Рішення № 80345706, 11.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2019 року № 826/19010/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кармазіна О.А., суддів Катющенка В.П. та Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1до Державної фіскальної служби Українитретя особаДержавна податкова інспекція у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та бездіяльності,-В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДФС України, за участю третьої особи - ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - ДПІ), в якому, з урахуванням заяви позивача від 30.11.2016 та ухвали суду від 13.09.2016, просить:

1) визнати рішення відповідача за №11267/М/99-99-13-01-08-14 від 26 жовтня 2016 року про продовження строку розгляду скарги позивача на рішення ДПІ № 117/26-52-12-02-38 про анулювання реєстрації платника єдиного податку та на рішення ГУ ДФС у м. Києві № 6078/М/26-15-03-02-15 від 16.09.2016 - неправомірним і таким, що суперечить нормам діючого законодавства України;

2) визнати рішення відповідача №11588/М/99-99-13-01-0214 від 03 листопада 2016 року про результати розгляду вищезгаданої скарги - неправомірним і таким, що суперечить нормам діючого законодавства України;

3) визнати протиправною бездіяльність відповідача у формі дій щодо відновлення реєстрації позивача в якості платника єдиного податку в реєстрі платників єдиного податку.

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що з 01.04.2016 позивачку як ФОП (3-я група, ставка єдиного податку 5%) виключено з реєстру платників єдиного податку. При цьому, 31.03.2016 ДПІ проведено камеральну перевірку, за результатами якої складено акт перевірки, в якому начебто зафіксовано виявлене правопорушення, а саме: наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (п/п. 3 п. 229.10 та п/п. 8 п. 298.2.3. ПК України).

Однак, як зазначає позивач, предметом камеральної перевірки можуть бути лише дані, зазначені у податкових деклараціях платника податків. Проте, у висновках камеральної перевірки, проведеної ДПІ 31.03.2016, не виявлено наявність податкового боргу. Акт не містить зазначення предмету перевірки. При цьому, позивач звертає увагу, що наявність податкового боргу з дати переходу із загальної системи на спрощену (з 01.05.2015) виключено, оскільки єдиний податок сплачений згідно положень п. 295.3. ПК України і, відповідно, зарахований до бюджету в належному (повному обсязі), а податкові декларації отримані ДПІ у строки відповідно до п. 49.1. ПК України.

Позивач також зазначає, що примірник акту з рішенням про виключення з реєстру платників єдиного податку № 117/26-52-12-02-38 від 31.03.2016, за даними ДПІ начебто надіслано на податкову адресу позивача і повернуто ДПІ за закінченням терміну зберігання.

Однак, позивач зазначає, що зазначених документів не було отримано, як і іншого акту камеральної перевірки від 03.07.2015 з рішенням про накладення штрафу у розмірі 170 грн. (не є предметом спору у даній справі).

Отримавши за запитом акт камеральної перевірки та рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, 13.08.2016 позивачем було подано скаргу до ГУ ДФС у м. Києві. 01.09.2016 ГУ ДФС у м. Києві прийняло рішення про продовження строку розгляду скарги, а 16.09.2016 прийнято рішення про залишення скарги без розгляду.

Надалі, 29.09.2016 позивачем направлено скаргу до ДФС України (дата отримання 03.10.2016). Однак, 24.10.2016 вмотивоване рішення за результатами розгляду скарги або рішення про продовження розгляду скарги не було надіслано, а відтак, на думку позивача, з 25.10.2016 рішення ДПІ і Головного управління скасовані, запис у Реєстрі платників єдиного податку щодо скаржника (позивача) відновлений.

Натомість, як зазначено у позові, 01.11.2016 позивачем отримано рішення ДФС України № 11267/М/99-99-13-01-08-14 від 26.10.2016 про продовження розгляду скарги на підставі ст. 20 Закону України «Про звернення громадян». При цьому, 08.11.2016 позивачем отримано відповідь від Інформаційно-довідкового департаменту ДФС України на звернення від 07.11.2016 щодо можливості застосування ДФС України під час розгляду скарги платника податків строку, передбаченого іншими законодавчими актами.

Як зазначено у позові, 04.11.2016 позивачем отримано рішення відповідача № 11588/М/99-99-13-01-0214 від 03.11.2016 про результати розгляду скарги.

Враховуючи вищевикладене, а також положення ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 17 КАС України, позивач просила задовольнити позов.

Відповідач подав до суду заперечення на позов (а.с. 65), просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, крім іншого, що 03.10.2016 (вх. № 4770/ФОП) отримана скарга позивача від 29.09.2016, яка, з урахуванням строку продовження строків розгляду скарги, розглянута відповідачем, про що викладено у рішенні від 03.11.2016 № 11588/М/99-99-13-01-02-14. Строк розгляду скарги продовжено 26.10.2016. Водночас, відповідач звертає увагу, що рішення про продовження строку розгляду скарги та рішення за результатами розгляду скарги не можна розглядати як рішення, що породжує для позивача певні наслідки.

Третя особа (ДПІ) заперечила проти задоволення позову (т.1, а.с. 40) з підстав, викладених у своїх поясненнях, зазначивши про правомірність рішення про анулювання реєстрації, яке не є предметом розгляду у даній справі. При цьому, надано фотокопії поштових конвертів (а.с. 49, 54, 58) з довідками пошти про повернення до ДПІ поштових відправлень, надісланих позивачці, у зв'язку із закінченням строку зберігання.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/19010/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про скасування рішення за №117/26-52-12-02-38 від 31 березня 2016 року про анулювання платника єдиного податку як такі, що є недійсними в силу закону, та про зобов'язання вчинити дії щодо відновлення в реєстрі платників єдиного податку відомості про позивача, як фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку, залишено без розгляду.

На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017 року №4548 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою від 09.11.2017 справу прийнято до провадження судді Кармазіна О.А. та призначено справу до судового розгляду по суті у складі колегії суддів на 13.12.2017.

У судовому засіданні 13.12.2017 за згодою учасників справи ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - КАС України), слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4 та ст. 264 КАС України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, враховуючи пояснення представників учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вже зазначалося, 31.03.2016 ДПІ прийнято рішення № 117/26-52-12-02-38 про виключення позивачки з реєстру платників єдиного податку.

У даній справі ДПІ не є відповідачем та вказане рішення не є предметом оскарження у даній справі.

На підставі п. 56.3. ПК України на адресу ДФС України 29.09.2016 позивачкою сформовано скаргу на рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.09.2016 про залишення скарги позивачки без розгляду та на рішення ДПІ про анулювання реєстрації платником єдиного податку. Скарга отримана 03.10.2016.

26.10.2016 ДФС України сформовано рішення про продовження розгляду скарги та продовжено її розгляд по 16.11.2016. Рішення отримано позивачем 01.11.2016.

03.11.2016 ДФС сформовано рішення про результати розгляду скарги, яке отримано позивачкою 04.11.2016. Питання щодо рішення ДПІ про анулювання реєстрації платником ПДВ розглянуто по суті та у задоволенні скарги відмовлено, рішення ДПІ залишено без змін.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Стаття 56 Податкового кодексу України регулює питання оскарження рішень контролюючих органів.

Так, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку (п. 56.8. ПК України).

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті (п. 56.9. ПК України).

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку (п. 56.10. ПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, визначеним у цій частині.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 19 КАС України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Водночас, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Суд зазначає, що оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого в межах здійснення ним владної компетенції у відносинах з певним платником податків, до вищестоящого органу чи посадової особи є одним з елементів у системі захисту прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб у відносинах з суб'єктами владних повноважень, що є альтернативним судовому захисту, який спрямований на виявлення порушення закону з боку підпорядкованих органів та посадових осіб при прийнятті ними адміністративних актів.

Рішення вищестоящого органу чи посадової особи, прийняте за результатами розгляду в адміністративному порядку скарги фізичної чи юридичної особи, завжди містить оцінку законності рішення (дії чи бездіяльності) підпорядкованого суб'єкта владних повноважень, є похідним від такого рішення (дії чи бездіяльності), але не має самостійного значення, адже є опосередкованим, безпосередньо не визначає обсягу прав та обов'язків фізичної чи юридичної особи.

У даному випадку, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення ДФС України про продовження строку розгляду скарги та результати розгляду скарги позивача не є юридично значимими документами для позивача, оскільки, на відміну від рішення ДПІ про виключення з реєстру платників єдиного внеску, не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, оскільки самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки, що виключає передумови для здійснення захисту права або законного інтересу позивача шляхом скасування таких рішень, а тому ці вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Аналогічний правовий підхід за аналогічних обставин висловлено Верховним Судом у постанові від 29.01.2019 у справі № 826/10853/17 (номер рішення в ЄДРСР 79528515).

У той же час, можливий факт пропуску ДФС України строку розгляду скарги, чи строку прийняття рішення про продовження розгляду справи, має правове значення для цілей визначення чинності рішення ДПІ про виключення з реєстру платників єдиного податку, яке, у даному випадку, не є предметом оскарження у даній справі, а цей факт не має правового значення відносно оскаржуваних рішень.

Що ж стосується вимоги щодо визнання протиправної бездіяльності ДФС України у формі дій щодо відновлення реєстрації платником єдиного податку в реєстрі платників єдиного податку, слід зазначити, що вказані дії можуть вчинятися у разі скасування рішення ДПІ про виключення позивача з реєстру платників. У даному випадку, за умов чинності рішення ДПІ про виключення з реєстру платників єдиного внеску, у суду відсутні підстави для висновку про вчинення ДФС України протиправної бездіяльності, а заявлені вимоги є передчасними.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1; адреса (згідно з позовом): АДРЕСА_1) до Державної фіскальної служби України (код ЄДР 39292197; адреса: МСП 04655, м. Київ, Львівська площа, 8), третя особа ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Кармазін

Судді: В.П. Катющенко

Т.О. Скочок