Рішення № 80345048, 26.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5135/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року м. Одеса

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Аракелян М.М.

За участю секретаря - Поварчук В.В.

За участю сторін:

Від представника позивача: Єпур Т.В. - за довіреністю

Від представника відповідача: Танасійчук О.М., Іванішина Н.О. - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 95) до Південного офісу Держаудитслужби (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Південного офісу Держаудитслужби від 13.09.2018 року №15-04-23-14/5188 про усунення виявлених ревізією порушень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Південним офісом Держаудітслужби було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі за період з 01 січня 2015 по 30.04.2018, за результатами якої 02.08.2018 року було складено Акт № 04-11/40. За висновками акту відповідачем було встановлено порушення позивачем законодавства України, що призвело до зайвого використання коштів державного бюджету на загальну суму 2 626 631, 12 грн. На підставі висновків вказаного акту відповідачем була винесена Вимога від 13.09.2018 №15-04-23-14/5188 про усунення виявлених ревізією порушень, яка є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства, не містить правового обґрунтування.

Як зазначив представник позивача, перший та третій примірник Акту № 04-11/40 Управлінням було отримано лише 10.08.2018 року, до яких було надано зауваження та направлено на адресу відповідача. 14.09.2018 року позивачем було отримано висновки до зауважень на акт, відповідно яких відповідачем відмовлено у прийнятті зауважень до акту ревізії. Позивач зазначив, що відповідачем в порушення вимог п.41 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, другий примірник Акту надано лише через 32 дні після отримання підписаних з запереченнями першого та третього примірників акту.

Обгрунтовуючи протиправність оскаржуваної вимоги, представник позивача зазначив, що висновки відповідача щодо порушення вимог ст. 10 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської'катастрофи, затвердженого Постановою КМУ від 20.01.1997 року № 51 громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 безпідставно нараховано та виплачено пенсійних виплат на загальну суму 1 018 902, 24 грн., є необґрунтованими та не відповідають дійсності, оскільки матеріали пенсійних справ вищевказаних осіб містять усі необхідні документи, а рішення щодо призначення пенсійних виплат прийняті у спосіб та у порядку, передбаченому чинним на момент їх прийняття законодавством, що не враховано відповідачем під час складання акту ревізії. Крім цього, в зазначену в Акті суму переплати 827837,53 грн. безпідставно включено доплату за рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15.07.2011 по справі №2-а-6983/11, яке є обов'язковим для виконання, в сумі 156152,39 грн. Посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.01.1997 №51, представник позивача зазначив, що встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС чи потерпілого від Чорнобильської катастрофи відноситься до компетенції Мінпраці, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Таким чином, на думку представника позивача, органи Пенсійного фонду не мають правових підстав ані надавати громадянам статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС чи потерпілого від Чорнобильської катастрофи, ані позбавляти їх такого статусу. Тобто, зазначене свідчить про те, що органи Пенсійного фонду також не мають правових підстав визнавати подані громадянами до відповідних органів документи для встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС чи потерпілого від Чорнобильської катастрофи, недостовірними. При цьому представник зазначив, що посилання відповідача на відсутність в матеріалах пенсійних справ експертних висновків щодо смерті з впливом іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС є помилковими, оскільки в редакції Порядку Про подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України про пенсійне забезпечення від 22.11.2005 № 21-1 чинній на момент призначення пенсійних виплат, не було передбачено надання експертних висновків.

В обґрунтування протиправності висновків посадових осіб відповідача в частині зайво використаних коштів державного бюджету у сумі 1 607 728, 88 грн., внаслідок порушень позивачем ст.ст. 52, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " представник позивача зазначив, що вони не відповідають вимогам ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Представник зазначив, що спірною вимогою відповідач змушує позивача зробити перерахунок пенсій вищезазначених пенсіонерів, що призведе до зменшення розміру їх пенсій, що на думку Управління суперечить нормам закону.

