Рішення № 80345929, 27.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Вн. №27/415

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2019 року 15:45 № 826/11731/18

За позовом ОСОБА_1

до Служби зовнішньої розвідки України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

Суддя О.В.Головань

Секретар І.В.Галаган

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3

Від відповідача: Орлюк В.М.

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про

визнання протиправною бездіяльність Служби зовнішньої розвідки у частині відмови розраховувати Службою належну ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно після її звільнення у грудні 2017 р. з військової служби відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно";

зобов'язання Служби зовнішньої розвідки провести перерахунок цієї грошової компенсації відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, виходячи з моменту виникнення у позивача такого права та із закупівельної вартості майна, розрахованої Службою станом на 1 січня поточного року;

стягнення із Служби зовнішньої розвідки на користь позивача моральної (немайнової) шкоди, що була завдана внаслідок протиправної бездіяльності Служби, яка полягає у запереченні державним органом права позивача на допомогу у належному розмірі, багаторазовому наданні недостовірних відомостей, тривалому неповідомленні про прийняті рішення, не перерахунку розміру компенсації та не виплаті грошових коштів за речове майно - у розмірі 70 000 грн.

В судовому засіданні 27.02.2018 р. оголошено резолютивну частину рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходила кадрову військову службу у Службі зовнішньої розвідки України; звільнена у відставку у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років за пп. "а" п. 67 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби зовнішньої розвідки України, затвердженого Указом Президента України від 17.907.2006 р. №619, наказом Голови Служби від 29.12.2017 р. №282-ос/д.

07.03.2018 р. позивач звернулася до Голови Служби зовнішньої розвідки України з заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно за період проходження військової служби, що відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 нараховується, виходячи із закупівельної вартості речового майна станом на 1 січня поточного року.

26.03.2018 р. було оформлено довідку №431 про вартість речового майна, що належить до видачі полковнику ОСОБА_1, згідно якої загальний розмір компенсації становить 2 295, 1 грн.

10.04.2018 р. Головою Служби зовнішньої розвідки України підписано наказ №120 "Про виплату особам, звільненим з військової служби в Службі зовнішньої розвідки України, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно", у додатку до якого зазначено також і позивача з розміром компенсації 2 295, 10 грн.

Листом від 10.04.2018 р. за №17/1/737 позивача повідомлено про те, що грошова компенсація буде виплачена їй через касу Фінансово-економічного управління.

06.04.2018 р. позивачем подано скаргу на ім'я Голови Служби зовнішньої розвідки України, у якій позивач повідомила про те, що під час отримання коштів з'ясовано, що вказану грошову компенсацію нараховано за розмірами, затвердженими відповідним наказом від 14.05.2005 р., в який жодного разу не вносилися зміни, тоді як вимогу про виплату компенсації відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 проігноровано.

Листом від 25.05.2018 р. №5/3/686/ЛБ позивача повідомлено, що на момент її звільнення діяли розміри грошової компенсації замість належних до видачі предметів речового майна у СЗРУ, затверджені наказом Голови Служби зовнішньої розвідки України від 14.05.2005 р. №57/ДСК, згідно з якими і проведено розрахунок належної грошової компенсації.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає вказану бездіяльність протиправною з таких підстав.

Позивач посилається на ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно якого порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України, який прийняв постанову від 16.03.2016 р. №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".

Згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 грошова компенсація нараховується, виходячи із закупівельної вартості речового майна станом на 1 січня поточного року, тоді як позивачу нараховано грошову компенсацію за розмірами, затвердженими відповідним наказом від 14.05.2005 р. №57/ДСК.

Також позивач посилається на затвердження наказом СЗРУ від 06.12.2017 р. №419 Інструкції про компенсаційні виплати військовослужбовцям СЗРУ, особам, звільненим зі служби у СЗРУ та членам їх сімей, якою також передбачено розрахунок вартості речового майна, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01 січня поточного року.

Позивач зазначає, що приблизна очікувана вартість компенсації становить 15-18 тис.грн., що є суттєвим для позивача.

