Рішення № 80344596, 05.03.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5163/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,

представника позивача Цимбали І.З.,

представника відповідача Гавриляка Р.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд" до Головного управління ДФС у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення №0359085113 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08.10.2018 року.

У позовній заяві позивач зазначає, що 06.09.2018 року відповідачем проведено перевірку ПрАТ "Фірма "Нафтогазбуд" щодо своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, про що було складено акт №2234/13-01-13-10/04715641. На підставі вищевказаного акту відповідачем винесено оскаржуване рішення, яким застосовано до позивача штрафні санкції за факти несвоєчасної сплати узгодженої суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.01.2012 року по 08.08.2018 року. Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем з порушенням вимог та порядку передбаченого діючим законодавством, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню. Крім того, зазначає, що доданий до оскаржуваного рішення розрахунок штрафних санкцій є необґрунтований, а саме не деталізовано з яких сум здійснено обрахунок, не враховано, що в силу вимог абз.5, 6 підпункту 2 пункту 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне державне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №499 при застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за календарний місяць.

Ухвалою від 05.11.2018 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

20.12.2018 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

31.01.2019 року протокольною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області

Ухвалою від 21.02.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд" до Головного управління ДФС у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому він зазначає, що відповідно до ч.ч.2, 3 ст.25 Закону №2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Проведеною перевіркою платника було встановлено порушення вимог ч.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010 року №2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами та п.6 ч.3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, а саме - дані перевірки свідчать про несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.01.2012 року по 08.08.2018 року. Крім того, вважає, що з позовної заяви та долучених до неї документів не вбачається факту вчасної сплати позивачем сум з єдиного внеску. Доводи позовної заяви базуються виключно на наявності, як наголошує сам позивач, формальних підстав для скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву від 19.12.2018 року у якій, зокрема зазначає, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.2012 року було порушено провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.07.2014 року провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» припинено. Вважає, що значна частина заборгованості виникла у зв'язку із протиправними діями контролюючого органу, а саме нарахування пені та штрафу при введенні мораторію на їх нарахування.

Третьою особою подано до суду пояснення по суті позовних вимог від 21.02.2019 року. У вказаних поясненнях Пенсійний фонд зазначає, що позивач (його структурний підрозділ - Спеціалізоване управління №25 ПрАТ "Фірма "Нафтогазбуд") перебував на обліку УПФ України у Франківському районі м.Львова, як платник єдиного соціального внеску.

01.10.2013 року Міністерство доходів і зборів України розпочало адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з набранням чинності Законами України від 04.07.2013 року №404-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи".

Станом на 01.10.2013 року заборгованість Спеціалізованого управління №25 ПрАТ "Фірма "Нафтогазбуд" згідно картки особового рахунку становить 208416,81 грн., що складається з недоїмкою по сплаті єдиного соціального внеску в сумі 191 882,24, штрафних санкцій в сумі 9671,97 грн., пені у сумі - 6862,60 грн. Станом на 01.10.2013 на примусовому виконанні у відділі ДВС перебували виконавчі документи щодо стягнення заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску: виконавчий лист, виданий Львівським окружним адміністративним судом 16.10.2012 року №2а-8376/12/1370 на суму 56471,93 грн.; заборгованість погашена Товариством у повному обсязі; виконавчий лист, виданий Львівським окружним адміністративним судом 02.10.2013 року №2а-10667/2012 на суму 25334,50 грн.; заборгованість погашена Товариством у повному обсязі; виконавчий лист, виданий Львівським окружним адміністративним судом 13.08.2012 року №2а-4449/12/1370 на суму 51806,83 грн.; заборгованість погашена Товариством у повному обсязі; виконавчий лист, виданий Львівським окружним адміністративним судом 28.05.2012 року №2а-3392/12/1370 на суму 117779,26 грн.; заборгованість погашена Товариством у повному обсязі.

Представник позивача вимоги позову підтримала, просила позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Суд встановив наступні обставини справи.

06.09.2018 року на підставі ст.ст.75, 76, 86 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із внесеними змінами та доповненнями, п.2 ч.1 ст.13 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", із змінами та доповненнями, ГУ ДФС у Львівській області проведено перевірку Спеціалізованого управління №25 Приватного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд" (відокремлений підрозділ позивача) з питань своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За результатами проведеної перевірки контролюючим органом було складено акт №2234/13-01-13-10/04715641.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ч.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010 року №2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами та п.6 ч.3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, а саме - дані перевірки свідчать про несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.01.2012 року по 08.08.2018 року.

На підставі висновків, зафіксованих в акті перевірки Головним управлінням ДФС у Львівській області 08.10.2018 року винесено рішення №0359085113 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно якого до відокремленого підрозділу позивача застосовано штраф у розмірі 21375,49 грн. та пеню у розмірі 151329,20 грн. за період з 21.01.2012 року до 08.08.2018 року.

Позивач не погоджуючись з вищевказаним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Спірні правовідносини регулюються наступними нормами чинного законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон №2464-VI).

За визначенням пункту другого частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ст.2 Закону №2464-VI).

Перелік платників єдиного внеску викладений в статті четвертій Закону №2464-VI, серед якого зокрема є: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абз.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI).

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абз.1 п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI).

Згідно з абзацом першим частини 8 статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

За приписами пункту першого частини 10 статті 9 Закону №2464-VI у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.25 Закону №2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Частиною 10 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно пункту другого частини 11 статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем самостійно нараховані суми єдиного внеску (витяги з облікової картки платника податків).

Отже, за приписами абзацу першого частини 8 статті 9 Закону №2464-VI, позивач, як платник єдиного внеску, був зобов'язаний сплачувати вищенаведені суми єдиного внеску, нараховані за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця за звітним.

Позивачем суми ЄСВ були сплачені із затримкою, що зафіксовано в акті перевірки (а.с.9).

Представник позивача не заперечила даного факту і жодним чином не спростовувала, що приймається судом до уваги, як визнання несвоєчасної сплати єдиного внеску за спірний період.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (надалі - Інструкція №449).

Згідно з пунктом 1 розділу VII "Фінансові санкції" Інструкції №449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Відповідно до пп.2 п.2 р.VII "Фінансові санкції" Інструкції №449, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому, складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Отже, як встановлено судом та підтверджено наявними у справі доказами, позивачем було допущено факт несвоєчасної сплати ЄСВ у зв'язку із чим, відповідачем нараховано позивачу штрафні санкції у визначеному в рішенні розмірі.

Окрім того, відповідно до абз.абз.1, 2 п. 5 р. VII "Фінансові санкції" Інструкції №449, на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Судом встановлено, що оскаржуваним рішенням позивачу нараховано штраф у розмірі 21375,49 грн. та пеню на суму недоїмки з ЄСВ з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу за формулою, наведеною в пункті 5 розділу VII "Фінансові санкції" Інструкції №449 на загальну суму 151329,20 грн.

Наявними у справі доказами підтверджено факт несвоєчасної сплати позивачем самостійно нарахованих сум єдиного внеску, а як наслідок, правомірність застосування до позивача штрафних санкцій та пені.

Щодо покликань позивача про застосування відповідачем до Товариства штрафних санкцій та пені за період з 21.01.2012 року по 08.08.2018 року в подвійному розмірі, суд зазначає наступне.

Рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0359085113 від 08.10.2018 року та додатком до нього - розрахунком штрафної санкції, встановлено, що позивачу (відокремленому підрозділу) було нараховано штраф у розмірі 21375,49 грн. та пеню у розмірі 151329,20 грн. за період з 21.01.2012 року до 08.08.2018 року. При цьому, вказаний в рішенні період позначає період прострочення сплати позивачем ЄСВ, а не звітний період, за несплату сум ЄСВ, по якому нараховується пеня.

Суд звертає увагу, що позивачем не наведено та не надано жодного доказу в спростування висновків акту перевірки. Під час розгляду справи судом встановлено, що висновки акту перевірки ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених контролюючим органом.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.2012 року порушено провадження у справі №5015/4447/12 про банкрутство ПрАТ "Фірма "Нафтогазбуд".

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.07.2014 року припинено провадження у справі №5015/4447/12.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року за №2343-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Вищенаведені норми регулюють правовідносини, що виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство підприємницька діяльність боржника не припиняється, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають нові зобов'язання, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

Відповідно до частини 5 статті 19 зазначеного Закону, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Враховуючи зазначене, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, а що стосується зобов'язань боржника перед поточними кредиторами, то за цими зобов'язаннями згідно із загальним правилом, нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, суд дійшов висновку, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючому органу як поточному кредиторові нараховувати податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за невиконання податкових зобов'язань, що виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку.

Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

За результатами податкової перевірки контролюючі органи можуть нарахувати як основну суму податкового зобов'язання, так і суми штрафних санкцій. Ця позиція аргументована тим, що зобов'язання по сплаті податкових зобов'язань та відповідних штрафних санкцій виникають вже після введення мораторію, і податкові органи в даному випадку є кредитором за поточними зобов'язаннями боржника.

Таким чином, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після його введення та не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване рішення на відповідність вищевказаним критеріям судом не встановлено підстав для його скасування.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позовні вимоги відповідачем спростовані.

З огляду на вищевказане, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.14, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд" до Головного управління ДФС у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішення - відмовити повністю.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.03.2019.

Суддя Крутько О.В.