Рішення № 80345973, 26.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2019 року № 640/437/19

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Арсірія Р.О., секретаря судових засідань Шевченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Готель «Салют»

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2018 № 1197140301, № 1196140301.

Суд прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Готель «Салют» (далі також - ПрАТ «Готель «Салют», позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі також - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому просило: визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2018 № 1197140301, № 1196140301.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків акта документальної планової виїзної перевірки від 27.09.2018 №352/1-26-15-14-03-01/22950541 щодо висновків про порушення ПрАТ «Готель «Салют», зокрема: п. 44.1 п. 44.2 ст.44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу, також висновків податкового органу стосовно отриманого підприємством в бухгалтерському обліку фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості по непогашених банківських кредитах. За наведених обставин позивач вважає податкові повідомлення-рішення від 25.10.2018 № 1197140301, № 1196140301, які винесені на підставі зазначеного акта перевірки, протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.01.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 29.01.2019 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 26.02.2019 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю, а представник відповідача заперечував проти позову з підстав та мотивів, що наведені у тексті його відзиву на позов.

Свої заперечення відповідач мотивував тим, що в ході проведеної документальної планової виїзної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 146 954 грн., у тому числі за 2015 рік на 146 954 грн., завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 136 676 943 грн., у тому числі за 2018 рік (станом на 30.06.2018) - 136 676 943 грн. За наслідками такої перевірки прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.10.2018 № 1197140301, № 1196140301, які відповідач вважає законними.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства «Готель «Салют» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 20.09.2018, валютного - за період 01.01.2015 по 20.09.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 20.09.2018, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки складений Акт №352/1-26-15-14-03- 31/22950541 від 27.09.2018 (далі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ПрАТ «Готель «Салют», зокрема: п. 44.1 п. 44.2 ст.44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу в результаті чого, підприємством занижено податок на прибуток на суму 146 954 грн. за 2015 рік та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 135 676 943, у тому числі за 2018 (станом на 30.06.2018 р.) - 135 676 943 грн.

08.10.2018 ПрАТ «Готель «Салют» подало до податкового органу заперечення на Акт перевірки. Подані заперечення залишені без задоволення Листом ГУ ДФС у м. Києві від 22.10.2018 року №85737/10/26-15-14-03-01.

26.10.2018 ПрАТ «Готель «Салют» отримало податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві №1191140301 від 25.10.2018 (форма Р), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 146 954 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення б/н, б/д форма (П) (далі ППР), яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 135 676 943,00 грн.

Як слідує з матеріалів справи, 11.12.2018 на адресу ПрАТ «Готель «Салют» направлений лист ГУ ДФС у м. Києві від 10.12.2018 №120690/10/26-15-14-03-01 в якому зазначено, що податкове повідомлення рішення форми «Р» від 25.10.2018 №1191140301 на суму збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 146 954 гривень, вважати №1197140301 від 25.10.2018. Податкове повідомлення рішення форми «П» на суму зменшення від'ємного значення об'єктом оподаткування податком на прибуток у розмірі 135 676 943 гривень, вважати №1196140301 від 25.10.2018.

В межах строків визначених Податковим кодексом України платником податків була подана скарга до ДФС України. Листом від 22.12.2018 №41492/6/99-99-11 -04-01-25 ДФС України залишила без змін оскаржувані ППР, а скаргу ПрАТ «Готель «Салют» без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 25.10.2018 позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 розділу III Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень, стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ст.121 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996 від 16.07.1999 Підприємство може самостійно зазначати доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності. Підприємство веде бухгалтерський облік та складає фінансову звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність - національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - це нормативно - правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, що не суперечить міжнародним стандартам.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» (далі П(С)БО 11), затверджений наказом Мінфіну № 20 від 31.01.2000.

Відповідно до п.5 П(С)БО 11 зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує імовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на довгострокові, поточні, непередбачені зобов'язання, доходи майбутніх періодів (п.6 П(С)БО 11).

До довгострокових зобов'язань належать серед іншого довгострокові кредити банків (п.7 П(С)БО 11).

Відповідно до п.9 П(С)БО 11 довгострокове зобов'язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає погашення зобов'язання на вимогу кредитора позикодавця) у разі порушення певних умов, пов'язаних з фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, вважається довгостроковим, якщо позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення; не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

До поточних зобов'язань належать, серед іншого, короткострокові кредити банків, поточна кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями (п.11 П(С)БО 11).

Згідно з п.4 П(С)Б0 11 довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями; поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу; сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства; теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної цільності підприємства.