Додатково позивач посилається на той факт, що наказ СЗРУ від 14.05.2005 р. №57/ДСК, прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. №1444, не пройшов державну реєстрацію, хоча його положення безпосередньо зачіпають особисті та соціальні права співробітників СЗРУ, крім того, постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. №1444 втратила чинність.

В якості прикладу можливості використання для визначення вартості військового майна за цінами інших військових формувань позивач посилається на наказ СЗРУ від 16.02.2018 р. №37/ДСК "Про затвердження Збірника цін на предмети речового майна", чинного станом на час розгляду справи.

В обґрунтування завдання позивачу моральної шкоди позивач посилається на висновки військово-лікарської комісії про численні хвороби, пов'язані з проходженням військової служби, погіршення стану здоров'я після багаторазових звернень щодо отримання грошової компенсації у належному розмірі, перебування у стресовому стані внаслідок свавільного ставлення до позивача, необхідність несення значних витрат на лікування.

Відповідач - Служба зовнішньої розвідки України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач посилається на п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 грошова компенсація вартості за неотримане речове майно виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, зокрема, у разі звільнення з військової служби.

Оскільки станом на момент звільнення позивача у грудні 2017 р. були чинними розміри грошової компенсації, затверджені наказом Голови СЗРУ від 14.05.2005 р. №57/ДСК, довідка про вартість речового майна сформована станом на 23.03.2018 р. саме з огляду на вказані розміри.

Відповідач зазначає, що Зразки військової форми одягу та загальні вимоги до знаків розрізнення військовослужбовців та ліцеїстів військових ліцеїв, у тому числі для військовослужбовців СЗРУ, затверджено наказом Міністерства оборони України від 18.07.2017 р. №370, і відповідач очікував ухвалення вказаного нормативно-правового акту для прийняття наказу СЗРУ від 16.02.2018 р. №37/ДСК "Про затвердження Збірника цін на предмети речового майна", яким затверджено оновлені ціни на предмети речового майна.

В той же час, до правовідносин сторін наказу СЗРУ від 16.02.2018 р. №37/ДСК "Про затвердження Збірника цін на предмети речового майна" не було підстав, оскільки він набув чинності пізніше, ніж у позивача виникло право на отримання грошової компенсації.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відповідач посилається на відсутність належного обґрунтування її завдання у позовній заяві.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (в редакції станом на 29.12.2017 р.) продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

У вказаній редакції вказане положення викладене Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку речового забезпечення військовослужбовців" від 01.07.2015 р. № 567-VIII (набув чинності 30.07.2015 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-XII Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 16.03.2016 р. №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" (набула чинності 22.03.2016 р.).

Згідно з п. 3, 4, 5, 7 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.

Таким чином, станом на 29.12.2017 р. - дату звільнення ОСОБА_1 з військової служби наказом Голови Служби зовнішньої розвідки України від 29.12.2017 р. №282-ос/д, грошова компенсація виплачується з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, яким у даному випадку є звільнення з військової служби, а довідка про вартість речового майна має розраховуватися, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року.

Згідно з вказаними положеннями позивач звернулася 07.03.2018 р. до Голови Служби зовнішньої розвідки України з заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно за період проходження військової служби, яка була розглянута згідно п. 4 Порядку №178, яка розглянута з оформленням відповідної довідки, винесенням наказу та повідомленням про це позивача.

Також в місячний термін було розглянуто скаргу позивача від 25.04.2018 р. щодо розміру визначеної компенсації.

За таких обставин посилання позивача на порушення процедури розгляду питання позивача не може бути визнано обґрунтованим, оскільки оформлення довідки могло мати місце виключно на підставі заяви позивача, а не по факту звільнення згідно п. 4 Порядку №178; раніше отримання відповідної заяви жодних дій, спрямованих на виплату грошової компенсації, відповідачем вживатися не могло; на обидва звернення позивача (заява та скарга) відповідач надав письмові відповіді у розумний строк.

Щодо питання розміру грошової компенсації, то це і є питання судового розгляду, з приводу якого суд зазначає наступне.

Згідно з матеріалами справи та поясненнями представника відповідача під час визначення розміру належної позивачу грошової компенсації розрахунок проводився на підставі наказу Служби зовнішньої розвідки України від 14.05.2005 р. №57/ДСК "Про затвердження розмірів компенсації замість належних до видачі предметів речового майна у Службі безпеки України", чинного станом на 29.12.2017 р., що призвело до нарахування розміру грошової компенсації позивачу у розмірі 2 295, 1 грн.

