Рішення № 80345419, 11.03.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1262/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові (нова редакція) ОСОБА_2 (позивач) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 20.11.2018 року про відмову в призначенні ОСОБА_1, пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- зобов’язати Головне управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, пенсію за віком на підставі поданої заяви від 12.09.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що12.09.2018 року звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області про призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 20.11.2018 року відповідач відмовив у реалізації його права. Відмова мотивована тим, що наданими документами не підтверджено його участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не менше 14 календарних днів в зоні відчуження. Вважає відмову відповідача неправомірною та такою, що не відповідає вимогам законодавства.

15.01.2019 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області на позов, в якому зазначено, що до заяви про призначення пенсії позивачем не надано документів, які підтверджують участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році не менше 14 календарних днів саме в зоні відчуження. Звертає увагу, що для підтвердження періоду роботи в зоні відчуження при призначенні пенсії може бути наданий будь-який первинний документ, виданий в період роботи, із зазначенням періоду роботи і населеного пункту чи об’єкту роботи (довідка, табель обліку робочого часу ітд). Проте Довідка № 2579 від 28.08.2018 року видана не на підставі первинних документів.

У судовому засіданні позивач, представник позивача позов підтримали повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги, а також справу розглядати у порядку письмового провадження.

Представник відповідача заперечував проти позову, надав пояснення суду по суті спору, а також клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з’ясувавши всі обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, як встановлено з паспорта громадянина України серії КР 631100 виданого 17.07 2001 року. (а. с. 8, 50).

12.09.2018 року позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». (а. с. 39-41).

До заяви про призначені пенсії позивачем були надані наступні документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (а. с. 10); копію довідки ВО «Чернівецький машинобудівний завод» від 10.05.1993 року №2-15/396 про участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в травні-липні 1987 року (а. с. 13, 42); довідку Чернівецького міського військового комісаріату від 28.08.2018 року № 2579, щодо участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і отриманої дози опромінювання (а. с. 44); копію довідки Чернівецького міського військового комісаріату від жовтня 1992 року № 256, про період участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в межах 30 кілометрової зони з 24.05.1987 року по 10.07.1987 року (а. с. 47); архівну довідку Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 25.10.2017 року №179/14/11592 про отриману дозу опромінювання та про вилучення наказів в/ч 43187 по стройовій частині за період з 01.01.1987 року по 04.12.1987 року Головною військовою прокуратурою м. Москви у жовтні 1989 року (шляхи пошуку цих документів вичерпні) (а. с. 45); копію військового квитка, в якому міститься інформація, що в період з 24.05.1987 року по 10.07.1987 року виконував обов’язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а. с. 11).

20.11.2018 року відповідач листом № 1120/02 відмовив позивачу у призначені пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, оскільки ним не надано документів, які підтверджують участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році не менше 14 календарних днів саме в зоні відчуження. (а. с. 14).

Вважаючи відмову відповідача неправомірною та такою, що не відповідає вимогам законодавства, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, судом встановлено.

Законодавство, яке регулює спірні правовідносини є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII), Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі – Закон № 796-XII) .

Згідно зі ст. 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Як встановлено ст. 12 Закону № 1788-XII, Право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до вимог ст. 15 Закону № 1788-XII умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Статтею 55 Закону № 796-XII встановлено, що особам, які працювали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, особи які працювали у зоні відчуження у 1987 році не менше 14 календарних днів, мають право виходу на пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 8 років.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 65 Закону № 796-XII, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 02.06.1993 року видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, категорії 2, серія А № 166201 (а. с. 10).

Статтею 14 Закону № 796-XII, визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. В пункті 2 ч.1 ст.14, вказаного закону, зазначено, що учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:

- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;

- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;

- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;

- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);

- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.

Тобто, надання позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії « 2» було можливе лише тільки після підтвердження його праці у зоні відчуження у вказані періоди.

Відповідно до ст. 10 Закону № 796-XII, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 ст. 55 Закону № 796-XII закріплено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України 25.11.1995 №22-1, при призначенні пенсії із застосуванням норм ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.

Таким чином, відповідно до вимог п.7 вказаного Порядку, підставою для призначення пенсії, крім довідки про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 року № 122, можуть бути інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Аналіз зазначених норм чинного законодавства свідчить, що для наявності у особи права на призначення пенсії із зменшенням на 8 років пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», така особа повинна довести факт своєї роботи у зоні відчуження у 1987 році не менше 14 календарних днів.

Єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими законом, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановлення для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Посвідчення позивача ОСОБА_1 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, категорії 2, серія А № 166201 є дійсним, підстави його видачі ніким не оскаржено, рішення про видачу вищевказаного посвідчення не скасоване, а тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, і надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Також в судом встановлено, що ОСОБА_1 виконував обов'язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 24.05.1987 року по 10.07.1987 року, що підтверджується військовим квитком НК № 4248373. (а. с. 11).

Дослідженням облікової картки до військового квитка НК № 4248373 встановлено, що ОСОБА_1 приймав участь в роботах по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 22.05.1987 року по 14.07.1987 року. (а. с. 69).

Із змісту довідки Чернівецького міського військового комісаріату від 28.08.2018 року №2579 видно, що позивач приймав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період із 22.05.1987 року по 14.07.1987 року, отримав дозу випромінювання 8,95 рентген. (а. с. 44).

Дослідженням довідки Чернівецького міського військового комісаріату від жовтня 1992 року № 256 встановлено, що ОСОБА_1 приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в межах 30 кілометрової зони з 24.05.1987 року по 10.07.1987 року. (а. с. 47).

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про відсутність достатніх документів, які підтверджують період участі позивача в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, спростовуються наявними у справі доказами.

Із змісту довідки Державного архіву Чернівецької області від 31.01.2019 року №68, пояснення-розрахунку позивача видно видно, що заробітна плата позивача за липень 1987 року, тобто за період із травня по липень у липні 1987 року складає 2171,10, що відповідає кратному розмірі нарахуванні та виплати заробітної плати, зокрема: двократному розмірі червень 10-днів, липень 2-дні, в п'ятикратному розмірі за червень 20 днів, липень - 5 днів відповідно до рішення Урядової комісії від 02 лютого 1987 року № 351 щодо оплати праці в зоні ЧАЕС. (а. с. 75, 70).

З урахуванням зазначених обставин, письмових доказів, суд приходить до висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 27.02.2019 року справа № 500/2778/17 (К/9901/34662/18).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд із врахуванням встановлених обставин підтверджених вищевказаними письмовими доказами, приходить до висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов’язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Отже, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

За таких обставин, суд вважає такі дії відповідача протиправними та такими, які не відповідають вимогам чинного законодавства.

Стосовно вимоги позивача зобов’язати Головне управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, пенсію за віком на підставі поданої заяви від 12.09.2018 року суд зазначає наступне.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що зобов’язати Головне управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, пенсію за віком на підставі поданої заяви від 12.09.2018 року належить до дискреційних повноважень відповідача.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Згідно із ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З метою захисту порушених прав позивача, суд зобов’язує Головне управління пенсійного Фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням встановлених обставин у справі та письмових доказів.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийнятого рішення.

Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 20.11.2018 року про відмову в призначенні ОСОБА_1, пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

3. Зобов`язати Головне управління пенсійного Фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням встановлених обставин у справі.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, 58000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, 58022, м. Чернівці, вулиця Оренбурзька, 7-А, код ЄДРПОУ 40329345).

Суддя П.Д. Дембіцький