Ухвала суду № 80344560, 11.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1477/18

УХВАЛА

11 березня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №815/1477/18, за позовною заявою заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області до Управління містобудування та архітектури Одеської міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання протиправними дії, скасування будівельного паспорту, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №815/1477/18 від 25 лютого 2019 року, у задоволенні позовних вимог заступника прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання протиправними дії, щодо видачі Управлінням містобудування та архітектури Одеської міської ради будівельного паспорту реєстраційний номер №01-07/37 від 14.03.2016 року, щодо будівництва індивідуального дачного будинку та навісу на земельних ділянках площею 0,1 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та площею 0,1 га (кадастровий номер НОМЕР_2) з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, замовники - ОСОБА_1, та ОСОБА_2; скасування будівельного паспорту реєстраційний номер №01-07/37 від 14.03.2016 року, виданого Управлінням містобудування та архітектури Одеської міської ради, щодо будівництва індивідуального дачного будинку та навісу на земельних ділянках площею 0,1 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та площею 0,1 га (кадастровий номер НОМЕР_2) з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, замовники - ОСОБА_1, та ОСОБА_2 - відмовлено.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, треті особи, які не заявляли самостійних вимог щодо предмету спору і які брали участь у справі на стороні відповідача - мають право на відшкодування (стягнення) судових витрат.

01 березня 2019 року, через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду, від адвоката Романюка Валерія Ілліча, представника третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення стосовно розподілу судових витрат, зокрема, стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх.№7533/19 від 01.03.2019 р.).

В обґрунтування вищевказаної заяви, адвокат Романюк В.І., вказав, що внаслідок пред'явлення позовної заяви заступником прокурора Одеської області, третім особам (ОСОБА_1, та ОСОБА_2.) довелося звернутися до адвоката за наданням правової допомоги. Представником зазначалося, що на його думку, треті особи по справі перейняли на себе функцію відповідачів, оскільки представник Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради жодного разу не з'явився у судове засідання та не відстоював законність своїх дій та прийнятих рішень. Враховуючи вищевикладене, адвокат Романюк В.І., звернувся до суду стосовно розподілу судових витрат та просив стягнути з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати на правову допомогу по справі №815/1477/18 у сумі 5000,00 гривень.

З огляду на положення ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У судове засідання призначене на 11 березня 2019 року, об 11 годині 15 хвилин, особи, які беруть участь у розгляді справи - не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно повідомлялись.

Керуючись частиною 3 статті 252 КАС України, розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення здійснено судом без участі сторін у порядку письмового провадження.

Кодексом адміністративного судочинства передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, які не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази або вирішені не всі клопотання. Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 11 статті 139 КАС України визначено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 7 статті 139 КАС України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У судовому засіданні 25 лютого 2019 року (до закінчення судових дебатів), представником третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, адвокатом Романюком В.І., зроблено заяву про розподіл судових витрат згідно статті 139 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

До заяви про ухвалення додаткового судового рішення від 01 березня 2019 року, представником третіх осіб було надано: копію договору №03/18-К від 16 травня 2019 року, про надання правової допомоги ОСОБА_1; копію додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №03/18-К ОСОБА_1, від 25 червня 2018 року; копію Акту прийому-передачі робіт ОСОБА_1, щодо представництва його інтересів; копію договору №03/18-К від 16 травня 2019 року, про надання правової допомоги ОСОБА_2, копію додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №03/18-К ОСОБА_2, від 25 червня 2018 року; копію Акту прийому-передачі робіт ОСОБА_2, щодо представництва її інтересів.

Відповідно до п. 2 вказаних додаткових угод від 25 червня 2018 року, сторони домовились та обумовили, що за надання правової допомоги треті особи сплачують адвокату Романюку В.І., гонорар у загальному розмірі 5000,00 гривень (2500,00 гривень ОСОБА_1 та 2500,00 гривень ОСОБА_2.) за консультацію, збір доказів, участь та вчинення процесуальних дій по справі №815/1477/18.

Крім того, оплата гонорару здійснюється клієнтом в готівковій формі після винесення остаточного рішення по справі, яке набрало законної сили. Якщо по справі подана касаційна скарга - гонорар сплачується після винесення рішення Верховним судом.

Адвокатом Романюком В.І., вказано, що під час судового розгляду справи, третім особам - ОСОБА_2, та ОСОБА_1, було надано наступні види правової допомоги: консультація; правовий аналіз позовної заяви та доданих до неї документів; підготовка процесуальних документів; участь у суді та ін.

Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення по справі №815/1477/18 та додані до неї докази, суд зазначає наступне.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Надання правової допомоги адвокатом Романюком В.І., у адміністративній справі №815/1477/18 підтверджують: клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (т.І, а.с.164-168), відзив на апеляційну скаргу (т.І, а.с.212-217) та журнали судових засідань за 27.06.2018 року та 25.02.2019 року.

Проте, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що пояснення до позовної заяви, зазначені в актах прийому-передачі робіт (4 години - 1000 гривень) складено та підписано адвокатом третіх осіб Єфтенієм С.В., (копії ордерів т.І, а.с.116-117), а не адвокатом Романюком В.І. (т.І, а.с.105-112).

Крім того, суд наголошує, що витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Рахунок (квитанція, доручення), як первинний документ, має відповідати вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-14.

Платіжне доручення має містити всі необхідні реквізити, зокрема у ньому має бути конкретизоване призначення платежу з посиланням на відповідний Договір, номер судової справи, наявна відмітка банку про проведення платежу.

Дана правова позиція повністю узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №822/682/17 від 26 лютого 2019 року.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази сплати ОСОБА_2, та ОСОБА_1, на користь Романюк В.І., суми грошових коштів у розмірі 5000 гривень, визначених в Актах прийому-передачі робіт.

Окрім того, суд вважає за доцільне наголосити, що наразі відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу у відповідність до вимог діючого КАС України та доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи підтверджується шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої Наказом Міндоходів від 16 вересня 2013року №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013року за №1686/24218.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі належними та допустимими доказами не підтверджено, суд дійшов висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для компенсації витрат третіх осіб на правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові по справі №636/2485/16-а від 31 жовтня 2018року.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Враховуючи відсутність у справі фінансових документів, які б підтвердили фактичні витрати третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на отримання правової допомоги, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.132, 134, 139, 252, 250, 255, 295 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні заяви представника третіх осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Романюка Валерія Ілліча (АДРЕСА_2) про ухвалення додаткового судового рішення по адміністративній справі №815/1477/18 - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Балан Я.В.