Рішення № 80344686, 11.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2019 р. № 490/9843/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача:Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001

треті особи:1: в.о. генерального директора комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради ОСОБА_2, а/с 174, м. Миколаїв,54025 2: комунальне підприємство "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради, а/с 174, м. Миколаїв, 54025 3: Миколаївська обласна рада, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001

про:визнання недійсним розпорядження від 22.10.2018 № 276-рк,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, ОДА) про визнання недійсним розпорядження від 22.10.2018 р. № 276-рк.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що працювала в комунальному підприємстві "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради (далі - ММА). Наказами т.в.о. генерального директора ММА ОСОБА_2 від 11.05.2018 р. їй було оголошено догану, скасовано наказ про переведення на посаду начальника юридичного відділу та залишено на посаді юрисконсульта. 31.05.2018 р. під примусом т.в.о. генерального директора ОСОБА_2 позивач написала заяву про звільнення за угодою сторін. Вказані накази позивач вважає суперечливими та сфальсифікованими, а своє звільнення проведеним із грубими порушеннями. Звернення зі скаргою на дії т.в.о. генерального директора до Миколаївської обласної ради залишилося безрезультатним. Позивач вважає призначення ОСОБА_2 т.в.о. генерального директора ММА таким, що суперечить чинному законодавству та статуту ММА. З ОСОБА_2 не укладено контракт. Законодавством не передбачено посаду тимчасово виконуючого обов'язки, відсутня така посада і в штатному розписі ММА. Оскільки призначення ОСОБА_2 позивач вважає незаконним, то й видані ним накази також вважає незаконними. Порушення своїх прав позивач вбачає в тому, що порушено її право на займання посади начальника юридичного відділу ММА, якої її позбавив ОСОБА_2 З метою повернення на посаду до ММА позивач звертається з позовом про визнання недійсним розпорядження від 22.10.2018 р. № 276-рк, оскільки до моменту призначення ОСОБА_2 т.в.о. генерального директора ММА, ці обов'язки виконував перший заступник генерального директора ОСОБА_3, під керівництвом якого жодних конфліктів не виникало, дисциплінарні стягнення до позивача не застосовувалися.

Ухвалою від 08.01.2019 р. суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, в.о. генерального директора комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради ОСОБА_2, комунальне підприємство "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради та Миколаївську обласну раду.

11.02.2019 р. відповідачем подано відзив на позов (а. с. 101-104), згідно з яким вирішення питання про призначення на посаду генерального директора ММА не віднесено до повноважень ОДА, а входить до кола повноважень Миколаївської обласної ради. Укладання відповідачем контракту з керівником ММА є дією, похідною від прийняття обласною радою рішення про призначення особи на посаду керівника. Станом на цей час рішення Миколаївської обласної ради про призначення ОСОБА_2 на посаду генерального директора ММА відсутнє. Відповідач наголосив на тому, що переважна частина позовної заяви містить опис трудових правовідносин позивача з керівником ММА, а також порушення вимог законодавства під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, що взагалі не пов'язано з предметом позову. Позивач не є учасником правовідносин, що виникли в зв'язку з виданням оскаржуваного розпорядження та не згадується в ньому, а тому розпорядження, як акт індивідуальної дії, не стосується прав та інтересів позивача. Крім того, у травні 2018 р. трудові відносини позивача з ММА припинено, а тому розпорядження від 22.10.2018 р. не впливає на те, чи будуть захищені трудові права позивача.

12.02.2019 р. Миколаївською обласною радою подано письмові пояснення щодо позову (а. с. 107-109), відповідно до яких відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження, діяв на підставі рішень обласної ради від 26.10.2000 р. № 16 і від 21.11.2008 р. № 24.

13.02.2019 р. позивач подала відповідь на відзив (а. с. 111-116), відповідно до якої звертається з даним позовом з метою повернення на свою посаду в ММА, яку займала до призначення ОСОБА_2 Єдиним можливим способом повернення на посаду позивач вважає оскарження розпорядження ОДА від 22.10.2018 р. № 276-рк. Не впорядкувавши трудові відносини з ОСОБА_2, відповідач порушив трудове законодавство. ОСОБА_2 не уклав трудовий договір з ММА. За роз'ясненнями Державного комітету Ради Міністрів СРСР від 29.12.1965 р. призначення працівника виконувачем обов'язків за вакантною посадою не допускається. ОСОБА_2 не є спеціалістом в авіаційній галузі та не погоджений Державною авіаційною службою України.

18.02.2019 р. позивач надала відповідь на письмові пояснення Миколаївської обласної ради (а. с. 122-124), згідно з якою оскаржуване розпорядження суперечить Кодексу законів про працю України. оскільки ОСОБА_2 двічі призначено т.в.о. генерального директора ММА, позивач вважає, що обласна рада взагалі не має наміру впорядкувати трудові відносини з ним відповідно до чинного трудового законодавства.

27.02.2019 р. відповідачем подані заперечення, в яких вказано, що позивач не навела жодних доказів та обґрунтувань наявності права на звернення до суду з даним позовом. Оскаржуване розпорядження є законним та обґрунтованим, виданим головою ОДА на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством.

Заслухавши пояснення позивача та представників ОДА і Миколаївської обласної ради, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

ОСОБА_2 призначений т.в.о. генерального директора ММА строком на шість місяців розпорядженням ОДА від 19.04.2018 р. № 94-рк.

Наказом т.в.о. генерального директора ММА ОСОБА_3 від 08.05.2018 р. № 129/К-тр позивача переведено з посади юрисконсульта юридичного відділу на посаду начальника юридичного відділу з 11.05.2018 р. (а. с. 15).

Наказом т.в.о. генерального директора ММА ОСОБА_2 від 11.05.2018 р. № 134/К-тр позивачу оголошено догану за неналежне виконання покладених на неї обов'язків та формулювання невірної позиції підприємства в суді, що призвело до негативних наслідків для підприємства (а. с. 13).

Наказом т.в.о. генерального директора ММА ОСОБА_2 від 11.05.2018 р. № 135/К-тр скасовано наказ від 08.05.2018 р. № 129/К-тр про переведення позивача та залишено її на посаді юрисконсульта з продовженням випробувального терміну до 06.06.2018 р. (а. с. 14).

В подальшому, позивача 31.05.2018 р. звільнено з посади за угодою сторін.

Доводи позивача, які зводяться до порушення її трудових прав т.в.о. генерального директора ММА ОСОБА_2, судом не приймаються, оскільки не є предметом розгляду даної справи.

Розпорядженням ОДА від 22.10.2018 р. № 276-рк увільнено ОСОБА_2 від виконання обов'язків генерального директора ММА з 22.10.2018 р. та тимчасово, на період до призначення керівника ММА, але не більше ніж на шість місяців, покладено виконання обов'язків генерального директора ММА на ОСОБА_2 з 23.10.2018 р. (а. с. 12).

Обґрунтування порушення оскаржуваним розпорядженням прав позивача зводиться до незаконного притягнення її до дисциплінарної відповідальності та подальшого звільнення з посади. Метою звернення позивача з даним позовом, про які вона зазначила в позові та особисто в судовому засіданні, є повернення на посаду начальника юридичного відділу ММА. При цьому, накази про оголошення догани, про скасування наказу про переведення на посаду начальника юридичного відділу та про звільнення, які позивач вважає незаконними, нею не оскаржені до суду.

У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки висвітлені в абз. 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч. 1 ст. 5 КАС України).

При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Реалізуючи право на судовий захист, передбачене ст. 55 Конституцією України, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

У даній справі позивач наголошує на тому, що порушено її право на працю, однак, при цьому, не оскаржує накази, якими таке право порушено. Розпорядження ж ОДА від 22.10.2018 р. № 276-рк стосується лише призначення керівника підприємства, на якому позивач працювала. Розпорядження прийняте на реалізацію повноважень ОДА. Скасування такого розпорядження судом не призведе до поновлення права позивача на працю, тобто позивач не буде внаслідок прийнятого судом рішення про задоволення позовних вимог прийнята на посаду начальника юридичного відділу ММА. Оскаржуване розпорядження взагалі прийняте після спливу майже п'яти місяців з дня звільнення позивача з ММА. Маючи за мету поновлення на попередній посаді, позивач очевидно обрала невірний спосіб захисту своїх прав.

Викладене є підставою для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Миколаївської обласної державної адміністрації (вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 00022579) про визнання недійсним розпорядження від 22.10.2018 р. № 276-рк - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 11.03.2019 р.

Суддя Н. В. Лісовська