Рішення № 80345066, 05.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

05 березня 2019 р. № 520/526/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Гончаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці Харківській області про визнання незаконними та скасування постанови та припису,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці в Харківській області № ХК3309/926/НП/АВ/П/ТД-ФС від 18.12.2018;

- визнати незаконним та скасувати припис про усунення виявлених порушень ГУ Держпраці в Харківській області №ХК3309/926/НП/АВ/П від 28.11.2018.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що постанова про накладення штрафу № ХК3309/926/НП/АВ/П/ТД-ФС від 18.12.2018 року та припис про усунення виявлених порушень №ХК3309/926/НП/АВ/П від 28.11.2018 є незаконними, необґрунтованими, а отже такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивачем не було допущено жодних порушень, які встановлено відповідачем. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вказаним позовом, а також призначено розгляд справи по суті позовних вимог.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує оскільки під час проведення інспекційного відвідування позивача було встановлено наявність порушень в діяльності останнього, що належним чином зафіксовано в акті інспекційного відвідування юридичної особи №ХК3309/926/НП/АВ від 28.11.2018 року, а отже на підставі висновків вказаного акту посадовою особою відповідача було видано припис про усунення виявлених порушень №ХК3309/926/НП/АВ/П від 28.11.2018 року. У зв'язку з не виконанням припису та допущеними позивачем порушеннями, керівником було прийнято рішення про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 штрафу. З огляду на вказане, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Також під час розгляду справи представником позивача через канцелярію суду було подано відповідь на відзив із викладенням власної правової позиції та представником відповідача заперечення.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована як суб'єкт господарювання фізична особа-підприємець. При цьому, як вбачається зі змісту позову діяльність за кодом КВЕД 96.04 діяльність із забезпечення фізичного комфорту фактично фізична особа-підприємець ОСОБА_3 здійснює в фітнес-клубі «EGOISTE» ТЦ «AVE PLAZA», що знаходиться за адресою: 61000, м. Харків, вул. Сумська, 10.

Судовим розглядом справи встановлено, що у період з 20.11.2018 по 23.11.2018 фахівцями Головного управління Держпраці у Харківській області здійснювалось інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за місцем здійснення господарської діяльності в ТЦ «AVE PLAZA» фітнес-клубі «EGOISTE».

Під час здійснення вказаного інспекційного відвідування фахівцями Головного управління Держпраці у Харківській області відібрано особисті пояснення від ОСОБА_5, який повідомив про виконання робіт у даному закладі на підставі договору підряду з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, в подальшому, Головним управлінням Держпраці у Харківській області з урахуванням інформаційної довідки, складеної на ім'я заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області видано наказ №01.01-07/1850 від 21.11.2018 на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (а.с. 109).

На підставі наказу №01.01-07/1850 від 21.11.2018 на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування діяльності фізичної особи-підприємця оформлено направлення №01.01-94/02.04/3447 від 21.11.2018 року, що було вручено об'єкту відвідування під підпис (а.с.110).

У позовній заяві позивачем вказано, що на усну вимогу посадових осіб відповідача 28.11.2018 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 надано вичерпний перелік запитуваних документів.

Результати вказаного інспекційного відвідування оформлено у вигляді акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ХК3309/926/НП/АВ від 28.11.2018, відповідно до висновків якого у діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 встановлено, що в порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України має місце факт допущення до роботи працівника ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби України про прийняття працівника на роботу.

Позивач, не погодившись із вказаними висновками акту, звернулась до відповідача із зауваженнями на акт від 03.12.2018, проте відповідачем листом від 06.12.2018 року «Про розгляд заперечень» повідомлено про залишення висновків акту без змін.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеного інспекційного відвідування посадовими особами відповідача складено припис про усунення виявлених порушень №ХК3309/926/НП/АВ/П від 28.11.2018, відповідно до якого зобов'язано позивача усунути виявлені порушення у строк до 28.12.2018 року (а.с. 41-46).

