Ухвала суду № 80345405, 11.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

11 березня 2019 року справа № 580/779/19

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 580/779/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, прийнято ухвалу.

05.03.2019 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, просить:

- визнати протиправною бездіяльність керівника головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, пов'язаної із невчасним виконанням рішення суду у справі № 823/351/17.

- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі при звільненні за період з 01.05.2017 до 31.05.2017 у сумі 8550,00 без урахування обов'язкових податків та зборів.

- звільнити від сплати судового збору на підставі статті 22 Конституції України, частини 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, врахувавши вимоги що були передбачені в підпункті 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції що діяла до 01.09.2015), де було встановлено норму яка дозволяла не сплачувати судовий збір у разі подання позовів за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин, так як внесені в подальшому зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VІІІ до Закону України «Про судовий збір» суперечать Конституції України, тому суд має не застосовувати редакцію Закону України «Про судовий збір» після 01.09.2015, а повинен застосовувати норми Конституції України як норми прямої дії.

- звернутися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VІІІ в частині внесення змін до підпункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків з огляду на таке.

Згідно пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти. У позовній заяві не зазначено номери засобів зв'язку відповідача та не повідомлено чи така інформація позивачеві відома.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем не надано доказів сплати судового збору, проте надано клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, що діяла до 01.09.2015 (за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин). У обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначає, що на його думку, зміни, згідно яких виключено підставу для звільнення від сплати судового збору - за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин, є неконституційними та обмежують право позивача на доступ до суду.

Вирішуючи заявлене позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору суд зазначає про таке.

Європейський суд з прав людини у прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду позов. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 у справі № 806/2164/16 (ЄДРСР 79528120) зазначив, що невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин, а не спором про стягнення заробітної плати.

Враховуючи, що позивач звертається про стягнення середнього заробітку за несвоєчасну виплату грошової допомоги, а не стягнення заробітної плати, судовий збір належить сплачувати на загальних підставах.

Суд зазначає, що положення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, що діє з 01.09.2015) не визнані неконституційними, не скасовані, є чинними, а тому є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 №2629-VIII прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб на 2019 рік становить 1921 грн.

Суд зазначає, що позовна заява містить вимоги майнового та немайнового характеру, у зв'язку з чим сума судового збору за подання даної позовної заяви становить 1536,80 грн. (0,4х1921 (за позовну вимогу немайнового характеру + 8550 грн. х 1% = 85,50 грн., проте не менше 768 грн. 40 коп. (1921 грн. х 0,4) (за позовну вимогу майнового характеру).

Позивачу варто надати документ про сплату судового збору у сумі 1536,80 грн. Отримувач коштів - УДКСУ у м.Черкасах Черкаської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38031150; банк отримувача - ГУДКСУ у Черкаській області; код банку отримувача (МФО) - 854018; рахунок отримувача - 31212206784002; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Черкаський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Необґрунтоване звільнення від сплати судового збору утворить переваги у становищі стосовно інших суб'єктів звернення до суду за захистом, тоді як відповідно до статті 129 Конституції України та пункт 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя у адміністративних судах є принцип рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Судом встановлено, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 у справі № 823/351/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти рішення та вчинити дії, пов'язані із погодженням та виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 На виконання зазначеної постанови відповідач здійснив виплату грошової допомоги із затримкою. Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки виплати грошової допомоги на виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 15.08.2017.

Враховуючи зазначене, предметом позову у даній справі є контроль за виконанням рішення суду у справі № 823/351/17 щодо стягнення середнього заробітку за несвоєчасну виплату грошової допомоги.

Згідно частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення у адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Судом, що ухвалив рішення на користь позивача є Черкаський окружний адміністративний суд у справі, який і має здійснювати судовий контроль. Частиною 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Суд зазначає, що позивач просить зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі під час звільнення за період з 01.05.2017 до 31.05.2017 у сумі 8550,00 без урахування обов'язкових податків та зборів, що сталося унаслідок несвоєчасного виконання рішення суду у справі № 823/351/17. Разом з тим, позивачем не надано доказів звернення до Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 823/351/17 щодо здійснення судового контролю з нарахування та виплати зазначеної суми та / або бездіяльності ДВС у зв'язку із реалізацією вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Правова аксіома «placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae» розуміється так, що «у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед вимогливим розумінням права». Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

У рішенні від 15.10.2009 у справі Yuriy Nikolayevich Ivanov проти України, № 40450/04 ЄСПЛ констатував, що право на суд є ілюзорним, якщо національна правова система дозволяє, щоб остаточне, обов'язкове до виконання судове рішення залишилося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін. Держава не може виправдовуватися відсутністю засобів невиконання судових рішень, ухвалених проти неї або проти установ чи підприємств, що знаходяться у державній власності або контролюються державою.

Згідно пунктів 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивачем у позові зазначено, що належні йому кошти було виплачено лише « 29 грудня 2019 року».

Суд зазначає, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку під час звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум під час звільнення та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів виплати належних йому коштів саме « 29 грудня 2019 року».

Згідно частини 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після прийняття рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

У позовній заяві викладено окрему позовну вимогу - звернутися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VІІІ в частині внесення змін до підпункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України, але варто зазначити, що суд учасником справи не визначений.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 3, 4 частини 2 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, статтею 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 160, 161, 169, 241, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, залишити без руху.

Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом надання:

- нової редакції позовної заяви із формуванням позовних вимог до відповідача та зазначенням відомих засобів зв'язку відповідача;

- доказів розрахунку з позивачем 29 грудня 2019 року;

- доказів сплати судового збору у сумі 1536,80 грн.

Надати позивачеві для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви п'ять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Суддя Л.В. Трофімова