Відповідно до п.9 П(С)БО 11 довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю.

Відповідно до п.12 ПСБО 11 поточні зобов'язання відображаються у балансі за сумою погашення.

Як зазначає позивач, та не заперечується відповідачем, на підставі п.5 П(С)БО 11 станом на 31.12.2015 Підприємство мало зобов'язання у вигляді кредиторської заборгованості за банківськими кредитами у сумі 541789000 грн., а саме:

у сумі 233 625 000,00грн. по кредитному договору №915-01-04 від 19.11.2004 зі строком повернення до 23.10.2015. Угода про продовження строку повернення з кредитором (позикодавцем) не укладалась;

у сумі 233 164 000,00 грн. по кредитному договору № 1481 від 12.10.2013 зі строком повернення до 21.10.2015. Угода про продовження :троку повернення з кредитором (позикодавцем) не укладалась;

у сумі 75 000 000,00 грн. по кредитному договору № 1488 від 06.02.2014 зі строком повернення частини кредиту у сумі 20 000000,00 грн. до 04.02.2016; - у сумі 55000000,00 грн. - до 06.02.2017.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем, на підставі норм П(С)БО 11 вище вказані зобов'язання віднесені до поточних зобов'язань.

Суд погоджується з даною позицією позивача, а відтак, відхиляє доводи податкового органу зафіксовані в Акті перевірки, що вказані зобов'язання є довгостроковими зобов'язаннями, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, погашення зобов'язань по кредитних договорах № 915-01-04 та № 1481 у загальній сумі 466 789 000,00 грн. згідно з умовами кредитних договорів мало відбутись протягом 2015 року, вказані зобов'язання були відображені у бухгалтерському обліку підприємства у складі поточних, як і визначає п.4 П(С)БО 11.

Як слідує з наданих матеріалів, станом на 31.12.2015 ці поточні зобов'язання за відсутності угод з позикодавцем про продовження строку повернення набули статусу прострочених поточних зобов'язань із невизначеним строком погашення.

Згідно «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999, яка встановлює призначення та порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про рух активів, капіталу, зобов'язань та фактів фінансово - господарської діяльності підприємств та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, облік прострочених банківських кредитів ведеться на субрахунку бухгалтерського обліку 605 «Прострочені позики в національній валюті» рахунку 60 «Короткострокові позики» класу 6 «Поточні зобов'язання».

Тобто, прострочені зобов'язання за кредитами Підприємства - це поточні зобов'язання.

Стосовно класифікації зобов'язань Підприємства за кредитним договором №1488 суд зазначає наступне.

Строк погашення частини кредиту у сумі 20 млн. грн. згідно з графіком погашення - 04.02.2016, а відтак відповідно до п.4 П(С)БО 11 зобов'язання за цією частиною кредиту у сумі 20 млн. грн. були перекласифіковані із довгострокових у поточні.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, станом на 31.12.2015 Підприємство вчасно не погасило відсотки за кредитом чим порушило умови кредитного договору №1488. Відповідно до п.2.7 та 2.8 цього договору позикодавець має право вимагати дострокового погашення кредит, у тому числі і тієї частини у сумі 55 млн. грн., який за графіком погашення - додатком до договору №1488 повинен бути погашений до 06.02.2017.

Відповідно до п.9 П(С)БО 11 довгострокове зобов'язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає погашення зобов'язання на вимогу кредитора позикодавця) у разі порушення певних умов, пов'язаних з фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, вважається довгостроковим, якщо: 1) позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення; 2) не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

З метою класифікувати зобов'язання за кредитним договором №1488 як довгострокові, суд розгляне чи виконуються умови, визначені П(С)БО 11 для довгострокових зобов'язань, а саме:

Умова 1.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з ліквідацією банку-позикодавця Позивач отримав лист-претензію №3-204110/382 від 12.01.2016 щодо погашення заборгованості за відсотками; згода позикодавця не вимагати погашення кредиту внаслідок порушення умов договору № 1488 - не надавалась. Тобто, як прийшов висновку суд умова 1 - не виконана.

Умова 2.

Одними з показників фінансового стану підприємства є показники його ліквідності, які характеризують спроможність підприємства вчасно розрахуватись з боргами.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи доказів, показники ліквідності (платоспроможності) ПрАТ «Готель «Салют» за даними його Балансу на 31.12.2015 становлять:

Коефіцієнт покриття (відношення величини оборотних активів до поточних зобов'язань) = 347338 тис. грн./666453 тис. грн. = 0,52 (нормативне значення - більше 1).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності(відношення величини наявних грошових коштів до поточних зобов'язань) = 506тис. грн./666453 тис. грн. = 0,0007 (нормативне значення - більше/дорівнює 0,5).

Тобто, на 31.12.2015 Підприємство мало незадовільний фінансовий стан за показниками ліквідності і це ставить під сумнів відсутність майбутніх порушень умов кредитної угоди №1488 протягом наступних дванадцяти місяців. Умова 2 - не виконана.

Враховуючи все вище викладене, суд відхиляє доводи податкового органу, викладені в акті перевірки, що зобов'язання ПрАТ «Готель «Салют» за кредитними договорами №915-01-04 від 19.11.2004, № 1481 від 22.10.2013, № 1488 від 06.02.2014 на загальну суму 541789000,00 грн. станом на 31.12.2015, 31.12.2016, за перший, другий, третій четвертий квартали 2017року та перший квартал 2018 року відносяться до довгострокових зобов'язань.

Відтак, суд дійшов висновку, що незважаючи на строк погашення частини зобов'язань у сумі 55 млн. грн. по кредитному договору №1488, станом на 31.12.2015 у відповідності до п.9 П(С)БО 11 Підприємство правомірно перекласифікувало ці зобов'язання із довгострокових до поточних.

Відповідно до п.12 ПСБО 11 поточні зобов'язання відображаються у балансі за сумою погашення. Тобто, відповідно до методології бухгалтерського обліку зобов'язань у підприємства відсутні підстави: - для класифікації зобов'язань за кредитними договорами № 915-01-04, №1481, №1488, як довгострокових; - відображати поточні зобов'язання за кредитними договорами № 915-01-04, №1481, №1488 у фінансовій звітності за теперішньою вартістю.

Крім того, як вбачається з п. 3.3.1 Акту перевірки від 27.09.2018р. № 352/1-26-15-14-03- 01/22950541 перевіряючим застосовано під час перевірки П(С)БО 15 «Дохід». В акті вказано:

« 21. Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

22. У разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді процентів»;

та визначення з Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 «Дохід». Відповідно до МСБО 18:

« 9. Дохід має оцінюватися за справедливою вартістю компенсації, яка була отримана або підлягає отриманню.

Сума доходу, яка виникає в результаті операції, як правило, визначається шляхом угоди між суб'єктом господарювання та покупцем або користувачем активу. Вона оцінюється за справедливою вартістю отриманої компенсації або компенсації, яка має бути отримана з урахуванням суми будь-якої торговельної знижки чи знижки з обсягу, що надаються суб'єктом господарювання.

У більшості випадків компенсація надається у формі грошових коштів або їх еквівалентів, а дохід виражається в сумі грошових коштів чи їх еквівалентів, які були отримані або підлягають отриманню. Проте в разі відстрочки надходження грошових коштів або їх еквівалентів справедлива вартість компенсації може бути нижчою від номінальної суми грошових коштів, яка була чи буде отримана. Наприклад, суб'єкт господарювання може надати покупцеві відстрочку платежу (без нарахування відсотків) або прийняти від покупця у вигляді компенсації за продаж товарів вексель до отримання, ставка відсотка якого буде нижчою за ринкову. Коли домовленість фактично є фінансовою операцією, справедлива вартість компенсації визначається шляхом дисконтування всіх майбутніх надходжень із використанням умовної ставки відсотка. Умовна ставка відсотка буде найточніше визначена з двох наведених далі ставок:

а) домінуючої ставки на подібний інструмент емітента з подібною кредитною ставкою; або

б) ставки відсотка, яка дисконтує номінальну суму компенсації інструмента до поточної грошової ціни продажу товарів чи надання послуг.

Різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою компенсації визнається як дохід від відсотка згідно з параграфами 29 і ЗО та згідно з МСФЗ 9.»

Суд звертає увагу, що зазначені в акті перевірки норми із П(С)БО 15 та МСБО 18 стосуються саме сторони, яка продає товари, роботи, послуги чи надає актив у користування на умовах відстрочення платежу, визначених угодою з покупцем. Така угода відповідає умовам товарного кредиту.

Згідно з п. 14.1.245 ПК України - товарний кредит - товари, роботи, послуги, що передаються резидентом (нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Однак, як вбачається з кредитних договорів ПрАТ «Готель «Салют» №915-01-04 від 19.11.2004, № 1481 від 22.10.2013, № 1488 від 06.02.2014 останні відповідають умовам не товарного, а фінансового кредиту.

Згідно з п. 14.1.258 ПК України - фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Як випливає з наведених норм, товарний та фінансовий кредит - це різні поняття, і правила визнання доходу при реалізації товарів (робіт, послуг) на умовах товарного кредиту не можуть бути застосовні до умов фінансового кредиту. Отже, як приходить до висновку суд, перевіряючим під час проведення передвіки не вірно застосовано П(С)БО.

Суд наголошує, що згідно Акту перевірки від 27.09.2018 № 352/1-26-15-14-03-01/22950541 витяги із П(С)БО 15 та МСБО 18, викладені а даному Акті, стосуються саме сторони, яка продає товари, роботи, послуги чи надає актив у користування на умовах відстрочення платежу, визначених угодою з покупцем, тобто стосується саме продавця.

Таким чином, суд погоджується з позивачем про визнання у бухгалтерському обліку ПрАТ «Готель «Салют» фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості можливо лише у випадку визнання кредиторської заборгованості за кредитами довгостроковою і, тоді, обліку її за теперішньою вартістю. Вказане можливо лише за наявності пролонгації дії кредитних угод.

Як зазначалося вище та не заперечується сторонами, між ПрАТ «Готель «Салют» та банком не укладались угоди про продовження строків погашення жодного з кредитів.

Крім того, як дійшов до висновку суд, визнання у бухгалтерському обліку заборгованості по кредитних договорах №915- 01-04 від 19.11.2004, № 1481 від 22.10.2013, № 1488 від 06.02.2014 станом на 31.12.2015 та на більш пізні дати поточними зобов'язаннями, які відповідно до П(С)БО 11 відображаються за сумою погашення, тобто - не дисконтуються.

Аналогічна правова позиція викладена і у справі №826/14449/17, де суд зазначає, що збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інструментів, які не є об'єктом хеджування та оцінюються за справедливою вартістю, визнається іншими доходами або іншими витратами.

Таким чином, порядок оцінки фінансових інструментів у вигляді фінансових зобов'язань та відображення її результатів в бухгалтерському обліку визначено у П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», а саме: на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов'язання оцінюються за амортизованою собівартістю. При цьому, суд звертає увагу, що П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» не містить визначення амортизованої собівартості фінансового зобов'язання або посилань на встановлення такої в інших нормативно-правових актах.

Крім того, слід зазначити, що в Акті перевірки не вірно зазначено вид перевірки, а також зазначення по тексту акту «ПрАТ Славутич», замість ПрАТ «Готель «Славутич», яке відношення до діяльності об'єкта перевірки не має. Вказане додатково свідчить про формальний підхід податкового органу до здійснення перевірки.

Крім того, зазначене в акті перевірки порушення п. 44.1 п. 44.2 ст.44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України само по собі не може призвести до донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Пункти. 44.1 та 44.2 Податкового кодексу України регулюють порядок збереження та надання звітності податковому органу та безпосередньо на впливають на обчислення податку.

Порядок обчислення податку на прибуток передбачений п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України але має відсилочну норму до національних положень, стандартів бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за якими складається фінансова звітність підприємства.

Таким чином, посилання в акті перевірки на нібито виявлені порушення Податкового кодексу України не знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з встановленим заниженням податку на прибуток в сумі 146 954,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 135 676 943 грн. Без обґрунтування порушень національних положень, стандартів бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та виявлення помилок у фінансовій звітності підприємства рішення про донарахування податку на прибуток є помилковими та такими, що не відповідають нормам податкового та бухгалтерського законодавства України та документально не підтверджуються. А тому відповідно податкові повідомлення-рішення від 25.10.2018 № 1197140301, № 1196140301 не відповідають вимогам податкового законодавства та підлягають скасуванню.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 03.01.2019 № 3598 підтверджено, що Приватне акціонерне товариство «Готель «Салют» під час звернення до суду з вказаним позовом сплачено судовий збір у загальному розмірі 19 210 грн. Відтак, суд вказує про присудження вказаних судових витрат у повному обсязі підлягає на користь позивача.

Керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Готель «Салют» (код ЄДРПОУ 22950541, адреса місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул.. Івана Мазепи, 11-б) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, місцезнаходження: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2018 № 1197140301, № 1196140301 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 25.10.2018 № 1197140301, № 1196140301.

Присудити здійснені Приватним акціонерним товариством «Готель «Салют» (код ЄДРПОУ 22950541, адреса місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул.. Івана Мазепи, 11-б) документально підтверджені судові витрати у розмірі 19 210,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, місцезнаходження: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій