Вирок № 80348181, 06.03.2019, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/2128/16-к

№ 1-кп/207/33/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Погребняк Т.Ю. , за участю секретаря судового засідання Білецької В.В.,

прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Архарова Д.О.,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

адвокатів Павленко О.Г., Шерстюк П.П. - в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2,

адвоката Карчагіна С.В. - в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янське ( м.Дніпродзержинськ) в залі Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська кримінальне провадження № 42016041160000042 за звинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Новостройка Павлоградського району Дніпропетровської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, раніш не судимого, працював начальником Дніпродзержинської міської державної лікарні ветеринарної медицини, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с.Кудашевка Криничанського району Дніпропетровської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, має неповнолітню дитину - сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, раніш не судимого, працював начальником відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарії Управління Держпродспоживслужби в м. Дніпродзержинську, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42016041160000042 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у одержанні службовою особою неправомірної вигоди з використанням наданого їм службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.

Обвинувачений ОСОБА_2 наказом начальника управління ветеринарної медицини в м. Дніпродзержинську № 7 від 03.03.2004 року призначений на посаду начальника Дніпродзержинської міської державної лікарні ветеринарної медицини - головного лікаря ветеринарної медицини. Під час перебування на вказаній посаді ОСОБА_2 здійснював керівництво діяльністю Дніпродзержинської міської державної лікарні ветеринарної медицини та підпорядкованих лікарні підприємств, установ і організацій державної ветеринарної медицини, розподіляв обов'язки і затверджував посадові інструкції працівників лікарні; підпорядковувався начальнику Управління ветеринарної медицини в місті; видавав в межах своєї компетенції накази, розпорядження, приписи та вказівки щодо виконання протиепізоотичних і ветеринарно-санітарних заходів, які є обов'язковими для органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, та приписи, які є обов'язковими для суб'єктів господарювання усіх форм власності; призначав та звільняв з посад керівників структурних підрозділів та погоджував призначення керівників підприємств, установ і організацій ветеринарної медицини, що йому підпорядковані; розпоряджався коштами в межах затвердженого кошторису на утримання лікарні та проведення протиепізоотичних заходів; мав право видавати обов'язкові для виконання розпорядження про здійснення епізоотичних і ветеринарно-санітарних заходів; обмежував, забороняв, або припиняв діяльність суб'єктів господарювання у разі порушення ними ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством, яке може спричинити загрозу життю і здоров'ю людей і тварин; накладав адміністративні стягнення в установленому законом порядку, таким чином обвинувачений ОСОБА_2 постійно обіймав посаду, пов'язану із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто був відповідно до приміток до ст. ст. 364, 368 КК України службовою особою. Згідно наказу Держветфітослужби України № 36 від 16.01.2016 "Про реорганізацію територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби" прийнято рішення про реорганізацію органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Відповідно до п. 3 зазначеного наказу територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Обвинувачений ОСОБА_3 наказом голови Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України №219-к від 10.10.2012 року призначений на посаду начальника управління ветеринарної медицини в м. Дніпродзержинську головного державного інспектора ветеринарної медицини в м. Дніпродзержинську.

Згідно наказу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України №79- к від 28.02.2014 ОСОБА_3 присвоєно 9 ранг 4 категорії посад держслужбовців.

Під час перебування на вказаній посаді ОСОБА_3 здійснював керівництво діяльністю управління ветеринарної медицини в м. Дніпродзержинську, організовував та забезпечував виконання управлінням ветеринарної медицини відповідно актів законодавства, наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України організаційно-розпорядчого характеру, доручень Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступника, наказів Держветфітослужби України, доручень голови Держветфітослужби України, подавав на затвердження плани роботи управління ветеринарної медицини, призначав на посади та звільняв з посад керівників структурних підрозділів, інших державних службовців та працівників управління ветеринарної медицини, присвоював державним службовцям ранги, приймав рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності, підписував накази організаційно- розпорядчого характеру управління ветеринарної медицини, розподіляв обов'язки між своїми заступниками, затверджував положення про структурні підрозділи управління ветеринарної медицини і посадові інструкції працівників.

Управлінню ветеринарної медицини підпорядковуються державні підприємства, установи та організації ветеринарної медицини, що розташовані на території м. Дніпродзержинськ і належать до сфери управління Держветфітослужби України. Управління ветеринарної медицини здійснює державний ветеринарно- санітарний нагляд за: здоров'ям тварин, безпечністю та якістю всіх харчових продуктів; проведенням ветеринарно-санітарної експертизи на потужностях (об'єктах), які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, харчових продуктів, а також на агропродовольчих ринках; безпечністю тварин, харчових продуктів у процесі їх виробництва та/або обігу з метою їх експорту та імпорту, а також видачею міжнародних ветеринарних (санітарних) сертифікатів, установлює обмеження або заборону на імпорт, транзит та експорт товарів, інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що можуть переносити особливо небезпечні хвороби, включені до списку Міжнародного епізоотичного бюро або інші хвороби, що підлягають повідомленню, з окремих держав або карантинних зон у разі підтвердження факту спалаху таких хвороб; виробництвом та готовою продукцією на м'ясопереробних, рибодобувних, рибопереробних і молокопереробних підприємствах, видає експлуатаційні дозволи операторам потужностей (об'єктів), які займаються виробництвом харчових продуктів, а також здійснює державний контроль на підприємствах гуртового зберігання харчових продуктів; відповідністю виготовленого продукту декларації виробника; здійсненням проти епізоотичних заходів юридичними та фізичними особами, шо проводять професійну діяльність у галузі ветеринарної медицини; має право обмежувати, забороняти або припиняти відповідно до актів законодавства господарську діяльність юридичних та фізичних осіб у разі порушення ними ветеринарно-санітарних вимог законодавства, якщо такі порушення можуть спричинити безпосередню загрозу життю та/або здоров'ю людей і тварин.

Таким чином ОСОБА_3 обіймав посаду, пов'язану із виконанням організаційно- розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто був відповідно до приміток до ст.ст. 364, 368 КК України службовою особою, що займає відповідальне становище. Згідно наказу Держветфітослужби України № 36 від 16.01.2016 "Про реорганізацію територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби" прийнято рішення про реорганізацію органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються в тому, що обіймаючи зазначені посади, за попередньою змовою між собою вчинили злочин у сфері службової діяльності за наступних обставин.

Відповідно до Законів України «Про ветеринарну медицину», «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції», «Про захист прав споживачів» та Положення «Про державний ветеринарний нагляд та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування реалізації продукції тваринного походження», 04.01.2016 між Дніпродзержинською міською державною лікарнею ветеринарної медицини в особі керівника ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_8 укладено договір № 9 про надання послуг офіційного лікаря ветеринарної медицини суб'єкту господарювання. Того ж дня між Дніпродзержинською міською державною лікарнею ветеринарної медицини в особі керівника ОСОБА_2 та ТОВ «Сервіс Пласт» (засновниками якого є ОСОБА_9 та ОСОБА_10) в особі директора ОСОБА_11 було укладено договір № 10 про надання послуг офіційного лікаря ветеринарної медицини суб'єкту господарювання.

Відповідно до вказаних договорів Дніпродзержинська міська державна лікарня ветеринарної медицини надає суб'єкту господарювання ветеринарні послуги по проведенню ветеринарно-санітарної експертизи, оцінки якості та безпеки продукції тваринного походження (сировини, продовольчої сировини, готової продукції) з оформленням відповідних висновків. Щоденне обстеження об'єкту, консультації по дотриманню ветеринарних вимог при транспортуванні, зберіганні, реалізації сировини та продуктів харчування, перевірка та реєстрація документів (в тому числі ветеринарних документів), перевірка маркування, обов'язкове дослідження, ветеринарно-санітарний огляд туш. Послуги надаються в особі спеціалістів ветеринарної медицини Дніпродзержинської міської державної лікарні ветеринарної медицини.

У невстановлений у ході досудового розслідування час та у невстановленому у ході досудового розслідування місці у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виник умисел на отримання від ОСОБА_9 та ОСОБА_10 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 1500 доларів США за не розірвання вказаних договорів про надання послуг офіційного лікаря ветеринарної медицини суб'єкту господарювання та подальшого не перешкоджання законній діяльності ФОП «ОСОБА_8» та ТОВ «Сервіс Пласт».

