Рішення № 80344927, 04.03.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/6235/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2019 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Козак О.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Артимич Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, -

в с т а н о в и в:

27.12.2018 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у зменшенні розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_3 з 80% до 70% грошового забезпечення та у зменшенні розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018, а також у безпідставному обмеженні максимального розміру пенсії з 20.12.2016;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 пенсії із врахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2018 у справі №813/3342/18, без обмеження максимальним розміром з 20.12.2016 по 01.01.2018;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 пенсії у розмірі 80% грошового забезпечення, із врахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2018 у справі №813/3342/18, без обмеження максимального розміру, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 із подальшою виплатою у розмірі, встановленому після перерахунку без обмеження максимального розміру.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з лютого 2014 року отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На думку позивача, відповідач всупереч вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон України №2262-ХІІ) протиправно обмежив розмір пенсії позивача шляхом зменшення розміру грошового забезпечення у відсотках з 80% до 70% відповідних сум його грошового забезпечення. Крім того, позивач стверджує, що відповідач безпідставно застосовує обмеження розміру пенсійних виплат відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» відповідно до якої позивачеві здійснено перерахунок призначеної пенсії, виходячи з 70% грошового забезпечення, водночас, виплачується лише 50% суми підвищення перерахованої пенсії. Позивач стверджує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2018 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_3 з урахуванням при її обчисленні даних про отримані ним доходи, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: щомісячної додаткової грошової винагороди в повному обсязі, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» та постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2012 № 956, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань, індексації грошового забезпечення (доходу) з 01.02.2016 із подальшою виплатою у розмірі, встановленому після перерахунку.

Проте, Головне управління ПФУ у Львівській області, виконуючи рішення суду, безпідставно застосувало обмеження максимального розміру пенсії, що суперечить тексту рішення, в якому зазначено про безпідставність застосування такого обмеження та необхідність виплати у розмірі, встановленому після перерахунку.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова-103 ), передбачено умови проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України №2262-ХІІ, у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Законом України від 27.03.2014 №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», внесено зміни до Закону України №2262-ХІІ, яким обмежено максимальний розмір пенсії до 70 відсотків грошового забезпечення. У зв'язку зі змінами, що відбулися в законодавстві, під час перерахунку пенсії позивачу відповідач керувався статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", згідно з якою максимальний розмір пенсії не перевищує 70% відповідних сум грошового забезпечення. Просить суд відмовити в задоволенні позову.

Крім того, відповідач зазначив, що на виконання судового рішення ОСОБА_3 пенсія призначена, перерахована та виплачується відповідно до норм чинного законодавства України.

Ухвалою від 02.01.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступних підстав.

ОСОБА_3 проходив військову службу у Збройних Силах України, наказом Міністра оборони України від 19.12.2013 № 406 генерал-лейтенанта Збройних Сил України ОСОБА_3 звільнено з військової служби у запас за пунктом «в» (за віком) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Вислуга років у Збройних Силах становить: календарна - 42 роки 4 місяці, а пільгова - 72 роки 8 місяців.

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 21.01.2014 №11 генерал-лейтенанта Збройних Сил України ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу, всіх видів грошового забезпечення з подальшим зарахуванням на військовий облік до Личаківсько-Шевченківського ОРВК міста Львова.

З лютого 2014 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, де отримує пенсію, призначену йому довічно за вислугою років у розмірі 80% грошового забезпечення відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Суд встановив, що на момент призначення пенсії у 2014 році розмір пенсії позивача становив 80% грошового забезпечення.

Надалі, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2018 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_3 з урахуванням при її обчисленні даних про отримані ним доходи, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: щомісячної додаткової грошової винагороди в повному обсязі, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» та постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2012 № 956, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань, індексації грошового забезпечення (доходу) з 01 лютого 2016 року із подальшою виплатою у розмірі, встановленому після перерахунку.

Крім цього, у 2018 році здійснено перерахунок призначеної позивачеві пенсії, у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з 70% грошового забезпечення та з 01.01.2018 позивачеві виплачується 50% від суми підвищення перерахованої пенсії.

12.11.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії, проведення виплати перерахованого та виплати в подальшому пенсії з врахуванням розміру 90% відповідної суми грошового забезпечення з моменту виникнення обов'язку на перерахунок такої, та без обмеження максимальним розміром, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 10.12.2018 № 4784/П-20/07.05.06 повідомило позивача, що Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», внесено зміни до Закону України №2262-ХІІ. Згідно із статтею 13 Закону України №2262-ХІІ (зі змінами) максимальний розмір пенсії за вислугу років, обчислений за нормами вказаної статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до І категорії, - 100 %, до II категорії - 95 %.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спір у справі виник з приводу правомірності перерахунку розміру пенсії, виходячи з визначення його максимального розміру у відповідності до умов, передбачених частиною другою статті 13 Закону України №2262-XII.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України №2262-ХІІ. Вказаним законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з ч.4 ст. 63 Закону України №2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі призначені за вказаним Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за вказаним Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 вказаного Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13.02.2008 (далі- Порядок №45) встановлено, що перерахунок раніше призначених відповідно до зазначеного Закону пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорії військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із веденням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Так, розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону з урахуванням доплат до попередніх розмірів пенсій згідно з пунктом 4 Порядку № 45 та підвищень, передбачених абзацом першим вказаного пункту, не можуть перевищувати розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону, виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11. 2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 1 квітня 2012 року, отже відповідачем не обмежується розмір пенсій, а приводиться у відповідність до інших нормативно-правових актів.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України №2262-XII в редакції, що діяла на час призначення пенсії ОСОБА_3, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до вказаної статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1 - 100 процентів, до категорії 2 - 95 процентів.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII (далі - Закон України №1166-VII), який набрав чинності в цій частині 01.05.2014, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в наступній редакції: «максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1 - 100 процентів, до категорії 2 - 95 процентів».

