачується у створенні організованої злочинної групи, діяльність якої, за змістом обвинувачення була пов’язана із викраденням та вбивством людини, що законодавцем віднесено до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, що дає підстави не виключати ризик можливого незаконного впливу, як керівника на інших обвинувачених, дії яких кваліфіковані згідно обвинувального акта, як участь в організованій злочинній групі, так і інших учасників процесу, при цьому враховуючи, що доказів, належних і допустимих, про незадовільний стан здоров’я обвинуваченого, який би унеможливлював участь у судових засіданнях, та обрання інших, більш м’яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не надано, як і не наведено в судовому засіданні;

- стосовно обвинуваченого ОСОБА_8, що він є особою молодого віку, йому 29 років, не одружений, не має неповнолітніх дітей, не працюючий, має постійне місце проживання і реєстрації, раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які віднесені до категорії тяжких і особливо тяжких злочинів, зі слів фізично здоровий, під вартою знаходиться близько 3,5 років;

- стосовно обвинуваченого ОСОБА_17, що він є особою молодого віку, йому 26 років, не одружений, дітей на утриманні не має, не працюючий, має постійне місце проживання та реєстрації, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які віднесені законодавцем до категорії тяжких і особливо тяжких, зі слів фізично здоровий, під вартою знаходиться близько 2 років.

Колегія суддів, вважає обґрунтованим та доцільним подальше тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_17, як таких, що обвинувачуються у викраденні та вбивстві людини, що вчинене організованою злочинною групою, та які можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підстави, на які посилається сторона захисту, щодо можливості зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_17, були вивчені при розгляді клопотань та не доводять підстав для обрання інших більш м`яких запобіжних заходів.

За нормами п.2 ч.4 ст.183 КПК України, колегія суддів не вбачає правових підстав для визначення розміру застави у кримінальному провадженні.

Ризики, які були враховані судом при обранні запобіжного заходу, продовжують існувати та не втратили своєї актуальності, виправдовуючи подальше застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування стосовно обвинувачених більш м’якого запобіжного заходу в судовому засіданні не встановлено.

При прийнятті рішення, доцільності продовження обраного запобіжного заходу обвинуваченим, зміни запобіжного заходу на більш м’який, колегія суддів бере до уваги, що запобіжний захід може бути змінений, якщо суттєво змінилися обставини, які були взяті до уваги при обранні запобіжного заходу, або ж виникли нові обставини після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу про які не було відомо на час прийняття рішення, а також, що продовження строку тримання під вартою можливе тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справах «Белевитський проти Росії» від 01 березня 2007 року та «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року), та враховує дані про особу обвинувачених, обставини у справі, в т.ч. характер протиправного діяння, яке інкримінується обвинуваченим, серйозність звинувачень, відповідності особі обвинуваченим та запобіганню можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду, ризик втечі.

Прокурором доведено, що ризики, які існували та передбачені ст.177 КПК України на час продовження дії запобіжного заходу, на даний час, не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинувачених більш м’якого заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 314, 315, 350, 199, 183, 369, 392 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою, без можливості внесення застави, обвинуваченого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, до 24 години 00 хвилин 06.05.2019 року, в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».

Продовжити строк тримання під вартою, без можливості внесення застави, обвинуваченого ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, до 24 години 00 хвилин 06.05.2019 року, в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».

Продовжити строк тримання під вартою, без можливості внесення застави, обвинуваченого ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, до 24 години 00 хвилин 06.05.2019 року, в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».

Продовжити строк тримання під вартою, без можливості внесення застави, обвинуваченого ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, до 24 години 00 хвилин 06.05.2019 року, в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».

У задоволенні клопотань щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 на більш м’який – відмовити.

Копію ухвали, негайно вручити обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, та прокурору.

Виконання ухвали покласти на Державну установу «Черкаський слідчий ізолятор».

Повідомити родичів ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 про продовження дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_18 Судді ОСОБА_19

ОСОБА_20