З метою реалізації спільного злочинного умислу, направленого на одержання шляхом вигоди за попередньою змовою групою осіб, начальником Дніпродзержинської міської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2 в середині березня 2016 року було надіслано листи до ТОВ «Сервіс-Пласт» за №11 від 11.03.2016 та до ФОП «ОСОБА_8» за №12 від 11.03.2016, за підписом ОСОБА_2, щодо виявлення порушень виконання умов вищезазначених договорів та пропозицією вирішення питання укомплектування штату ветеринарними спеціалістами, попереджаючи про розірвання у односторонньому порядку договорів про надання послуг офіційного лікаря і відкликання закріпленого ветеринарного спеціаліста з 01.04.2016.

В подальшому у період з 01.04.2016 по 08.04.2016, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розуміючи, що без надання послуг офіційного лікаря ветеринарної медицини зазначені суб'єкти господарювання не зможуть здійснювати господарську діяльність, під час телефонних розмов і особистих зустрічей з ОСОБА_9 та ОСОБА_10, в усній формі висували вимоги про надання їм неправомірної вигоди.

Так, 01.04.2016 до ФОП «ОСОБА_8» за № 21 та ТОВ «Сервіс-Пласт» за № 22 надійшов лист, за підписом начальника Дніпродзержинської міської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_12, щодо розірвання вищезазначених договорів про надання послуг офіційного лікаря і відкликання закріпленого ветеринарного спеціаліста, а також ОСОБА_2 надав усну вказівку лікарю, який на підставі вказаних договорів, здійснював послуги офіційного лікаря ветеринарної медицини, не проводити необхідні дослідження сировини та не видавати дозвільні документи.

04.04.2016 року приблизно о 12:00 год., в приміщенні управління ветеринарної медицини в м. Дніпродзержинську за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Дорожна, 52, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, реалізуючи спільний злочинний умисел, в ході розмови з ОСОБА_9 та ОСОБА_10, висунули останнім вимоги про надання їм неправомірної вигоди у вигляді грошей, не обумовивши суму неправомірної вигоди, при цьому зазначивши, що в інакшому випадку їх працівники Дніпродзержинської міської державної лікарні ветеринарної медицини не будуть надавати ФОП «ОСОБА_8» та ТОВ «Сервіс-Пласт» послуги офіційного лікаря ветеринарної медицини.

05.04.2016 року приблизно о 12:00-13:00 год., ОСОБА_3 продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел спрямований на вимагання неправомірної вигоди, приїхав до в'їзних воріт виробничого комплексу за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Дніпропетровська, 2, де зустрів ОСОБА_9 та ОСОБА_13 Під час розмови ОСОБА_3 висунув вимогу про необхідність передачі їм неправомірної вигоди у сумі 1500 доларів США із розрахунку 500 доларів за відпрацьований ними час у період з лютого по квітень 2016 року за не перешкоджання господарській діяльності зазначених суб'єктів господарювання.

07.04.2016 приблизно о 11:00-12:00 год., ОСОБА_2 перебуваючи в приміщенні управління ветеринарної медицини в м. Дніпродзержинську за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Дорожна, 52, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел спрямований на вимагання неправомірної вигоди у сумі 1500 доларів США, в ході бесіди з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зазначив, що ОСОБА_3 надано вказівку не надавати ФОП «ОСОБА_8» та ТОВ «Сервіс-Пласт» послуги офіційного лікаря ветеринарної медицини до того часу поки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не передадуть на їх вимогу неправомірну вигоду в зазначеній сумі.

Розуміючи незаконність вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вирішили передати їм грошові кошти, попередньо звернувшись 08.04.2016 року із заявою про вчинене кримінальне правопорушення до правоохоронних органів.

13.04.2016 року, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на одержання шляхом вимагання неправомірної вигоди, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, з метою створення умов, які унеможливлять та перешкоджатимуть здійсненню законної господарської діяльності, надав усну вказівку лікарю, який на підставі вказаних договорів, здійснював послуги офіційного лікаря ветеринарної медицини, не проводити необхідні дослідження сировини та не видавати дозвільні документи.

13.04.2016 року близько 14 годині 40 хвилин ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у приміщенні службового кабінету начальника Дніпродзержинської міської державної лікарні ветеринарної медицини за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Дорожна, 52, виконуючи вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2, передали ОСОБА_2 неправомірну вигоду у сумі 500 доларів США за надання послуг офіційного лікаря ветеринарної медицини за квітень 2016 року.

У подальшому 21.04.2016 року приблизно о 13 годині 20 хвилин ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у приміщенні ТОВ «Сервіс Пласт», за адресою: м.Дніпродзержинськ, вул. Дніпропетровська, 2, виконуючи вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2, передали ОСОБА_2 неправомірну вигоду у сумі 1000 доларів США за надання послуг офіційного лікаря ветеринарної медицини за період роботи у лютому та березні 2016 року. Таким чином, у період з 13 по 21 квітня 2016 року, згідно обвинувального акту ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою шляхом вимагання неправомірної вигоди отримали неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 1500 доларів США.

Дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 органом досудового слідства кваліфіковано за ч. 3 ст. 368 КК України, тобто одержання службовою особою неправомірної вигоди з використанням наданого їм службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Допитаний у суді обвинувачений ОСОБА_2 вину за пред`явленим обвинуваченням не визнав повністю, пояснив, що на даний час звільнений за власним бажанням з посади начальника Дніпродзержинської міської лікарні ветеринарної медицини, працював на посаді з березня 2004 року по жовтень 2016 року; на даний час працює у Дніпропетровському аграрному університеті завгоспом; відповідно до положення він підпорядковувався начальнику управління ветеринарної медицини в місті. У 2013-2014 рр. Між очолюваною ним лікарнею та ФОП ОСОБА_10 були укладені договори про надання послуг офіційного лікаря ветеринарної медицини. Станом на березень 2016 року ФОП ОСОБА_10 обслуговував лікар ОСОБА_14, замість нього на період його відпустки обвинувачений призначив лікаря ОСОБА_15, зі слів якого в березні 2016 року дізнався, що на бойні ФОП ОСОБА_10 значно збільшилась кількість забоїв худоби, лікар був змушений працювати також вночі, його робоче місце не було обладнано належним чином, користуючись мораторієм на перевірки власники підприємства нічого не хотіли змінювати; таке становище загрожувало, тим, що лікарі могли звільнитись через незадовільні умови праці. ОСОБА_10 та ОСОБА_9 обвинувачений знав давно, обговорював з ними ці питання, але вони ніяк не реагували, тому був змушений направити листи з попередженням щодо відкликання лікаря, хоча сам не мав відповідних повноважень, але не мав вибору; ніякої відповіді на листа не отримав, тому ще написав листа, що договір між лікарнею та ФОП вважати недійсним і повідомив про це вищестояще Управління. Насправді ж в односторонньому порядку розірвати договір не міг, при цьому і залишити без реагування скарги лікаря теж не міг. ОСОБА_10 і ОСОБА_9 могли оскаржити його дії до вищестоящих органів, але цього не зробили. На той час проходила реорганізація, ОСОБА_3 був у відпустці, стосунки з ним були робочі, єдине, що об`єднувало це знаходження в одному приміщені кабінетів. Дозволи на перевірки на той час давались лише за рішенням Кабінету Міністрів України. 12.04.2016 року ОСОБА_10 і ОСОБА_9 приїхали до нього у робочий кабінет і він їм висловив претензії лікаря ОСОБА_15, вони з`ясовували що і як зробити, щоб покращити ситуацію, а він їм роз`яснював як розвантажити лікаря, щоб він міг якісно виконувати свою роботу; пояснював, що їм простіше облаштувати свою лабораторію на підприємстві і найняти відомчого лікаря. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 сказали, що знають про мораторій на перевірки, з розмови було зрозуміло, що вони не очікують якогось покарання з його боку, але начебто не бажають погіршувати стосунки. Наступного дня вони знову приїхали до лікарні, розмова була про те саме, але вони вимагали зустрічі з ОСОБА_3, а коли зрозуміли, що ОСОБА_3 не буде в цей день на місці, поклали на стіл гроші, скільки саме, він не бачив; вирішив взяти ці гроші, так як реально можливості проводити перевірку найближчим часом не було, вплинути на їх роботу по іншому не міг. 21.04.2016 ОСОБА_9 і ОСОБА_10 йому зателефонували і він приїхав до них на підприємство, спілкувались у них у кабінеті з тих же питань і ОСОБА_9 передав йому скручені у трубочку гроші. Вважає, що вони мали на меті усунути його і ОСОБА_3 з посад, так як допускали багато порушень у своїй діяльності, тому вчинили провокацію з наданням хабара. Умислу на отримання хабара не мав, не вимагав його і з ОСОБА_3 про це домовленостей не мав, йому будь-яких грошей не давав. Листи до ФОП ОСОБА_10 передавав через лікаря ОСОБА_15; ініціаторами зустрічей 13.04.2016 були ОСОБА_9 і ОСОБА_10, вони хотіли, щоб ОСОБА_3 нічого не робив по перевіркам. Також обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що ніяких грошей від ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не розраховував отримати, не знав, скільки їх, взяв, бо запропонували; наскільки йому відомо, ФОП ОСОБА_10 не допустили планову перевірку Держпродспоживслужби на підприємство.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину за пред`явленим обвинуваченням не визнав повністю, пояснив, що вважає, що докази його вини зібрані з численними порушеннями кримінального процесуального законодавства, а обвинувачення безпідставним. Пояснив, що працював на посаді голови управління ветеринарної медицини в м. Дніпродзержинську головного державного інспектора ветеринарної медицини в м. Дніпродзержинську з січня 2006 року, у його підпорядкуванні було дві особи - бухгалтер та інспектор, до ветеринарних лікарів він відношення не має, ОСОБА_2 теж йому міг підпорядковуватись лише в період окремих заходів (спалахи епідемій тощо); з 2015 року ОСОБА_2 напряму підпорядкований обласному управлінню, їх повсякденна діяльність не перетинається. З ОСОБА_10 знайомий, він пред`являв довіреність від своєї дружини на право представляти інтереси "Сервіс-Пласт", а ОСОБА_9 не знає, бачив його на підприємстві "Сервіс-Пласт", останній раз перевіряли підприємство до введення мораторію на перевірки З яких причин ОСОБА_2 міг посилатись на нього у спілкуванні з ОСОБА_10 та ОСОБА_9, пояснити не може, втрьох з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не зустрічався, свій голос на відтвореному аудіозаписі не впізнає. З січня 2016 року був звільнений з посади, проходила реорганізація і він був головою ліквідаційної комісії, він та його працівники були у відпустках за власний рахунок, особисто він з 01.04.2016 по 14.04.2016 року перебував у такій відпустці і не був у Дніпродзержинську. З 2014 року став діяти мораторій і перевірки не проводилися, могли проводитись лише з дозволу вищестоящих органів. Підприємство "Сервіс-Пласт" взагалі не входило до сфери його контролю, його особистий робочий кабінет знаходився у приміщенні ветеринарної лікарні Дніпродзержинська, управління там арендувало декілька кабінетів; отримували листи від ОСОБА_2 щодо порушень на бойні ФОП ОСОБА_10, переслали ці листи до вищої інстанції, отримали відповідь, все відбувалось офіційно. У змову з метою отримання хабара з ОСОБА_2 не вступав і взагалі не мав можливості впливати на направлення лікарів на ФОП ОСОБА_10; розмову 21.04.2016 року з ОСОБА_10 мав, той просив про зустріч, але він відповів йому, що у відрядженні і порадив звертатись до ОСОБА_2, потім вже вважав, що питання між ними вирішено. На час проведення аудіозаписів він перебував у м. Дніпро, де проживає; вимагати гроші не міг, так як лікарі йому не підпорядковані. 16.04.2016 року йому зателефонувала дружина і повідомила, що вдома проходить обшук. Про затримання ОСОБА_2 дізнався наступного дня від працівників поліції, потім у травні 2016 року був допитаний у Дніпровському районному суді м. Дніпродзержинська як свідок, у присутності прокурора та слідчого, давав аналогічні покази; 28.08.2016 року йому повідомили про підозру за день до направлення обвинувального акту до суду.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що разом з ОСОБА_9 мають приватний бізнес з заготівлі м`яса, розташований по вул.Дніпропетровській у м. Дніпродзержинську, є співзасновником підприємства "Сервіс-Пласт" і ФОП ОСОБА_10, останнім керує його дружина ОСОБА_8; робота підприємств організована таким чином, що ФОП здійснює забій худоби, а "Сервіс-Пласт" реалізує сировину; розділення здійснено для зручності ведення бізнесу, оскільки магазини мають право закуповувати сировину лише у юридичних осіб; обидва підприємства мають спільне місце розташування. На початку кожного року укладаються договори між вказаними підприємствами та Дніпродзержинською міською державною лікарнею ветеринарної медицини в особі її керівника ОСОБА_2 про надання послуг офіційного лікаря ветеринарної медицини суб'єкту господарювання. Відповідно до вказаних договорів лікарня надає його підприємствам ветеринарні послуги по проведенню ветеринарно-санітарної експертизи, оцінки якості та безпеки продукції тваринного походження (сировини, продовольчої сировини, готової продукції) з оформленням відповідних висновків, зокрема, надає дозволи форми № 2 на реалізацію сировини; керівництво клініки відряджало ветеринарів на підприємство, за цими договорами офіційно здійснювалась оплата. З обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до подій даного провадження декілька років співпрацювали у вказаних питаннях. На підприємстві може працювати як приватний ветлікар, так і державний, однак форму № 2 видає лише лікар державної ветклініки. Такі договори були укладені і в січні 2016 року. До середини березня 2016 року обов'язки офіційного лікаря здійснював лікар Дніпродзержинської міської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_14. З середини березня у зв'язку із тим, що ОСОБА_14 пішов у відпустку, було призначено лікаря ОСОБА_15. З початку роботи підприємств ветлікарня звертась за матеріальною допомогою і свідок та його партнер по бізнесу ОСОБА_9 завжди її надавали, крім плати за договором, сплачуючи керівництву клініки по 4 тис. грн. щомісяця неофіційно. Однак з початку 2016 року у цьому питанні виникли проблеми. Так в середені березня ОСОБА_15 приніс на підприємство два листа, адресовані ТОВ «Сервіс-Пласт» та ФОП ОСОБА_8, про те, що на вказаних підприємствах порушуються санітарні норми, та у разі неусунення цих порушень буде розірвано договори про надання послуг офіційного лікаря. Під час спілкування ОСОБА_2 називав причини відкликання лікаря - неналежне облаштування робочого місця лікаря, недоліки, як привід відкликання лікаря з підприємства і пропонував вирішити питання шляхом зростання неофіційної плати з 4 тис. грн. до 500 доларів США. Розмови про це почались з січня 2016 року, він та ОСОБА_9 ОСОБА_3 пропонували збільшити плату в межах добровільної допомоги з 4 тис. грн. до 5 тис. грн., але той наполягав на оплаті суми по курсу рівної 500 долларам США, починаючи від січня 2016 року і вже у квітні 2016 року стало зрозуміло, що доведеться або платити 1500 доларів США, або підприємство не зможе працювати і зволікати з цим питанням не має сенсу. Так як сума виявилась непомірною фінансово, на умовляння знизити її розмір ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не погоджувались, тому 08.04.2016 року разом з ОСОБА_9 вирішив звернутись до правоохоронних органів, де вони написали відповідну заяву, їх залучили до проведення слідчих дій. 12.04.2016 свідок ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знову приїхали до ОСОБА_2 і запитали чому не виписуються довідки форми 2, на що ОСОБА_2 сказав, що не дозволяє ОСОБА_3, тому потрібно закривати це питання та сплачувати кошти. В ході бесіди з ОСОБА_2 домовилися про зустріч 13.04.2016, під час якої повинні були привезти гроші, для чого необхідно було всім зібратися та разом вирішити усі питання. 13.04.2016 лікар ОСОБА_14 знову прийшов на територію підприємства та повідомив, що ОСОБА_2 знову наказав не видавати довідки. Тоді свідок та ОСОБА_9 поїхали та передали ОСОБА_2 власні кошти - 500 доларів США, які вони перед цим добровільно надали працівникам поліції для використання у кримінальному провадженні, у відділі поліції купюри були помічені, з них зроблені ксерокопії. Після цього ОСОБА_14 знову продовжив видавати довідки. Також свідок ОСОБА_8 пояснив, що телефонував ОСОБА_3 для зустрічі, але той повідомив що він у Києві, тому з усіх питань необхідно звертатися до ОСОБА_2, що з ним про все домовилися. 21.04.2016 в своєму кабінеті на підприємстві свідок разом ОСОБА_9 передали ОСОБА_2 1000 доларів США, які у подальшому були вилучені у нього під час обшуку працівниками поліції. Гроші передавав ОСОБА_9. При цьому під час передавання коштів здійснювалась відеозйомка на камеру, котру працівники поліції встановили до сумочки, котра знаходилась у кабінеті. Після передавання грошей в сумі 1000 доларів США 21.04.2016 року свідок бачив, як ОСОБА_2 поклав їх до кишені, потім свідок вийшов, а до кабінету зайшли працівники поліції. Також свідок пояснив, що ініціаторами зустрічей були він та ОСОБА_9, оскільки обвинувачені перешкоджали роботі їх підприємств. 13.04.2016 року погодились на залучення їх особистих коштів, оскільки під загрозою було подальше ведення бізнесу, він особисто хотів припинити вимагання. 21.04.2016 ОСОБА_2 вже сам за своєю ініціативою приїхав на підприємство, у тій сумі в розмірі 1000 доларів США, яка була передана ОСОБА_2, теж частково були кошти ОСОБА_9, але яка сама частина не пам`ятає. На його одяг та ОСОБА_9 встановлювали засоби прослуховування. Також пояснив, що ОСОБА_3 висував вимоги передавання грошей йому та ОСОБА_9, пояснюючи це вимогами його вищого керівництва; безпосередньо ОСОБА_3 в руки гроші не давав. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 працювали в одному приміщенні, хто саме вирішив забороняти лікарю видавати довідки сказати точно не може, але ОСОБА_2 у розмовах щодо передавання грошей завжди посилався на ОСОБА_3. Чи мав насправді повноваження ОСОБА_2 щодо розірвання договору свідкові невідомо.

Свідок ОСОБА_9 під час судового розгляду повідомив, що разом з ОСОБА_10 є співзасновником фірми "Сервіс-Пласт", яка заготовляє свинину, тому у своїй діяльності співпрацювало з Дніпродзержинською ветеринарною клінікою, яка відряджала на підприємство лікаря на підставі договорів, укладених з 2012 року, які лонгувались кожного року. В березні 2016 року стало відомо, що клініка відкликає лікаря і він не зможе видавати довідки форми № 2, необхідні для реалізації м`яса. 01.04.2016 року на підприємство з клініки надійшли листи про розірвання цих договорів та лікар ОСОБА_15 повідомив, що за вказівкою ОСОБА_2 він не буде виписувати документи щодо якості м'ясної продукції. У той же день ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_2 з приводу розірвання договорів, а ОСОБА_2 відповів, щоб ОСОБА_10 розмовляв з ОСОБА_3. 04.04.2018 свідок разом з ОСОБА_10 поїхали до ОСОБА_3 та в його службовому кабінеті у приміщенні ветклініки по вул. Дорожній у м. Дніпродзержинську, де був присутній ОСОБА_2, ОСОБА_3 повідомив, що їм необхідно сплачувати певну суму грошей щомісяця, але яку ОСОБА_3 не назвав послався на те, що ніби на нього давить його керівництво і з ними він погодить суму, в іншому разі їм не дадуть працювати. При поверненні на підприємство, ОСОБА_15 продовжив видавати довідки.

05.04.2016 в обідній час ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що він знаходиться біля воріт їх підприємства і запропонував їм вийти для розмови. ОСОБА_10 і ОСОБА_9 вийшли, останній розумів незаконні дії ОСОБА_3 та записав цю розмову на свій телефон. У ході розмови з ними ОСОБА_3 повідомив, що їм необхідно передати за лютий-березень 1000 доларів США, а наступні місяці по 500 доларів США. Також повідомив, що сума не може бути зменшена. Вони відповіли, що їм необхідно буде подумати. 06.04.2016 ОСОБА_15 продовжив видавати довідки форми № 2 та підприємство працювало.

07.04.2016 лікар ОСОБА_14 прийшовши на роботу, повідомив, що ОСОБА_2 без його команди заборонив видавати будь-які документи. Тоді ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_2, та домовився про зустріч, той відразу повідомив, що ОСОБА_3 йому заборонив направляти лікарів. Під час зустрічі 07.04.2016 ОСОБА_16 та ОСОБА_10 пояснили ОСОБА_2, що він та ОСОБА_3 просять занадто велику суму грошей, але той пропонував це врегулювати з ОСОБА_3, врешті свідок та ОСОБА_10 погодились на їх пропозицію та домовились, що ОСОБА_2 дасть команду видавати довідки і дійсно лікар ОСОБА_14 знову став видавати довідки. Свідок також пояснив, що він та ОСОБА_10 розраховували переконати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зменшенні суми, яку ті вимагали, але це не мало результату, тому 08.04.2016 вони вирішили звернутись до правоохоронних органів, де свідок на підтвердження своїх слів щодо вимагання неправомірної вигоди надав записану на телефон розмову від 05.04.2016 з ОСОБА_3.

12.04.2016 він та ОСОБА_10 знову приїхали до ОСОБА_2 з приводу того, що знову не виписуються довідки, але ОСОБА_2 послався на відсутність дозволу ОСОБА_3 і сказав закривати питання та сплачувати кошти. Тоді ж домовилися з ОСОБА_2 про зустріч 13.04.2016, планували усі зібратися і вирішити питання, обіцяли привезти гроші.

13.04.2016 ОСОБА_14 знову прийшов на територію підприємства та повідомив що ОСОБА_2 знову наказав не видавати довідки. Таким чином за період з 01.04.2016 року по 13.04.2016 року лікарю тричі забороняли видавати довідки форми № 2. Тоді 13.04.2016 свідок та ОСОБА_10 поїхали до будівлі ветлікарні та передали ОСОБА_2 500 доларів США, які були перед цим надані ними працівникам поліції і помічені. Після цього ОСОБА_14 знову продовжив видавати дозвільну документацію. Свідок також пяснив, що надав працівникам поліції власні кошти - 500 доларів США купюрами по 50 у кількості 10 штук, які були помічені і потім 13.04.2016 передані ним ОСОБА_2 під час спілкування у його робочому кабінеті, при цьому був присутнім і ОСОБА_10. ОСОБА_2 перерахував їх і поклав у стіл, потім зателефонував ОСОБА_3, але той ухилився від розмови; коли ОСОБА_10 телефонував ОСОБА_3, він теж не захотів спілкуватись. Також свідок пояснив, що після звернення до правоохоронних органів йому до особистої барсетки та ОСОБА_10 на його одяг було встановлено прилади аудіо та відео контролю, для чого вони їздили до м. Дніпро, де їм встановлювали відповідну апаратуру та розповіли як нею користуватись.

21.04.2016 року до них на підприємство приїхав ОСОБА_2, розраховували, що ця зустріч пройде раніше і не з ним, а з ОСОБА_3; зустріч відбувалась у робочому кабінеті директора на їх підприємстві, був присутній ОСОБА_10, свідок та ОСОБА_2, проводилась аудіо та відеозйомка камерами, встановленими на одяг ОСОБА_10 та до барсетки. Під час цієї зустрічі свідок особисто передав ОСОБА_2 1000 доларів США, з яких 200 доларів були справжніми і належали свідкові ОСОБА_9, він придбав їх перед цим на прохання працівників поліції, решта купюр були несправжні. Потім ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_3, став розповідати, що питання закрито, але той поклав трубку. Також свідок пояснив, що дійсно не знає чия саме була ініціатива вимагання грошей, але обидва обвинувачені працювали на його думку в одній структурі, ОСОБА_2 посилався на ОСОБА_3, як на вищестоящого за посадою. Пояснив, що дійсно кількість обсягів заготівлі сировини дещо зросла у порівнянні з минулими роками, але вважає, що лікар ма можливість належним чином виконувати свої обов`язки на підприємстві.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснив, що працює ветеринарним лікарем у Дніпродзержинській ветлікарні, до 20.08.2016 року на підставі наказу начальника лікарні ОСОБА_2 був відряджений від лікарні на ФОП ОСОБА_10, підпорядковувався ОСОБА_2; раніше там працював лікар ОСОБА_14, а свідок працював періодично на час його відсутності у відпустці тощо. Приблизно в середині березня 20016 року ОСОБА_2 давав йому листи щодо розірвання договору між підприємством та лікарнею; пам`ятає, що такий лист особисто передавав ОСОБА_10 Пояснював ОСОБА_2 це тим, що лікарю важко виконувати такий обсяг роботи, розмова була про другого лікаря; лікарів приблизно 5 осіб у лікарні, чому саме його відрядили, не знає. Після 01.04.2016 він ходив на роботу і перевіряв свинину на ФОП ОСОБА_10, але форму 2 не виписував за вказівкою ОСОБА_2; забій худоби здійснювався, але реалізації не було; з 05.04.2016 знову за вказівкою ОСОБА_2 став виписувати форму № 2. Оскільки ОСОБА_2 був його керівником, він повинен був виконувати його розпорядження. Також пояснив, що його робочий день не нормований, іноді затримувався до пізнього часу, але вночі не працював. На даний час свідок працює на ФОП ОСОБА_10 як приватний лікар з 01.09.2016 року, є ще один лікар від державної лікарні. На час його роботи від державної лікарні на підприємстві була лабораторія, холодильник, умови для проведення експертизи, робочим одягом забезпечувало підприємство, однак певні недоліки існували щодо облаштування кабінету ветлікаря на підприємстві, освітлення, тісноти на лінії. Вважає, що ОСОБА_3 підпорядковувався теж, але як саме, відповісти не може; безпосереднім керівником його був ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_14 під час судового розгляду пояснив, що працював лікарем у Дніпродзержинській ветеринарній лікарні з квітня 2015 по червень 2016 року, його керівником був ОСОБА_2; до повноважень відносилось проведення ветсанекспертизи мясної продукції; виписував довідку за формою № 2, яка надає право продавати мясну продукцію, працював на ФОП ОСОБА_10 і "Сервіс-Пласт", які розташовані по вул.Дніпропетровській у м. Дніпродзержинську; знає обох власників підприємств - ОСОБА_10 і ОСОБА_9; підставою для виконання робіт ветлікарем на підприємстві є відповідні договори між підприємством та лікарнею. У квітні 2016 року перебував у відпустці, заміняв його лікар ОСОБА_15. На початку квітня 2016 року вийшов з відпустки та став до роботи, йому зателефонував ОСОБА_2 і сказав не виписувати довідки форми № 2, з яких причин, не пояснював; потім він же дзвонив і казав знову виписувати і таке було два рази з різницею у часі до місяця, точніше свідок не пригадує. Пояснив, що його робоче місце на підприємстві було обладнано незадовільно: був стіл, стілець і мікроскоп; обіцяли його покращити, але він звільнився раніше; іноді доводилось працювати понаднормово. З ОСОБА_3 були стосунки робочі, йому не підпорядкований був, але вважає, що був під його наглядом; безпосереднім керівником був ОСОБА_2. За час його роботи підприємстві існував графік забоїв, але він змінювався; бували випадки забою у нічний час, тоді він залишався на роботі, але робив це добровільно. В кабінеті був холодильник, але сам кабінет був незручний, погано освітлювався, зі спецодягу надавались лише рукавиці. Періодично виникали розмови між керівництвом лікарні і підприємств з приводу необхідності залучення другого лікаря, так як одному було складно справлятись та витримуватии норми, ретельно виконувати роботу.

Допитаний у якості свідка в судовому засіданні директор ТОВ "Сервіс-Пласт" ОСОБА_11 пояснив, що на підприємстві займається організаційними питаннями, знайомий з обома обвинуваченими; знає зі слів засновників "Сервіс-Пласт" ОСОБА_9 і ОСОБА_10 знає, що обвинувачені вимагали з підприємства гроші в розмірі 500 доларів США. На початку квітня 2016 року ветлікар на ім`я ОСОБА_14, який працював на підприємстві, сказав, що керівництво лікарні йому заборонило видавати довідки для реалізації продукції, перевіряти якість сировини. ОСОБА_9 і ОСОБА_10 їздили до обвинувачених, після чого підприємство продовжило працювати, потім знову була заборона. Хто саме вимагав гроші, не знає, лише зі слів знає, що на території підприємства їм передали 500 доларів США і відбувалось затримання. ОСОБА_3 перевіряв підприємство за два роки до цих подій, особисто у свідка ніхто нічого не вимагав.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що є директором ФОП "ОСОБА_8", обвинувачених особисто не знає, її підприємство здійснює безпосередньо забій худоби. В першій половині 2016 року її чоловік ОСОБА_10 розповів їй, що керівництво ветлікарні відкликає лікаря-ветеринара, який працює на підприємстві, начебто лікар надмірно завантажений; потім чоловік їздив до цієї лікарні і там йому сказали платити 500 доларів США щомісяця. Чоловік звернувся до прокуратури та поліції, вона підписувала заяву в прокуратуру, а складав її чоловік, так як він особисто займався цими справами, оскільки вона переважно займається родинним побутом. Також чоловік розповідав, що після звернення до поліції йому та ОСОБА_9 дали прилади для відеозйомки факту передавання грошей. Пам`ятає, що на початку 2016 року підписувала договір з лікарнею з приводу роботи ветлікаря. Кабінет лікаря на підприємстві завжди був, усі недоліки щодо його облаштування, на які вказували при перевірках, усували; чи притягували її до адміністративної відповідальності за такими фактами, не пам`ятає, якщо так, то сплачували штраф.

Свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснили, що були залучені у якості понятих під час обшуку в один із днів у квітні 2016 року, коли у приміщенні кабінету на м`ясопереробному підприємстві по вул. Дніпропетровській у м. Дніпродзержинську з карману куртки ОСОБА_2 вилучили грошові кошти в сумі 1000 доларів США, також вони були присутні під час проведення інших обшуків в кабінеті ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у ході яких вилучалися документи. Свідки також пояснили, що перед цим у їх присутності у приміщенні міського органу поліції на вул.Магнітогорській працівниками поліції було вручено 1 тис. доларів США, з яких 200 купюрами по 100 були справжніми і належали присутньому там чоловікові, який мав передати ці кошти, а решта 800 були імітаційними засобами. Перед цим, справжні 200 доларів США, а також імітаційні засоби у кількості 8 штук номіналом по 100 доларів США кожен, помітили якоюсь речовиною, після чого у світлі спеціальної лампи вони світились салатовим кольором; всі купюри було також отксерокопійовано. Свідкам пояснили, що відбуватиметься слідча дія щодо фіксації отримання неправомірної вигоди; свідки разом з працівниками поліції та чоловіком, який мав передавати гроші, виїхали на територію підприємства. Коли свідки зайшли до кабінету, там знаходився вірогідно господар кабінету і обвинувачений ОСОБА_2, якому запропонували показати руки для їх освітлення спеціальною лапмою, якихось слідів не виявили, тоді він зняв куртку, у верхній кишені знайшли згорток грошей, експерт вивернув вказану кишеню і там були сліди речовини, що світилась; знайдений згорток розклали на столі, на питання звідки вказані гроші, ОСОБА_2 відповідав, що не його. При освітленні справжніх грошових купюр лампою спостерігалась наявність речовини, котра світилась, поняті пересвідчились, що це були ті купюри, що вручались у кабінеті органу поліції для передавання неправомірної вигоди. до кабінету свідки заходили з прокурором, працівниками поліції. При проведенні вказаних дій здійснювалась відеозйомка на камеру, усього було в кабінеті приблизно 6-7 осіб (як вказав свідок ОСОБА_18) або 7-8 осіб (як вказав свідок ОСОБА_17), включаючи свідків. Грошові кошти були вилучені, опечатані, складено протоколи, на яких усі поставили підписи; також відбирали змиви з рук ОСОБА_2. Потім проводився обшук його автомобіля, нічого забороненого не знайдено. Потім провели обшук його робочого кабінету, знайшли файл з договором, 1500 грн., ОСОБА_2 пояснював, що це його особисті кошти. Обвинуваченого ОСОБА_3 свідки не бачили.

Допитані за клопотанням захисту свідки ОСОБА_19, ОСОБА_20 у судовому засіданні пояснили, що працювали під безпосереднім керівництвом ОСОБА_3; ОСОБА_19 була провідним бухгалтером, а ОСОБА_20 - головним спеціалістом-держветінспектором; усього в штаті управління, включаючи ОСОБА_3, було 3 особи. З початку 2016 року управління перебувало у стані реорганізації, були періоди відпусток за власний рахунок; ветеринарні лікарі клініки не підпорядковувались ОСОБА_3. Свідок ОСОБА_20 пояснив, що з 2014 року існував мораторій на планові перевірки, ОСОБА_2 за посадою не був підпорядкований ОСОБА_3, відносини з лікарнею мали характер взаємодії, спільних планів роботи тощо, він підпорядкований був напряму Головному управлінню. ФОП ОСОБА_10 було підконтрольним об`єктом, його перевіряли на підставі рішення КМУ у 2015 році, склали акт і припис, штрафу не було; недоліки потім усували і це фіксувалось повторним виходом на підприємство. У 2016 році був лист від лікарні, що вони розривають договір з ФОП ОСОБА_10 і "Сервіс-Пласт" .

Судом також безпосередньо досліджено в судовому засіданні документи та речові докази:

- копії листів Дніпродзержинської міської державної лікарні ветеринарної медицини № 11 та № 12 від 11.03.2016 року, № 22 та № 21 від 01.04.2016 року ( т. 1 арк. с. 62, 68, 69, 70);

- протокол виготовлення несправжніх імітаційних засобів ( т.1 арк.73);

- протоколи огляду речей та документів від 13.04.2016, а саме : огляду 10 купюр номіналом по 50 доларів США, наданих гр-ном ОСОБА_9 , від 21.04.2016 : огляду 2 купюр номіналом по 100 доларів США, наданих гр-ном ОСОБА_9, та імітаційних засобів у кількості 8 штук номіналом по 100 доларів США кожен (арк.89-91, 119-122 т.1);

- протокол освідування особи ОСОБА_2 від 21.04.2016 (арк.124 т.1);

- протоколи обшуку від 21.04.2016 року, під час якого у ОСОБА_2 вилучені імітаційні засоби номіналом купюр доларів США у кількості 8 штук та 2 купюри номіналом 100 справжніх доларів США; від 21.04.2016 обшуку у автомобілі ОСОБА_2 "Киа Соренто", під час якого нічого не вилучалось; від 21.04.2016 обшуку у робочому кабінеті ОСОБА_2, під час якого вилучено 1500 грн. трьома купюрами по 500 грн. та документи (арк. 126-129, 131-132, 135-139 т.1);

-матеріали особової справи ОСОБА_2 (арк. 141-159 т.1);

-копія книги реєстрації вхідної кореспонденції (арк. 160-162 т.1);

- договори № 9, 10 від 04.01.2016 року про надання послуг офіційного лікаря ветеринарної медицини ТОВ "Сервіс-Пласт" та ФОП ОСОБА_10 (арк. 163-164, 165-166 т.1);

-посадові інструкції ОСОБА_3, ОСОБА_2 (арк. 171-174, 211-214 т.1);

-копія наказу № 144 від 17.10.2007 про присвоєння рангу держслужбовця ОСОБА_3 (арк.216 т.1);

-протокол обшуку від 21.04.2016 за місцем проживання ОСОБА_2, під час якого вилучені грошові кошти: 3 купюри номіналом у 20 евро, 2 купюри номіналом по 10 євро, 3 купюри номіналом в 1 долар США, 2 купюри номіналом по 100 грн. (арк.227-228 т.1);

- протокол затримання ОСОБА_2 від 21.04.2016 від 13.35. (арк.4-7 т.2);

- довідка, згідно якої станом на 21.04.2016 начальник лікарні ОСОБА_2 не перебуває на лікарняному та у відпустці (арк. 11 т.2);

- ухвала суду про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з встановленням застави 248040 грн., лист ТУ ДСА в Дніпропетровській області щодо внесення коштів у виді застави (арк. 50-51, 53 т.2);

- ухвала суду про арешт майна, яке належить ОСОБА_2 (арк.75-76 т.2);

- постанова слідчого від 22.04.2016 про визнання предметів (мобільного телефону LG E-975) речовим доказом (арк.78-79 т.2);

- постанова слідчого від 22.04.2016 року про визнання грошей, вилучених під час обшуку у ОСОБА_2 за місцем проживання та за місцем роботи, речовими доказами (арк.80 т.2);

-листи, направлені ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_3, та ОСОБА_3 на адресу начальника головного управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області (арк.104, 105 т.2);

- лист начальника головного управління ветеринарної медицини в Дніпропетровській області (арк.123 т.2);

- копія трудової книжки ОСОБА_3 (арк.124-129 т.2);

- лист заступника голови державної ветеринарної служби України (арк.132-133 т.2);

- протоколи про результати контролю за вчиненням злочину (арк.162, 163-164 т.2); протоколи про результати аудіо-відео контролю особи (арк. 165-172, 173-182, 183-184 т.2);

- відеофайли та аудіофайли, що містяться на електронних носіях інформації (додатки до протоколів негласних слідчих розшукових дій), поміщені до пакету (арк.185 т.2);

- протокол огляду речей та документів (арк.186-188 т.2);

- протокол огляду речей та документів та перегляду і прослуховування аудіо-, відео- файлів (арк.189-192 т.2);

- постанова про визнання предметів (електронних носіїв інформації) речовими доказами (арк. 193 т.2 );

- дані, що характеризують особу ОСОБА_3, ОСОБА_2 (арк.198-204 т.2);

- висновок судової експертизи речовин від 31.05.2016 № 1/8.11/1026, згідно якого виявлені сліди спеціальних хімічних речовин на представлених на дослідження банкнотах КВ7507081N, HB63492520K, на банкнотах (імітаційні засоби) з однаковими серійними номерами КВ868172281, на аркуші паперу зі зразком люмінісцентної речовини, мають між собою спільну родову приналежність; на ватних тампонах зі змивами з рук ОСОБА_2, на куртці, на контрольному зразку чистого ватного тампона слідів речовин люмінісцентного жовтого кольору в УФ променях не виявлено (арк.221-225 т.2);

- постанова слідчого від 06.06.2016 року про визнання предметів речовими доказами : ватні тампони зі змивами з обох рук ОСОБА_2, контрольний зразок ватного тампону, куртка ОСОБА_2 і контрольний зразок спецзасобу (арк.226 т.2);

- висновок судово-технічної експертизи № 13/2.3-254 від 09.06.2016, згідно якого дві банкноти номіналом по 100 доларів США з серійними номерами КВ7507081N, HB63492520K, вилучені у ОСОБА_2 21.04.2016 за адресою вул. Дніпропетровська, 2 у м. Дніпродзержинськ, відповідають за своїми характеристиками грошовим знакам Федеральної резервної системи США аналогічного номіналу, які знаходяться в офіційному обігу (арк.232-234 т.2);

- протокол огляду та відтворення запису з диском, добровільно наданим ОСОБА_9 з аудіозаписами його особистих розмов з ОСОБА_3 від 05.04.2016 та з ОСОБА_2 від 06.04.2016, які він записав на свій мобільний телефон Samsung Galaxy Note з функцією диктофона (арк. 237-242, 243 т.2);

- постанова слідчого від 09.06.2016 про визнання речовим доказом наданого свідком ОСОБА_9 DVD-R диску з аудіозаписами (арк. 244 т.2);

- копії наказів щодо надання свідку ОСОБА_14 відпустки, прийняття його на посаду та звільнення і покладення обов'язків на ОСОБА_15 (арк.33-35 т.3);

- протокол огляду речей і документів від 23.06.2016 - дві купюри номіналом 100 доларів США кожна КВ7507081N, HB63492520K і імітаційні засоби у кількості 8 штук з однаковими серійними номерами КВ868172281 (арк. 38 т.3);

- постанова слідчого від 22.06.2016 про визнання речовими доказами: дві купюри номіналом 100 доларів США кожна КВ7507081N, HB63492520K і імітаційні засоби у кількості 8 штук з однаковими серійними номерами КВ868172281 (арк.39-42 т.3);

- лист в.о.начальника управління Держпродспоживслужби в м. Дніпродзержинську від 29.06.2016 року про прийняття на роботу ОСОБА_3 до управління (арк.44 т.3);

- службова характеристика ОСОБА_3 (арк.56 т.3), дані, що його характеризують (арк.167-179 т.3);

- ухвала суду про обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 у виді домашнього арешту від 21.07.2016 року (арк.120-121 т.3);

- накази Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України щодо реорганізації та звільнення ОСОБА_3 з посади за переведенням до управління Держпродспоживслужби в м. Дніпродзержинську (арк. 156, 164 т.3).

Також під час судового розгляду судом досліджено долучені судом до матеріалів кримінального провадження за клопотанням прокурора, заявленим під час судового розгляду в судовому засіданні 12.10.2017 року, розсекречені ухвали слідчого судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.04.2016 року щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дії - надання дозволу на проведення аудіо-відео контролю відносно ОСОБА_3 (арк.193-194 т.4), надання дозволу на проведення аудіо-відео контролю відносно ОСОБА_2 (арк.196-197 т.4), клопотання прокурора про надання вказаних вище дозволів (арк. 198-201 т.4); постанови прокурора про проведення НСРД -контролю за вчиненням злочину (арк.202-207 т.4), постанова прокурора про уточнення даних досудового слідства (арк.208-209 т.4). Згідно супровідних листів (арк.192, 195 т.4) прокурору вказані матеріали надіслані після розсекречення 04.08.2017 року, копії вказаних матеріалів прокурором вручено стороні захисту 12.10.2017 року у суді.

Оцінюючи зібрані докази на підтвердження вини обвинувачених у даному кримінальному провадженні, суд виходить з наступного.

У відповідності до ухвали колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2018 року у справі № 751/7557/15-к, провадження № 51-3758км18, суд, розглядаючи вказану справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, вважав необхідним передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вирішив відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України від 16.03.2017 у справі № 5-364кс16.

Так у зазначеній постанові Верховного Суду України від 16.03.2017 у справі № 5-364кс16 сформульовано правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах про те, що невідкриття процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій в порядку статті 290 КПК після закінчення досудового розслідування, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, та результатів проведення таких дій недопустимими як докази.

Зокрема, у цій постанові Верховного Суду України було зазначено, що невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими доказами. Відкриттю, крім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов'язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.

При цьому Верховний Суд України також зауважив, що чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який згідно з ч. 12 ст. 290 КПК не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Водночас, здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів ВС при постановленні ухвали від 05.07.2018 дійшла висновку про неможливість використання таких правозастосовних орієнтирів щодо застосування норми права у подібних правовідносинах при вирішенні цього кримінального провадження з огляду на таке. Згідно з вимогами ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку. В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011від 20 жовтня 2011 року (справа № 1/31/2011) положення статті 62 Конституції України спрямовані на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а саме: обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України № 2135/XII від 18 лютого 1992 року «Про оперативно-розшукову діяльність» (далі - Закон № 2135/XII), особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності. У вказаному рішенні Конституційного Суду України, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства.

Згідно з частиною першою статті 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Зокрема, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (частина перша статті 84 КПК). Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (частина друга статті 84 КПК). Відповідно до вимог частини другої статті 99 КПК матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону № 2135/XII, за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

Відповідно до частини другої статті 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази (ч. ч. 11, 12 статті 290 КПК).

Так, перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав та свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі, разом з тим, вконтексті забезпечення права на справедливий суд нагадує й акцентування Європейського суду з прав людини на тому, що допустимість доказів є справою національних судів. Сам Європейський суд з прав людини не має загальної компетенції вирішувати, чи припустилися національні суди помилок у застосуванні законодавства або оцінці фактів, він все ж покликаний перевіряти справедливість провадження (рішення від 24.11.2000 у справі «Дактарас проти Литви»). Система справедливого судочинства має інтегруючий характер стосовно інших конвенційних прав і гарантій та слугує своєрідним підґрунтям для ще принаймні кількох принципів: презумпції невинуватості, змагальності та принципу процесуальної рівності сторін. Їх доказовий аспект з питань якості доказів насамперед стосується питання про те, чи була особа засуджена «відповідно до закону».

Таким чином, системно проаналізувавши вищенаведені положення закону, колегія суддів ВС прийшла до висновку, що законодавцем визначено можливість та наявність спеціальної процедури і порядку розсекречення та відкриття процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема, можливість й відмови експертної комісії у їх розсекреченні, що свідчить про те, що такі процесуальні документи не перебували у розпорядженні сторін після закінчення досудового розслідування (у розумінні положень ч. 2 ст. 290 КПК), а тому вони можуть бути відкриті, як додаткові матеріали, під час судового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції, після чого здійснена оцінка відомостей, які містяться у них, та результатів проведення таких дій за критеріями, визначеними у ч.1 ст. 94 КПК, але це не тягне за собою безумовне визнання їх недопустимими доказами.

Крім того, питання про доступ до доказів може виникнути в контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема і у тих випадках, коли такі докази є важливими для відповідного кримінального провадження, якщо вони суттєво впливають на обвинувачення. Це стосується випадків, коли докази використовувались та були покладені в основу обвинувачення. При цьому ступінь впливу таких доказів на хід провадження віднесено до повноважень суду, що свідчить про право суду на здійснення самостійної оцінки порядку та результатів проведення НСРД як в частині санкціонування їх проведення, так і в частині отриманих в ході їх проведення результатів. Таке право суду свідчить про необхідність врахування під час судового розгляду у взаємозв'язку виконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК, в частині надання документів, які стали підставою для втручання у виді проведення НСРД та отриманих результатів і способів їх фіксації.

З огляду на такі аргументи, на відміну від правового висновку, викладеного у постанові ВСУ від 16.03.2017 у справі №5-364 кс16, колегія суддів вважала, що процесуальні документи, які стали правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ухвали, постанови, клопотання), що не були відкриті стороні захисту на момент звернення до суду з обвинувальним актом, оскільки вони не були у розпорядженні сторони обвинувачення - за наявності відповідного клопотання, можуть бути відкриті під час судового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.

Таке відкриття під час судового розгляду процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення НСРД, не тягне за собою за цих підстав визнання відомостей, які містяться у них, та результатів проведення таких дій - недопустимими доказами відповідно до ст. 290 КПК.

Виходячи з наведених вище положень, та з огляду на різні позиції колегії суддів та Верховного Суду України, ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 05.07.2018 справу № 751/7557/15-к, провадження № 51-3758км18 було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Однак за результатами вказаного розгляду у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у вказаній вище справі № 751/7557/15-к було викладено наступний висновок про застосування норми права в порядку ч. 4 ст. 442 КПК : за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.

Врахування висновків Верховного Суду є обов'язковим для правозастосування судом першої інстанції, можливість відступу від них надається законом лише суду касаційної інстанції у відповідності зі змісту ст. 434-1 КПК України, якою у таких випадках передбачено підстави для передачі кримінального провадження на розгляд палати, об'єднаної або Великої Палати Верховного Суду. При цьому питання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду з цієї підстави вирішується згідно діючого КПК України виключно судом касаційної інстанції за власною ініціативою або за клопотанням учасника провадження. Таким чином суд першої інстанції, при розгляді кримінального провадження позбавлений права відступати від висновків Верховного Суду, в даному випадку, від висновку про застосування норми права в порядку ч. 4 ст. 442 КПК , викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 751/7557/15-к.

Виходячи з викладеного, суд не може вважати допустимими долучені судом до матеріалів кримінального провадження за клопотанням прокурора, заявленим під час судового розгляду в судовому засіданні 12.10.2017 року, розсекречені ухвали слідчого судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.04.2016 року щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дії - надання дозволу на проведення аудіо-відео контролю відносно ОСОБА_3 (арк.193-194 т.4), надання дозволу на проведення аудіо-відео контролю відносно ОСОБА_2 (арк.196-197 т.4), клопотання прокурора про надання вказаних вище дозволів (арк. 198-201 т.4); постанови прокурора про проведення НСРД -контролю за вчиненням злочину (арк.202-207 т.4), постанова прокурора про уточнення даних досудового слідства (арк.208-209 т.4).

У звязку з аргументами, викладеними у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у вказаній вище справі № 751/7557/15-к, суд вважає також недопустимими інші докази, отримані під час НСРД, оскільки їх здобуто на підставі доказів, що визнані недопустимими через порушення ст. 290 КПК України : протоколи про результати контролю за вчиненням злочину (арк.162, 163-164 т.2); протоколи про результати аудіо-відео контролю особи (арк. 165-172, 173-182, 183-184 т.2); відеофайли та аудіофайли, що містяться на електронних носіях інформації (додатки до протоколів негласних слідчих розшукових дій), поміщені до пакету (арк.185 т.2); протокол огляду речей та документів (арк.186-188 т.2); протокол огляду речей та документів та перегляду і прослуховування аудіо-, відео- файлів (арк.189-192 т.2); постанову про визнання предметів (електронних носіїв інформації) речовими доказами (арк. 193 т.2 ); протокол виготовлення несправжніх імітаційних засобів ( т.1 арк.73); протоколи огляду речей та документів від 13.04.2016, а саме : огляду 10 купюр номіналом по 50 доларів США, наданих гр-ном ОСОБА_9 , від 21.04.2016 : огляду 2 купюр номіналом по 100 доларів США, наданих гр-ном ОСОБА_9, та імітаційних засобів у кількості 8 штук номіналом по 100 доларів США кожен (арк. 89-91, 119-122 т.1).

Суд також визнає недопустимим доказом протокол обшуку від 21.04.2016 року, під час якого у ОСОБА_2 вилучені імітаційні засоби номіналом купюр доларів США у кількості 8 штук та 2 купюри номіналом 100 справжніх доларів США, оскільки вказаний доказ є похідним від зазначених вище доказів, котрі суд не може визнати допустимими, крім того, суд погоджується з доводами захисту з приводу порушення п.1 ч.3 ст. 104 КПК України при проведенні вказаного обшуку та не зазначення всіх осіб, присутніх при проведенні даної процесуальної дії; як встановлено у суді під час дослідження відеозапису проведення обшуку, при його проведенні було присутніми як мінімум 9 осіб, тоді як вказано у протоколі 7 осіб.

Згідно п. 2.9 Інструкції про порядок проведення оперативної закупівлі і контрольованої поставки предметів, товарів и речовин, в тому числі заборонених до обороту, затвердженої наказом МВС України № 1065 від 30.11.2001 р., для проведення оперативної закупівлі використовуються кошти МВС України, СБ України, податкової міліції ДПА України. Їх отримання та використання здійснюється згідно з відомчими нормативними актами МВС і СБ України. Матеріали провадження не містять доказів, що вказують на законність підстав залучення і використання під час проведення НСРД особистих коштів свідка ОСОБА_9, дотримання при залученні свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вимог ст. ст. 271, 275 КПК України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011від 20 жовтня 2011 року (справа № 1/31/2011) суд не визнає допустимим доказом протокол огляду та відтворення запису з диском, добровільно наданим ОСОБА_9 з аудіозаписами його особистих розмов з ОСОБА_3 від 05.04.2016 та з ОСОБА_2 від 06.04.2016, які він записав на свій мобільний телефон Samsung Galaxy Note з функцією диктофона (арк. 237-242, 243 т.2); постанову слідчого від 09.06.2016 про визнання речовим доказом наданого свідком ОСОБА_9 DVD-R диску з аудіозаписами (арк. 244 т.2), оскільки аудіозаписи розмов свідка з обвинуваченими відбувались поза межами кримінального провадження та до внесення відомостей про злочин до єдиного реєстру досудових розслідувань.

Покази обвинуваченого ОСОБА_2 щодо визнання факту отримання ним грошових коштів від ОСОБА_9 та ОСОБА_10 при визнанні недопустимими зазначених вище доказів не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки давання показів є правом обвинуваченого, а обов'язок доказування вини відповідно до ст. 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора, які не позбавлені цього обов'язку при умові, якщо б обвинувачений взагалі не давав показань.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину не визнав за пред'явленим обвинуваченням, посилаючись на відсутність доказів вимагання саме з його боку, відсутність доказів змови між ним та ОСОБА_2, спрямованої на отримання неправомірної вигоди.

На підставі дослідження зібраних обвинуваченням доказів суд приходить до висновку, що дійсно досудовим слідством не здобуто достатніх доказів, що вказують на наявність у діях ОСОБА_3 складу передбаченого ч.3 ст. 368 КК України злочину; фактично обвинувачення в даному випадку грунтується лише на показах свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9 та протоколах відео-аудіоконтролю з записами розмов ОСОБА_2, де він посилається на ОСОБА_3, як ініціатора і співучасника вимагання та повідомляє у телефонній розмові ОСОБА_3 про факт отримання неправомірної вигоди 21.04.2016, що саме по собі не може бути достатнім і неспростовним доказом наявності складу злочину за ч.3 ст. 368 КК України, навіть за умов допустимості здобутих в результаті проведення НСРД доказів.

З огляду на визнання недопустимими доказів, здобутих в результаті проведення НСРД, суд не вдається до аналізу доводів захисту щодо цих доказів, зокрема, щодо відсутності змови між обвинуваченими на отримання неправомірної вигоди, можливої провокативності дій осіб, що її надавали тощо, оскільки аналіз доводів щодо доказів, які визнано недопустимими, позбавлений сенсу та правових наслідків.

Аналізуючи решту доказів у даному провадженні, зокрема, покази свідків обвинувачення ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ОСОБА_18, ОСОБА_17, висновки судових експертиз, суд враховує, що вказані докази є похідними від доказів, здобутих під час проведення НСРД, зокрема, від тих, що підтверджують сам факт передання та отримання неправомірної вигоди і які з вищезазначених підстав визнані судом недопустимими, тому не має законних підстав вважати покази свідків та висновки експертиз беззаперечними доказами наявності у діях обвинувачених інкримінованого їм складу злочину.

Покази свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, допитаних судом за клопотанням захисту, не містять фактів, котр б свідчили про наявність у діях обвинувачених складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Таким чином, суд вважає, що вину обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у одержанні службовою особою неправомірної вигоди з використанням наданого особі службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, не доведено шляхом надання допустимих згідно діючого кримінально-процесуального законодавства доказів. Відповідно обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягають виправданню за ч.3 ст. 368 КК України за недоведеністю вчинення ними вказаного злочину.

Судові витрати відповідно до ч.1 ст.126 КПК України віднести на рахунок держави.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту із забороною розпорядження арештованим майном, що належить ОСОБА_2, - скасувати.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у виді грошової застави у розмірі 248040 грн., до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 371, 373- 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдати за недоведеністю вчинення ним вказаного злочину.

ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдати за недоведеністю вчинення ним вказаного злочину.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироку законної сили не обирати.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у виді грошової застави у розмірі 248040 грн., до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту із забороною розпорядження арештованим майном, що накладений відносно мобільного телефону LG E-975, земельної ділянки 0,1000 га кадастровий НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_3, квартири АДРЕСА_2, що належать ОСОБА_2, - скасувати.

Речові докази по справі, які зберігаються у камері схову Дніпродзержинського ВП ГУНП у Дніпропетровській області :

- мобільний телефон LG E-975 (квитанція № 001717), куртку ( квитанция № 001744), грошові кошти: 3 купюри номіналом у 20 евро, 2 купюри номіналом по 10 євро, 3 купюри номіналом в 1 долар США, 2 купюри номіналом по 100 грн., 3 купюри номіналом по 500 грн., вилучені у обвинуваченого ОСОБА_2 під час обшуку за місцем проживання та у робочому кабінеті - повернути обвинуваченому ОСОБА_2;

- грошові кошти свідка ОСОБА_9 : дві банкноти номіналом по 100 доларів США з серійними номерами КВ7507081N, HB63492520K, - повернути свідкові ОСОБА_9;

- імітаційні засоби у кількості 8 штук з однаковими серійними номерами КВ868172281, ватні тампони зі змивами з обох рук ОСОБА_2, контрольний зразок ватного тампону, контрольний зразок спецзасобу - знищити, як такі, що не представляють цінності.

Речові докази : відеофайли та аудіофайли, що містяться на електронних носіях інформації (додатки до протоколів негласних слідчих розшукових дій), поміщені до пакету; диска DVD-R з відеозаписом, наданий ОСОБА_9, особову справу ОСОБА_2, долучені до матеріалів справи, залишити у справі.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та прокурору.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня проголошення вироку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Суддя Погребняк Т.Ю.