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим зазначеним Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ним чинності.

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону України №2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися виключно при призначенні нових пенсій. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Суд зазначає, що статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 №523є4930/15-а, від 27.02.2018 №642/3284/17 та враховується при вирішенні цієї справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, згідно з якою при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при перерахунку розміру пенсії на підставі Закону України № 2262-ХІІ максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.

Таким чином, при перерахунку пенсії відповідач повинен застосувати норми ч.2 ст.13 Закону України №2262-XII в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії.

Як встановив суд, позивачу призначено пенсію за вислугу років у розмірі 80% грошового забезпечення на підставі статті 13 Закону України №2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент звільнення). Зміна пенсійним органом під час проведення перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії за вислугу років розміру пенсії з обмеженням максимального розміру такої 70 % відповідних сум грошового забезпечення, є протиправною.

Суд зазначає, що такі дії відповідача порушили право позивача на одержання пенсії, в розмірі 80% грошового забезпечення, тому, суд вважає за необхідне позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у зменшенні розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_3 з 80% до 70% грошового забезпечення та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 пенсії у розмірі 80% грошового забезпечення, задовольнити.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018, суд зазначає наступне.

Право на перерахунок призначеної пенсії передбачено статтею 63 Закону України №2262.

Як вже зазначав суд, відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України №2262 в редакції, чинній станом на 01.01.2017, усі призначені за вказаним Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за вказаним Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені ч.2 ст. 51 вказаного Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченою вказаною частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, є затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до пункту 1 якого визначено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14. Постанова набрала чинності з 01.03.2018.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Згідно з п.п. 1, 2 зазначеної постанови перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 вказаної постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах:

- з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;

- з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;

- з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього військовослужбовця на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Отже, у відповідності до приписів ст. 63 Закону України №2262-XII, п. 4 Порядку №45, позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018.

Зі змісту п. п. 1,2 постанови Кабінету Міністрів України №103 вбачається, що нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку. Крім того, вказаними пунктами постанови Кабінету Міністрів України фактично зменшено розмір доплат до пенсій за результатами перерахунку у 2018 та 2019 роках.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям «порядок проведення перерахунку пенсії».

Таким чином, право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Законом України №2262-XII, отже підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності» і відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати «майном» у значенні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке до прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 було передбачено Законом України №2262-XII, отже, невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

Вказана правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (за заявою №68385/10 та №71378/10), згідно якого, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

Суд зазначає, що у спірному випадку є підстави стверджувати про наявність «законних сподівань», оскільки позивач отримав право на перерахунок пенсії відповідно до Закону у січні 2018, а Постанова №103, яка фактично звужує право позивача на отримання розміру перерахованої пенсії за 2018-2019 роки без внесення змін до відповідного Закону, прийнята 21.02.2018 та набрала чинності 24.02.2018.

Водночас, слід зазначити, що друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності», яке дозволяє позбавити майна лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію «законів» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки втручання у право позивача не може бути визнано таким, що відповідає закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обмеження щодо строків та розмірів виплати сум доплати до пенсії за 2018-2019 роки, передбачені Постановою №103, не можуть бути застосовані.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі Міллер проти Австрії, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні Гайгузус проти Австрії від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказав, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не, може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21- 977во10, від 03.12.2010 у справі № 21 44а10).

Вказана правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги, тощо в залежність від видатків бюджету.

У Рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016 зазначено, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію (стаття 1, частина перша статті 2 Конституції України). В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої ДІЇ; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частини перша, друга, п'ята статті 17 Основного Закону України).

Конституційний Суд України зазначив, що забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей закріплено у частині п'ятій статті 17 розділу І «Загальні засади» Конституції України, який визначає такі основи конституційного ладу в Україні, як, зокрема, суверенітет, територіальна цілісність та недоторканність України, захист яких покладається на Збройні Сили України та інші військові формування.

Відповідно до статті 156 Основного Закону України законопроект про внесення змін до розділу І «Загальні засади» подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України.

Особлива конституційна процедура внесення змін до розділу І «Загальні засади» Конституції України обумовлена специфікою предмета його регулювання - основи конституційного ладу в Україні - зокрема необхідністю забезпечення національної безпеки і оборони України, потребами захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України як суверенної й незалежної, демократичної, соціальної та правової держави.

Зазначене є підставою для висновку, що особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту.

Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов'язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України).

Конституційний Суд України вважає, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, а положення законодавства щодо такого обмеження є неконституційними.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що Рішенням Конституційного суду України у справі №1-38/2016 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII зі змінами, а саме:

- частина сьома статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_3 з 80% до 70% грошового забезпечення та у зменшенні розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018, а також у безпідставному обмеженні максимального розміру пенсії з 20.12.2016.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, Митрополита Андрея, 10 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 пенсії із врахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2018 у справі №813/3342/18, без обмеження максимальним розміром з 20.12.2016 по 01.01.2018.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, Митрополита Андрея, 10 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 пенсії у розмірі 80% грошового забезпечення, із врахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2018 у справі №813/3342/18, без обмеження максимального розміру, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018 із подальшою виплатою у розмірі, встановленому після перерахунку без обмеження максимального розміру.

Судові витрати стягненню із сторін не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене і підписане 11.03.2019.

Суддя А.Г. Гулик