Зі змісту позову вбачається, що в подальшому 03.12.2018 засобами поштового зв'язку позивачем було отримано акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК3309/926/НП від 23.11.2018, вимогу про надання/поновлення документів №ХК3309/926/ПД від 23.11.2018 та направлення №01.01-94/02.04/3447 від 21.11.2018.

Повідомленням від 07.12.2018 року №0425 про розгляд справи про накладення штрафу позивача повідомлено, що розгляд справи буде здійснено 18.12.2018 року о 11:00 годині.

Матеріали справи свідчать, що за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 28.11.2018 року №ХК3309/926/НП/АВ/П/ТД-ФС заступником начальника відповідача прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК3309/926/НП/АВ/П/ТД-ФС від 18.12.2018, відповідно до якої до позивача застосовано штраф у розмірі 111690,00 грн. за порушення ч.3 ст. 24 КЗпП про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК3309/926/НП/АВ/П/ТД-ФС від 18.12.2018 (а.с. 13-16). Екземпляр зазначеної постанови вручено представнику позивача за довіреністю, про що свідчить підпис останнього у відповідній графі.

Позивач, вважаючи вказані рішення протиправними з огляду на недопущення порушень, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п. 7 Положення про Державну службу України з питань праці Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Як передбачено Положенням про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань праці № 75 від 22.06.2017 року, Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом. Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Відповідно до пп.5 п.4 Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області Головне управління Держпраці у Харківській області здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням. законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Як передбачено приписами ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому, порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 року, відповідно до п.1 якої цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Як передбачено положеннями п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з ч. 5 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Як передбачено положеннями абз.8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року затверджено порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, яким визначено механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю, передбачених ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю.

Положеннями п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (надалі за текстом - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади. акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Судовим розглядом справи встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних у даній справі припису та постанови послугували обставини встановлення посадовими особами відповідача під час проведеного інспекційного відвідування обставин того, що між позивачем фактично існують трудові відносини із особою з якою укладено договір цивільно-правового характеру, тобто позивачем допущено працівника до роботи без належного укладання трудового договору та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, чим порушені вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між фізичною особою ОСОБА_5 та ФО-П ОСОБА_6 укладено договір про надання послуг № 7/2018 від 01.10.2018, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги, перелік, характер та види яких передбачено розділом 2 даного договору, а замовник зобов'язується прийняти їх та оплатити. Як передбачено п. 2.1 договору за окремими замовленнями замовника проводити організацію процедур лікувального масажу у приміщенні фітнес-центра замовника. Організації проводяться виконавцем. Згідно із п. 4.1 договору роботи виконуються із використанням інструментів та матеріалів виконавця. Положеннями п. 5.1 договору визначено, що вартість наданих виконавцем послуг за цим договором розраховується на підставі приблизного кошторису та зазначається у акті приймання-передачі наданих послуг. Як передбачено п.8.1 договору здавання-приймання наданих послуг здійснюється сторонами за актом протягом 10 днів з дня проведення кожної процедури, декілька процедур можуть бути об'єднані в один акт.

На виконання умов зазначеного договору сторонами складено та підписано додаток 1 до вказаного договору «Приблизний кошторис», де погоджено, що послуга «організація процедур лікувального масажу» у кількості 1 одиниці складає 30,00 грн.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що за результатами жовтня 2018 року сторонами складено акт приймання-передачі наданих послуг від 31.10.2018, відповідно до якого у період з 01.10.2018 року по 31.10.2018 року виконавцем надано, а замовником прийнято послуги з «організації процедур лікувального масажу» у кількості 10 одиниць на загальну вартість 300 (триста гривень) 00 копійок.

Суд зазначає, що згідно із приписами ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Як передбачено приписами ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З аналізу вищевикладеної норми вбачається, що визначальною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових є обставини врегулювання процесу організації трудової діяльності, що притаманно трудовим відносинам. Натомість у цивільних відносинах процес організації трудової діяльності залишається поза межами врегулювання договору, а визначальним є отримання певного результату.

