Рішення № 80348377, 04.03.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4287/18

2/0203/400/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Ркоян Ю.А.

за участю позивачки - ОСОБА_1

представника відповідача - Коробова І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради про стягнення матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2018 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась позивач із позовом до Дніпровської міської ради про стягнення матеріальної шкоди, в обґрунтування якого послався на те, що 24 квітня 2018 року близько 20 години 00 хвилин позивач, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухалась в м. Дніпро по вул. Філософська біля буд.33, де колесом автомобіль позивача потрапив в отвір входу колектора, розташованого під дорогою, який не мав закриваючого його люку, внаслідок чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, чим завдано позивачу майнової шкоди на суму 139620,09 гривень. Оскільки ДТП сталася на автомобільній дорозі м. Дніпра, яка є комунальною власністю територіальної громади міста і має утримуватись в належному стані, як об'єкт благоустрою, саме органом місцевого самоврядування - Дніпровською міською радою, позивач просила суд стягнути з Дніпровської міської ради на її користь в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільний стан дороги, 139620,09 гривень. Також позивач просила суд покласти на відповідача судові витрати по справі.

В ході розгляду справи судом своєю ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням її до протоколу судового засідання у відповідності до вимог ст.ст.51, 259 ЦПК України за клопотанням позивача замінено неналежного відповідача Дніпровську міську раду належним відповідачем - Департаментом благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (а.с.50-51, 75-76).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити з наведених в ньому підстав та з урахуванням здійсненої судом за її клопотанням заміни неналежного відповідача належним.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав йог необґрунтованості та безпідставності.

Вислухавши позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 24 квітня 2018 року о 20 годині 20 хвилин сталася ДТП: позивач, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухалась по вул. Філософська в м. Дніпро, де біля буд.№33 її автомобіль при перетині розташованого на проїзній частині входу у каналізаційний колодязь потрапив колесом у його вхід, який не був закритий люком, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження. (а.с.7)

Відсутність люку, яким мав бути накритий каналізаційний колодязь на проїзній частині за вищевказаною адресою, підтверджується і копією листа відповідача від 11 травня 2018 року №4/1-420 (а.с.12).

Згідно висновку експерта №2805/18/18 автотоварознавчої експертизи з визначення вартості майнової шкоди, завданої володільцю КТЗ, від 23 травня 2018 року вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 139620,09 гривень. (а.с.16-45)

Разом з тим, згідно копії рахунку на оплату №Б000000564 від 24 травня 2018 року, копії заявки на роботи №Б000000001 від 24 травня 2018 року фактично оплачена позивачем вартість відновлювального ремонту її автомобіля НОМЕР_1 становить 102359 гривень (а.с.8-11).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема листа відповідача від 11 травня 2018 року №4/1-420, ані відповідач, ані підпорядковане йому КП «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради, не володіє відомостями та не має підтверджувальної документальної інформації про балансоутримувача проїзної частини, на якій відбулось ДТП 24 квітня 2018 року, внаслідок якого через відсутність люку на каналізаційному колодязі завдано майнової шкоди позивачу через пошкодження її авто (а.с.12).

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, ЦК України, Закону України «Про автомобільні дороги», Закону України «Про місцеве самоврядування», Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правилами користування ними та охорони, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 (далі - Єдині правила), Положенням про департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, затвердженим рішенням Дніпровської міської ради №54/16 від 01 грудня 2016 року (далі - Положення).

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставам и для виникнення цивільних прав та обов'язків є, окрім іншого, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Положеннями ст.22 ЦК України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків належать і витрати, яких особа зазнала зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Нормою ст.1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ст.ст.5, 16, 18 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів, які є різновидом автомобільних доріг, знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.

Нормою ст.19 Закону України «Про автомобільні дороги» встановлено, що основними обов'язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: 1) забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів; 2) організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами.

Положеннями ст.21 Закону України «Про автомобільні дороги» органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.32 Закону України Закону України «Про автомобільні дороги» користувачі автомобільних доріг мають право на: безперервні, безпечні та зручні умови руху; відшкодування збитків у порядку, визначеному законом.

Пунктом 11 Розділу ІІ Єдиних правил визначено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух.

За змістом ст.ст.5, 10, 11, 29, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст.7, 140 Конституції України виконавчі органи міських рад (виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи), як різновид органів місцевого самоврядування, здійснюють управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, а також організацію благоустрою населених пунктів, здійснюють контролю за станом благоустрою населених пунктів.

Згідно норм ст.ст.1, 5, 10, 13, 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об'єктів у сфері благоустрою населених пунктів належать, окрім іншого, вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди. Обов'язки із управління та організації у сфері благоустрою населених пунктів, здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів благоустрою комунальної власності покладаються на органи місцевого самоврядування.

Нормою ст.15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів. Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.

Нормою ст.17 Закону України Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.

Відповідно до п.1.1, 1.3, 1.8 Розділу 1 Положення Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (далі - Департамент) є виконавчим органом Дніпровської міської ради та юридичною особою публічного права, має право виступати відповідачем в судах.

Підпунктами 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3 пункту 4.1 Розділу 4 Положення до функцій департаменту віднесено: відкриття фінансування, замовлення, організація виконання та нагляд за роботами з капітального та поточного ремонту, утримання об'єктів благоустрою, інфраструктури та інженерного захисту території міста; здійснення управління об'єктами благоустрою та контроль за забезпеченням їх належного утримання, ремонту та ефективної експлуатації; організація за рахунок бюджетних коштів капітального та поточного ремонту та утримання об'єктів благоустрою міста; здійснення контролю за станом та відновленням елементів благоустрою міста.

Пунктом 2.1 Розділу 2 Положення визначено, що метою діяльності Департаменту є в тому числі здійснення заходів щодо реконструкції, капітального та поточного ремонту, утримання об'єктів благоустрою та інфраструктури міста.

Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову, керуючись наступним.

Так, загальні підстави цивільної відповідальності за завдану майнову шкоду (деліктна відповідальність) передбачені ст.ст.22, 1166 ЦК України, відповідно до змісту яких цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення: наявність майнової шкоди; протиправність рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; наявність причинно-наслідкового зв'язку між завданою майновою шкодою та протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю заподіювала шкоди; вина в заподіянні майнової шкоди. При цьому наявність вини презюмується, в зв'язку із чим тягар доведення відсутності вини покладається законом на самого заподіювача шкоди (відповідача). Разом з тим, норма ст.1173 ЦК України передбачає спеціальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, якщо заподіювачем такої шкоди є орган державної влади, орган влади АР Крим або орган місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. Означена норма фактично виключає з наведеного вище складу цивільного правопорушення вину в заподіянні майнової шкоди як елемент складу цивільного правопорушення.

Між тим, в ході судового розгляду даної цивільної справи знайшли своє повне і належне підтвердження заявлені позивачем факти, обов'язкові для встановлення і доведення з метою з'ясування наявності складу цивільного правопорушення, а саме: настання ДТП 24 квітня 2018 року о 20 годині 20 хвилин на проїзній частині біля буд.№33 на вул. Філософська в м. Дніпро, внаслідок якої автомобілю НОМЕР_1 завдано механічних пошкоджень, а позивачу внаслідок цього - майнової шкоди; причина цього ДТП - це бездіяльність саме відповідача в частині невиконання покладених на нього наведеними судом вище нормами законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, зокрема Положенням, обов'язків із забезпечення належного утримання, обслуговування та ремонту проїзної частини по вул. Філософська в м. Дніпро, розташованих на ній інженерних споруд, водовідводів та каналізаційних колодязів тощо, в тому числі як об'єктів у сфері благоустрою міста. Встановлення та доведеність перед судом означених обставин є достатньою підставою для висновку про завдання відповідачем, як виконавчим органом місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень, внаслідок допущеної неправомірної/незаконної бездіяльності майнової шкоди позивачу, тобто для висновку суду про наявність всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, передбаченого як ст.1166, так і ст.1173 ЦК України.

Приймаючи рішення про покладення саме на відповідача відповідальності за завдану позивачу майнову шкоду, тобто визначаючи саме відповідача заподіювачем майнової шкоди позивачу, суд керувався наступним. Так, хоча чинним законодавством обов'язки зі здійснення належного утримання і ремонту об'єктів благоустрою міста покладено в першу чергу на балансоутримувача таких об'єктів, а також прямо передбачено право на звернення до суду із позовом до такого балансоутримувача про відшкодування майнової шкоди, однак судом в ході розгляду справи встановлено з письмових доказів (лист самого відповідача) про відсутність в самого органу місцевого самоврядування даних щодо наявності балансоутримувача ділянки проїзної частини біля буд.№33 по вул. Філософська в м. Дніпро, де сталася ДТП, внаслідок якої позивачу завдано майнової шкоди. В той же час, за змістом норм ст.ст.10, 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування» безпосереднє визначення балансоутримувача об'єктів благоустрою комунальної власності, до яких належить і проїжджа частина та її елементи біля буд.№33 по вул. Філософська в м. Дніпро, належить до повноважень саме виконавчих органів місцевого самоврядування, які також мають здійснювати функції із забезпечення належного утримання та ремонту об'єктів благоустрою комунальної власності. Відтак, за умови відсутності балансоутримувача відповідальність за належне утримання та ремонт об'єктів благоустрою комунальної власності має покладатись на відповідний виконавчий орган місцевого самоврядування, який мав би визначити такого балансоутримувача. З огляду на зміст Положення, таким виконавчим органом Дніпровської міської ради є саме відповідач, а відтак він має відшкодовувати позивачу завдану їй майнову шкоду. Аналогічна правова позиція вбачається зі змісту постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2018 року у справі №2-1474/11-ц.

Вищевикладене зумовлює необхідність задоволення позову ОСОБА_1, однак частково - шляхом стягнення з відповідача на користь позивача не визначеної експертом вартості відновлювального ремонту в розмірі 139620,09 гривень, а вартості фактично вже проведеного позивачем ремонту її авто - в розмірі 102359 гривень. Підставою для часткового задоволення позову є застосування судом положень ст.1192 ЦК України, відповідно до якої розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Оскільки ж позивач на момент розгляду справи вже відремонтувала свій автомобіль, відновивши його технічний стан, то саме вартість такого ремонту і має стягуватись із заподіювача шкоди задля відшкодування завданої позивачу майнової шкоди та поновлення її прав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останньою при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1023,59 гривень (а.с.1).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.7, 56, 140 Конституції України, ст.ст.11, 15, 16, 22, 1166, 1173, 1192 ЦК України, ст.ст.5, 16, 18, 19, 21, 32 Закону України «Про автомобільні дороги», ст.ст.5, 10, 11, 29, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст.1, 5, 10, 13, 15, 17, 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Пунктом 11 Розділу ІІ Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правилами користування ними та охорони, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198, п.1.1, 1.3, 1.8 Розділу 1, п.2.1 Розділу 2, пп.4.1.1, 4.1.2, 4.1.3 п.4.1 Розділу 4 Положення про департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, затвердженим рішенням Дніпровської міської ради №54/16 від 01 грудня 2016 року, ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Виконкомівська, 6, код ЄДРПОУ 40506232) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3) у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 102359 грн., судовий збір в сумі 1023 грн. 59 коп., а всього стягнути 103382 грн. 59 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 07 березня 2019 року.

Суддя С.Ю.Казак