Рішення № 80344819, 11.03.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2019 року м. ПолтаваСправа №440/339/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (надалі - відповідач, Міноборони), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Полтавський обласний військовий комісаріат (надалі - третя особа, Полтавський ОВК), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати пункт 30 протоколу засідання комісії Міністерства оброни України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 7.12.18 №122 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю другої групи з 31.07.18 внаслідок травми, так, пов'язаної із захистом Батьківщини;

зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як особі з інвалідністю другої групи з 31.07.18 у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність відмови відповідача у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей".

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю /а.с. 67-70/. При цьому зазначив, що позивачу групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного визначення ступеня втрати працездатності, що є підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги з огляду на приписи абзацу другого пункту 4 статті 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей". Крім того, зауважив, що позивач на момент отримання травми був військовозобов'язаним, а тому втратив право на отримання одноразової грошової допомоги з набуттям чинності Законом №1774-VIII з 1.01.17.

3. Позиція третьої особи.

Представник Полтавського ОВК надав до суду письмові пояснення, у яких зазначив про згоду з висновком Міноборони про відсутність підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити /а.с. 51-52/.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 4.02.19 провадження у справі за даним адміністративним позовом відкрито, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 з 21.08.14 призваний на службу до лав Збройних Сил України на підставі Указу Президента України від 21.07.14 №607 "Про часткову мобілізацію", що підтверджено записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 /а.с. 12-24/.

У період з 10.11.14 по 27.01.15 позивач приймав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджено копією довідки військової частини пп В4742 від 27.03.15 №440 /а.с. 25/.

10.01.15 під час виконання бойового завдання у зоні проведення АТО поблизу н.п. Нікішено Донецької області ОСОБА_1 отримав вибухову травму: закритий перелом зовнішньої щиколотки правої гомілки з незначним зміщенням уламків, що підтверджено копією довідки військової частини пп В4742 від 6.04.15 №560 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) /а.с. 27/.

Залученою до матеріалів справи копією витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол від 25.11.15 №4430) підтверджено, що отримана ОСОБА_1 травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини /а.с. 29/.

15.01.16 Полтавською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 визначено ступінь втрати працездатності ОСОБА_1 у розмірі 25%, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено копію довідки серії АГ №0005011 /а.с. 30/.

У зв'язку з встановленням ступеня втрати працездатності позивачу виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 24115,00 грн, що сторони не заперечують.

Разом з цим, 1.08.18 Полтавською обласною транспортно-радіологічною МСЕК проведено огляд ОСОБА_1, за результатами якого позивачу вперше встановлена друга група інвалідності з 31.07.18, причина інвалідності: травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини /а.с. 31/.

6.08.18 позивач звернувся до Полтавського ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, до якої додав копії: паспорта, ідентифікаційного коду, військового квитка, посвідчення УБД, довідки про безпосередню участь в АТО, довідки МСЕК, довідки про обставини травми, витягу з протоколу ВЛК, витягу з наказу вч В 4673 /а.с. 54-58/.

Листом від 21.08.18 вих. №12/1938 заяву позивача разом з доданими документами надіслано до Департаменту фінансів Міноборони разом з висновком про наявність у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності /а.с. 53/.

Рішенням комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом від 8.12.18 №122 (пункт 30), відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги старшому солдату в запасі ОСОБА_1, оскільки групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності /а.с. 60/. Дане рішення відповідач обґрунтував посиланням на приписи абзацу другого пункту 4 статті 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" та зазначив, що 15.01.16 під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, що сталась 10.01.415, а 31.07.18 під час огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю другої групи внаслідок цієї ж причини.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

За змістом частини дев'ятої статті 1 Закону України від 25.03.92 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема, військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

За приписами частин першої, третьої статті 2 названого Закону, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України від 20.12.91 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-ХІІ) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Законом України від 4.07.12 №5040-VI "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців", який набув чинності з 1.01.14, статтю 16 Закону №2011-ХІІ викладено у новій редакції, відповідно до підпункту 7 пункту 2 якої встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

У свою чергу, пунктом 4 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ (у редакції Закону України від 6.12.16 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що набув чинності з 1.01.17) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 162 Закону №2011-ХІІ (у редакції Закону України від 6.04.17 №2004-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей", що набув чинності з 7.05.17) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

У відповідності до пункту 4 статті 163 Закону №2011-ХІІ, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Законом України від 6.12.16 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності 1.01.17) пункт 4 статті 163 Закону №2011-ХІІ доповнено абзацом другим, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Пунктом 9 статті 163 Закону №2011-ХІІ передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Абзацом першим пункту 2 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.13 №975 (надалі - Порядок №975), встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".

За змістом пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до абзацу третього підпункту 1 пункту 6 Порядку №975 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Як визначено пунктом 8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.17 №335 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", що застосовується з 1.01.17, пункт 8 Порядку №975 доповнено абзацом другим, відповідно до якого у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Пунктами 12, 13 Порядку №975 визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Суд зазначає, що у спірних відносинах позивач наполягає на виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку зі встановленням йому з 31.07.18 другої групи інвалідності, що безпосередньо пов'язана з виконанням обов'язків військової служби по захисту Батьківщини.

Повідомлені сторонами обставини та зібрані у справі письмові докази свідчать про те, що відповідну травму позивач отримав у період проходження військової служби, а відтак, виходячи з наведених вище норм чинного законодавства, ОСОБА_1 у спірних відносинах є військовослужбовцем та має право на одержання одноразової грошової допомоги з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ.

З цих підстав, суд відхиляє, як необґрунтовані, твердження представника відповідача про те, що позивачу інвалідність встановлено як військовозобов'язаному.

Суд акцентує увагу на тому, що єдиною підставою для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідач визначив ту обставину, що групу інвалідності ОСОБА_1 встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності, тоді як положеннями абзацу другого пункту 4 статті 163 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній з 1.01.17) передбачено можливість проведення відповідних виплат виключно у разі, якщо після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності встановлено упродовж двох років.

Однак, суд не погоджується з наведеними доводами відповідача, з огляду на таке.

У відповідності до пункту 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ встановлення військовослужбовцю групи інвалідності та визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є окремими підставами для виплати військовослужбовцю одноразової грошової допомоги.

Системний аналіз норми абзацу другого пункту 4 статті 163 Закону №2011-ХІІ у взаємозв'язку з положеннями пункту 2 статті 16 цього ж Закону є підставою для висновку про те, що виплата одноразової грошової допомоги не проводиться у разі: 1) зміни групи інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності; 2) зміни причини інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності; 3) зміни ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення.

Натомість, у спірних відносинах позивачу з 31.07.18 вперше встановлено другу групу інвалідності, про що прямо зазначено у довідці до акта огляду МСЕК серії АВ №0029286, копію якої додано до заяви від 6.08.18 та залучено до матеріалів справи /а.с. 56/.

Норма абзацу другого пункту 4 статті 163 Закону №2011-ХІІ не містить посилання на встановлення військовослужбовцю групи інвалідності після визначення ступеня втрати працездатності, а відтак, зазначена норма не поширюються на спірні відносини.

До того ж, суд зауважує, що інвалідність позивача настала внаслідок поранення, отриманого ним 10.01.15 під час виконання обов'язків військової служби, тоді як згадана вище норма абзацу другого пункту 4 статті 163 Закону №2011-ХІІ набула чинності з 1.01.17.

Отже, застосування до спірних відносин положень абзацу другого пункту 4 статті 163 Закону №2011-ХІІ призведе до порушення вимог статті 58 Конституції України, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі за обставин, коли відповідний закон погіршує становище позивача.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.03.18 у справа № 295/3091/17, що враховується судом з огляду на приписи частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як наслідок, застосування згаданої вище норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача починаючи з 31.07.18 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак, відповідачем правомірність рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги не доведено.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про протиправність рішення Комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеного у пункті 30 протоколу від 8.12.18 №122, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону №2011-ХІІ з підстави, визначеної абзацу другого пункту 4 статті 163 Закону №2011-ХІІ.

Належним способом захисту порушеного права позивача суд визнає зобов'язання Міноборони вирішити питання щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2018 року, з урахуванням висновків суду.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги вищенаведені норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору звільнений на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідач та третя особа доказів понесення судових витрат до суду не надали.

За таких обставин, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 263, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене у пункті 30 протоколу від 8 грудня 2018 року №122, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022; Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168) вирішити питання щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1) як особі з інвалідністю другої групи з 31 липня 2018 року у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2018 року, з урахуванням висновків суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба