Рішення № 80345045, 07.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2019 р. № 520/11864/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лук'яненко М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Югова С.А.,

сторін:

представника позивача - Деркач А.А.,

відповідача, Головного державного ревізора-інспектора відділу аудиту платників Київського управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Грабченка Михайла Анатолійовича - Грабченка М.А.,

представника відповідача, Головного управління ДФС України у Харківській області -Ковальової М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут" (вул. Ак. Синельникова, буд. 5, кв. 22, м. Харків, 61108) до Головного державного ревізора-інспектора відділу аудиту платників Київського управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Грабченка Михайла Анатолійовича (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46), Головного управління ДФС України у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправними дій та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гроут", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії головного державного ревізора-інспектора відділу аудиту платників Київського управління аудиту Головного управління ДФС у Харківській області Грабченка Михайла Анатолійовича та такими, що порушують порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних перевірок;

- визнати протиправним та скасувати наказ № 9581 від 19.12.2018 Головного управління ДФС у Харківській області про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ГРОУТ";

- визнати протиправним рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області про застосування адміністративного арешту майна платників податків №53586/10/20-40-14-21-16 від 22.12.2018;

- стягнути на користь ТОВ "ГРОУТ" сплачений при зверненні до суду судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірний наказ № 9581 від 19.12.2018 Головного управління ДФС у Харківській області про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ГРОУТ" є протиправним та незаконними, оскільки документальна позапланова виїзна перевірка призначена за відсутності підстав для її проведення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року дану справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 25.02.2019 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.03.2019 о 09:45 год.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача, Головного управління ДФС України у Харківській області проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, надав відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що оскаржуваний наказ винесений на підставі та у межах діючого законодавства України.

Відповідач, Головний державний ревізор-інспектор відділу аудиту платників Київського управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Грабченко Михайло Анатолійович у судовому засіданні зазначив, що проти позову заперечує, з підстав його необґрунтованості.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судовим розглядом встановлено, що контролюючим органом у відповідності п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на адресу позивача направлені письмові запити: від 30.08.2018 №36413/10/20-40-14-07-16, від 31.08.2018 №36729/10/20-40-14-21-16, від 05.11.2018 №45831/10/20-40-14-21-16, від 26.10.2018 №44935/10/20-40-14-21-16.

Із письмових запитів Головного управління ДФС України у Харківській області, судом встановлено, що контролюючий орган отримав узагальнену податкову інформацію щодо контрагентів позивача: ТОВ"Тінер Опт", ТОВ "Халбрейн", ТОВ "Стартфорд", ТОВ "Автоіндустріал", ТОВ "Бонспец-Сервіс", ТОВ "Сізам Центр", ТОВ "Версі Трейд", ТОВ "Полестарс".

На письмові запити контролюючого органу від 30.08.2018 №36413/10/20-40-14-07-16, від 31.08.2018 №36729/10/20-40-14-21-16, від 26.10.2018 №44935/10/20-40-14-21-16, від 05.11.2018 №45831/10/20-40-14-21-16, позивачем надано відповідь, в якій останній зазначив, що письмовий запит контролюючого органу не відповідає вимогам п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України. Всупереч абз.2 п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, письмовий запит від 05.11.2018 №45831/10/20-40-14-21-16 не містить інформацію, яка підтверджує підстави для надіслання запиту. Крім того, у даному запиті контролюючого органу не зазначено жодного виявленого факту, який свідчать про порушення, саме: ТОВ "ГРОУТ" податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У запиті не наведено жодного посилання на акти перевірок, податкові повідомлення - рішення, судові рішення, кримінальні провадження, висновки експертів або інше (а.с. 139-155, 166-182).

Судовим розглядом встановлено, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.41.1 ст. 41, п.61.1, п.61.2 ст. 61, п.п.62.1.3 п.62.1 ст. 62, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, у зв'язку із ненаданням підприємством ТОВ "ГРОУТ" у запитуваному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на обов'язкові письмові запити Головного управління ДФС у Харківській області, за фактами, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ "ГРОУТ" даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих платником податків щодо господарських взаємовідносин із своїми контрагентами, відповідачем складено наказ від 19.12.2018 №9581 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ГРОУТ" (код за ЄДРПОУ 35073748) (а.с. 24-25).

З матеріалів справи встановлено, що на підставі п.п.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст. 78, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та наказу №9581 від 18.12.2018, відповідачем складено направлення на перевірку №13122 від 20.12.2018 (а.с. 59).

Перевіряючих відповідача до проведення перевірки допущено не було, оскільки запити контролюючого органу оформлені з порушенням вимог ст. 73 Податкового кодексу України. У зв'язку із чим відповідачем складено акт №10240/20-40-14-21-07/35073748 про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної позапланової виїзної перевірки (а.с. 60).

Фактичною підставою для призначення позапланової виїзної перевірки є ненадання позивачем пояснень та їх документального підтвердження на письмові запити ГУ ДФС у Харківській області.

Позивач, вважаючи вищевказаний наказ протиправним, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що згідно статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Право на проведення контролюючими органами перевірки, в тому числі документальної виїзної визначено положеннями пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, при чому така перевірка повинна проводитися в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно із абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті Податкового кодексу України.

Зокрема, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту

При чому суд наголошує, що змістова конструкція цієї норми обумовлює наявність інформації, як така, що допускає порушення, але не обов'язково. Внаслідок отримання такої інформації, виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю.

Належною формою реалізації такого обов'язку, є спрямування письмового запиту до платника податків із зазначенням у запиті про існуючі порушення з боку такого платника та необхідність надання ним пояснень та документів. Метою запиту є підтвердження або спростування тієї інформації, яка є у податкового органу, при чому достовірність такої інформації про порушення може бути як категорична, так і умовна. Встановлення порушення та формування висновків про це можливе лише після отримання запитуваної контролюючим органом інформації, яка потребує додаткової перевірки.

А тому, посилання позивача на те, що запити контролюючого органу не містять конкретних фактів, які свідчать про порушення податкового законодавства є безпідставними, оскільки запит направлявся контролюючим органом для підтвердження або спростування тієї інформації, яку контролюючий орган отримав від ГУ ДФС у Донецькій області, ГУ ДФС у Житомирській області, ГУ ДФС у Дніпропетровські області, ГУ ДФС у Кіровоградській області, ГУ ДФС у Харківській області щодо контрагентів позивача.

Суд звертає увагу на те, що письмові запити контролюючого органу містять повний перелік інформації, яку саме платник податків повинен надати до ГУ ДФС у Харківській області для спростування отриманих відомостей щодо контрагентів ТОВ "Гроут" з узагальненої практики.

У випадку, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту у податкового органу існують підстави для її призначення

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" (далі - Порядок).

Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Згідно пункту 73.1 статті 73 Податкового кодексу України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності, серед іншого такої підстави: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За змістом пункту 10 Порядку встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (пункт 16 Порядку).

Положення цього пункту Порядку, узгоджується з пунктом 73.3 статті 73 Податковий кодекс України, яким також встановлено, що у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Суд зазначає, що вимоги, які висуваються до змісту запиту є нормативно визначеними і поширювальному тлумаченню не підлягають.

З матеріалів справи встановлено, що письмові запити відповідача від 30.08.2018 №36413/10/20-40-14-07-16, від 31.08.2018 №36729/10/20-40-14-21-16, від 05.11.2018 №45831/10/20-40-14-21-16, від 26.10.2018 №44935/10/20-40-14-21-16, направлені контролюючим органом на адресу позивача містять підпис в.о. начальника Головного управління ДФС у Харківській області, печатку контролюючого органу та вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту - пункт 73.3, статі 73, підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті Податкового кодексу України, а також обставини, встановлені за наслідком отримання інформації. Запити містили опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують.

Таким чином, за наслідками судового розгляду справи не встановлено невідповідність запиту вищенаведеним вимогам законодавства, що надавало б позивачу можливість не надавати відповідь на такий обов'язковий запит та відмовити у цьому.