На виконання п. 5 Порядку №178 наказ Голови Служби зовнішньої розвідки України №37 "Про затвердження Збірника цін на предмети речового майна" прийнято лише 16.02.2018 р., і він введений в дію з 01.01.2018 р., після звільнення позивача, тому не був застосований під час розгляду заяви позивача.

З вказаного приводу суд зазначає, що згідно п. 5 Порядку №178 при оформленні довідки про вартість речового майна береться до уваги закупівельна вартість такого майна, розрахована станом на 1 січня поточного року, яким є рік виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, тобто, звільнення з військової служби, - 2017 рік в даному випадку.

Тобто, при визначенні розміру грошової компенсації позивачу мали братися ціни станом на 01.01.2017 р., а не ціни, визначені в будь-який період раніше, незалежно від того, коли в останнє Службою зовнішньої розвідки України фактично проводилася закупівля майна.

Законодавство, зокрема, Закони №№ 2011-XII та № 567-VIII, а також постанова Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178, не містять прямого обов'язку Служби зовнішньої розвідки України визначати закупівельну вартість речового майна станом на 01 січня кожного наступного року, тоді як згідно змісту п. 5 Порядку №178 така вартість має бути визначена і використовуватися у випадку розгляду відповідних заяв (рапортів). Відповідно, така вартість має бути встановлена.

При цьому, суд не може погодитися з відповідачем, який зазначає, що відповідна вартість може бути визначена лише у випадку фактичної закупівлі речового майна у певному періоді і, відповідно, визначення його вартості, оскільки це не відповідає змісту п. 5 Порядку №178.

Оскільки вартість речового майна з часом змінюється, обов'язок застосовувати ціни саме станом на 1 січня поточного року покликаний гарантувати права осіб, які звертаються з відповідними заявами (рапортами), на отримання грошової компенсації у розмірі, що хоча б приблизно відповідає вартості вказаного майна.

Суд звертає увагу, що вказане питання відповідачем було урегульоване на період, починаючи з 2018 р., шляхом прийняття наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України №37 "Про затвердження Збірника цін на предмети речового майна" від 16.02.2018 р., згідно п. 2 якого передбачено використання закупівельної вартості речового майна, розрахованої Службою зовнішньої розвідки України станом на 1 січня поточного року, а п. 3 якого передбачає, що у разі відсутності закупівельної вартості на окремі предмети речового майна в Збірнику цін, використовувати закупівельну вартість речового майна, розраховану Міністерством оборони України станом на 1 січня поточного року.

Проте, якщо вказане питання врегульоване відповідачем на період, починаючи з 2018 р., воно може бути врегульоване і на період з моменту набуття чинності Порядком №178 (22.03.2016 р.) до 01.01.2018 р., тобто, за два роки - 2016 та 2017.

При чому, суд зазначає, що Служба зовнішньої розвідки України могла на власний розсуд встановити механізм визначення вартості речового майна - як застосовуючи власну методику, так і використовуючи закупівельну вартість речового майна, розраховану Міністерством оборони України.

Посилання відповідача на очікування затвердження Міністерством оборони України Зразків військової форми одягу та загальні вимоги до знаків розрізнення військовослужбовців та ліцеїстів військових ліцеїв, у тому числі для військовослужбовців СЗРУ, що зроблено лише шляхом їх затвердження наказом Міністерства оборони України від 18.07.2017 р. №370, не може бути визнане обґрунтованим, оскільки з заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно за період проходження військової служби позивач звернулася 07.03.2018 р., коли і вказаний наказ Міністерства оборони України, і наказ Голови Служби зовнішньої розвідки України №37 "Про затвердження Збірника цін на предмети речового майна" від 16.02.2018 р. вже були наявні.

З врахуванням викладеного суд вважає протиправною бездіяльність Служби зовнішньої розвідки України щодо невизначення на період з моменту набуття чинності Порядком №178 (2016 та 2017 роки) вартості речового майна, що мала застосовуватися для визначення розміру грошової компенсації за нього.

Вказане, в свою чергу, призвело до нарахування позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно за цінами 2005 р., що очевидно не відповідають реальній вартості вказаного речового майна, і що визнається судом протиправним.

Належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є зобов'язання провести відповідний перерахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" станом на 1 січня поточного 2017 року.

При цьому, суд повторно наголошує, що Служба зовнішньої розвідки України могла на власний розсуд встановити механізм визначення вартості речового майна - як застосовуючи власну методику, так і використовуючи закупівельну вартість речового майна, розраховану Міністерством оборони України.

Окремо суд зазначає, що наявність чи відсутність необхідності при прийнятті наказу СЗРУ від 14.05.2005 р. №57/ДСК, проходити державну реєстрацію як нормативно-правового акту, на що посилається позивач, не має значення для розгляду справи по суті, оскільки незастосування цього акту до правовідносин сторін не призвело би до нарахування позивачу розміру грошової компенсації у більшому розмірі за відсутності відповідного порядку його визначення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, в тому числі, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

В обґрунтування завдання протиправними діями (бездіяльністю) відповідача моральної шкоди позивач посилається на погіршення стану здоров'я, перебування у стресовому стані внаслідок свавільного ставлення до позивача, необхідність несення значних витрат на лікування.

В якості доказів завдання моральної шкоди позивач надає довідку ВЛК №583 від 11.12.2017 р., згідно якої позивача визнано обмежено придатною до військової служби з переліком захворювань та зазначенням про їх пов'язаність з військовою службою, консультативний висновок від 14.06.2018 р. з встановленим діагнозом, виписку №11852 із медичної карти стаціонарного хворого від 15.08.2018 р.

Проте, вказані документи лише підтверджують стан здоров'я позивача і не дають змоги встановити причинно-наслідковий зв'язок між виявленими у позивача захворюваннями та спілкуванням з відповідачем щодо розміру грошової компенсації.

Також суд зазначає, що згідно з довідкою ВЛК №583 від 11.12.2017 р. у позивача були проблеми зі здоров'ям ще до звільнення і спілкування з відповідачем щодо розміру грошової компенсації, що очевидно передбачає відсутність причинно-наслідкового зв'язку між визначенням розміру грошової компенсації та станом здоров'я позивача.

Суд також зазначає, що визнання рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними не має обов'язковим наслідком завдання позивачу шкоди як моральної, так і матеріальної, тоді як наявність шкоди необхідно доводити незалежно від наявності в діях відповідача порушення по суті.

В даному випадку у суду відсутні підстави для висновку про те, що саме по собі спілкування позивача з відповідачем щодо виплати грошової компенсації могло спричинити негативні наслідки у вигляді перебування у стресовому стані внаслідок свавільного ставлення до позивача, оскільки, як зазначено вище, на обидва письмові звернення позивач вчасно отримав відповідь з роз'ясненням позиції відповідача.

Очікуваний розмір грошової компенсації - 15-18 тис.грн. замість нарахованих 2 295, 10 грн. не є, на думку суду, надто великою сумою для спричинення надмірного хвилювання у позивача, тому суд ставиться критично до цих посилань позивача, тим більше, що відповідачем зроблено розрахунок не свавільно, а на підставі актів, які він вважав за правильне застосовувати, без мети спричинити образу чи завдати шкоду позивачу.

З врахуванням викладеного суд вважає безпідставним твердження позивача про завдання моральної шкоди внаслідок спірної ситуації, тоді як сама по собі ця ситуація знайшла вирішення в судовому порядку.

На підставі вищевикладеного, ст. 9, 241-246, 255, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Служби зовнішньої розвідки України щодо розрахунку грошової компенсації вартості за неотримане речове майно ОСОБА_1 згідно наказу Служби зовнішньої розвідки України від 14.05.2005 р. №57/ДСК "Про затвердження розмірів компенсації замість належних до видачі предметів речового майна у Службі зовнішньої розвідки України".

3. Зобов'язати Службу зовнішньої розвідки України провести перерахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно ОСОБА_1 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" станом на 1 січня поточного 2017 року.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Служби зовнішньої розвідки України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1409, 6 грн.

6. Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 11.03.19 р.