Ухвала суду № 80348214, 28.02.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/2469/19

Провадження № 1-кс/201/1553/2019

УХВАЛА

28 лютого 2019 року Жовтневий районний суд

міста Дніпропетровська

у складі:

головуючого – слідчого судді Федоріщева С.С.,

секретаря

судового засідання – ОСОБА_1,

за участю:

прокурора – Киричка О.В.,

захисника – ОСОБА_2,

підозрюваного – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро внесене під час досудового розслідування кримінального провадження № 42017040010000380 від 16 листопада 2017 року клопотання старшого слідчого військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4 погодженого прокурором військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не судимого, дітей на утриманні не маючого, військовослужбовця за контрактом на посаді механіка-водія 1 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону військової частини А1302 у військовому званні «старший солдат», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся з клопотанням до суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6

В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що 29 грудня 2016 року наказом №324 командира військової частини А1302 (по стройовій частині) ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу військової частини А1302 та призначено на посаду механік-водій 1 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону військової частини А1302.

Відповідно до положень ст.ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, старший солдат ОСОБА_6, як військовослужбовець, зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, виконувати службові обов’язки, що визначають обсяг завдань доручених йому за посадою, показувати приклад дисциплінованості, скромності і витримки, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників), поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків та протиправних дій, дорожити честю і гідністю кожної особи, зміцнювати військове товариство.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, та відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

З метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 №303/2014, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», в Україні з 18.03.2014 розпочато особливий період.

У відповідності до нової редакції статті 407 КК України внесеної Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі військові злочини», який опубліковано у журналі Голос України від 04 березня 2015 року — № 39, зазначено, що до ст. 407 КК України внесені зміни та її доповнено ч.4, яка передбачає відповідальність, за самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду. Зазначені зміни набирають законної сили на наступний день після опублікування, тобто 5 березня 2015 року. Таким чином ОСОБА_6 вчинив злочин в умовах особливого періоду.

Так, 1 липня 2017 року старший солдат ОСОБА_6, діючи всупереч вимог Статуту та Законів України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, нез’явився вчасно на службу до розташування військової частини А1302, яка дислокується за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Черкаське, з відпустки без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, свої службові обов’язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини А1302, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.

26 лютого 2019 року старшого солдата ОСОБА_6 було доставлено до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону та затримано у порядку статті 208 КПК України, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.

Таким чином, 1 липня 2017 року старший солдат ОСОБА_6 самовільно залишив військову частину А1302, що розташовується в смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану та незаконно перебував за межами військової частини до 26 лютого 2019 року.

Враховуючи викладене, дії старшого солдата ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 4 ст. 407 КК України - нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби) санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, та відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України вказаний злочин віднесений до категорії тяжких.

26 лютого 2019 року о 13 годині 23 хвилин ОСОБА_6 затриманий у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України..

27 лютого 2019 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.

В клопотанні ставиться питання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою відносно ОСОБА_7 у зв’язку з тим, що підозрюваний вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали, на його задоволенні наполягали.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечували.

Вислухавши думку сторін та дослідивши матеріали клопотання, суд, враховуючи необхідність забезпечення виконання підозрюваного покладених на нього процесуальних обов’язків, вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищувати, сховати або спотворювати будь-яку з речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено підстави для застосування запобіжного заходу, до яких відносяться:

1. наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2. наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий або прокурор;

3. недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам або ризику, зазначеним у клопотанні.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов’язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред’явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об’єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Також, приймається до уваги, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.

Також на думку суду, доведеними є ризики, передбачені п.п. 1-3 ч.1 ст. 177 КПК України, такі як можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні та знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний, розуміючи тяжкість підозри може вживати будь-яких заходів для введення слідства в оману та спотворювання всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, а в разі неможливості вчинення таких дій, може покинути місце свого постійного проживання з метою уникнення покарання.

Слідчим та прокурором доведено і недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, так як підозрюваний ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що підтверджується копією пред'явленої йому підозри, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до семи років, тому перебуваючи на волі може, з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може зникнути з місця проживання та переховуватись від органів досудового слідства, а також вплинути на свідків з метою уникнення покарання або взагалі знищити, пошкодити чи спотворити документи та речі, які мають суттєве значення для проведення досудового слідства та встановлення істини по справі.

Виходячи з вищенаведених обставин, а також з особистості підозрюваного, при цьому підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, тому лише такий запобіжний захід як тримання під вартою на думку суду забезпечить дотримання підозрюваним ОСОБА_6 процесуальних обов'язків під час досудового слідства та в суді. Підстав для застосування менш суворого запобіжного заходу суд не вбачає.

Разом з тим, суд відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає необхідним визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, які будуть на нього покладені у разі внесення ним застави. Враховуючи положення п.2 ч.5 ст.182 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, суд вважає необхідним визначити заставу в сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки застава у меншому розмірі не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків і саме такий розмір застави є необхідним і достатнім у даному випадку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід тримання під вартою в умовах гауптвахти Східного територіального управління Військової служби правопорядку строком на 60 діб.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6, є 26 квітня 2019 року.

Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_6, або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № 37312066017442, отримувач територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі 76 840 гривень ОСОБА_6 підлягає звільненню з-під варти.

Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_6 або іншою фізичною чи юридичною особою застави, ОСОБА_6 підлягає звільненню з-під варти та в такому разі покласти на нього наступні обов’язки, передбачені ст. 194 КПК України:

прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;

не відлучатися з місця постійної дислокації військової частини А1302, яка дислокується за адресою: смт. Черкаське, Новомосковського району, Дніпропетровської області в якій проходить військову службу ОСОБА_6;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в’їзд в України;

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6, що у разі не з'явлення його за викликом до слідчого чи прокурора без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов'язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п’яти днів з моменту її проголошення, а підозрюваним який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя С.С. Федоріщев