За таких обставин на позивача покладався обов'язок щодо надання інформації, про надання якої і складений запит контролюючого органу, а у ГУ ДФС у Харківській області виникло право на її проведення внаслідок безпідставної відмови у цьому.

Крім того, представник позивача, як на підставу недопуску до проведення перевірки посилався на пред'явлення головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту платників Київського управління аудиту Головного управління ДФС у Харківській області Грабченко Михайлом Анатолійовичем довідки № З87/Г/20-40-04-01 - 13 від 03.09.2018 замість службового посвідчення, що є недопустимим, на думку позивача.

Як пояснив головний державний ревізор-інспектор відділу аудиту платників Київського управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Грабченко Михайло Анатолійович, до управління аудиту ГУ ДФС України в Харківській області прибули директор підприємства позивача та його представник з метою отримання наказу на проведення перевірки ТОВ "Гроут", отримавши який, останні відмовились від допуску відповідача на перевірку, про що зазначено в акті відмови від 21.12.2018 №10240/20-40-14-21-07/35073748.

Разом з тим, під час надання наказу для ознайомлення ревізор-інспектор надавав для посвідчення своєї особи паспорт громадянина України, однак позивач та його представник відмовились від огляду документу, що посвідчує особу ревізора - інспектора.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими вищевказані посилання представника позивача, оскільки директор ТОВ "Гроут" самостійно з'явився до відповідача у приміщення фіскальної служби для отримання наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки №9581 від 19.12.2018, та відмовився від огляду документів щодо посвідчення особи ревізора - інспектора.

Відповідно до статті 81 Податкового кодексу України у наказі на проведення документальної позапланової перевірки повинно бути зазначено підставу для її проведення із зазначенням відповідного підпункту пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Наказ відповідача №9581 від 19.12.2018 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Гроут" відповідає цим вимогам.

Фактичною підставою для призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача стало ненадання ним пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит, який сформований контролюючим органом на підставі податкової інформації.

Відповідно до змісту пункту 74.3 статті 74 Податкового кодексу України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що контролюючий орган при направленні запитів про надання інформації від 30.08.2018 №36413/10/20-40-14-07-16, від 31.08.2018 №36729/10/20-40-14-21-16, від 05.11.2018 №45831/10/20-40-14-21-16, від 26.10.2018 №44935/10/20-40-14-21-16 діяв на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством, не отримавши належну відповідь на який, правомірно призначив перевірку, про що видав оскаржуваний наказ.

Таким чином, Головне управління ДФС України у Харківській області під час винесення наказу №9581 від 19.12.2018 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Гроут" діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому скасуванню не підлягає.

Крім того, суд зауважує, що позивач у спірних правовідносинах захистив свої права самостійно у спосіб недопуску посадовців контролюючого органу до перевірки.

Суд вказує, що за таких обставин оскільки у спірній ситуації позивач реалізував своє право на недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, що оформлено актом про недопуск, а проведення перевірки не відбулося, такі правовідносини не потребують додаткового захисту, зокрема в судовому порядку.

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками викладеними Верховним Судом в постанові від 02.10.2018 року по справі №820/2068/16.

Разом з тим, відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу може бути застосовано адміністративний арешт майна такого платника податків - як винятковий спосіб забезпечення виконання останнім його обов'язків, визначених законом.

Враховуючи, що суд визнав наказ №9581 від 19.12.2018 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Гроут" таким, що прийнятий на цілком законних підставах, у контролюючого органу виникло право на прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платників податків №53586/10/20-40-14-21-16 від 22.12.2018, як то передбачено приписами підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу. А отже, рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області про застосування адміністративного арешту майна платників податків №53586/10/20-40-14-21-16 від 22.12.2018 є законним.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут" до Головного державного ревізора-інспектора відділу аудиту платників Київського управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Грабченка Михайла Анатолійовича, Головного управління ДФС України у Харківській області про визнання протиправними дій та скасування наказу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 11 березня 2019 року.

Суддя М.О. Лук'яненко