Разом з тим, представник позивача вказує на порушення посадовими особами відповідача процедури проведення ревізії, оскільки з Порядку, Акту ревізії та Програми проведення ревізії, затвердженої посадовою особою відповідача, вбачається, що ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі за період з 01.01.2015 по 30.04.2018 проводилася шляхом документальної перевірки, проте у висновках акту щодо зайво використаних позивачем коштів державного бюджету на загальну суму 2 626 631, 12 грн. зазначено період з жовтня 1997 року по липень 2018 рік. Тобто посадові особи відповідача вийшли за межі перевіряємого періоду, що є грубим порушенням порядку проведення такої ревізії.

Ухвалою суду від 29.10.2018 року відкрито провадження у справі №420/5135/18. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.11.2018 року.

06 листопада 2018 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи з додатками (вх.№33343/18).

Підготовче засідання, призначене на 21.11.2018 року, за клопотанням учасників справи відкладено на 17.12.2018 року.

10 грудня 2018 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи з додатками (вх.№38302/18).

Підготовче засідання, призначене на 17.12.2018 року, перенесено на 21.12.2018 року, у зв'язку з знаходженням судді Аракелян М.М. на лікарняному з 13.12.2018 року по 17.12.2018 року включно.

21 грудня 2018 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№40058/18), в якому заперечуючи проти задоволення адміністративного позову Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, посилаючись на положення Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», представник відповідача зазначив, що відповідно до п. 1.1.2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на II квартал 2018 року відповідачем правомірно проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі за період з 01.01.2015 по 30.04.2018 року, якою встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії від 02.08.2018 року № 04-11/40. Представник відповідача зазначив, що акт ревізії з запереченнями було підписано позивачем, однак вказані заперечення до акту не підтвердились та не спростовували виявлених в ході проведеної ревізії порушень законодавства позивачем.

Заперечення відповідача в обґрунтування правомірності оскаржуваної вимоги за змістом є ідентичними висновкам акту ревізії від 02.08.2018 року №04-11/40.

Ухвалою суду від 21.12.2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №420/5135/18 та призначено підготовче засідання на 23.01.2019 року.

22 січня 2019 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№2316/19), в якій зазначено, що у відзиві на позовну заяву не міститься жодних спростувань обставин, які викладені у позовній заяві Управління стосовно порушень ст.ст. 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також представник позивача зазначив, що доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.

У підготовчому засіданні 23.01.2019 року за клопотанням представника відповідача оголошено перерву до 29.01.2019 року.

28 січня 2019 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№420/5135/18), в яких представник відповідача зазначив, що позовні вимоги не визнає та заперечує проти їх задоволення з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. На думку представника відповідача, позивачем не спростовано наявність порушень, що відображені в акті ревізії від 02.08.2018 №04- 11/40.

Ухвалою суду від 29.01.2019 року закрито підготовче провадження у справі №420/5135/18 та призначено підготовче засідання для розгляду справи по суті на 19.02.2019 року.

15 лютого 2019 року від представника відповідача до суду надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи з додатками (вх.№5649/19)

У судовому засіданні 19.02.2019 року оголошено перерву до 26.02.2019 року.

У судовому засіданні 26.02.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення адміністративного позову Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення відповідача, перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що відповідно до п 1.1.2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на II квартал 2018 року, на підставі направлень від 02.05.2018 №№ 341, 340, виданих начальником Південного офісу Держаудитслужби, ревізійною групою у складі: начальника відділу контролю у соціальній галузі та сфері культури Південного офісу Держаудитслужби Чебан Т.П., головного державного аудитора відділу контролю у соціальній галузі та сфері культури Південного офісу Держаудитслужби Іванішиної Н.О. проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі за період з 01.01.2015 по 30.04.2018 року.

Відповідно до програми ревізії, затвердженої в.о начальника Південного офісу Держаудитслужби В.Король ві 02.05.2018 року, ревізію проведено з метою перевірки виконання Суворовським об'єднаним управління Пенсійного фонду України в м. Одесі вимог законодавства в частині законності призначення, нарахування та виплат пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобилької катастрофи, та ветеранам ліквідації аварії на ЧАЕС.

