Рішення № 80344446, 04.03.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/532/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ірметової О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Попової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, у якій позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 25 січня 2019 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 з 14 лютого 2019 року;

- зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня виникнення права на пенсію, а саме з 14 лютого 2019 року, зарахувавши при цьому до страхового стажу період роботи в Кіровському АТП 10923 з 05.08.1986 по 08.09.1993 в якості водія автоколони № 2 та період здійснення ОСОБА_1, підприємницької діяльності з 07.06.2000 по 30.06.2008.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1, у зв'язку з досягненням відповідного віку 60 років, що надає право на призначення пенсії за віком, з урахуванням норми абз. 2 ч. 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, 18.01.2019 звернувся до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою, зареєстрованою в формі № 10 під № 99, та необхідним пакетом документів з метою реалізації права на призначення пенсії за віком з 14 лютого 2019 року. Але, відповідач, розглянувши надані документи, встановив, що: 1) запис в трудовій книжці під № 16 зроблено з порушенням пунктів 2.4-2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58, а саме за період роботи в Кіровському АТП 10923 з 05.08.1986 по 08.09.1993, що складає 7 років 01 місяць 03 дні, нібито виправлено запис про дату звільнення без відповідних записів про визнання помилкового запису недійсним та завірення його печаткою підприємства, підписом відповідальної особи; 2) управлінням не встановлено систему оподаткування за період провадження підприємницької діяльності з 07.06.2000 по 15.12.2014 (але підприємницьку діяльність позивач здійснював з 07.06.2000 по 30.06.2008, що складає 8 років 00 місяців 23 дні) та виявлено, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за весь період провадження підприємницької діяльності відсутня інформація про сплату страхових внесків, та прийняв рішення про відмову ОСОБА_1, в призначенні пенсії за віком згідно з абз. 2 ч. 1 статті 26 Закону у зв'язку з відсутністю 26 років страхового стажу. Позивач вважає рішення комісії по призначенню пенсії неправомірним, таким, що позбавляє його права на отримання пенсії за віком на пільгових умовах. Позивач вважає таку відмову протиправною.

На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 12 лютого 2019 року провадження у справі за даним адміністративним позовом було відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 04 березня 2019 року (а.с. 1-2).

27 лютого 2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 44-46), в обґрунтування якого зазначено, що 18.01.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно з абз.2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 № 1058-IV. Заяву та документи прийнято 18.01.2019 і зареєстровано за № 99, про що свідчить копія розписки-повідомлення. 25.01.2019 відповідачем прийнято рішення № 24 про відмовлення позивачу у призначенні пенсії за віком згідно абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, оскільки загальний страховий стаж позивача складає 17 років 10 місяців 23 днів, що суперечить вимогам абз.2 ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV.

Розглянувши надані позивачем документи для призначення пенсії, відповідачем встановлено, що запис № 16 в трудовій книжці НОМЕР_2 зроблено з порушенням пунктів 2.4-2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58, а саме за період роботи в Кіровському АТП 10923 з 05.08.1986 по 08.09.1993 виправлено запис про дату звільнення без відповідних записів про визнання помилкового запису недійсним та завірення його печаткою підприємства, підписом відповідальної особи. Згідно з абз. 2 ч. 1 статті 26 Закону № 1058-ІУ починаючи з 01.01.2019 по 31.12.2019 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 26 років.

Також Управлінням не встановлено систему оподаткування за період провадження підприємницької діяльності з 07.06.2000 по 15.12.2014 та виявлено, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за весь період провадження підприємницької діяльності позивачем відсутня інформація про сплату страхових внесків.

На підставі викладено відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у судове засідання не прибув про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином суду, надав відзив на позовну, у якому розгляд справи просив проводити без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 18 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 50 зворотній бік - 51).

До зазначеної заяви позивачем було додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, документи про місце проживання (реєстрації) особи, паспорт, трудову книжку, військовий квиток, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та інші документи (а.с. 51-58).

Рішенням Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 24 від 25.01.2019 було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. В обґрунтування відмови зазначено, що запис в трудовій книжці зроблено з порушенням пунктів 2.4-2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58, а саме за період роботи в Кіровському АТП 10923 з 05.08.1986 по 08.09.1993 виправлено запис про дату звільнення без відповідних записів про визнання помилкового запису недійсним та завірення його печаткою підприємства, підписом відповідальної особи. Управлінням не встановлено систему оподаткування за період провадження підприємницької діяльності з 07.06.2000 по 15.12.2014 та виявлено, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за весь період провадження підприємницької діяльності ОСОБА_1 відсутня інформація про сплату страхових внесків. Про що повідомлено ОСОБА_1 при прийнятті заяви про призначення пенсії. Таким чином, станом на 18.01.2019 (дата звернення) загальний страховий стаж складає 17 років 10 місяців 23 дні, що суперечить вимогам абз. 2 ч. 1 статті 26 Закону України № 1058-ІV (а.с. 16, 60).

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 у періоди: з 06.09.1976 по 15.02.1977 проходив навчання на курсах з підготовки шоферів 3 класу при Ворошиловградському облавтоучкомбінаті; з 28.02.1977 по 26.04.1977 працював у Ворошиловградському виробничому об'єднанні вантажного автотранспорту 12661 на посаді шофера 3 класу; з 12.05.1977 по 07.05.1979 служба у лавах Радянської армії; з 23.07.1979 по 03.07.1980 працював у Ворошиловградському АТП 12661 водієм 3 класу; з 11.09.1980 по 28.09.1985 працював на автобазі № 6 Автоуправління комбінату «Якутськвуглестрой»; з 11.10.1985 по 07.07.1986 працював у Ворошиловградському автотранспортному підприємстві № 10356 на посаді водія 3 класу; з 05.08.1986 по 08.09.1993 працював в Кіровському АТП 10923; з 10.08.1994 по 16.11.1994 працював водієм на міських маршрутах за контрактом; з 03.02.2009 по 30.12.2009 працював водієм автотранспортних засобів 1 класу в ТОВ «Луганськтерресурс»; з 22.01.2010 по 30.06.2014 працював у ПП «Потенціал Луганськ», з 03.10.2014 працює у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів на посаді водія автотранспортного засобу господарської служби (а.с. 17-20).

З 07 червня 2000 року позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець за № 23820170000005769, що підтверджується відповідними свідоцтвами серії В00 № 652195 та серії В02 № 117496 (а.с. 21-22).

Протягом періоду здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 сплачував єдиний податок, що підтверджується свідоцтвами про сплату єдиного податку серії АА: від 13.06.2000 № 092085, від 29.12.2000 № 092192, від 29.12.2001 № 092707, від 15.12.2004 № 579243, від 15.12.2003 № 254065, 20.12.2002 № 367492, від 30.05.2006 № 251131 (а.с. 23-29). Також зазначене підтверджується довідкою № 16450/2/19 від 02.10.2008 (а.с. 30-31).

З довідки Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська від 09.10.2008 № 10472/10-45 вбачається, що 09.10.2008 позивача було знято з обліку платника єдиного внеску у зв'язку з припиненням діяльності, згідно з актом перевірки (звірки) № 99 від 09.10.2008 заборгованість зі сплати страхових внесків відсутня (а.с. 32).

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій гарантується всім непрацездатним громадянам України відповідно до Конституції України та Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення», звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Статтею 45 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

В свою чергу, порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).

Так, згідно з п.п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Тобто враховуючи положення п.2.3, 2.4 Інструкції №58, записи про звільнення завіряються печаткою та повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до п.п. 2.6.-2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Відповідно до абз. 2 п. 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Судом встановлено, що відповідач, відмовляючи в зарахуванні періоду роботи позивача з 05.08.1986 по 08.09.1993 в Кіровському АТП 10923, посилається на Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.

Проте, суд дослідивши трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 зазначає, що будь-яких виправлень або неточних записів, в тому числі запис про дату звільнення позивача з Кіровського АТП 10923 за період роботи з 05.08.1986 по 08.09.1993, трудова книжка не містить.

