Рішення № 80345210, 11.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

11.03.2019 р. справа №520/1520/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі:

секретаря - Стрєлка О.В.,

представника позивача - Мирошник Т.Ю.,

представника відповідача - Коваленко М.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Асоціації "Єдність" до Головного управління ДФС у Харківській області провизнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

Позивач, Асоціація «Єдність», у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №0176891215 від 02.11.2018р.

Підставами позову є доводи про те, що оплата самостійно узгодженого податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 4 квартал 2017 р. по строку 30.01.2018 р. було проведено своєчасно.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що останнім днем платежу є 29.01.2018 р., а діяння платника з оплати 30.01.2018 р. містить склад податкового правопорушення п.п. 266.10.1 ст. 266 Податкового кодексу України, відповідальність за яке передбачена ст. 126 названого кодексу.

Оцінивши приєднані до справи докази, суд встановив такі обставини спірних правовідносин.

Асоціація «Єдність» як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, самостійно склав і подав до контролюючого органу податку звітність з означеного платежу, за показниками якої задекларував до оплати за 4 квартал 2017 р. 116.615,20 грн. (а.с. 20-26).

Оплата цієї суми була проведена платником 30.01.2018 р. (а.с. 27).

Контролюючим органом 12.10.2018 р. була проведена камеральна перевірка платника з питання дотримання терміну сплати платежів по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 4 квартал 2017 р.

Результати перевірки оформлені актом №14881/20-40-12-15-20/30359483 від 12.10.2018 р. (далі за текстом - Акт).

В тесті Акту викладені судження владного суб'єкта про вчинення особою податкового правопорушення, а саме: п.п. 266.10.1 ст. 266 Податкового кодексу України шляхом оплати самостійно задекларованого грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки 30.01.2018р., тобто поза межами визначеного законом строку (01.01.2018 р.-29.01.2018 р.).

02.11.2018 р. з посиланням на Акт владним суб'єктом було на підставі ст. 126 Податкового кодексу України видано податкове повідомлення - рішення №0176891215 про застосування 11.661,52 грн. штрафу.

До встановлених судом правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011 р. таким законом є Податковий кодекс України.

Загальний строк оплати грошових зобов'язань з податків (зборів) визначений ст.57 Податкового кодексу України і складає: 1) 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку (у разі самостійного визначення зобов'язання платником податків у документі обов'язкової податкової звітності), 2) 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення (у разі визначення зобов'язання за рішенням контролюючого органу), 3) 10 календарних днів, наступних за днем узгодження (у разі застосування платником податків процедури адміністративного оскарження рішень контролюючого органу).

У силу приписів ст. 113 Податкового кодексу України цей же строк оплати поширюється і на правовідносини з накладення контролюючим органом штрафів.

Однак, до спірних правовідносин в частині визначення строку оплати підлягає застосуванню спеціальна норма права - п.п. 266.10.1 ст. 266 Податкового кодексу України, де указано, що податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Відмінність юридичних конструкцій, застосованих законодавцем у приписах ст.57 Податкового кодексу України (використання частини речі «протягом») та п.п. 266.10.1 ст. 266 Податкового кодексу України (використання частини речі «до»), зумовлює необхідність поширення на спірні правовідносини дії приписів ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" якою передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та принципу верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі "якості" закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що прийняття управлінського рішення у даному конкретному випадку вимагало від владного суб'єкта застосування правила ст. 4 Податкового кодексу України в частині вирішення неоднозначності на користь невладного суб'єкта, тобто платника податків.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України.

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для скасування оскарженого рішення владного суб'єкта.

При розв'язанні спору, суд також зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 02.11.2018 р. №0176891215.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 11 березня 2019 року.

Суддя Сліденко А.В.