Рішення № 80345320, 04.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"04" березня 2019 р. № 520/11906/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Мадевська Е.Д.

представник позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Балановського О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (61166, м. Харків, пр. Науки, 40, 6-й поверх) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області з фактичного не проведення державної реєстрації потужності та внесення інформацію про неї до Державного реєстру потужностей операторів ринку.

2. Зобов'язати Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області провести державну реєстрацію потужності та внести інформацію про зазначену у заяві позивача потужність до Державного реєстру потужностей операторів ринку.

3. Стягнути з Відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за звернення до суду з даним адміністративним позовом.

В обґрунтування позову зазначено, що дії відповідача щодо фактичного не проведення державної реєстрації потужності та внесення інформацію про неї до Державного реєстру потужностей операторів ринку є протиправними та такими, що порушують права позивача.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі зазначивши, що 20.11.2018 №39.1/4901 відповідачем було надано відповідь на вказану заяву суб'єкта господарювання, а саме повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у державній реєстрації потужності. Зазначене повідомлення було направлено на адресу позивача поштовим відправленням, а отже позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань здійснює власну господарську діяльність з торгівлі харчовими продуктами за місцем державної реєстрації, а саме: АДРЕСА_1.

12.11.2018 року позивач звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області з заявою про державну реєстрацію потужностей.

Також судом встановлено, що 20.11.2018 року відповідачем було надано відповідь на вказану заяву позивача, а саме повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у державній реєстрації потужності №39.1/4901. Згідно даного повідомлення позивачу було відмовлено у державній реєстрації потужності у зв'язку із порушенням п.1.7 розділу 1 наказу Мінагрополітики та продовольства України від 10.02.2016 №39 «Порядок проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб'єктам». Згідно п.1.7 розділу 1 вказаного Порядку місцезнаходження (місце проживання) оператора ринку вважається адресою потужності тільки в разі, якщо такою потужністю являється транспортний засіб, а не потужність з реалізації харчових продуктів.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частинами 1- 3 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

У відповідності до пункту 69 частини 1 статті 69 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" потужності - це споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовуються у виробництві та/або обігу об'єктів санітарних заходів.

Крім того суд зазначає, що у відповідності до п.7. ст. 23 ЗУ "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" оператор ринку має право розпочати експлуатацію потужності за принципом мовчазної згоди, якщо протягом 15 робочих днів після подання ним заяви про державну реєстрацію потужності територіальний орган компетентного органу не прийняв рішення про відмову у державній реєстрації потужності або не надав копії такого рішення оператору ринку.

Тобто, позивач, подавши заяву про державну реєстрацію потужності відповідачеві, мав право розпочати господарську діяльність, пов'язану із експлуатацією потужності за принципом мовчазної згоди і отримувати прибуток.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області з фактичного не проведення державної реєстрації потужності та внесення інформацію про неї до Державного реєстру потужностей операторів ринку, однак відповідачем з зазначеного питання, а саме щодо проведення державної реєстрації потужності та внесення інформацію про неї до Державного реєстру потужностей операторів ринку, 20.11.2018 року було надано відповідь на вказану заяву позивача, а саме повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у державній реєстрації потужності №39.1/4901, а отже суд дійшов висновку про відсутність бездіяльності відповідача.

Крім того суд зазначає, що оскільки на даний час відповідачем було прийнято рішення щодо відмови у державній реєстрації потужності №39.1/4901 від 20.11.2018 року, то бездіяльність Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області з фактичного не проведення державної реєстрації потужності та внесення інформацію про неї до Державного реєстру потужностей операторів ринку вже не може вплинути на права та законні інтереси позивача, а саме рішення від 20.11.2018 №39.1/4901 позивачем не оскаржується.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (61166, м. Харків, пр. Науки, 40, 6-й поверх) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 11 березня 2019 року.

Суддя Спірідонов М.О.