Рішення № 80345510, 11.03.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2019 року Чернігів Справа № 620/79/19

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкової вимоги та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 04.01.2019 звернувся з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області і просить:

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4131-53 від 09.11.2018 в сумі 15819,54 грн, видану Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області;

зобов'язати відповідача провести списання з його особового рахунку суму недоїмки в розмірі 15819,54 грн, нарахованої на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4131-53 від 09.11.2018.

Свої вимоги мотивує тим, що винесення відповідачем вимоги про сплату боргу протиправним, оскільки він не зобов'язаний сплачувати єдиний внесок як фізична особа-підприємець, адже здійснення підприємницької діяльності було ним припинено на підставі рішення суду за у 2002 році. Протягом періоду з 2002 року до 2018 року він не був зареєстрований як фізична особа-підприємець та не здійснював ніякої підприємницької діяльності, не отримував прибуток від такої діяльності та будь-якого іншого доходу, окрім заробітної плати з 2011 року від підприємства на якому працює. Позивач вважає, що у нього не було обов'язку самостійно сплачувати єдиний соціальний внесок, за нього це робить роботодавець. Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою суду від 08.01.2019 у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження, слухання справи призначено без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання. Сторонам надано строк для подачі до суду заяв по суті справи.

Від Головного управління ДФС в Чернігівській області в межах встановленого строку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та наполягає на тому, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Відповідач зазначає, що в липня 2002 року підприємницька діяльність позивача була припинена за рішенням суду, одна в листопаді 2002 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстровано Деснянською районною у місті Чернігові радою, про що свідчать відомості Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зазначена реєстрація підприємницької діяльності не скасована та не припинена позивачем самостійно. Відпвідач зазначає, що запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про недійсність реєстраційного посвідчення не свідчить про припинення підприємницької діяльності позивачем, а зроблена на підставі Закону України від 01.07.2010 № 2390 «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання». Враховуючи вимоги Закону Україн «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції з 01.01.2017 Головним управлінням ДФС у Чернігівській області було нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік та за 1, 2, 3 квартали 2018 року по 2457,18 грн., всього в сумі 15819,54 грн., яка залишається не сплаченою. Враховуючи зазначені обставини, ГУ ДФС у Чернігівській області вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить в їх задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності розпорядженням Деснянської районної в місті Чернігові ради 09.03.2000, про що йдеться в рішенні Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2002 по справі № 12/237 (а.с. 16-17).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2002 по справі № 12/237 скасовано державну реєстрацію Приватного підприємця ОСОБА_1.

Водночас як свідчать дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.01.2019 ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи підприємця Деснянською районною в місті Чернігові радою 12.11.2002. Тобто позивач вчинив дії щодо реєстрації його як суб'єкта підприємницької діяльності після винесення рішення Господарським судом Чернігівської області повторно.

На обліку в ДПІ в м. Чернігові позивач перебував з 12.11.2002 до 29.12.2004, про що свідчать інформаційні дані, надані ГУ ДФС в Чернігівській області. Причина зняття з обліку прийняття рішення фізичною особою-підприємцем 12.06.2003 про припинення.

Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 станом на 16.01.2019 підприємницьку діяльність не припинив.

Таким чином, з 12.11.2002 згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач перебуває в статусі фізичної особи-підприємця.

Також, як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 з 31.03.2011 по 01.04.2011 працював в ТОВ «Баядера Логістік», про що свідчить тудова книжка позивача (а.с. 14).

Головним управлінням ДФС у Чернігівській області було сформовано та направлено ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-4131-53 від 09.11.2018 на суму 15819,54 грн.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон).

Платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені з урахуванням норм законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством чи за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 4 цього Закону).

Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються положеннями Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).

Також платниками єдиного внеску, як зазначено у п. 4 частини першої ст. 4 цього Закону, є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.

Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. З частини першої ст. 7 цього Закону).

Як визначено п. 2 цієї частини, базою нарахування єдиного вне ску, зокрема, для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування і є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов'язкової звітності за себе як фізичні особи - підприємці. Сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу - підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець (утримань ЄСВ із заробітної плати немає).

У свою чергу, відповідно до ч. 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не припинив свою підприємницьку діяльність, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а відтак зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В зв'язку з наведеним за інформацією ІКП ITC «Податковий блок», по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) 09.02.2018 відповідачем було нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. (704,00 х 12 міс. = 8448,00) та за 1, 2, 3 квартали 2018 року по 2457,18 грн. (819,06 х 3міс. =2457,18), всього в сумі 15819,54 грн.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про те, що податкова вимога сформована на підставі та в межах наданих ГУ ДФС в Чернігівській області повноважень, а тому позовні вимоги не є обґрунтованими.

В той же час суд звертає увагу, що Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань міститься запис № НОМЕР_2, вчинений 25.03.2013 про те, що свідоцтво про державну реєстрацію позивача вважається недійсним.

Відповідно до п. 4 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання», в редакції чинній станом на внесення запису № НОМЕР_2 від 25.03.2013, свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Також, відповідно до п. 8 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання» за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Наведене свідчить про те, що запис про недійсність свідоцтва про державну реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця вказує на те, що воно видана на бланку старого зразка, а не про те, щ позивач фактично припинив здійсненя підприємницької діяльності. Для здійснення такого припинення встановлена окрема процедура відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАСУ, суд враховує, що при відмові позивачу у задоволенні позову понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подання позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11,м. Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 39392183).

Повне судове рішення складено 11.03.2019.

Суддя О.В. Кашпур