Отже, трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівники не здійснюють самостійної організації трудової діяльності та не виконують таку роботу на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, з урахуванням трудового розпорядку та з урахуванням ведення табелю відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин.

При цьому, у випадку укладення цивільно-правового договору працівником не надається замовнику трудова книжка, він не входить до штату підприємства, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, в той же час визначальним є виконання певної роботи або надання послуг, що передбачається умовами договору та є фактичним результатам укладення такого договору.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідно до відомості про нарахування та виплати винагороди за договором ЦПХ від 31.10.2018 ОСОБА_5 отримано на руки винагороду за договором про падання послуг у розмірі 241,50 гри., а грошові кошти з ПДФО у розмірі 54.00 грн., військового збору у розмірі 04,50 грн. утримано з виконавця та перерахонано ФОП ОСОБА_3 до Державного бюджету.

Видача готівкових коштів з каси ФОП ОСОБА_3 підтверджується видатковим касовим ордером від 31.10.2018, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 видано ОСОБА_5 з каси у якості оплати послуг за договором від 31.10.2018 грошові кошти у розмірі 241,50 грн.

Сплата податковим агентом ФОП ОСОБА_3 податків (ПДФО, ЕСВ, військовий збір) з винагороди виконавця ОСОБА_5 підтверджується квитанціями від 30.11.2018 та платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Стосовно доводів представника відповідача про не визначення жодним пунктом договору конкретних умов, суд зазначає, що такі доводи не можуть вважатися належними, оскільки наявні матеріалах справи докази, а саме договір надання послуг та акт приймання-передачі наданих послуг від 31.10.2018, що складений позивачем та ОСОБА_5, містить у собі конкретизацію наданих послуг стосовно періоду (з 1 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року), характеру, кількості та вартості наданих послуг (послуги з «організації процедур лікувального масажу» у кількості 10 одиниць на загальну вартість 300 (триста гривень) 00 копійок, вартість однієї послуги складає 30,00 грн.).

Отже, договором та актами приймання-передачі наданих послуг визначено обсяг виконуваної роботи (кількість послуг), загальна вартість послуг та вартість однієї послуги.

Стосовно доводів представника відповідача про підтвердження наявності у даному випадку саме трудових відносин, про що свідчить ведення відомості нарахування винагороди за договором про надання послуг №7/2018 від 01.10.2018 року за жовтень та листопад 2018 року, суд зазначає наступне.

Під час судового розгляду справи представником позивача надано пояснення та вказано, що відомість нарахування винагороди за договором про надання послуг № 7/2018 від 01.10.2018 складається позивачем для особистої зручності та ведення обліку, підписуються лише позивачем та не містить ряду граф, що передбачаються формою для розрахунково-платіжної відомості або відомості нарахування та виплати заробітної плати, що затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці».

Стосовно доводів представника відповідача щодо наявності штатної одиниці на посаду «масажист» відповідно до штатного розкладу на 01.06.2018 року, що свідчить, на думку відповідача, про виконання робіт ОСОБА_5, які підпадають під посаду за чинному класифікатором професій ДК 003:2010 затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 р. № 327, та характерно для трудових відносин, суд зазначає, що такий довід не може бути самостійним доказом та свідченням наявності саме трудових відносин між позивачем та вказаною особою.

Водночас, суд зазначає, що відповідачем не наведено та не надано до суду жодних доказів на підтвердження власних доводів стосовно того, що особа, з якою позивачем укладено договір цивільно-правового характеру підпорядковувалась внутрішньому трудовому розпорядку позивача, отримували саме заробітну плату, а не винагороду за виконану роботу за договором цивільно-правового характеру.

З врахуванням вищевикладеного та встановлених під час судового розгляду справи обставин суд приходить до висновку, що доводи відповідача стосовно існування між позивачем та ОСОБА_5 трудових відносин замінених договором цивільно-правового характеру, тобто працівника допущено до роботи без належного укладання трудового договору, чим порушені вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім того, суд зазначає, що положеннями ст.204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Під час розгляду справи відповідачем до суду не надано та судом в рамках офіційного з'ясування обставин у справі не встановлено доказів недійсності цивільно-правового договору, укладеного позивачем з фізичною особою.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці в Харківській області № ХК3309/926/НП/АВ/П/ТД-ФС від 18.12.2018 та припису про усунення виявлених порушень ГУ Держпраці в Харківській області №ХК3309/926/НП/АВ/П від 28.11.2018.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Разом із позовними вимогами позивачем також заявлено клопотання про стягнення на користь позивача судових витрат у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Представником відповідача до суду подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому вказано, що до позову долучено копію договору №23/11/2018 про надання правової допомоги від 23.11.2018, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Геннадія Борщова», проте відповідно до вказаного договору та з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається надання позивачу послуг під час слухання справи, оскільки під час розгляду справи участь у судових засіданнях приймається представником, який не пов'язаний із зазначеним адвокатським бюро.

Суд зазначає, що положеннями ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В той же час, положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз долучених представником позивача до матеріалів справи доказів свідчить, що в обґрунтування заявленого клопотання до суду подано копії договору №23/11/2018 про надання правової допомоги від 23.11.2018, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Геннадія Борщова», додатку №1 до договору про надання правової допомоги №23/11/2018 від 23.11.2018, акту №1 від 15.01.2019 року приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №23/11/2018 від 23.11.2018, дублікат квитанції №0.0.1242886466.1 від 18.01.2019 року.

Відповідно до зазначених доказів Адвокатським бюро «Геннадія Борщова» надано юридичні послуги позивачу у справі щодо інспекційного відвідування ГУ Держпраці у Харківській області за період з 23.11.2018 - 15.01.2019, а саме: надано усні консультації щодо порядку, строків та підстав проведення ГУ Держпраці у Харківській області інспекційного відвідування Замовника (ознайомлення з фактичним обставинами проведення інспекційного відвідування Замовника інспектором ГУ Держпраці у Харківській області 23.11.2018 - 28.11.2018 року), ознайомлення з нормативною базою, ознайомлення із судовою практикою із даного питання (у кількості З штук загальною вартістю 1200 грн.); підготовлено пакет документів на усну вимогу ГУ Держпраці у Харківській області про надання документів (у кількості 1 штуки вартістю 300 грн.); складено проект супровідного листа про надання документів (у кількості 1 штуки вартістю 200 грн.); складання проекту зауважень на акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ХК3309/926/НП/АВ від 28.11.2018 (у кількості 1 штуки вартістю 2000 грн.); складання проекту листа-повідомлення до ГУ Держпраці у Харківській області про початок процедури судового оскарження постанови та припису (у кількості 1 штуки вартістю 300 грн.).

Враховуючи положення ст. 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов'язані із розглядом справи. При цьому, зі змісту наданих до суду доказів вбачається, що фактично пов'язаною із розглядом справи у суді є правова допомога стосовно складення проекту позовної заяви про визнання незаконним та скасування постанови та припису про накладення штрафу у розмірі 3000,00 грн. Водночас, інша правова допомога надана позивачу за договором про надання правової допомоги №23/11/2018 від 23.11.2018, пов'язана із інспекційним відвідуванням ГУ Держпраці у Харківській області за період з 23.11.2018 - 15.01.2019, а отже витрати позивача на останню стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не підлягають.

Також відповідно до положень КАС України стягненню на користь позивача також підлягають судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) до Головного управління Держпраці Харківській області (вул. Алчевських, 40, м. Харків, 61002) про визнання незаконними та скасування постанови та припису - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці в Харківській області № ХК3309/926/НП/АВ/П/ТД-ФС від 18.12.2018.

Скасувати припис про усунення виявлених порушень ГУ Держпраці в Харківській області №ХК3309/926/НП/АВ/П від 28.11.2018.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) сплачену суму судового збору у розмірі 3037 (три тисячі тридцять сім) грн. 91 коп. та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці Харківській області (вул. Алчевських, 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ - 39779919).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 11 березня 2019 року.

Суддя Мельников Р.В.