З вищезазначеною програмою ревізії позивач ознайомлений 02.05.2018 року, що підтверджується підписом начальника Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі Н.І. Ксенжук про ознайомлення та отримання примірника програми ревізії.

Ревізію проведено в термін з 02.05.2018 по 26.07.2018 у відповідності до питань програми ревізії та робочого плану, з відома начальника Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі Ксенжук Н.І. та начальника фінансово-економічного відділу - головного бухгалтера Борси Л.В.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, проведення ревізії було зупинено з 07.05.2018 по 02.07.2018 для виконання інших завдань відповідно до повноважень, передбачених Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

За результатами проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі за період з 01 січня 2015 року по 30.04.2018 року посадовими особами відповідача було складено акт №04-11/40 від 02.08.2018 року, згідно висновків якого встановлено порушення, внаслідок яких позивачем зайво використано коштів державного бюджету на загальну суму 2626631,12грн., а саме в порушення вимог ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, громадянці ОСОБА_5 нараховано та виплачено пенсійних виплат за період з грудня 2003 року по липень 2018 року у загальній сумі 191064,71 грн. та громадянину ОСОБА_6 за період з жовтня 1997 року по липень 2018 року у загальній сумі 827 837,53 грн; при відсутності експертних висновків щодо зв'язку смерті з впливом іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС експертних комісій, визначених Положенням № 166/129 на порушення ст. 52, ст. 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи призначено пенсію у зв'язку із втратою годувальника та щомісячну компенсацію сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у загальній сумі 1 607 728,88 гривень.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи перший та третій примірник вищевказаного акту отримано позивачем 10.08.2018 року, що також підтверджується штампом вхідної кореспонденції.

15 серпня 2018 року підписані перший та третій примірник Акту із зауваженнями та листом від 15.08.2018 № 8488/08 були направлені до Південного офісу Держаудитслужби та отримані відповідачем 17.08.2018 року.

З акту ревізії судом встановлено, що другий примірник акту ревізії позивачем отримано 19.09.2018 року.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, висновки на заперечення (зауваження) Управління на Акт позивачем отримані 14.09.2018 року, відповідно до яких відповідачем не прийнято заперечення до акту.

На підставі висновків акту ревізії №04-11/40 від 02.08.2018 року, у зв'язку з тим, що заперечення до акту не підтвердились, в.о начальника Південного офісу Держаудитслужби оформлено вимогу щодо усунення порушень законодавства від 13.09.2018 року №15-04-23-14/5188, яку отримано позивачем 20.09.2018 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (вх.№3731/39).

Зі змісту вимоги вбачається, що під час ревізії встановлено наступні порушення законодавства: 1. На порушення вимог ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, громадянці ОСОБА_5 нараховано та виплачено пенсійних виплат за період з грудня 2003 року по липень 2018 року у загальній сумі 191,06 тис. гривень. Внаслідок зазначеного порушення зайво використано коштів державного бюджету на загальну суму 191,06 тис. гривень. 2. На порушення вимог ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, громадянину ОСОБА_6 безпідставно нараховано та виплачено пенсійних виплат за період з жовтня 1997 року по липень 2018 року у загальній сумі 827,84 тис. гривень. Внаслідок зазначеного порушення зайво використано коштів державного бюджету на загальну суму 827,84 тис. гривень. 3. На порушення статей 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначено пенсію у зв'язку із втратою годувальника та щомісячну компенсацію сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у загальній сумі 1 607,78 тис. гривень. Внаслідок зазначеного порушення зайво використано коштів державного бюджету на загальну суму 1607,78 тис. гривень.

З огляду на зазначене, на підставі пункту 1 частини 1 статті 2, пункту 7 статті 10, частини 2 статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», підпункту 16 пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, пункту 46 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, Південний офіс Держаудитслужби вимагав усунути виявлене порушення законодавства в установленому законодавством порядку.

Не погодившись з висновками акту ревізії, вважаючи протиправною та такою, що підлягає скасуванню вимогу Південного офісу Держаудитслужби від 13.09.2018 року №15-04-23-14/5188 про усунення виявлених ревізією порушень, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади здійснення фінансового контролю в Україні, визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі- Закон №2939).

Відповідно до ст.2 Закону №2939 головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Відповідно до п.7 ст. 10 Закону №2939 органи державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

На підставі ч. 2 ст. 15 Закону №2939 законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Відповідно до п.п.9 п.4 Положення 43 Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання, визначено Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами (далі - Порядок №550), затвердженим постановою КМ України №550 від 20.04.2006р.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом проведеної відповідачем ревізії окремих питань фінансово-господарського діяльності позивача за період з 01.01.2015 по 30.04.2018 року було виконання Суворовським об'єднаним управління Пенсійного фонду України в м. Одесі вимог законодавства в частині законності призначення, нарахування та виплат пенсійй особам, які постраждали внаслідок Чорнобилької катастрофи, та ветеранам ліквідації аварії на ЧАЕС.

Зі змісту акту ревізії вбачається, що за наслідками перевірки виявлено:

1) порушення вимог ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, а саме громадянці ОСОБА_5 нараховано та виплачено пенсійних виплат за період з грудня 2003 року по липень 2018 року у загальній сумі 191,06 тис. гривень.

2) порушення вимог ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, а саме громадянину ОСОБА_6 безпідставно нараховано та виплачено пенсійних виплат за період з жовтня 1997 року по липень 2018 року у загальній сумі 827,84 тис. гривень.

3) в порушення статей 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначено пенсію у зв'язку із втратою годувальника та щомісячну компенсацію сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у загальній сумі 1 607,78 тис. гривень.

В акті ревізіі, зокрема зазначено, що громадянці ОСОБА_5 нараховано та виплачено пенсійних виплат за період з грудня 2003 року по липень 2018 року у загальній сумі 191 064,71 грн, в тому числі за грудень 2003 року у сумі 15,09 грн, за 2004 рік у сумі 2 560,52 грн, за 2005 рік у сумі 4 138,40 грн, за 2006 рік у сумі 4 478,40 грн, за 2007 рік у сумі 5 387,84 грн, за 2008 рік у сумі 7 492,20 грн, за 2009 рік у сумі 7 361,73 грн, за 2010 рік у сумі 6 009,06 грн, за 2011 рік у сумі 5 968,86 грн, за 2012 рік у сумі 13 947,74 грн, за 2013 рік у сумі 22 737,96 грн, за 2014 рік у сумі 24 313,82 грн, за 2015 рік у сумі 25 255,00 грн, за 2016 рік у сумі 24 228,08 грн, за 2017 рік у сумі 23 188,49 грн, за період з січня по липень 2018 року у сумі 13 981,52 гривень. Громадянину ОСОБА_6 безпідставно нараховано та виплачено пенсійних виплат за період з жовтня 1997 року по липень 2018 року у загальній сумі 827 837,53 грн, в тому числі за період з жовтня по грудень 1997 року у сумі 1 523,66 грн, за 1998 рік у сумі 7 085,04 грн, за 1999 рік у сумі 7 840,2 грн, за 2000 рік у сумі 7 840,2 грн, за 2001 рік у сумі 7 840,2 грн, за 2002 рік у сумі 8 532,23 грн, за 2003 рік у сумі 7 503,47 грн, за 2004 рік у сумі 26 613,04 грн, за 2005 рік у сумі 29 914,21 грн, за 2006 рік у сумі 33 143,67 грн, за 2007 рік у сумі 36 881,81 грн, за 2008 рік у сумі 42 678,61 грн, за 2009 рік у сумі 44 866,46 грн, за 2010 рік у сумі 65 304,27 грн, за 2011 рік у сумі 50 649,18 грн, за 2012 рік у сумі 70010,32 грн., за 2013 рік у сумі 69764,44 грн, за 2014 рік у сумі 70272,48 грн, за 2015 рік у сумі 71178,28 грн., за 2016 рік у сумі 69613,28 грн., за 2017 рік у сумі 65160,62 грн, за період з січня по липень 2018 року у сумі 33620,79 грн.

