Рішення № 80348584, 11.03.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1091/19

2/212/1380/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Деменко А.С., справа № 212/1091/19, 2/212/1380/19, позивач ОСОБА_1, відповідач Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Ратушна Руслана Павлівна до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я,

встановив:

08 лютого 2019 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Ратушна Р.П., звернувся з позовом, який в подальшому уточнив та зменшив розмір моральної шкоди, до приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ПрАТ «ЦГЗК»), про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, посилаючись на те, що він у період з 15.07.1977 по 23.10.2018 працював на підприємстві відповідача на різних посадах, з яких у шкідливих умовах працював 25 років 6 місяців, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. Висновком МСЕК від 11.10.2018 позивачу первинно та безстроково встановлено 20 % втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням сидеросилікоз першої стадії з 24 вересня 2018 року. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення нормальних життєвих зв'язків, позбавлення можливості реалізовувати свої звички та бажання, виникнення складнощів у зв'язку з загальною слабкістю, втомою, постійними болями, приступами кашлю, тривалий процес лікування хронічного професійного захворювання, позбавлення можливості вести повноцінний спосіб життя, відчуття фізичних страждань, обґрунтованих важкістю самопочуття та особливостями лікування. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 18 000 грн., яку просив стягнути з відповідача. Крім того просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн.

11 лютого 2019 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.

28 лютого 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача. У відзиві представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач був ознайомлений з умовами праці на підприємстві, отримував пільги за шкідливі умови праці (додаткова відпустка, оплата праці у підвищеному розмірі, право на пільгову пенсію, тощо). Крім того вважає, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди підприємством, а також розмір моральної шкоди позивачем завищений та не обґрунтований. В подальшому представник відповідача отримала копію уточненої позовної заяви та не заперечувала проти розгляду справи у її відсутність.

Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 в період з 15.07.1977 по 23.10.2018 працював на різних посадах ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат». 23.10.2018 звільнений з роботи за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію ст. 38 КЗпП України (а.с. 8-10).

02 серпня 2018 року на підприємстві ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1, про що складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, затверджений начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області В.В. Снісар. Професійне захворювання виникло за обставин праці на посаді електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування енергетичної служби дробильної фабрики, виконував роботу з ремонту, демонтажу, налагодженню, технічного обслуговування механічної та електричної частин складних машин. При цьому з 1993 року внаслідок недосконалості технології збагачення руди, мавших місце порушень ефективної роботи систем аспірації, гідро зрошення та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування, підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони. (а.с.11-13).

Згідно медичного висновку ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 04.07.2018 №935 ОСОБА_1 встановлений діагноз сидеросилікоз першої стадії, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень другої стадії, група С, ЛН-другого ступеня. Захворювання професійне. Діагноз встановлений на підставі стажу роботи в шкідливих умовах 35 років 10 місяців, працював на посаді електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування дробильної фабрики ПрАТ «ЦГЗК» (а.с.19).

Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА №054049 від 11.10.2018 позивачу первинно та безстроково встановлено 20% втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням сидеросилікоз з 24.09.2018( а.с. 18).

Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз'яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

У відповідності зі ст.ст.23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок отримання ним професійного захворювання.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Інформованість позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи представника відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, яка встановлена безстроково, потребу в проходженні курсів лікування у медичних закладах, а також період праці на підприємстві відповідача, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 18 000,00 грн., а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Ратушною Р.П. 05 лютого 2019 року укладено договір про надання правничої допомоги, згідно якого ОСОБА_1 надана правова допомога, яка полягає у складенні позовної заяви (а.с. 34).

Згідно акту виконаних робіт відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 05.02.2019 ОСОБА_1 сплачено Ратушній Р.П. винагороду в сумі 2500,00 гривень, що підтверджується актом прийому-передачі, розрахунковою квитанцією №009067 від 05.02.2019 (а.с.35,38).

Позивача згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено повністю, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 768,40 грн., а також витрати пов'язані з правничою допомогою на користь позивача у повному розмірі, тобто у сумі 2500 гривень.

Керуючись ст.ст. 153,237-1 КЗпП України, Законом України « Про охорону праці»,ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265,279,354ЦПКУкраїни,

суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Ратушна Руслана Павлівна до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 18 000,00 грн. (вісімнадцять тисяч гривень 00 копійок), без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.(дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судові витрати в розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»», місце знаходження юридичної особи: 50066, м. Кривий Ріг, код ЄРДПОУ 00190977.

Рішення складено та підписано 11 березня 2019 року.

Суддя: О. Н. Борис