Ухвала суду № 80352225, 06.03.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

УХВАЛА

Справа № 569/23733/18

1-кс/569/2335/19

06 березня 2019 року Рівненський міський суд Рівненської області

у складі:

слідчого судді Денисюка П.Д.,

при секретарі судового засідання Таргоні І.М.,

з участю прокурора Пилипів В.М.,

слідчого Стрільчука В.М.,

підозрюваного ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Рівненській області майора юстиції ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Рівненській області майор юстиції ОСОБА_2 за погодженням із процесуальним керівником - прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

В обґрунтування клопотання вказав, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22017180000000103 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 305, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 305, ч.ч. 2, 3 ст. 311, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 1 ст. 263 КК України

Із матеріалів клопотання убачається, не пізніше 2017 року було створено організовану групу, до складу якої добровільно увійшли громадяни України, після чого останні, будучи об’єднані єдиним злочинним умислом, у період 2017-2019 років, у порушення вимог Закону України “Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори” від 15.02.1995 та “Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 та інших нормативно-правових актів, діючи умисно та переслідуючи мету у постійному та швидкому незаконному отриманні доходу від вчинення злочинів у сфері незаконного обігу прекурсорів та психотропних речовин, на виконання спільно узгодженого плану та визначених ролей, систематично, за пособництва громадян ОСОБА_4, незаконно придбавали на території ОСОБА_4 таблетки «Cirrus», «Acatar» з вмістом прекурсору «псевдоефедрин» в особливо великих розмірах, здійснювали їх переміщення в Україну через митний кордон з приховуванням від митного контролю.

Контрабандно переміщені з ОСОБА_4 в Україну у такий спосіб прекурсори незаконно перевозилися до приміщень, які організатор та інші особи, які входять до складу такої групи, обладнали спеціальним устаткуванням та іншими пристосованими засобами для забезпечення виготовлення з таких таблеток психотропної речовини «метамфетамін» в особливо великих розмірах для його збуту широкому колу осіб, а незаконно одержані від цього кошти розподілялися між учасниками групи та використовувалися для забезпечення продовження такої протиправної діяльності.

При функціонуванні вказаної групи фігурантами провадження враховано власні наявні можливості діяти самостійно та у складі групи з метою досягнення єдиного злочинного результату, чітко виконувати відведену кожному з учасників роль.

Тривалому періоду вчинення таких кримінальних правопорушень сприяло запобігання учасниками групи викриттю їх протиправної діяльності працівниками правоохоронних органів шляхом дотримання встановлених чітких правил поведінки, використання обумовлених раніше заходів конспірації та протидія витоку такої інформації стороннім особам.

Поряд з цим, у цьому кримінальному провадженні встановлено, що громадянин України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи обізнаним про правила поводження зі зброєю та боєприпасами, діючи на виконання свого злочинного умислу щодо вчинення злочинів проти громадської безпеки, у порушення «Положення про дозвільну систему», що затверджене постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, що затверджена наказом МВС № 662 від 21 серпня 1998 року, 26.02.2019 перебуваючи по вул. Вишнева у м. Мостиська Львівської області знайшов, тим самим придбав, без передбаченого законом дозволу предмет, ззовні схожий на корпус гранати Ф-1 та запал УЗРГМ-2, які у сукупності складають бойовий припас, а також три патрони, які він незаконно зберігав до моменту проведення впродовж 03-04 березня 2019 року санкціонованого обшуку за місцем його фактичного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - незаконне придбання, зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами, а саме: протоколом обшуку від 03-04.03.2019 за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: Львівська область, м. Мостиська, вул. Вишева, 1, протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 05.03.2019, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 05.03.2019, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Сукупність матеріалів на цьому етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у ньому є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення відповідає критеріям, сформованих в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, позиції у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», якою відзначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; а також позиції у рішенні від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», якою відзначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Незважаючи на те, що підозрюваному у провадженні ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, на вказаній стадії досудового слідства у матеріалах кримінального провадження наявні відомості, які дають підстави вважати, що є реальна необхідність у дослідженні всіх обставин вчинення ним та іншими невстановленими особами як вказаного так і інших злочинів, у тому числі у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.

Водночас, на даній стадії слідства здобуто відомості, які мають істотне значення для оцінки всіх раніше здобутих доказів, у зв’язку з чим є необхідність у їх перевірці на предмет достовірності, належності, наданні їм належної правової оцінки та прийняття за їх результатом кінцевого процесуального рішення.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, українець, громадянин України, одружений, зі слів працевлаштований, зі слів раніше не судимий, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1-4, ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати, або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказані ризики існують, є актуальними, оскільки на даний час у зазначеному провадженні не встановлено всіх фактичних обставин та інших осіб, причетних до вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, які характеризуються латентністю їх організації та подальшої реалізації у сфері незаконного обігу психотропних речовин та прекурсорів та проти громадської безпеки, у зв’язку з чим необхідний тривалий період часу для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду та притягнення їх до кримінальної відповідальності. Водночас, вільне пересування підозрюваного призведе до неможливості повного та об’єктивного досудового розслідування з вищенаведених причин. оскільки останній може перешкоджати досудовому розслідуванню шляхом знищення документів та речей, які ще не відшукані стороною обвинувачення та можуть мати значення для кримінального провадження, впливати на свідків та інших осіб з метою приховування вказаної протиправної діяльності шляхом схиляння останніх, до надання органу досудового розслідування неправдивих показань, повідомлення інших осіб, які причетні до вчинення зазначених злочинів, про факти які йому стали відомі у ході слідства, що може вкрай негативно вплинути на його хід та кінцеві результати, а також впливати іншим чином.

