Ухвала суду № 8034623, 17.12.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2009 р.                               м. Київ                                        К-36409/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Пилипчук Н.Г., Усенко Є.А.,

при секретарі: Шкляр А.В.,

за участю представників:

від відповідача –Купальського О.М.,

від Генеральної прокуратури України –Камаса О.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 01.08.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2006 року по справі № 25/213-А за позовом ТОВ «Хіммашпроект» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду м. Києва від 01.08.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2006 року, позовні вимоги ТОВ «Хіммашпроект» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення –задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 30.11.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.10.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме, п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, відповідач вказує на те, що судом встановлено правомірність включення до податкового кредиту сум податків сплачених у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва які не підлягають амортизації.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення –без змін з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 480/23-4 від 06.05.2004 p., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2004 р. на 432500,00 грн. та за березень 2004р. на суму 458333,00 грн., стали закріплені в акті №235/23-4/0302/31409414 від 05.05.2004р. про результати документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ «Хіммашпроект»за період лютий, березень 2004р. висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, підприємством завищено суми бюджетного відшкодування за лютий 2004 року –432500 грн., за березень 2004 року –458333 грн.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що податковий кредит позивача, суми якого були заявлені до бюджетного відшкодування, складався із сум податку, які були сплачені позивачем контрагентам в ціні придбання об’єктів незавершеного будівництва на підставі укладених договорів купівлі-продажу, а саме:

- ПДВ в сумі 42500,00 грн. сплачений позивачем ТОВ «Торговий Дім «Довіра»в складі вартості матеріалів, споруд та обладнання недобудованого нерухомого майна пансіонату «Каркеніт»вартістю 255000,00 грн. на підставі договору купівлі-продажу від 11.02.2004р. Здійснення оплати в повному обсязі підтверджується платіжним дорученням №18 від 12.02.2004р.;

- ПДВ в сумі 390000,00 грн. сплачений позивачем ТОВ «Інвест-Сервіс»в складі вартості незавершеного будівництвом об’єкту пансіонату «Огні Москви»вартістю 2340000,00 грн. на підставі договору купівлі-продажу від 12.02.2004р. Здійснення оплати в повному обсязі підтверджується платіжним дорученням №17 від 12.02.2004р.;

- ПДВ в сумі 300000,00 грн. сплачений позивачем Центральній спілці споживчих товариств України в складі вартості незавершеного будівництвом об’єкту пансіонату «Укоопспілка»вартістю 1800000,00 грн. на підставі договору купівлі-продажу від 16.03.2004р. Здійснення оплати в повному обсязі підтверджується платіжним дорученням №51 від 16.03.2004р.

- ПДВ в сумі 158333,33 грн. сплачений позивачем ПП «Техстройкомплект»в складі вартості нежилих приміщень комплексу спортивних споруд «Петровець»вартістю 950000,00 грн. на підставі договору купівлі-продажу б/н від 18.03.2004р. Здійснення оплати в повному обсязі підтверджується платіжними дорученнями №19 від 11.03.2004р.на суму 750000,00 грн. (ПДВ 125000,00 грн.) та № 59 від 23.03.2004р. на суму 200000,00 грн. (ПДВ 33333, повному обсязі 33 грн.).

Згідно визначення, наведеного в п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону).

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду (абзац другий підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7).

Згідно п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

До складу валових витрат, відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Враховуючи, що основними видами діяльності позивача згідно довідки №18275 від 02.12.2005 р. є надання місця для короткотермінового проживання в інших приміщеннях та діяльність санаторно-курортних організацій, придбання позивачем об’єктів незавершеного будівництва правильно визнано судами таким, що здійснено з метою добудови таких об’єктів та введення в їх експлуатацію як об’єктів основних фондів для здійснення своєї господарської діяльності, тобто капітальні інвестиції в основні фонди призначені платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності, отже сплачені суми податку на додану вартість при купівлі об’єктів незавершеного будівництва, правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з наступних подій: а) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) або дата отримання податкової накладної.

Згідно вимог, встановлених п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»на підтвердження правомірності віднесення сум сплаченого податку на додану вартість у вартості придбаних товарів згідно договорів купівлі-продажу до податкового кредиту, позивачем до перевірки надані податкові накладні, видані контрагентами, які відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону та підтверджують розмір податкового кредиту, відображеного позивачем.

Сплата податку на додану вартість до бюджету контрагентами позивача за укладеними договорами купівлі-продажу підтверджується відповідями на запит суду щодо декларування та сплати податку на додану вартість контрагентами позивача: Центральною спілкою споживчих товариств України, ТОВ «Торговий дім «Довіра», ПП «Техстройкомплект»(лист Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 19.10.2006р. №13704/9/19-3091, лист Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 26.10.2006р. №14188/10/15-316ДСК).

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції визнає законним та обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо неправомірності зменшення відповідачем податковим повідомленням-рішенням № 480/23-4 від 06.05.2004 p. суми бюджетного відшкодування за лютий 2004 р. на 432500,00 грн. та за березень 2004р. на суму 458333,00 грн.

Такі висновки судів відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються встановленими по справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Господарського суду м. Києва від 01.08.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2006 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна

Судді:/підписи/________Л.І. Бившева

________М.І. Костенко

________Н.Г. Пилипчук

________Є.А. Усенко