Рішення № 80347875, 06.02.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/13150/18

Провадження №2/200/1851/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2019 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Єлісєєва Т.Ю. розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Груп», про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з вказаним позовом. В позові посилається на те, що в липні 2018 року на Інтернет сайті позивачем було знайдено оголошення щодо продажу автомобіля, вартістю 150000 грн. За попередніми розмовами позивач з’ясував, що продаж автомобіля здійснює ТОВ «ОСОБА_2 Груп». 17.07.2018 року позивач у м. Дніпрі уклав з ТОВ «ОСОБА_2 Груп» попередній договір купівлі-продажу автомобіля за ціною 135000 грн., з попередньою оплатою 50000 грн., після чого автомобіль буде доставлений до сервісного центру для огляду та оформлення документів. Позивачем сплачено через касове відділення на реквізити відповідача грошові кошти в загальному розмірі 135000 грн.

Неодноразово представники відповідача в телефонному режимі зазначали місця та час, де і коли буде доставлений автомобіль для позивача, але автомобіль так і не був наданий позивачеві, грошові кошти повернуті не були.

Позивач просить визнати попередній договір купівлі-продажу автомобіля недійсним. Стягнути з відповідача на користь позивача грошову суму в розмірі 135000 грн. та моральну шкоду в розмірі 15000 грн.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.08.2018 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного провадження.

Відповідачеві було запропоновано надати відзив на позов, але від нього відзиву на позов не надано. Заяв чи клопотань від нього до суду не надходило.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.07.2018 року між сторонами був укладений попередній договір №1054 купівлі-продажу транспортного засобу. Згідно умов вказаного Договору ціна автомобіля складає 135000 грн., з попередньою оплатою 50000 грн.

Позивачем сплачено через касове відділення на реквізити відповідача грошові кошти в загальному розмірі 135000 грн., що підтверджується копіями квитанцій, доданих до позову.

Проте, станом на час звернення до суду з позовом, автомобіль так і не був наданий позивачеві, грошові кошти повернуті не були.

Відповідно до Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 2 ст. 77, ч 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями ст. ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Згідно з ч.1, ч. 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною 1ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про захист прав споживачів"за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

Згідно із ч.1,2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Згідно з п.п. 3, 4, 6, 7 ч. 3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір,без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника). Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним, відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів.

Згідно з приписами ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів"нечесна підприємницька практика забороняється. Відповідно до ч. 2 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів"підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Пунктом 4 ч. 3ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів", визначено, що забороняються як такі, що вводять в оману, зокрема, недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення. Згідно до ч. 6 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно із ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 9, п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» згідно зі статтею 217 ЦК ( 435-15 ) правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним. Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК (435-15 )) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Таким чином, судом встановлено, що абз. 2 п. 2.1 Попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу: «Якщо на зазначену вище дату майно не було придбано Продавцем з метою його відчуження Покупцеві, то сторони визначили, що Основний договір буде укладено на 5 (п’ятий) день після придбання Продавцем, про що останній зобов’язується повідомити Покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу місця укладання Основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення Основного договору сторони визначили 31 грудня 2019р.» є такою умовою договору, що вводить в оману споживача, є несправедливою умовою оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. А тому, є підстави для визнання договору в порядку ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 3 ст. 215, ст. 217 ЦК України недійсним, що не тягне недійність правочину у цілому.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині визнання недійсним попереднього договору та стягнення грошової суми підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За змістом п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди і умовою цивільно-правової відповідальності.

Оскільки позивачем не доведено завдання моральної шкоди та її розміру, умови укладеного між сторонами договору не передбачають такої відповідальності відповідача як відшкодування моральної шкоди у випадку неналежного чи несвоєчасного виконання зобов’язання, в цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір слід віднести за рахунок відповідача по справі, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 265, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Груп», про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів – задовольнити частково.

Визнати недійсним попередній договір №1054 купівлі – продажу транспортного засобу від 17.07.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Груп».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Груп» (код ЄДРПОУ 42137307, 49000 м.Дніпро, вул.Володимира Мономаха, буд.6, оф.318) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 03190, м.Київ, вул.Марка Безручка, буд.27/3, кв.49) грошові кошти у розмірі 135 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Груп» (код ЄДРПОУ 42137307) на користь держави судовий збір у розмірі 1350 грн.

В решті позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржено сторонами шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Суддя Т.Ю. Єлісєєва