Також, у матеріалах кримінального провадження наявні відомості, які свідчать про те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, а саме за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 305 КК України, тому ці обставини дають достатні підстави вважати, що останній без застосування запобіжного заходу зможе вчинити інше кримінальне правопорушення та його відсутність не зможе забезпечити виконання завдань, які ставлять перед стороною обвинувачення.

Враховуючи вказані обставини, у разі застосування стосовно ОСОБА_1 іншого, більш м’якого запобіжного заходу ніж домашній арешт, останній, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення злочину у вигляді позбавлення волі на вищевказаний термін, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду як на території України так і за кордоном як з вказаної причини так і з наступних підстав. Зокрема, ОСОБА_1 систематично виїжджає на територію ОСОБА_4, що свідчить про наявність міцних соціальних зв’язків у вказаній країні та можливість його переховування за кордоном з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Вказаний ризик також існує з тієї причини, що вказана особа проживає у прикордонній зоні та має тісні стосунки із співробітниками ДФС та ДПС України, а також обізнаний про місця державного кордону, які охороняються меншою чисельністю відповідних служб, графік патрулювання таких ділянок, що дасть змогу перетнути державний кордон України.

Водночас, під час проведення слідчих дій встановлено, що ОСОБА_1 користується паспортом громадянина України для виїзду за кордон, що також дає змогу виїхати в інші держави у вказаних цілях.

Враховуючи вказані обставини, у разі застосування стосовно ОСОБА_1 іншого запобіжного заходу ніж домашній арешт, останній, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення злочинів у вигляді позбавлення волі на вищевказаний термін, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду як на території України так і за кордоном.

Аналіз поведінки підозрюваного ОСОБА_1 свідчить про стійкий намір запобігати встановленню органом досудового розслідування всіх фактичних обставин вчинюваних вищевказаних злочинів та вищевказаним чином перешкоджати кримінальному провадженню.

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини. Просили обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання.

Заслухавши думку прокурора, пояснення слідчого, підозрюваного, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що клопотання підлягає до задоволення із наступних підстав.

Судом встановлено, що громадянин України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи обізнаним про правила поводження зі зброєю та боєприпасами, діючи на виконання свого злочинного умислу щодо вчинення злочинів проти громадської безпеки, у порушення «Положення про дозвільну систему», що затверджене постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, що затверджена наказом МВС № 662 від 21 серпня 1998 року, 26.02.2019 перебуваючи по вул. Вишнева у м. Мостиська Львівської області знайшов, тим самим придбав, без передбаченого законом дозволу предмет, ззовні схожий на корпус гранати Ф-1 та запал УЗРГМ-2, які у сукупності складають бойовий припас, а також три патрони, які він незаконно зберігав до моменту проведення впродовж 03-04 березня 2019 року санкціонованого обшуку за місцем його фактичного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

05 березня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним, вік, стан здоров’я, репутацію, майновий стан, також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати, або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя вважає, що у відповідності до ч.4 ст.194 КПК України, щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту. Саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов’язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, залишати житло цілодобово або у певний період доби.

З урахуванням обставин справи, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_1 домашній арешт із забороною підозрюваному, залишати житло залишати житло в період доби з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв.

Відповідно до ч.2 ст.195 КПК України електронні засоби контролю можуть застосовуватися:

1) слідчим на підставі ухвали слідчого судді, суду про обрання стосовно підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, не пов’язаного з позбавленням волі, якою на останнього покладено відповідний обов’язок;

2) працівниками органу внутрішніх справ на підставі ухвали слідчого судді, суду, якою щодо підозрюваного, обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Частиною 1 ст.195 КПК встановлено, що застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі підозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дає змогу відслідковувати та фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії.

Згідно ч.6 ст.195 КПК України відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов’язків, покладених судом на підозрюваного, обвинуваченого при обранні запобіжного заходу, не пов’язаного з позбавленням волі або у вигляді домашнього арешту.

Так, з метою досягнення дієвості цього запобіжного заходу суд вважає за необхідне встановити на підозрюваного ОСОБА_1 електронний засіб контролю строком на два місяці.

Окрім цього, застосовуючи, щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на нього на строк не більше двох місяців обов’язки прибувати до слідчого чи прокурора із встановленою періодичністю; прибувати на виклик слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в’їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні. ..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131-132, 176-178, 181, 193-194, 195, 205, 395 КПК України –

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263КК України запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Заборонити ОСОБА_6 залишати житло в Львівська область, м. Мостиська, вул. Вишнева, буд. 1 період доби з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати на виконання до Мостинського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 обов’язки:

-прибувати до слідчого чи прокурора із встановленою періодичністю;

-прибувати на виклик слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-носити електронний засіб контролю;

-здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в’їзд в Україну;

-утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні.

Встановити строк дії ухвали терміном на два місяці з моменту постановлення, а саме до 05 травня 2019 року.

Термін дії обов’язків, покладених судом, визначити у два місяці, до 05 травня 2019 року.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Зобов’язати підозрюваного ОСОБА_6 невідкладно прибути до місця свого проживання до 21 год. 00 хв. 06 березня 2019 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя