Ухвала суду № 80345676, 25.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

25 лютого 2019 року м. Київ№ 640/293/19Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірій Р.О., за участю секретаря судового засідання Шевченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, поновлення на роботі ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Апеляційного суду Київської області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд:

1) бездіяльність керівника апарату суду Апеляційного суду Київської області Літвінової О. І. щодо незабезпечення належними умовами праці помічника судді ОСОБА_1. в період перебування в трудових відносинах з Апеляційним судом Київської області з 22.06.2015 по 02.01.2018 визнати протиправною, дискримінаційною у формі утиску за ознаками внутрішньо переміщеної особи з інвалідністю.

2) визнати дії керівника апарату Апеляційного суду Київської області Літвінової О. І. під час винесення наказу № 703-ос/ка від 27.11.2017 "Про встановлення надбавки за інтенсивність праці працівникам суду" у розмірі 30 % до посадового окладу помічникам суддів з 01 листопада до 29 грудня 2017 року та наказу № 756-ос/кА від 28.11.2017 "Про преміювання працівників суду" яким встановлена щомісячна премія помічникам судді в розмірі 200 відсотків посадового окладу за фактично відпрацьований час по відношенню до помічника судді ОСОБА_1. протиправними, дискримінаційними у формі прямої дискримінації за ознакою внутрішньо переміщеної особи з інвалідністю.

3) зобов'язати Апеляційний суд Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01 листопада 2017 року по 29 грудня 2017 року з урахуванням недоотриманої премії у розмірі 200 відсотків посадового окладу за фактично відпрацьований час за листопад 2017 року та недоотриманої надбавки у розмірі 30 % до посадового окладу з 01 листопада до 29 грудня 2017 року з урахуванням раніше виплаченої заробітної плати за період з 01 листопада 2017 по 29 грудня 2017.

4) визнати наказ в.о. керівника апарату Апеляційного суду Київської області Зельдич О. М. № 150-ос-ка від 10.03.2017 про продовження виконання обов'язків додаткового помічника судді Лівійського С.В. в частині строку до 31 грудня 2017 року недійсним, протиправним, дискримінаційним у формі прямої дискримінації за ознаками внутрішньо переміщеної особи з інвалідністю.

5) визнати трудовий договір оформлений наказом № 150-ос-ка від 10.03.2017 про продовження виконання обов'язків додаткового помічника судді Лівійського С.В. безстроковим.

6) визнати наказ №805-ос/кА від 21.12.2017 в частині звільнення з займаної посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору протиправним.

7) скасувати наказ №805-ос/кА від 21.12.2017 в частині звільнення з займаної посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору

8) зобов'язати Апеляційний суд Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку на підставі наказу № 74-ос/ка від 09.02.2018 "про внесення змін до наказу № 805-ос/кА від 21.12.2017 відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 з урахуванням недоотриманої премії у розмірі 200 відсотків посадового окладу за фактично відпрацьований час за листопад 2017 року та недоотриманої надбавки у розмірі 30 % до посадового окладу з 01 листопада до 29 грудня 2017 року.

9) визнати дії Апеляційного суду Київської області щодо утримання з заробітної плати ОСОБА_1, як надлишково сплачених коштів за грудень 2017 року у сумі 9714.39 грн протиправними.

10) стягнути з Апеляційного суду Київської області на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 9714.39 грн.

11) поновити ОСОБА_1 на посаді помічника судді Апеляційного суду Київської області виконуючої обов'язки додаткового помічника судді Лівійського С.В. з 02.01.2018.

12) зобов'язати Апеляційний суд Київської області нарахувати та виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 з 02.01.2018 по день поновлення на посаді виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", враховуючи перерахунок ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01 листопада 2017 року по 29 грудня 2017 року з урахуванням недоотриманої премії у розмірі 200 відсотків посадового окладу за фактично відпрацьований час за листопад 2017 року та недоотриманої надбавки у розмірі 30 % до посадового окладу з 01 листопада до 29 грудня 2017 року.

Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника судді Апеляційного суду Київської області виконуючої обов'язки додаткового помічника судді Лівійського С.В., та в частині нарахування та виплат в межах суми за один місяць.

Ухвалою суду від 11.01.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив суд залишити позовну заяву без розгляду. В обгрунтування зазначив, що позовні вимоги про визнання протиправними управлінських рішень, зобов'язання вчинити дії не можуть розглядатися судом у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, оскільки, як вбачається з позовної заяви, позивачем ставиться питання про протиправну та дискримінаційну бездіяльність за період 22.06.2015-02.01.2018 та оскаржуються накази за 27.11.2017, 28.11.2017, 10.03.2017, 21.12.2017, 09.02.2018.

Відповідно до табелю обліку робочого часу ОСОБА_1, остання 11.02.2018 перебувала на робочому місці, була ознайомлена під підпис з оскаржуваними наказами, тобто дізналася про порушення своїх прав невідкладно після прийняття цих управлінських рішень та мала можливість звернутися до суду у місячний строк, тобто до 11.03.2018.

