Рішення № 80344608, 01.03.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5162/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Коморного О.І.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

за участі:

представник позивача Цимбала І.З.

представник відповідача Павліш О.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд" про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Обставини справи.

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Фірма «Нафтогазбуд», звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою у якій міститься вимога визнати протиправним та скасувати рішення №0359145113 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску прийняте 08.10.2018 року відповідачем, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства прийнято (винесено) лише одне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08.10.2018 року № 0359145113, яким нарахований штраф та пеня за період з 21.12.2016 року до 08.08.2018року. Позивач вважає, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску було прийняте ГУ ДФС у Львівській області з порушенням вимог та порядку, передбачених діючим законодавством України, а тому є неправомірним і підлягає скасуванню. Вказує, що доданий до оскаржуваного Рішення розрахунок штрафних санкцій є абсолютно необґрунтованим: не деталізовано з яких сум здійснено обрахунок; не враховано, що в силу вимог абз.5,6 підпункту 2 пункту 2 розділу VII Інструкції при застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за календарний місяць, та ін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому проти позовних вимог заперечує повністю. Позиція відповідача полягає у тому, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами та п. 6 ч. 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, а саме дані перевірки свідчать про несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.12.2016 року по 08.08.2018 рік. На підставі вищенаведеної перевірки складено акт про результати перевірки своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 06.09.2018р. № 2233/13-0 М 3-10/01291436, також в акті чітко визначений розрахунок штрафної санкції та пені, тому твердження позивача про його відсутність не відповідає матеріалам справи. Зазначає, що ні з позовної заяви, ні з доданих до неї документів не вбачається факту вчасної сплати позивачем сум з єдиного внеску. Доводи позовної заяви базуються виключно на наявності, на думку позивача формальних підстав для скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

У відповіді на відзив позивач вказує також на неправомірність проведення позивачем перевірки, оскільки з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Зазначає, що невиконання, в свою чергу, вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, вважає вимоги безпідставними, зазначив, що позивачем не сплачено вчасно єдиний внесок, а тому у задоволенні позову просить відмовити.

Суд заслухав вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідив подані сторонами докази та

встановив:

Відповідачем 06.09.2018 року на підставі статей 75, 76 та 86 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із внесеними змінами та доповненнями, пункту 2 частини 1 статті 13 Закону України від 08.07.2010 року N2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями проведено перевірку з питань своєчасності сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, про що складено акт №2233/13-01-13-10/01291436 (а.с.9-10).

За наслідками перевірки відповідачем на підставі вищевказаного акта 08.10.2018 року прийнято рішення №0359145113 (а.с.11) про застосування до позивача за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штрафних санкцій в сумі 85194,54 грн. та нарахована пеня в сумі 153769,3 грн.

Спірне рішення прийнято згідно викладених у акті перевірки висновків про несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.12.2016 року по 08.08.2018 року, відповідальність за що передбачена пунктом 2 частини 11 ст. 25 закону України від 08.07 2010 року N2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами і доповненнями).

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Предметом доказування відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Податковий кодекс України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі ПК України) відповідно до п. 1.1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідачеві відповідно до ст. 20.1.1 ПК України надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків)

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року N2464-VI (із змінами і доповненнями) органи доходів і зборів мають право проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.

Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Органи державної податкової служби згідно п.75.1 ст.75 ПК України мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною відповідно до п.75.1.1. ПК України вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Законом України № 1797-VIII від 21.12.2016 підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України доповнено абзацом другим, відповідно до якого предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Отже на час проведення відповідачем (06.09.2018 року) камеральної перевірки, ПК України чітко визначено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Законом України № 1797-VIII від 21.12.2016 р. статтю 76 ПК України доповнено пунктом 76.3, відповідно до якого камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Пунктом 102.1. ст.. 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено проведення відповідачем камеральної перевірки своєчасності сплати позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання - єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, що відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 є самостійним предметом камеральної перевірки, а не камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку, яка може бути проведена лише протягом 30 календарних днів.

Суд звертає увагу позивача, що з 01 січня 2017 року з моменту набрання чинності Законом №1797-VIII від 21 грудня 2016 року у податкового органу з'явились підстави для проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, та з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Такий висновок викладений Верховним Судом у Постанові від 02 жовтня 2018 року (справа №820/2244/17, адміністративне провадження №К/9901/59231/18, http://reyestr.court.gov.ua/Review/76905885).

Камеральну перевірку проведено відповідачем 06.09.2018 року, тобто після набрання чинності Законом України №1797-VIII, а відтак податковий орган, провівши таку перевірку та встановивши порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із прийняттям оскаржуваного рішення, діяв в межах наданих повноважень та відповідно до приписів чинного законодавства.

Згідно з п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Оскільки судом встановлено проведення відповідачем саме камеральної перевірки, доводи позивача про незаконність такої перевірки через неповідомлення позивача про її проведення є безпідставними з огляду на положення п. 76.1 ст. 76 ПК України.

Відповідно до п.1.ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки відповідно до ч.3 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч.10. ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує згідно ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:

1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;

3) за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;

5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

7) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом.

Відповідно до ч.14 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суд відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, згідно з ч.3 ст. 9 КАС України розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Кожна сторона відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суть позову визначається з урахуванням його матеріально-правової і процесуально-правової сторін. Це свідчить про те, що позов виступає процесуальною формою, яка забезпечує реалізацію матеріального закону, його примусове здійснення за допомогою держави в особі компетентного органу суду. Елементи позову є: 1) предмет; 2) підстава; 3) зміст. Предметом є та частина, яка характеризує матеріально-процесуальну вимогу позивача до відповідача стосовно якої позивач просить постановити судове рішення. Підстави позову складають підстави, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази. Підставами позову є: 1) юридичні факти, що визначаються нормами матеріального права; 2) доказові факти, тобто ті, що тісно повязані з фактами матеріально-процесуального характеру і на підставі яких можливо зробити висновок про їх наявність чи відсутність. Підстави поділяються на: 1) активні; 2) пасивні. Активні які підтверджують, що право належить позивачу, а виконання певних обовязків відповідачу. Пасивні факти, з яких видно, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення права позивача. Змістом позову є звернена до суду вимога позивача про здійснення певних дій з зазначенням способу судового захисту.

Підставою позовних вимог у даній справі позивачем зазначено порушення порядку винесення оскаржуваного рішення, необґрунтованість розрахунку штрафної санкції та порушення при проведенні перевірки, проте такі не знайшли свого підтвердження при розгляді справи судом.

Встановлені відповідачем порушення граничних строків сплати узгоджених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не заперечуються позивачем та підтверджуються долученими відповідачем доказами (обліковою карткою) (а.с.35-59). У акті про результати перевірки своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та оскаржуваному рішенні чітко визначений розрахунок штрафної санкції та пені (а.с.9-10, 11-12).

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевірив дії та рішення відповідача чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані, відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ухвалив:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 11.03.2019 року.

Суддя Коморний О.І.