Ухвала суду № 80349129, 11.03.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8173/17

Провадження № 2-р/185/3/19

У Х В А Л А

11 березня 2019 року м.Павлоград

Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Перекопський М.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про роз’яснення ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 5 березня 2019 року у справі № 185/8173/17,

встановив:

25 лютого 2019 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця, державних службовців при виконанні судового рішення, яке набуло законної сили.

Ухвалою суду від 26 лютого 2019 року зазначена скарга була залишена без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.

04 березня 2019 року до суду надійшла виправлена скарга від ОСОБА_1

Ухвалою суду від 05 березня 2019 року скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця при виконанні судового рішення, яке набуло законної сили - визнано неподаною та повернуто.

07 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про роз’яснення судового рішення, а саме ухвали суду від 05 березня 2019 року. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 просить надати роз’яснення, які саме недоліки не були усунуті скаржником на виконання ували суду від 26 лютого 2019 року.

Відповідно до статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз’яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення; суд розглядає заяву про роз’яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.

Так, ухвалою суду від 26 лютого 2019 року, як на наявність недоліків було зазначено, що скарга повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Проте, у виправленій скарзі не було зазначено повних найменувань та імен (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження або місця проживання чи перебування. Відсутність зазначених відомостей є недоліками у розумінні статті 175 ЦПК України, які перешкоджають можливості суду повідомити та викликати у судове засідання сторони та інших учасників справи (виконавчого провадження).

Крім того, виправлена скарга не містила конкретизації вимог скаржника, які саме дії суд повинен зобов’язати вчинити державного виконавця. Так, вимога скаржника «зобов’язати державного виконавця Кукаріну Н.О.», не дає можливості чітко встановити повне найменування посади державного виконавця та якого відділу державної виконавчої служби; вимога «зобов’язати державного виконавця Кукаріну Н.О. виконати всі можливі дії досудового розслідування, щодо внесення клопотань та встановлення фактів в порядку проведення виконавчого провадження…» також не є конкретними вимогами, які суд може розглядати та вирішити; вимога «…вчинити всі можливі дії застосувавши «ефективні засоби правового захисту» по виконанню виконавчого листа…» також є не чіткою вимогою, яка дає можливість встановити зміст того, які саме дії слід вчинити. Відсутність конкретизації вимог позбавляє суд вирішити питання по суті в межах статті 447 ЦПК України.

Також, в ухвалі суду від 26 лютого 2019 року як недолік було зазначено, що скарга містить вимоги, які виходять за межі вимог, які можуть бути предметом розгляду скарги за статтею 447 ЦПК України. Проте, виправлена скарга також містить вимоги, які фактично не є предметом розгляду скарги в порядку ст. 447 ЦПК України:

«Винести окрему ухвалу суду, що до неналежного виконання посадових обов’язків керівником слідчого відділу та слідчим СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, які не виконали ухвали суду від 30 січня 2019 року, та не використали належних мір «ефективного засобу правового захисту» ……»; «Винести окрему ухвалу суду відносно Керівника Павлоградської Прокуратури ОСОБА_2 як першого керівника за недостатній контроль за підлеглими та прокурора Емельянова В.А. який здійснює процесуальне керівництво по проведенню досудового розслідування за ЄРДР 12019040370000264 за відсутність контролю, що до не належного виконання посадових обов’язків керівником слідчого відділу та слідчим СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, які не виконали ухвали суду від 30 січня 2019 року, та не використали належних мір «ефективного засобу правового захисту» по притягненню генерального директора ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності, передбаченого ч.2ст.382 КК України.(умисне невиконання судового рішення).».

Згідно статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Отже, вимоги щодо «Винести окрему ухвалу суду, що до неналежного виконання посадових обов’язків керівником слідчого відділу та слідчим СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, які не виконали ухвали суду від 30 січня 2019 року, та не використали належних мір «ефективного засобу правового захисту» ……», «винести окрему ухвалу суду відносно Керівника Павлоградської Прокуратури ОСОБА_2 як першого керівника за недостатній контроль за підлеглими та прокурора Емельянова В.А….» виходять за межі статті 447 ЦПК України.

Про вищезазначені та інші недоліки судом було чітко зазначено в ухвалі суду від 26 лютого 2019 року та вказано на спосіб усунення цих недоліків. Проте, заявником недоліки були усунуті не у повному обсязі і судом в порядку статті 185 ЦПК України скаргу було визнано неподаною та повернуто.

Враховуючи, що у відповідності до статті 271 ЦПК України подання заяви про роз’яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до примусового виконання, вважаю що у задоволенні заяви про роз’яснення судового рішення слід відмовити, оскільки судове рішення набрало законної сили, виконано та рішення не може бути пред’явлено до примусового виконання.

Керуючись статтями 10, 95, 175,185, 260, 271, 447 ЦПК України, суддя

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у роз’ясненні ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 5 березня 2019 року у справі № 185/8173/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її підписання.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Суддя М. М. Перекопський