Рішення № 80344823, 11.03.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 березня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/559/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в особі відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанов від 30 січня 2019 року ВП № 57785755 про результати перевірки виконавчого провадження та від 31 січня 2019 року ВП № 57785755 про скасування процесуального документу, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в особі відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі – І відповідач), Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі – ІІ відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 23 лютого 2019 року б/н та заяви про уточнення позовних вимог від 07 березня 2019 року б/н (арк. спр. 35-45, 137-138) просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 30 січня 2019 року ВП № 57785755 про результати перевірки виконавчого провадження від 26 листопада 2018 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 від 31 січня 2019 року ВП № 57785755 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 листопада 2018 року ВП № 57785755;

- зобов’язати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області поновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 09 листопада 2018 року у справі № 812/729/15.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05 лютого 2019 року ним отримано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Донецькій області ОСОБА_2 від 31 січня 2019 року про скасування процесуального документу, а саме постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 листопада 2018 року з примусового виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 09 листопада 2018 року у справі № 812/729/15, про стягнення з управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 3860,06 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 55145,94 грн з урахуванням належних відрахувань. Підставою для скасування слугувала постанова начальника відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 30 січня 2019 року про проведення перевірки, якою було скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 26 листопада 2018 року внаслідок порушень вимог пункту 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження». Цього ж дня було винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття його до виконання.

Позивач зазначає, що пунктом 9 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем. З моменту відкриття виконавчого провадження від 26 листопада 2018 року ВП № 57785755 до моменту скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 листопада 2018 року минуло більше двох місяців.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

У випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (стаття 6 Закону України «Про виконавче провадження»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або божників. Цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до пункту 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або божників боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Таким чином, Держказначейство не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема, стороною виконавчого провадження, і відповідно, не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або божників особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Також позивач зазначив, що відповідачем не наведено жодних доказів того, що боржник – управління Пенсійного фонду України у Ворошиловградському м. Донецька має рахунки, відкриті в органах Казначейства, та на них обліковуються грошові кошти.

Окрім того, на офіційному веб-сайті Державної казначейської служби України розміщена інформація, що відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VІ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Казначейство здійснює виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів із рахунків такого державного органу, а в разі відсутності в зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (бюджетна програма КПКВ 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» (далі - КПКВ 354040). Не підпадають під вимоги Закону та не виконуються за бюджетною програмою КПКВ 3504040 (взагалі Казначейством України): Судові рішення, боржниками за якими є органи Пенсійного фонду України. В органах Казначейства відсутні рахунки органів Пенсійного фонду України, із яких можна здійснювати безспірне списання коштів для виконання судових рішень, боржниками за якими є зазначені органи. Фінансування пенсійних виплат і видатків на утримання органів ПФУ проводиться не через рахунки, відкриті в органах Казначейства, а через рахунки, відкриті в банках. Законодавством не передбачено повноважень органу Казначейства на здійснення списання коштів із рахунків боржника, відкритих у банківських установах, натомість такі права мають органи державної виконавчої служби.

Проте, статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи. Так, виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувана. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. У разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Також позивач зазначив, що у разі безспірного списання коштів, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року буде виконано органами державного казначейства лише в частині безспірного списання коштів, а в частині здійснення відрахувань з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку так і залишиться без виконання.

З урахуванням викладеного позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню оскаржувані постанови.

В заяві про уточнення позовних вимог від 07 березня 2019 року б/н позивач серед іншого з посиланням на частину першу статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) просить сплату судового збору в розмірі 1536,80 грн та всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до КАС України, покласти на відповідачів по справі (арк. спр. 137-138).

Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області адміністративний позов не визнало, про що подало відзив на позовну заяву від 06 березня 2019 року за № 4903/02.2-381, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити за необґрунтованістю (арк. спр. 143-145). Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебувало виконавче провадження ВП № 57785755 з примусового виконання виконавчого листа № 812/729/15, виданого Луганським окружним адміністративним судом 09 листопада 2018 року, про стягнення з управління Пенсійного фонду у Ворошиловському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 3860,06 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 55145,94 грн з урахуванням належних відрахувань.

26 листопада 2018 року відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57785755, в якій було зазначено про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

В процесі примусового виконання перевіркою даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України було встановлено, що управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька є державною організацією.

30 січня 2019 року начальником відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 з власної ініціативи, керуючись пунктом 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та розділом 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) здійснено перевірку матеріалів ВП № 57785755. В ході перевірки встановлено, що згідно з частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», статтею 2 якого передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Статтею 3 вищезазначеного Закону передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або божників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45) визначений порядок виконання рішень про стягнення коштів з боржників, які виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Отже, 26 листопада 2018 року головним державним виконавцем Григорян Г.Ю. було порушено вимоги пункту 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: помилково прийнято рішення про відкриття виконавчого провадження ВП № 57785755, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та прийнято до виконання вищевказаний виконавчий документ.

Відповідно до частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження АСВП № 57785755 державний виконавець порушив вимоги пункту 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», а саме прийняв до виконання виконавчий лист № 812/729/15, виданий Луганським окружним адміністративним судом 09 листопада 2018 року, який підлягає виконанню іншими органами і установами, а саме органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», головного державного виконавця Григорян Г.Ю. зобов’язано скасувати постанову від 26 листопада 2018 року про відкриття виконавчого провадження АСВП № 57785755 та винести Повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

31 січня 2019 року на підставі абзацу четвертого частини 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та постанови начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 30 січня 2019 року скасовано постанову від 26 листопада 2018 року про відкриття виконавчого провадження (порушення вимог пункту 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження»).

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У доповненнях до відзиву на позовну заяву від 11 березня 2019 року № 4993 Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області повідомило про відсутність інформації відносно відкритих рахунків боржника (управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька). Дана інформація складається в електронному виді та міститься тільки у відкритих виконавчих провадженнях (арк. спр. 136).

Ухвалою суду від 14 лютого 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (арк. спр. 29-31).

Ухвалою суду від 01 березня 2019 року серед іншого судом відкрито провадження у справі; залучено Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області до участі у справі другим відповідачем; відмовлено у залученні до участі у справі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору; відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі; призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 07 березня 2019 року об 11 год. 30 хв.; зобов’язано Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у строк до 06 березня 2019 року надати для приєднання до справи в належним чином засвідченій копії матеріали виконавчого провадження ВП № 57785755, в рамках якого винесено постанови від 30 січня 2019 року про результати перевірки виконавчого провадження та від 31 січня 2019 року про скасування процесуального документу; відомості про відкриті рахунки управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі Донецької області, крім відкритих рахунків із спеціальним режимом використання, в органах Казначейства України та наявність грошових коштів на них (арк. спр. 1-5).

Призначене на 07 березня 2019 року судове засідання відкладено до 11 березня 2019 року до 15 год. 00 хв. у зв’язку з ненаданням витребуваних судом доказів та належним чином засвідчених копій письмових доказів (арк. спр. 118).

Позивач та представник відповідачів у судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином (арк. спр. 119, 120, 121, 122, 123, 124). Позивач в уточненій позовній заві від 23 лютого 2019 року б/н та заяві про уточнення позовних вимог від 07 березня 2019 року б/н просив розглянути справу за його відсутності (арк. спр. 35-45, 137-138), ІІ відповідач у клопотанні від 06 березня 2019 року № 4904/02.2-381 просив розглянути справу за відсутності його представника (арк. спр. 140).

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, судом встановлено таке.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі № 812/729/15, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року та постановою Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди задоволені частково (арк. спр. 125-128, 129-131, 132-135):

- визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду у Ворошиловському районі м. Донецька щодо невиплати заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1;

- стягнуто з управління Пенсійного фонду у Ворошиловському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 3860,06 грн (три тисячі вісімсот шістдесят гривень 06 коп.) та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 55145,94 грн (п’ятдесят п’ять тисяч сто сорок п’ять гривень 94 коп.) з урахуванням належних відрахувань.

09 листопада 2018 року ОСОБА_1 за постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі № 812/729/15, яка набрала законної сили 31 січня 2017 року, видано виконавчий лист (арк. спр. 57, 148).

26 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з заявою від 20 листопада 2018 року про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа у справі № 812/729/15, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції № 7144/02.2-39 (арк. спр. 146-147).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 26 листопада 2018 року ВП № 57785755 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 09 листопада 2018 року у справі № 812/729/15, про стягнення з управління Пенсійного фонду у Ворошиловському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 3860,06 грн (три тисячі вісімсот шістдесят гривень 06 коп.) та середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 55145,94 грн (п’ятдесят п’ять тисяч сто сорок п’ять гривень 94 коп.) з урахуванням належних відрахувань (арк. спр. 52, 78-80, 81-82, 153).

30 січня 2019 року за наслідками перевірки виконавчого провадження ВП № 57785755 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 09 листопада 2018 року у справі № 812/729/15, про стягнення з управління Пенсійного фонду у Ворошиловському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 3860,06 грн (три тисячі вісімсот шістдесят гривень 06 коп.) та середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 55145,94 грн (п’ятдесят п’ять тисяч сто сорок п’ять гривень 94 коп.) з урахуванням належних відрахувань, начальником відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження АСВП № 57785755 від 26 листопада 2018 року; зобов’язано державного виконавця винести повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання (арк. спр. 155-157).

31 січня 2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову ВП № 57785755 про скасування процесуального документу, якою скасовано документ «Постанова про відкриття виконавчого провадження» від 26 листопада 2018 року, що видав ОСОБА_2 (арк. спр. 54, 78-80, 83-84, 158).

Повідомленням від 31 січня 2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, керуючись пунктом 9 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області виконавчий лист, виданий Луганським окружним адміністративним судом 09 листопада 2018 року у справі № 812/729/15, про стягнення з управління Пенсійного фонду у Ворошиловському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі 3860,06 грн (три тисячі вісімсот шістдесят гривень 06 коп.) та середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 55145,94 грн (п’ятдесят п’ять тисяч сто сорок п’ять гривень 94 коп.) з урахуванням належних відрахувань, повернуто стягувачу без прийняття до виконання (арк. спр. 56, 78-80, 85-86, 160).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404), Законом України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901) та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45) (далі – Порядок № 845).

За визначенням статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону № 1404).

Частиною другою статті 6 Закону № 1404 передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Абзацом другим частини третьої статті 74 Закону № 1404 передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 4901 цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 4901 держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу визначені статтею 3 Закону № 4901.

Так, частиною першою статті 3 Закону № 4901 закріплено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 3 Закону № 4901).

Частиною четвертою статті 3 Закону № 4901 встановлено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок № 845.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 845 у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання;

виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження»;

стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.

Пунктом 3 Порядку № 845 закріплено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 4 Порядку № 845 органи Казначейства: забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання; вживають заходів до виконання виконавчих документів.

Згідно з абзацами першим-п’ятим пункту 6 Порядку № 845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв’язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім’я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Згідно з абзацами першими пунктів 24, 25 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми (абзац десятий пункту 25 Порядку № 845).

Безспірне списання коштів з рахунків боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, здійснюється органом Казначейства з моменту відкриття відповідних асигнувань (надходження коштів на рахунок) на підставі розрахункового документа, оформленого відповідно до вимог законодавства (пункт 32 Порядку № 845).

Підпунктом 1 пункту 47 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів (абзаци перший, другий пункту 48 Порядку № 845).

Відповідно до пунктів 1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з абзацом першим пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об’єднані управління (далі – управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі – Фонд).

Відповідно до пункту 12 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, управління Фонду є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловградському районі м. Донецька (ідентифікаційний код 20377072, місцезнаходження: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Свердлова, буд. 154) є органом державної влади та юридичною особою, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 28 лютого 2019 року за № НОМЕР_1 (арк. спр. 72-74).

З системного аналізу вищевказаного слідує, що такі виконавчі документи як виконавчі листи про стягнення коштів з боржника, який є органом державної влади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника за правилами, визначеними Порядком № 845, а не органами державної виконавчої служби (державними виконавцями) в порядку, визначеному Законом № 1404.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При розгляді даної справи суд враховує висновки щодо застосування норм права у подібних відносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 8 листопада 2018 року у справі № 310/2157/17(2-а/310/80/17) (№ рішення в ЄДРСР 77696346). Зокрема, в зазначеній постанові Верховний Суд зробив висновок, що за змістом положень Закону № 4901 та Порядку № 845 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, у тому числі й орган Пенсійного фонду України, здійснюється виключно органами Казначейства.

Доводи позовної заяви про те, що не підпадають під вимоги Закону та не виконуються за бюджетною програмою КПКВ 3504040 (взагалі Казначейством України): Судові рішення, боржниками за якими є органи Пенсійного фонду України, суд вважає такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні норм матеріального права.

При вирішенні питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону № 1404 внаслідок того, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, а виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, державний виконавець не зобов’язаний перевіряти, чи має боржник (орган державної влади) відкриті рахунки в органах Казначейства та чи обліковуються на них грошові кошти. Достатньою правовою підставою для повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання в цьому випадку є встановлення державним виконавцем обставин щодо пред’явлення на примусове виконання до органу державної виконавчої служби рішення суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган.

Частиною третьою статті 287 КАС України передбачено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу та покладено на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Крім того, пунктом 2 встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.

Згідно із статтею 6 Закону України від 2 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

За змістом пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1302/29432, органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;

управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

Отже, в даній категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби і наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним. У зв’язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не визначені як самостійні органи державної виконавчої служби, це виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в особі відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області слід залишити без задоволення через неналежність відповідача, а позовні вимоги до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області слід залишити без задоволення через їх безпідставність та необґрунтованість.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов’язаний оцінити, виконуючи свої зобов’язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа мала сплатити судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі з метою дотримання права позивача, на доступ до правосуддя, на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» позивачу відстрочено сплату судового збору у розмірі 1536,80 грн до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки у задоволенні позовних вимог суд відмовляє, судовий збір у розмірі 1536,80 грн до Державного бюджету України належить стягнути з ОСОБА_1.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: 83114, АДРЕСА_1, фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: 92200, Луганська область, Білокуракинський район, смт. Білокуракине, вул. Кірова, буд. 17) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в особі відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (місцезнаходження: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, б-р Машинобудівників, буд. 32), Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (місцезнаходження: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, б-р Машинобудівників, буд. 32) про визнання протиправними та скасування постанов від 30 січня 2019 року ВП № 57785755 про результати перевірки виконавчого провадження та від 31 січня 2019 року ВП № 57785755 про скасування процесуального документу, зобов’язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: 83114, АДРЕСА_1, фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: 92200, Луганська область, Білокуракинський район, смт. Білокуракине, вул. Кірова, буд. 17) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1536,80 грн (одна тисяча п’ятсот тридцять шість грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_4