Запис про дату звільнення ОСОБА_1 з Кіровського АТП 10923, а саме «08.09.1993», виконано відповідно до вимог Інструкції № 58, тобто акуратно, кульковою ручкою та завірено печаткою підприємства, будь-яких виправлень в цьому записі, судом не виявлено.

Крім того, як вбачається з трудової книжки, позивача було звільнено з Кіровського АТП 10923 на підставі наказу № 119/к від 08.09.1993, про що зроблено відповідний запис.

Суд зазначає, що запис про наказ на підставі якого внесено запис про звільнення ОСОБА_1 з Кіровського АТП 10923 виконано у відповідності до вимог Інструкції № 58, та жодних виправлень не містить.

Крім того, суд звертає увагу, що дата наказу № 119/к про звільнення ОСОБА_1 з Кіровського АТП 10923, а саме 08.09.1993, співпадає із записом про дату звільнення, а тому підстав вважати, що такий запис має неточності не має.

Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави щодо не зарахування до страхового стажу позивача період його роботи з 05.08.1986 по 08.09.1993 у Кіровському АТП 10923 в якості водія третього класу.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивачу періоду роботи з 07.06.2000 по 15.12.2014, суд зазначає наступне.

Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 1058-ІV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 11. Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню це фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV доповнено пунктом 3-1 наступного змісту: «До страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.

На підтвердження періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування та факту сплати єдиного податку, позивачем було надано свідоцтва про сплату єдиного податку за період з 2000 року по 2006 рік (а.с. 23-29).

Також, відмовляючи в зарахуванні до страхового стажу періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності, відповідач не надав оцінку листу Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська № 16450/2/19 від 02.10.2008, з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного податку за період з 01.01.2001 по 31.07.2008 не має. Крім того, станом на 01.08.2008 за позивачем рахувалась переплата зі сплати єдиного податку у розмірі 52,82 грн (а.с. 30-31).

Відсутність заборгованості зі сплати страхових внесків ОСОБА_1 за період здійснення ним підприємницької діяльності, підтверджується також довідкою Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська від 09.10.2008 № 10472/10-45 (а.с. 32).

Таким чином, відсутність даних реєстру застрахованих осіб щодо страхового стажу роботи виникла не з вини позивача, тоді як зазначеними доказами підтверджено здійснення позивачем підприємницької діяльності та сплати єдиного внеску, зокрема, за період з 07.06.2000 по 30.06.2008.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період здійснення підприємницької діяльності з 07.06.2000 по 30.06.2008.

Суд зауважує, що сплату позивачем страхових внесків у період з 2008 по 2018 рік підтверджені випискою з системи персоніфікованого обліку (форма ОК-5) (а.с.55-56), а тому відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача період з 2008 по 2018 рік.

Таким чином, з урахуванням спірного стажу роботи позивача у відповідача наявні підстави для призначення позивачу пенсії за віком, визначені частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV.

З огляду на викладене, рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню.

Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає таке.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.

З урахуванням того, що у разі зарахування спірного стажу роботи позивача, у відповідача наявні підстави для призначення позивачу пенсії за віком, а тому ефективним способом захисту прав позивача в даному випадку буде зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, зобов'язавши Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити позивачу пенсію за віком зарахувавши спірні періоди роботи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушеного права позивача.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем при подачі позову був сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн., про що суду надано квитанцію № 8 від 08.02.2018 (а.с. 3).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 24 від 25 січня 2019 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код: 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська обл., місто Рубіжне, вул. Студентська, будинок 35, А) призначити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) пенсію за віком за віком згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня виникнення права на пенсію, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 05.08.1986 по 08.09.1993 в Кіровському АТП 10923 та період здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 07.06.2000 по 15.12.2014.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код: 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська обл., місто Рубіжне, вул. Студентська, будинок 35, А) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 07 березня 2019 року.

Суддя О.В. Ірметова