Тобто, посадові особи відповідача в ході здійснення перевірки вийшли за межі перевіряє мого періоду (з 01.01.2015 по 30.04.2018 рік) та незаконно включили до зайво використаної суми коштів державного бюджету пенсійні виплати за період починаючи з 1997 року до 01.01.2015р.

Щодо зазначених в акті ревізії порушень позивачем статей 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначено пенсію у зв'язку із втратою годувальника та щомісячну компенсацію сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи суд зазначає наступне.

Відповідно до висновків акту ревізії позивачем безпідставно призначено пенсію у зв'язку із втратою годувальника та щомісячну компенсацію сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з тим, що у деяких пенсійних справах відсутні експертні висновки щодо смерті з впливом іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС експертних комісій, визначених Положенням про систему експертизи щодо встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 30.05.1997 № 166/129 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства надзвичайних ситуацій України 10.10.2012 № 789/1248).

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами спірні нарахування пенсій та їх виплата були здійсненні відповідачем відповідно до Порядку про подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України про пенсійне забезпечення або Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент звернення відповідних осіб з відповідними заявами).

Суд зазначає, що підставою для надання експертних висновків щодо смерті з впливом іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС, послугували зміни до Порядку про подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України про пенсійне забезпечення №21-1, внесені Постановою правління пенсійного фонду України від 23.06.2017 року.

Статтею 58 Конституції України встановлено , що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, своєю Вимогою примушує Управління зробити перерахунок пенсій вищезазначених пенсіонерів, що призведе до зменшення розміру їх пенсій, що на думку Управління суперечить нормам закону.

Таким чином суд погоджується з доводами позивача щодо помилковості та безпідставності висновків посадових осіб відповідача про порушення пенсійним органом ст. ст. 52, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки чинним, на момент оформлення спірних пенсійних виплат, законодавством не було передбачено надання експертних висновків щодо смерті з впливом іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

З огляду на зазначене, сформована посадовими особами відповідача сума зайво використаних коштів державного бюджету у розмірі 1607728,88 гривень є не обґрунтованою.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що зазначені в акті ревізії висновки посадових осіб Південного офісу Держаудитслужби, на підставі яких прийнято вимогу від 13.09.2018 року №15-04-23-14/5188 про усунення виявлених ревізією порушень, не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються приписами чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Пунктом 46 Порядку №550 визначено, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вимога контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі, приписи на адресу підконтрольного суб'єкту (об'єкту контролю, його посадових осіб), які є обов'язковими до виконання останнім.

З урахуванням того, що суб'єкти владних повноважень можуть приймати управлінські рішення двох видів: нормативно-правові та акти індивідуальної дії, які рівною мірою можуть бути предметом адміністративного судового розгляду, обов'язкове до виконання рішення компетентного органу (спірна вимога) повинна підпадати під одну з двох вказаних категорій рішень.

Отже, письмова вимога контролюючого органу, породжує правові наслідки для підконтрольного суб'єкта, відтак містить ознаки правового акту індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) та може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Аналогічна позиція по даній категорії справ викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року у справі №826/3350/17; від 18 вересня 2018 року у справі №810/667/16; від 11 жовтня 2018 року у справі №821/1342/17; від 11 вересня 2018 року у справі №825/1481/16; від 26 лютого 2019 року у справі №810/1050/18.

Водночас суд зазначає, що в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року у справі №810/1750/18 зазначено, що Верховний Суд України та Верховний Суд виходили з того, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Верховний Суд, аналізуючи положення Закону №2939, розвинув позицію Верховного Суду України, вирішивши, що вимога органу державного фінансового контролю як акт індивідуальної дії породжує правові наслідки для суб'єкта, якому вона скерована, відтак вона є об'єктом судового контролю і повинна відповідати вимогам законодавства, що ставляться до акта індивідуальної дії.

Така позиція Верховного Суду узгоджується з висновками Верховного Суду України щодо того, що шляхом обов'язкових до виконання вимог органів державного фінансового контролю неможливо стягнути збитки, для встановлення розміру і стягнення яких передбачено окремий порядок.

Таким чином, стосовно характеру вимог органу фінансового контролю, обраного позивачами способу захисту, повноважень суду та меж судового розгляду у цій категорії справ існують чіткі і зрозумілі позиції Верховного Суду, які орієнтують суди на послідовне і однакове правозастосування.

Разом з тим, «законність» (правомірність) письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, наявність підстав для її скерування адресату, а також її відповідність решті критеріїв, що містяться у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що для перевірки правомірності вимоги органу фінансового контролю (конкретний зміст якої залежатиме від покладених в її основу висновків контролюючого суб'єкта за результатами відповідних перевірок щодо конкретних порушень певних положень законодавства) суду належить встановити: по-перше, чи прийнята (сформована та скерована підконтрольному суб'єкту) вимога на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; для цього слід встановити, чи узгоджується зміст вимоги з висновками акту відповідної ревізії (перевірки) фінансово-господарської діяльності підконтрольного суб'єкта; чи відповідає предмет ревізії (перевірки) змісту вимоги; чи повноважний орган фінансового контролю проводив ревізію (перевірку) і приймав (формулював, скеровував) відповідну вимогу; чи ревізію (перевірку) проведено щодо належного (підконтрольного) суб'єкта; по-друге, чи відповідає зміст вимоги (який узгоджується з висновками акта ревізії (перевірки) положенням чинного законодавства сутнісно, тобто чи є законні підстави для пред'явлення вимоги; останнє встановлюється судом шляхом правової оцінки встановлених у кожній конкретній справі обставин, аналізу відповідного законодавства (як застосованого органом державного фінансового контролю, так і того, яке підлягає застосуванню у спірних правовідносинах).

Приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищезазначеними рішеннями Верховного суду викладено алгоритм (послідовність) дій судів з перевірки письмових вимог контролюючого органу, з метою з'ясування їх правомірності, при оскарженні в судовому порядку.

Аналіз викладеної послідовності передбачає: по-перше перевірку письмової вимоги на предмет відповідності критерію (у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України) прийняття рішення владним суб'єктом, та по-друге, у разі встановлення зазначеної відповідності, з'ясування відповідності змісту вимоги положенням чинного законодавства сутнісно. Разом з тим, встановлення невідповідності оскаржуваної вимоги критерію - у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, є підставою для висновку щодо протиправності оскаржуваної вимоги.

В даному випадку, оскаржувана вимога, яка є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов'язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає в тому, щоб "усунути виявлені порушення", встановлені контролюючим органом.

Водночас, спірна вимога, як індивідуально-правовий акт, в силу закону обов'язкова до виконання підконтрольною установою, прийнята з порушенням вимог закону щодо її змісту, оскільки є не є конкретизованою щодо способу, у який слід усунути порушення.

Зазначивши у вимозі про необхідність «усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку, відповідач не вказав, які саме дії та на підставі яких положень закону повинен здійснити позивач для усунення виявлених наслідків використання коштів з порушенням законодавства.

Слід зазначити, що спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених законодавчих актів, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Зазначене в світлі обов'язкового характеру спірної вимоги в частині коригування роботи підконтрольної установи є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги, як акту індивідуальної дії.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що публічно-владні управлінські функції реалізовані відповідачем при прийнятті спірної вимоги не у спосіб передбачений законом, внаслідок чого вимога Південного офісу Держаудитслужби від 13.09.2018 року №15-04-23-14/5188 про усунення виявлених ревізією порушень підлягає скасуванню як протиправна, оскільки не містить визначення конкретних дій, обов'язкових до виконання для усунення виявлених порушень.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем не доведена обґрунтованість та законність оскаржуваної вимоги від13.09.2018 року.

Натомість, позивачем надані ґрунтовні та змістовні пояснення в заявах по суті справи та підтверджуючі їх докази, на спростування яких відповідачем не наведено заслуговуючи на увагу аргументів.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Південного офісу Держаудитслужби №15-04-23-14/5188 від 13.09.2018р. про усунення виявлених ревізією порушень.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено та підписано 11.03.2019 року.

Суддя М.М. Аракелян