Рішення № 80345491, 27.02.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2019 року Чернігів Справа № 620/161/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

за участі секретаря - Андрушко І.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Адам Ю.В., Глазової-Конащук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Академії державної пенітенціарної служби про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 11.01.2019 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Академії державної пенітенціарної служби про визнання бездіяльності неправомірною і просить:

визнати незаконною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо непогодження мені щомісячних додаткових видів грошового забезпечення - премії за березень, квітень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року в розмірі 148830,00 грн;

зобов'язати Академію державної пенітенціарної служби виплатити мені щомісячні додаткові види грошового забезпечення - премію за березень, квітень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року в розмірі 148830,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що премія є складовою частиною його грошового забезпечення та має виплачуватися в повному обсязі. Позивач зазначає, що премія не виплачується за умови проведення стосовно особи, щодо якої здійснюється преміювання службового розслідування чи перевірки. Позивач зазначає, що щодо нього такого розслідування або перевірки не проводилось, дисциплінарних стягнень за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 у нього немає, рішень щодо позбавлення його премій не приймалось. Позивач наполягає на тому, що по Академії Державної пенітенціарної служби за 2018 рік», фонд оплати праці дозволяв виплату премії, з урахуванням його особистого внеску в загальний результат служби та відповідні результати роботи які були досягнені Академією Державної пенітенціарної служби під його керівництвом. ОСОБА_1 зазначає, що він має почесне звання «Заслужений працівник освіти України», вчене звання доктора педагогічних наук, маю понад 20 наукових праць, станом на 29.12.2018 - понад 100 публікацій, 4 монографії. За час служби неодноразово заохочувався, в тому числі під час роботи на посаді ректора указом Президента України 22.08.2016 мені було присвоєно звання «Заслужений працівник освіти», у 2018 році заохочувався почесною грамотою Чернігівської обласної ради та подякою Чернігівської обласної державної адміністрації. Отже з урахуванням викладеного, законних підстав для невиплати йому премії не було та немає на даний час. Крім того, позивачу за січень, лютий, травень, червень, липень 2018 року премію було погоджено, а отже за березень, квітень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року не було погоджено у наслідок неправомірної бездіяльності посадових осіб Міністерства юстиції України, на яких покладено обов'язок погодження. Враховуючи наведені обставини, позивач просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.01.2019 у справі відкрито провадження та призначено слухання справи за правилами загального позовного провадження. Відповідачам надано строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Від Міністерства юстиції України до суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що положеннями чинного законодавства не встановлено обов'язковості суцільного преміювання осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби. Міністерство юстиції України діяло в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством України та не допускало бездіяльності щодо непогодження позивачу щомісячних додаткових видів грошового забезпечення - премії за березень, квітень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року в розмірі 148 830, 00 грн. Водночас, встановлення премій є правом Міністерства юстиції України як суб'єкта владних повноважень, а не обов'язком. Відповідач наполягає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення та виплати щомісячних додаткових видів грошового забезпечення - премії за березень, квітень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року є лише його суб'єктивною оцінкою своєї діяльності, з якої не випливає обов'язку Міністерства юстиції України погодити виплату позивачу премії.

Від відповідача - Академії державної пенітенціарної служби відзиву на позовну заяву до суду не надійшло.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача - Міністерства юстиції України в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили.

Представник відповідача - Академії державної пенітенціарної служби в судове засідання не з'явився.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Відповідно до статті 42 Закону України «Про вищу освіту» 05.04.2016 ОСОБА_1 обраний ректором Академії Державної пенітенціарної служби. Згідно з наказом №77/ОС-16 від 07.04.2016 його призначено на посаду ректора Академії Державної пенітенціарної служби та укладено контракт №5 від 07.04.2016. По теперішній час позивач перебуває на посаді ректора Академії Державної пенітенціарної служби, що підтверджується довідкою №5 від 08.01.2019 (а.с. 67).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №343 від 18.05.2016 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» ліквідовано Державну пенітенціарну службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації та установлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної пенітенціарної служби, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

Також зазначеною Постановою затверджено «Перелік цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що відносяться до сфери управління Міністерства юстиції», відповідно до якого Академія державної пенітенціарної служби відноситься до сфери управління Міністерства юстиції.

Згідно п 1.3 Статуту Академії державної пенітенціарної служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції № 3290/5 від 21 листопада 2016 року, Академія ДПтС є самоврядним та автономним вищим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, який є державною установою, фінансується за рахунок коштів державного бюджету і віднесено до сфери управління центрального органу виконавчої влади - Міністерства юстиції України.

Академією державної пенітенціарної служби було направлено до Міністерства юстиції України листи-подання про преміювання ОСОБА_1 за березень, квітень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року з розрахунками від 04.04.2018 №5/747, від 03.05.2018 № 5/924, від 05.07.2018 № 5/1540, від 03.09.2018 № 5/1927, від 03.10.2018 № 5/2126, від 02.11.2018 № 5/2354, від 30.11.2018 № 5/2584 (а.с. 49-62). Зазначені листи не було погоджено та за ці періоди не виплачено премію позивачу.

Листи-подання за січень, лютий, травень, червень, липень 2018 року було погоджено і відповідно до наказів № 26 о/с від 02.02.2018, № 46 о/с від 28.02.2018, № 168 о/с від 12.07.2018, № 179 о/с від 25.07.2018, № 203 о/с від 29.08.2018 ОСОБА_1 було виплачено премію за січень, лютий, травень, червень, липень 2018 року (а.с. 44-48).

Вважаючи протиправним не здійснення преміювання за березень, квітень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.

Грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції від 24.02.2018 (далі - Постанова № 704).

Пунктом 2 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 2 пункту 5 Постанови № 704 керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Отже Постанова № 704 надає право здійснювати преміювання, та не визначає це обов'язком.

Наказом Міністерства юстиції України №925/5 від 28.03.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Порядок №925/5).

Відповідно до пункту 3 розділу 1 Порядку №925/5 Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає:

щомісячні основні види грошового забезпечення;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:

посадовий оклад;

оклад за спеціальним званням;

надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:

підвищення посадового окладу;

надбавки;

доплати;

премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:

допомога для оздоровлення;

матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Отже до складу грошового забезпечення серед іншого входять щомісячні (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) додаткові види грошового забезпечення. При цьому премія не є обов'язковою частиною щомісячного грошового забезпечення, а є додатковою стимулюючою виплатою за високі показники в роботі, значний особистий вклад в роботу установи тощо.

Відповідно до п. 5 розділу 1 Порядку №925/5 виплата грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу здійснюється за місцем їх служби в межах асигнувань, затверджених кошторисом відповідного органу або установи на грошове забезпечення.

Особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в державних підприємствах Державної кримінально-виконавчої служби України, грошове забезпечення виплачується за рахунок і в межах коштів відповідних підприємств.

Пунктами 1-4 розділу 13 Порядку №925/5 встановлено, що керівники органів і установ мають право преміювати осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Преміювання осіб рядового і начальницького складу здійснюється згідно з положенням про преміювання, що затверджується в кожному органі та установі, в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менше ніж 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення з урахуванням фактичних обсягів фінансування, затверджених для бюджетних установ у кошторисах, а також фінансових можливостей підприємств установ виконання покарань.

Премія виплачується разом iз виплатою грошового забезпечення в поточному місяці за результатами оперативно-службової діяльності за минулий місяць.

Виплата премії особам рядового і начальницького складу та позбавлення їх премії здійснюються згідно з наказами.

Накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу видаються на підставі поданих рапортів (заяв) керівників структурних підрозділів щодо преміювання осіб рядового і начальницького складу, погоджених з фінансовим підрозділом у частині дотримання фонду преміювання, а керівників органів і установ - відповідного керівника органу управління вищого рівня. У рапортах з клопотанням про встановлення премії, позбавлення (зменшення) премії та у відповідних наказах про преміювання зазначаються конкретні причини, визначені затвердженими показниками, що стали підставою для цього.

У випадку допущення особами рядового або начальницького складу порушень чи проступків, які впливають на розмір премії, до наказу вносяться відповідні зміни та проводиться перерахунок премії в наступному місяці.

Аналіз норм Порядку №925/5 свідчить про те, що преміювання осіб рядового і начальницького складу належить до права керівника таких осіб, а не д обов'язку.

Згідно з п.6 Порядку погодження надання матеріальних допомог, встановлення надбавок, доплат і преміювання керівників навчальних закладів Державної кримінально- виконавчої служби України, Управління з питань забезпечення діяльності та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України, медичних реабілітаційних центрів Міністерства юстиції України затвердженим наказом №1745/5 від 30.05.2017 зі змінами внесеними наказами Міністерством юстиції України №3814/5 від 28.11.2017 та №1228/5 від 19.04.2018 (а.с. 123-130) рішення про преміювання керівників бюджетних установ здійснюється за погодженням з Державним секретарем Міністерства юстиції України та оформляється відповідним наказом. Погодження премії здійснюється на підставі відповідних подань навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби України, державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України», медичних реабілітаційних центрів Міністерства юстиції України та в межах фонду оплати праці із зазначенням розміру преміювання і розрахунку економі фонду оплати праці. На час проведення службового розслідування або перевірки стосовно керівника бюджетної установи погодження на його преміювання не надається. За результатами службового розслідування (перевірки), у разі відсутності дисциплінарного проступку та підстав для притягнення керівника бюджетної установи до відповідальності, премія погоджується за весь період його (її) проведення на підставі відповідного подання навчального закладу Державної кримінально-виконавчої служби України, державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України», медичних реабілітаційних центрів Міністерства юстиції України.

Отже погодження премії належить до функціональних обов'язків Державного секретаря Міністерства юстиції України.

Аналіз наведеного свідчить про те, що премія керівнику Академії державної пенітенціарної служби виплачується з погодженням з Державним секретарем Міністерства юстиції України за умови наявності відповідного фінансування та є правом керівника позивача, а не його обов'язком.

Таким чином, Міністерство юстиції України не несе обв'язку щомісячно преміювати ОСОБА_1, оскільки премія є додатковою стимулюючою виплатою.

Крім того, як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010

№1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Дискреційні повноваження в більш звуженому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо вирішення питання про преміювання ОСОБА_1, є виключною компетенцією Міністерства юстиції України.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

З огляду на зазначене, суд важає, що Міістерство юстиції україни діяло риймаючи рішення про погодження преміювання позивача діяло на підставі та в межах чинного законодавства, а тому протиправна бездіяльність з боку відповідача відсутня. Враховуючи, що відповідач наділений саме правом, а не обов'язком щодо виплати позивачу премій з врахуванням його особистого внеску в діяльність установи та враховуючи обсязі фонду заробітної плати, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання його преміювати є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказу понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись статтями 139, 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Академії державної пенітенціарної служби про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Відповідач: Міністерство юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13,м. Київ,01001, код ЄДРПОУ 00015622).

Відповідач: Академія державної пенітенціарної служби (вул. Гонча, 34, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 08571788).

Повне судове рішення складено 11 березня 2019 року.

Суддя О.В. Кашпур