Позивач в заяві про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду зазначає, що на початку січня 2018 року звернулася до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з метою захисту порушених прав та чекала результатів розгляду звернення. Також вказала, що в період з 03.08.2018 по 21.11.2018 знаходилась на амбулаторному та стаціонарному лікуванні. З 26.11.2018 нею стався нещасний випадок на виробництві та вона перебувала на лікарняному до 29.11.2018.

13.11.2018 ОСОБА_1 звернулась до Уповноваженого Верховного Ради України з прав людини з вимогою повідомити про результати звернення від 10.01.2018.

29.12.2018 ОСОБА_1 отримала лист Уповноваженого Верховного Ради України з прав людини від 26.12.2018 за результатами розгляду звернення від 10.01.2018 щодо дискримінаційних дій керівника апарату суду.

Суд заслухавши думку позивача, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позов необхідно залишити без розгляду в частині позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, згідно ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частина 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частина 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частина 1 статті 233 Кодексу законів про працю України: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається обставин, які заважали б позивачу та могли бути об`єктивними перешкодами для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у передбачений законом строк.

Позивач мав правові підстави для вчасного звернення до суду з відповідним позовом у строки, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, та будь-яких перешкод для реалізації такого права матеріали справи не містять.

Так, саме по собі звернення до Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини відносно дій керівника апарату не може свідчити про існування об'єктивних перешкод для подання позивачем адміністративного позову у визначений законодавством строк (стосовно наказів від 27.11.2017, 28.11.2017, 10.03.2017, 21.12.2017, 09.02.2018). Зокрема, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що наведені обставини якимось чином позбавляли можливості його в реалізації права на звернення до суду.

Відтак, судом не знайдено поважних причин пропуску строку звернення позивача до суду з даним позовом.

Отже, матеріали справи не містять жодних доказів щодо наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали позивачеві на звернення до суду у строк, визначений законодавством, обставин, які були непереборними та не залежали від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачем дій, що свідчить про відсутність підстав для визнання поважними причини пропуску строку на звернення до суду.

Будь-яких інших причин поважності пропуску строку звернення до суду та відповідних доказів на їх підтвердження позивачем не надано.

Чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Дослідивши заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд не вбачає реальних обставин, які фактично унеможливили подачу позовної заяви у встановлені КАС України строки, оскільки останнім жодним чином не підтверджено поважності причин, за яких він не реалізував своє право пред'явлення позову до адміністративного суду вчасно, адже підставами для поновлення строку звернення до суду є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами за яких саме поважних причин було пропущено строк на звернення до суду, а наведені позивачем причини у заяві про поновлення цього строку не є поважними, що є підставою для залишення позову без розгляду в частині.

Крім того, суд вважає за необхідне також зазначити, що при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (Golder v. the United Kingdom, § 38; Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 рок).

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Pеrez de Rada Cavanilles v. judgment of 28 October 1998).

Крім того, у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є справа "Gradescolo S.R.L. проти Молдови". У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Крім того, суд принагідно зазначає, що Європейським Судом з прав людини неодноразово вказано, що саме строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка б могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 09.01.2013 року у справі "ОСОБА_2 проти України" (п.137), рішення від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства" (п. 51).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, а підстави, вказані ним у заяві про поновлення строків звернення до суду визнані судом не поважними, відтак наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 123, 240, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ :

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду - відмовити.

Клопотання Апеляційного суду Київської області про залишення адміністративного позову без розгляду - задовольнити частково.

Позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог, а саме :

1) визнати наказ В.о. керівника апарату Апеляційного суду Київської області Зельдич О. М. № 150-ос-ка від 10.03.2017 про продовження виконання обов'язків додаткового помічника судді Лівійського С.В. в частині строку до 31 грудня 2017 року недійсним, протиправним, дискримінаційним у формі прямої дискримінації за ознаками внутрішньо переміщеної особи з інвалідністю.

2) визнати трудовий договір оформлений наказом № 150-ос-ка від 10.03.2017 про продовження виконання обов'язків додаткового помічника судді Лівійського С.В. безстроковим.

3) визнати наказ №805-ос/кА від 21.12.2017 в частині звільнення з займаної посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору протиправним.

4) скасувати наказ №805-ос/кА від 21.12.2017 в частині звільнення з займаної посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору

5) поновити ОСОБА_1 на посаді помічника судді Апеляційного суду Київської області виконуючої обов'язки додаткового помічника судді Лівійського С.В. з 02.01.2018 року.

6) зобов'язати Апеляційний суд Київської області нарахувати та виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 з 02.01.2018 по день поновлення на посаді виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", враховуючи перерахунок ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01 листопада 2017 року по 29 грудня 2017 року з урахуванням недоотриманої премії у розмірі 200 відсотків посадового окладу за фактично відпрацьований час за листопад 2017 року та недоотриманої надбавки у розмірі 30 % до посадового окладу з 01 листопада до 29 грудня 2017 року

- залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Суддя Р.О. Арсірій